Тема 3: зобов’язальне право. Договори. Загальні положення. Позадоговірні зобов’язання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 3: зобов’язальне право. Договори. Загальні положення. Позадоговірні зобов’язання



Семінар Кількість годин: 4 години

Мета заняття: Засвоєння загальних положень зобов’язального права та особливостей договірного регулювання цивільних правовідносин за римським цивільним правом.

Технічні засоби навчання: комп’ютерні слайди з ключових питань теми.

Методичне забезпечення: Зобов’язальне право – основний розділ римського цивільного права, воно було найбільш розроблене римськими юристами, їх терміни, визначення донині використовуються у цивільному праві України. Вивчення цієї теми слід розпочати зі з’ясування поняття зобов’язання, далі розглянути підстави виникнення зобов’язань, особливо звертаючи увагу на такі підстави, як ніби з договору, ніби з делікту. Вагомим досягненням римської юриспруденції у галузі договірного права було створення чіткої системи забезпечення виконання контрактів (завдаток, порука, штраф, застава).

Ретельно слід розглянути класифікацію договірних зобов’язань, з’ясувавши різницю між реальними та консенсуальними контрактами, вербальними, літеральними та безіменними контрактами.

Розглядаючи позадоговірні зобов’язання, необхідно зупинитись на характеристиці зобов’язань ніби з договорів, деліктних зобов’язань, квазіделіктів, які є за своєю природою односторонніми зобов’язаннями.

ПЛАН

1. Загальне вчення про зобов’язання.

2. Договори. Загальні положення.

3. Окремі види договірних зобов’язань.

4. Пакти та їх види.

5. Позадоговірні зобов’язання. Квазіделікти.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Які Ви знаєте види зобов’язань?

2. У чому відмінність договору та зобов’язання?

3. Чи можливо укласти договір купівлі-продажу речі, яка ще не існує в природі?

4. Що таке «випадок»?

5. Що таке солідарні і часткові зобов’язання?

6. У чому відмінність «голих» пактів від «одягнених»?

7. Назвіть умови дійсності договору.

8. Що таке квазіконтракти?

9. У чому відмінність квазіделіктів та деліктів?

Окрім цьогостуденти мають засвоїти:

1. Найуживаніші поняття і вислови з правових питань:

Servitutes praediorum urbanorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ

УРБАНОРУМ) — сервітути міські.

Lex contractus (ЛЕКС КОНТРАКТУС) — договірне право.

Nulla res sua servit (НУЛЛА PEC СУА СЕРВІТ) - власна річ

не може бути об'єктом сервітуту.

Nemo delictis exuitur (НЕМО ДЕЛІКТІС ЕКЗУІТУР) – нікого Не

можна звільнити від відповідальності за правопорушення.

Debere (ДЕБЕРЕ) — бути зобов'язаним, боржником

Debitor (ДЕБІТОР) - боржник.

2.Визначення термінів:

Боржник кредитор натуральні забов’язання

юридичний факт квазіконтракт

виконання зобов’язання порука

неустойка застава

контракти пакти

умова мета договору

оферта акцепт

стипуляція хірограф

Література:

1. Ємельянова Л.В. Система забезпечення зобов’язань у римському праві // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер.– С.77-80.

2. Крупко П.М. Інститут добровільного представництва у цивільному законодавстві деяких зарубіжних країн // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С. 182-186.

3. Мацепура І. Історія і сучасні проблеми забезпечення виконання договірного обов’язку (на прикладі завдатку) // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С. 40-44.

4. Мурыгин А.Н., Рожина И.А. Основные тенденции развития договорного права в Древнем Риме // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1996. – №1. – С.65-69.

5. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: ТЕИС, 1996. – С.116-122.

6. Омельченко О.А. Основы римского права. – М.: Манускрипт, 1994. – С.184-226.

7. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентури, 1994. – С.168-260.

8. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – С.171-268.

9. Ткачук А.Л. До питання про витоки вини як правової категорії // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С.144-148.

Тема 4: Спадкове право

Семінар Кількість годин: 2 години

Мета заняття: Засвоєння загальних понять спадкового права Стародавнього Риму, а також видів наступництва та спадкування за римським цивільним правом.

Технічні засоби навчання: комп’ютерні слайди з ключових питань теми.

Методичне забезпечення: Під час вивчення цієї теми слід згадати основні поняття теми «Сімейні правовідносини», з’ясувати підстави виникнення спадкових правовідносин, прослідкувати основні етапи розвитку спадкового права Стародавнього Риму. Для того, щоб глибше зрозуміти значення спадкових відносин, необхідно визначити основні поняття спадкового права: спадкування, спадкодавець, спадщина, спадкоємці, відкриття спадщини.

Розглядаючи спадкові правовідносини Стародавнього Риму, слід пам’ятати, що саме римське спадкове право, реформоване Юстиніаном, містило чіткий порядок спадкового наступництва, який покладено в основу сучасного спадкового права, в основу положень щодо спадкування, передбачених в Цивільному кодексі України.

ПЛАН

1. Основні поняття спадкового права.

2. Спадкоємство за заповітом.

3. Спадкоємство за законом.

4. Сингулярне наступництво.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. У чому відмінність універсального наступництва від сингулярного?

2. Що таке заповіт?

3. Що таке заповідальний відказ?

4. Коло спадкоємців за правом представлення.

5. Що таке спадкова трансмісія?

6. Право на обов’язкову частку.

Окрім цього студенти мають засвоїти:

1. Найуживаніші поняття і вислови з правових питань:

Testamentum posterior derogat testamentipriori (ТЕСТАМЕНТУМ

ПОСТЕРІОР ДЕРОГАТ ТЕСТАМЕНТІ ПРІОРІ) - пізніше складений заповіт скасовує попередній.

Suum cuique (СУУМ КУІКВЕ) — кожному своє (положення

римського права).

Praestare (ПРЕСТАРЕ) — надати.

Ipsojure (ІПСО ЮРЕ) — відповідно до самого права.

Impossibilium nulla obligatio (ІМПОСІБІЛІУМ НУЛА ОБЛІ-

ГАТІО) — неможливе не є обов'язковим.

2.Визначення термінів:

Заповіт приватні заповіти

публічні заповіти заповідальна правоздатність

відумерла спадщина «лежача» спадщина

легат спадкова трансмиссия

Література:

1. Васильченко В. Про деякі аспекти можливості рецепції давньоримського інституту заповідальних відказів у сучасному спадковому праві України // Юридический вестник. – 1997. – №2. – С.102-106.

2. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: ТЕИС, 1996. – С.223-240.

3. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – С.168-190.

4. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие. – М., 1973. – С.41-67.

Форми та методи роботи на семінарських заняттях.

Метою проведення семінару є перевірення, поглиблення і закріплення теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях і в ході самостійних занять, оволодіння практичними навичками щодо правового регулювання власності в Україні.

Основними формами та методами контролю засвоєння теоретичних знань та практичних навичок курсантів на семінарських заняттях є:

· усні та письмові відповіді студентів на питання, які розглядаються на занятті, та перевірка знань основних понять і категорій кожної теми;

· підготовка, заслуховування та обговорення доповідей із запропонованих тем;

· перевірка конспектів основних визначень, понять із усіх тем дисципліни.

За результатами обговорення питань семінару студенти отримують бали, яка заноситься до журналу навчальної групи та враховується при виставленні підсумкового балу з модулю.

Критерії оцінювання знань студентів за кредитно-модульною шкалою до кожного модулю викладені нижче. При визначенні критеріїв оцінювання враховувались слідуючи показники: об'єм матеріалу, який потрібно засвоїти; його складність ї характер вмінь і навичок, які повинні виявити студент; розмір, складність і характер завдань, які повинні розв'язати студенти. Виходячи з цього й курс семінарських і практичних занять будувався за методом накопичування балів.

Однією з форм проведення семінару може бути ділова гра, колоквіум; виконання схем або таблиць на дошці, вибіркове тестове опитування, заслуховування доповідей або рефератів.

Реферат являє собою самостійну творчу роботу за темою семінару.

Метою реферативної роботи є придбання навичок роботи з літературою, узагальнення літературних джерел і практичного матеріалу по темі, здатності грамотно викладати питання теми, робити висновки.

Вибір теми реферату визначається двома основними факторами: відповідністю темі семінару та інтересом студента.

Реферат повинен мати наступні розділи: введення, основну частину, висновки, а також пронумерований список використаної літератури (не менш 2-х джерел) із вказівкою автора, назви, місця видання, видавництва, року видання. У введенні варто відбити місце розглянутого питання в наукової проблематиці, його теоретичне й прикладне значення. Основна частина повинна викладатися чітко та послідовно. Висновки повинні містити коротке узагальнення розглянутого матеріалу, виділення найбільш достовірних і обґрунтованих положень, а також найбільш проблемних, розроблених на рівні гіпотез, важливість розглянутої проблеми з погляду практичного досвіту, світогляду, етики й т.п. Реферат повинен бути написаний охайно, розбірливо, на папері стандартного (А4) формату, на одній стороні аркуша. Сторінки повинні бути пронумеровані, обсяг реферату становить 5-20 сторінок рукописного або машинописного тексту.

Самостійна робота

Методичні рекомендації по виконанню завдань для самостійної роботи.

 

Під час підготовки студент повинен:

- ознайомитися з методичними вказівками до кожної теми;

- опрацювати рекомендовану літературу;

- перевірити опанування теми за контрольними питаннями;

Завдання для самостійної роботи з модуля: «Основи римського цивільного права» мають на меті надання студентам допомоги у засвоєнні питань модулю, виробленні у них навичок самостійного використовування отриманих під час лекційного заняття знань; скоординувати їх підготовку до семінарського заняття; навчити їх самостійній роботі щодо опрацювання додаткової літератури, теоретичного матеріалу лекцій.

З метою отримання студентами практичних навичок щодо використання теоретичних знань у завданнях для самопідготовки наводяться ситуаційні задачі – казуси, які допомагають розвинути можливість будування абстрактних конструкцій, що вкрай необхідно для юриста, бо ці поняття складають у своїй сукупності юриспруденцію – науку про право, не кажучи вже про те, що під час їх розв’язання здійснюється своєрідна “гімнастика” розуму, за допомогою якої можна розрізнювати конкретні життєві ситуації у їх зв’язку з правом. Казуси, запропоновані до вирішення, запозичені з навчальних посібників: Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум). – Харків: Одіссей, 2000. – 272 с.; Черниловский З.М. Римское частное право: Элементарный курс. – М.: Новый Юрист, 1997. – 224 с.

Казуси розраховані на застосування студентами теоретичних знань щодо особливостей правового регулювання різних груп відносин у Стародавньому Римі. Під час їх вирішення курсант та студент має визначитися із колом відносин, яким присвячений казус, та визначившись із особливостями регулювання цих відносин у Стародавньому Римі, застосувати ці знання для розв’язання казусу.

Своє рішення, студент повинен викласти письмово у конспекті. Відповідь на казус, як правило, повинна складатися з мотивувальної і резолютивної частини. У мотивувальній частині свого вирішення студент аналізує відносини, що складають суть справи, зазначає, в чому полягає їх порушення, а у резолютивній частині - як слід їх вирішити. Рішення та відповіді на поставлені питання мають бути обґрунтовані.

Розглянемо методику вирішення казусу на такому прикладі. Казус: “Крамар вночі посеред шляху виставив світильник, а хтось його забрав. Переслідуючи невідомого, крамар вимагав у нього повернути викрадене, але той став шмагати крамаря батогом. Під час бійки крамар вибив око супротивникові. Крамар звернувся до юриста з питанням, чи буде він зобов’язаний відшкодовувати завдану крадію шкоду”.

Проаналізувавши положення щодо цих питань студент має дати таку відповідь на казус: “Мотивувальна частина: У казусі наводиться ситуація, що виникла під час захисту втраченого володіння та особистої недоторканості сторін. З огляду на це для вирішення цього казусу мають бути застосовані знання щодо загальних положень про захист за римським цивільним правом (Т№2 Модуля №1) та про захист володіння (Т№1 Модуля № 3). Особливістю правового захисту за римським цивільним правом було те, що римське право, обмежуючи можливості приватної саморозправи, не допускало самостійного відновлення вже порушеного права. Так, Імператор Марк Аврелій встановив правило, за яким кредитор, який силою повернув свою річ з незаконного володіння боржника, втрачав право власності на неї (G. 8.4.7) (Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студентів юрид. вузів та факультетів.–К.:Вентурі, 1997.–С.45). Такий підхід був розвинутий й у нормах щодо захисту володіння. За римським правом захист надавався будь-якому володінню, навіть незаконному. Так, навіть незаконний володілець міг скористатися інтердиктом щодо повернення володіння, за яким він лише доводив факт володіння та факт насильницького позбавлення володіння. Посилання особи, яка насильно позбавила іншу особу володіння, на те, що вона є власником речі, до уваги не приймалися. Отже, крамар, намагаючись відібрати річ, діяв протиправно. Він мав право скористатися петипорним захистом, заявивши до порушника віндикаційний позов. Проте, крамар вибив око порушнику вже після того, як останній став шмагати його батогом, а отже, крамар діяв у стані необхідної оборони, яка допускалася римським правом. Резолютивна частина: У цій ситуації дії крамаря є правомірними, оскільки вони розглядаються не як спрямовані на відібрання речі, а як вчинені у стані необхідної оборони. Отже, крамар не буде нести відповідальності за заподіяну шкоду”.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 168; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.222.92.134 (0.025 с.)