Ринок молібдену для легування

Молібден належить до малопоширених елементів. Середній вміст його в земній корі становить 3×10-4 %. Концентрація в рудах незначна – десяті й соті частки відсотка. Промислове значення мають мінерали молібденіт, ковеліт, молібдит, вульфеніт. У власне молібденових рудах міститься близько 35% підтверджених запасів молібдену, інші 65% – у комплексних мідно-молібденових і вольфрам-молібденових рудах.

 

Таблиця 1.2 — Світові запаси молібдену (підтверджені в 2001 р.)

Країна	Млн. т.	% від загального
Китай	3,30	26,9
США	2,70	22,0
Чилі	1,91	15,6
Перу	0,95	7,7
Канада	0,45	3,6
Інші в сумі (Мексика, Іран, Росія, Вірменія, Монголія, Узбекистан)	2,94	24,2
Всього	12,24

 

Безумовні лідери - Китай, США і країни Латинської Америки. Сумарні запаси в світі оцінюються близько 12 млн. т.

 

Таблиця 1.3 — Виробництво молібдену у концентратах (2001р., розрахунковий вміст Мо 51%) за даними інформаційно-аналітичного центру «Мінерал», Росія, 2001р.

Країна	Тис. т.	% від загального
США	37,6	28,0
Чилі	33,5	25,0
Китай	28,2	21,0
Перу	8,4	6,2
Канада	7,5	5,6
Мексика	5,5	4,1
Інші у сумі (Іран, Росія, Вірменія, Монголія, Узбекистан)	13,2	10,0
Всього	133,9

 

 

Всього вироблено близько 134 тис. т. Лідери ті ж - США, Китай, країни Латинської Америки. Сировинна гірничодобувна промисловість за радянських часів була представлена ​​наступними комбінатами: Зангезурзьким мідно-молібденовим (Вірменія), Тирниаузьким молібденово-вольфрамовим (Кардін-Балкарія), Сорським (Хакасія), Жірекенським (Читинська обл.), Алмаликський (Узбекистан) ГЗК. Певна кількість MoO3поставляли підприємства атомної промисловості. Практично «своїм» був Ерденетський мідно-молібденовий комбінат у Монголії [13].

Загальний обсяг споживаного концентрату оцінювався в 20 - 22 тис. т. в перерахунку на метал, з них приблизно половина купувалася по імпорту в основному для потреб феросплавної промисловості.

Розпад СРСР з подальшою кризою різко скоротив попит на молібден і істотно змінив загальну ситуацію у сировинній промисловості.

 

Які стали зарубіжними підприємствами в Монголії, Вірменії, Узбекистані інтегрувалися у світовий ринок. Важливим резервом розширення сировинної бази молібдену залишаються відновлення гірничо-розвідувальних робіт, відновлення на сучасному рівні занедбаних в останні роки шахт.

 

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Діаграма стану Fe – C

Сталлю називають залізовуглецевий сплав, в якому вміст вуглецю не перевищує 2,14%.

Металева основа сталі – залізо – є поліморфним кристалічним тілом, тобто має кілька модифікацій (форм) атомнокристалічної решітки.

До 910° С залізо знаходиться в модифікації альфа (α). Елементарна комірка атомнокристалічної решітки α-заліза представляє собою об'ємноцентрований куб. Параметр такого осередку при 20° С дорівнює 2,86 Å (ангстрем). В інтервалі 910 – 1400° С залізо знаходиться в модифікації гамма (γ) і має елементарну комірку у вигляді граніцентрованого куба. Параметр комірки γ-заліза при 910° С дорівнює 3,63 Å. Від 1400° С до температури плавлення залізо знаходиться в модифікації дельта (δ) і має елементарну комірку у вигляді об'ємноцентрованого куба, тобто знову точно таку ж форму, як при кімнатній температурі. Параметр комірки δ-заліза при 1400° С дорівнює 2,92 Å.

При переході однієї форми атомнокристалічної решітки в іншу різко змінюються щільність, пластичність, твердість і інші властивості заліза.

Перетворення заліза з однієї форми в іншу відбуваються при певних температурах, які називають критичними точками. Критичні точки позначають буквою А з відповідною цифрою у вигляді індексу: А1, А2, А3і так далі. Всі перетворення, що відбуваються при нагріванні й охолодженні залізовуглецевих сплавів, відображені на діаграмі системи Fe – C, наведеної на рис. 2.1. [11]

Залізовуглецеві сплави діляться на дві області: до 2,14% С – сталі, та понад 2,14% С – чавуни. При кімнатній температурі вуглець розчиняється в залізі в мізерно малій кількості – менше 0,001%, вся інша частина вуглецю в повільно охолоджених (рівноважних) залізовуглецевих сплавах знаходиться в хімічно зв'язаному стані – у карбіді заліза (Fe3С).

Рис. 2.1 Діаграма стану залізо – вуглець

Рівноважний твердий розчин вуглецю в α-Fe називається феритом, а карбід заліза з 6,67% С – цементитом.

Ферит - найм'якша і в'язка структурна складова сталі. Твердість фериту 80 – 100 НВ. Цементит, навпаки, сама тверда і крихка фаза в структурі сталі. Твердість цементиту 72 – 75 НRC.

При температурі вище критичної точки А3утворюється твердий розчин вуглецю в γ-Fe. Такий твердий розчин називається аустенітом. Механічні властивості аустеніту залежать від вмісту в ньому вуглецю. Однак при будь-якому складі аустеніт має порівняно низьку твердість, дуже велику в'язкість і пластичність.
При повільному охолодженні в точці переходу γ-Fe → α-Fe аустеніт розпадається на механічну суміш, що складається з фериту і цементиту, який у вигляді найдрібніших пластинок рівномірно розподіляється в фериті. Така структура з 0,8% С називається перлітом. Твердість пластинчастого перліту приблизно в два рази вища ніж твердість фериту і становить близько 180 - 200 НВ.

При розгляді діаграми Fe - С можна побачити, що, крім критичних точок А2, А3і А4, наявних у чистого заліза, для сталі характерні ще три додаткові критичні точки: А1, А0і Асм, пов'язані з наявністю у сплаві вуглецю (цементиту).