Модуль 2. Майнові правовідносини за римським цивільним правом

Тема 1: Поняття та види речових прав. Володіння.

Семінар Кількість годин: 2 години

Мета заняття: Засвоєння поняття та видів речових прав і їх співвідношення із зобов’язальними правами.

Технічні засоби навчання: комп’ютерні слайди з ключових питань теми.

Методичне забезпечення: Вивчаючи цю тему, необхідно визначити позицію римських юристів щодо речових і зобов’язальних прав, з’ясувати поняття «речі» як частини природи, визначити правовий стан окремих категорій речей. Давньоримські юристи не розрізняли речових і зобов’язальних прав, а лише захист прав засобами речових позовів та особистих позовів.

Серед речових прав виділяють володіння. Інститут володіння історично передував праву власності, і римські юристи розробили відому формулу «Між власністю і володінням не існує нічого спільного» – «Nihil commune habet proprietas cum possessione». Як самостійний правовий інститут володіння виникло в давньоримському праві як наслідок преторської правотворчості.

ПЛАН

1. Поняття та види речових прав.

2. Поняття і види речей.

3. Володіння і його види.

4. Захист володіння.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Дайте поняття майна, речей. Які існують їх види.

2. Що таке володіння і тримання?

3. Що таке секвестр?

4. Назвіть основні володільницькі інтердикти.

Окрім цьогостуденти мають засвоїти:

1. Найуживаніші поняття і вислови з правових питань:

Nemo sibi causam possessiones mutare potest (НЕМО СІБІ KA-

УЗАМ ПОССЕСЮНЕС МУТАРЕ ПОТЕСТ) — ніхто не може сам

Змінити собі підставу володіння.

Privatae sunt quae sinqulorum hominum sunt (ПРІВАТЕ СУНТ

KBE СІНГУЛОРУМ ХОМІНУМ СУНТ) - приватні речі - це такі,

які належать окремим особам.

Omne ius hominum causa comtitutum est (ОМНЕ ЮС ХОМІНУМ

КАУЗА КОНСТІТУТУМ ЕСТ) - будь-яке право встановлюється

для людей (в інтересах людей).

2.Визначення термінів:

первісне володіння похідне володіння

безтітульне володіння неправомірне володіння

володіння в порядку секвестру річ, вилучена з цивільного

обороту;

тримання споживна річ;

Література:

1. Дождев Д.В. Римское частное право. – М.: ИНФРА М–НОРМА, 1996. – С.303-339.

2. Дождев Д.В. Основание защиты владения в Римском праве. – М.: ИгиПРАН, 1996. – 238с.

3. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: ТЕИС, 1996. – С. 73-86.

4. Омельченко О.А. Основы римского права. – М.: Манускрипт, І994. – С.132-143.

5. Підопригора О.А. Захист володіння за Римським правом // Право України. – 1999. – №7. – С.28-35.

6. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентурі 1994. – С.101-126.

7. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие. – М., 1973. – С.41-67.

8. Яновицька Г. Рецепція поняття майнових прав у цивільному законодавстві України // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С.21-24.

Тема 2: Право власності. Права на чужі речі.

Семінар Кількість годин: 2 години

Мета заняття: Засвоєння поняття права власності і прав на чужі речі та особливостей їх захисту за римським цивільним правом.

Технічні засоби навчання: комп’ютерні слайди з ключових питань теми.

Методичне забезпечення: Вивчення цієї теми має важливе значення для вивчення різних галузей права, перш за все, цивільного права. Розвиток інституту права власності доцільно розглядати у історичному аспекті, особливу увагу слід приділити інституту права приватної власності.

Вивчаючи право власності у Стародавньому Римі, слід пам’ятати, що дослідження римських юристів носять відбиток свого часу, проте ряд положень права приватної власності не втратили свого значення і дотепер, більшість з них покладено в основу сучасного інституту права приватної власності.

Розглядаючи інститут прав на чужі речі, необхідно порівняти інститут сервітутів у Стародавньому Римі з аналогічним інститутом у Земельному кодексі України, з’ясувати які види прав на чужі речі ввійшли до Цивільного кодексу України.

ПЛАН

1. Загальна характеристика права власності у Стародавньому Римі.

2. Види права власності.

3. Захист права власності.

4. Поняття та види прав на чужі речі.

5. Сервітути: поняття і види.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Що складало зміст права власності у Стародавньому Римі?

2. У чому відмінність похідного способу набуття права власності від первісного?

3. Яка відмінність віндикаційного позову від негаторного?

4. Що таке ручна застава?

5. Яка відмінність суперфіцію від емфітевзису?

6. Які Ви знаєте види сервітутів?

Окрім цьогостуденти мають засвоїти:

1. Найуживаніші поняття і вислови з правових питань:

 

Privatae sunt quae sinqulorum hominum sunt (ПРІВАТЕ СУНТ KBE СІНГУЛОРУМ ХОМІНУМ СУНТ) - приватні речі - це такі, які належать окремим особам.

Nemo sibi causam possessiones mutare potest (НЕМО СІБІ KA-УЗАМ ПОССЕСІОНЕС МУТАРЕ ПОТЕСТ) — ніхто не може сам змінити собі підставу володіння.

Dominium proprietas (ДОМІНІУМ ПРОПРІЕТАС) - власність.

Furtum (ФУРТУМ) — крадіжка.

2.Визначення термінів:

Квіритська власність провенційна власність

Бонітарна власність манципація

Традиція переробка

Злиття сервітут

Література:

1. Васильченко В., Михайленко О. Межі здійснення волі власника у Стародавньому римському та сучасному речевому праві України // Юридический вестник. – 1999. – №2. – С.127-129.

2. Гутьєва В. Інститут емфітевзису в пам’ятках римського приватного права // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер.– С.127-135.

3. Кизлова Е.С. Эволюция института залога в римском праве // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С.9-17.

4. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: ТЕИС, 1996. – С.87-115.

5. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – С.129-170.

6. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентурі, 1994. – С.127-167.

7. Савельев В.А. Право собственности в римской классической юриспруденции // Сов. государство и право. – 1987. – №2 – С. 121-126.

8. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие. – М., 1973. – С.41-67.

9. Цікало В. Римське приватне право – джерело розвитку інституту давності в цивільних правовідносинах // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 13. – Одеса: Юрид. літер. – С.44-48