Участь урср у міжнародних конференціях та підписання двосторонніх договорів. Діяльність представництва урср в оон.

На початку конференції 27 квітня 1945 р. у Сан-Франциско представник СРСР чітко обґрунтував міжнародно-правові повноваження радянських республік брати участь у міжнародних конференціях, укладати угоди та мати дипломатичні відносини. Пропозиція була одностайно підтримана Виконавчим комітетом конференції та головами делегацій на пленарному засіданні.

Серед делегацій було розповсюджено звернення уряду України, що Україна, якій належала помітна роль у розгромі ворога з її великими людськими силами і матеріальними ресурсами, буде спроможна зробити великий внесок у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки.

Україну офіційно було запрошено до Сан-Франциско ЗО квітня 1945 р. Президія Верховної Ради УРСР затвердила делегацію на чолі з Народним комісаром закордонних справ України Д.Мануїльським. Він був дуже колоритною фігурою: політичний діяч великого масштабу, професійний революціонер до жовтня 1917 р., випускник Сорбоннського університету, секретар Виконкому Комінтерну. Під час утворення СРСР активно підтримував сталінську ідею автономізації. До нього змушений був прислухо-вуватися В.Молотов. І це надавало особливого забарвлення діям України на міжнародній арені, зокрема в ООН.

Українська делегація 6 травня 1945 р. прибула до Сан-Франциско й активно прилучилася до роботи конференції. Вона зробила значний внесок у розробку положень Статуту ООН. Неабиякий міжнародний авторитет України засвідчує обрання Д.Мануїльського головою Першого комітету першої комісії конференції, який розробляв текст преамбули і перший розділ Статуту про цілі та принципи ООН. В інших комісіях плідно працювали члени української делегації І.Сенін, академік О.Палладій, професор В.Бондарчук. П.Погребняк, М.Петровський.

Упродовж майже двох місяців на конференції у Сан-Франциско відбувалася напружена робота над розробкою Статуту ООН, що був одноголосно прийнятий 25 червня 1945 р. Наступного дня його підписали всі делегації, що брали участь у конференції. Від імені Радянського Союзу підпис під ним поставив А.Громико, від БРСР - К.Кисельов. від УРСР - Д.Мануїльський: 282 делегати з 51 країни урочисто проголосили утворення ООН.

Президія Верховної Ради УРСР 22 серпня 1945 р. ратифікувала Статут ООН, а 24 жовтня ратифікаційна грамота України була передана на зберігання державі, на території якої був підписаний цей міжнародний документ. Після ратифікації і передачі на зберігання уряду США ратифікаційних грамот п'ятьма постійними членами Ради безпеки і більшістю інших держав-засновни-ків ООН, 24 жовтня 1945 р. Статут набув чинності. Цей день щорічно відзначається як День Об'єднаних Націй.

Як і всі країни, що підписали Статут ООН, Україна почала наполегливо домагатися здійснення основних принципів і напрямів, закріплених у ньому. Найбільше значення в перші повоєнні роки мала дипломатична боротьба за визнання возз'єднання західноукраїнських земель і західних кордонів України. Українська дипломатія докладала зусиль і у розв'язанні питання депортацій українців з Польщі в Україну, поляків - з України в Польщу. За міждержавними угодами до 1946 р. з України в Польщу виїхало близько 810 тис. поляків, а з Польщі в Україну - 480 тис. українців. Переселялися здебільшого добровільно і за матеріального сприяння приймаючої держави. Коли ж виїхали всі бажаючі, польський уряд під приводом знищення соціально-економічної і демографічної основи для діяльності УПА здійснив широкомасштабну в сталінському стилі операцію "Вісла" про примусове виселення українців із місць їхнього компактного проживання. Шість дивізій Війська Польського 28 квітня 1947 р. оточили всі українські села, а відділи НКВС і чехословацькі прикордонні відділи заблокували східний і південний кордони, щоб допомогти в ганебній акції проти українського народу. З квітня до серпня 1947 р. було розселено на північно-західних землях, колишніх німецьких, 140577 осіб. Згодом сенат республіки Польщі прийняв ухвалу, яка засудила акцію "Вісла" як злочинну проти українського народу. Верховна Рада України привітала такий крок.

Делегація Української РСР у складі Д.Мануїльського, О.Вой-ни, М.Петровського 10 лютого 1947 р. взяла участь у підписанні мирних договорів з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією, де підтверджено входження західних українських земель до складу УРСР та її повоєнні кордони.

Плідну роботу молода українська дипломатія провела в 1945-1947 pp. у зв'язку з діяльністю в Україні Адміністрації допомоги і відбудови Об'єднаних Націй (ЮНРРА; створена у Вашингтоні 9 листопада 1943; ліквідована 1947). У 1948 р. в Белграді Україна підписала Конвенцію про режим судноплавства по Дунаю. В умовах різкого загострення міжнародної напруженості українська дипломатична служба брала участь у переговорах з обмеження озброєнь і збройних сил, заборони атомної зброї. Чимало було зроблено і для підтримки національно-визвольної боротьби народів проти колонізаторів.

У 50-х роках представники УРСР працювали у 16 міжнародних організаціях, підписали 60 міжнародних договорів, угод і конвенцій. Українські дипломати чимало зробили для подальшого розвитку і зміцнення Організації Об'єднаних Націй. У 1948-1949 pp. Україна була членом Ради безпеки. Працюючи в Комісії з прав людини, українські дипломати зробили вагомий внесок у розробку і прийняття "Загальної декларації прав людини" Генеральною Асамблею ООН 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла юридично обов'язкові "Пакти про права людини". Україна ратифікувала їх разом з СРСР і БРСР першою. У травні 1945 р. УРСР стала членом Міжнародної організації праці Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Проте її роль занепала в роки "холодної війни".