Поняття управління і соціальне управління.

Поняття управління і соціальне управління.

Управління – це керівний вплив суб’єкта на об’єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування відповідно до закономірностей її існування і розвитку.

Процес управління – це взаємодія двох взаємопов’язаних елементів (підсистем): суб’єкта управління та об'єкта управління.

Суб’єкти управління можуть бути індивідуальними (учитель, директор, майстер, батько, мати і т. д.) і колективними (колегія, рада, штаб і т. д.).

Об’єкти управління– суспільство, держава, окремі регіони;

Види управління: технічне, біологічне, соціальне.

Соціальне управління у самому широкому розумінні – це механізм організації суспільних зв’язків.

 

Характеристика і поняття державного управління.

три етапи в історії державного управління: формування вихідних підходів і концептів (кінець 30-х – друга половина 50-х років); інституціоналізація напряму як університетської навчальної і наукової дисципліни (кінець 50-х – 70-ті роки); розвиток теоретичних та емпіричних напрямів науки, диференціація і спеціалізація напрямів і підгалузей (80-90-ті роки).Основні властивості державного управління:

По-перше, державне управління спирається на державну владу, яка є легітимною, тобто має правову обумовленість. По-друге, воно охоплює всі сфери суспільства. Виділяють 5 ознак державного управління:Виконавчо-розпорядчий характер.Підзаконність. Масштабність та універсальність. Ієрархічність. Безпосередньо організаційний характер.

 

Поняття й види функцій державного управління.

Функції державного управління —владно-організуючий вплив суб'єкта управління на об'єкт. Функція прогнозування. Державне управління покликане вирішувати довгострокові, перспективні завдання. Функція планування полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів, розробленні програм, за допомогою яких повинна бути досягнута мета. Функція організації пов’язана зі створенням організаційного механізму. Функція контролю покликана постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань.Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкта чи об'єкта управління.До основних належать:- забезпечення державного суверенітету - розроблення проекту Закону про Державний бюджет та забез­печення його виконання;- розроблення і здійснення загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку держави.

 

Сутнісні характеристики організаційної структури державного управління.

Організаційна структура державного управління – це компонент державного управління, який об'єднує в собі певну сукупність державних організацій що виділяються і витрачаються суспільством на формування та реалізацію державно-управлінських впливів і підтримання життєздатності самого суб'єкта управління.

три види зв'язків в організаційній структурі державного управління:

• субординаційні (упорядкування зверху вниз, від керуючого до

керованого);

• координаційні (упорядкування на одному рівні, між двома і більше

суб'єктами, що не виключає того, що в загальному вони можуть знаходитись

на різних рівнях в ієрархічно організованій системі управління);

• реординаційні (знизу вверх, від керованого до керуючого).

 

Громадський контроль

Громадський контроль — один з видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Суб'єктами громадського контролю є громадські об'єднання і політичні партії, професійні спілки. Усі суб'єкти гро­мадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави. Їх контрольні повноваження зазвичай не мають юри­дично владного змісту, а рішення рекомендаційний характер. Профспілки як впливова громадська організація здійсню­ють громадський контроль через свої комітети, різноманітні контрольні комісії, збори

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. надає право об'єднанням споживачів: здійснювати контроль за додержанням прав громадян як споживачів; проводити незалежну експертизу та випробування продукції;

Представників деяких громадських угруповань наділено правом складати протоколи про адміністративні правопорушення. Це народні дружинники, громадські мисливські, лісові інспектори, інспектори рибоохорони та ін

 

20. Соціальна ефективність державного управління

Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних понят­тя ефективності державного управління: загальну соціальну ефективність державного управління;ефективність організації і функціонування суб'єктів дер­жавного управління;ефективність діяльності управлінських органів і посадо­вих осіб. До критеріїв загальної соціальної ефективності державно­го управління можна віднести:рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;темпи і масштаби приросту національного багатства;рівень життя населення порівняно зі стандартами розви­нутих країн;

впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспіль­них відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним ре­зультатом.

 

 

21. Конституція України про гілки влади в Україні

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — ВРУ. ВРУ складається з однієї палати, обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. До складу ВРУвходять 450 народних депутатів УкраїниДля керівництва своєю роботою ВРУ обирає Голову, першого заступника і заступника Голови ВРУ.За Верховною Радою закріплено повноваження, пов'язані з: прийняттям законів,; внесенням змін до Конституції України; визначенням взаємовідносин ВРУ і Президента України; формуванням інших державних органів; організацією адміністративно-територіального устрою країни; здійсненням зовнішніх функцій держави і затвердженням бюджету та контролем його виконання.Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління державними справами. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Наступним організаційно-правовим рівнем органів виконавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Основу судової влади в Україні становлять суди, що є різними за своєю компетентністю та юрисдикцієюДо судів спеціальної юрисдикції належать військові, арбітражні (господарські) суди.До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входить Конституційний Суд України. Принцип поділу державної влади не суперечить її єдності

22. ВРУ та державне управління

Через законотворчу діяльність ВРУ здійснює управління різними сферами життєдіяльності людини, суспільства та держави.За результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій депутатських фракцій, протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання ВРУ України, формується коаліція депутатських фракцій. До неї входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Коаліція депутатських фракцій вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до Конституції пропонує кандидатури до складу Кабінету Міністрів України. ВРУ забезпечує реалізацію таких основних функцій: • законодавчо-нормотворчої функції – її зміст полягає у: внесенні змін до Конституції України,установчої функції – її сутність виражається у: призначенні всеукраїнського референдуму; встановленні державних символів України; призначенні чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;• організаційної функції – яка зводиться достворення парламентських структур. З метою здійснення законо-проектної роботи утворюються комітети ВРУ України, які працюють постійно. Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер або не належать до тих, які підлягають розгляду у вже існуючих комітетах, ВРУ може створювати тимчасові спеціальні комісії. За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних із питаннями, що стосуються інтересів усього суспільства, ВРУ може створювати тимчасові слідчі комісії. У структурі ВРУ функціонує Рахункова палата та Уповноважений ВРУз прав людини; контрольної функції - полягає у здійсненні:контролю за надходженням коштів до Державного бюджету контролю за додержанням конституційних прав контролю за діяльністю органів державної влади контролю за діяльністю Президента; регулятивної функції - полягає в правовому регулюванні діяльності органів виконавчої влади та їх відносин з іншими Держустано

Стратегічне управління

Стратегічне управління — діяльність з управління, що пов'язана з постановкою цілей і завдань органу державної влади та з підтримкою низки взаємовідносин між нею і оточенням, що надає можливість їй досягти своїх цілей. Сутність стратегічного управління полягає в тому, що в організації, з одного боку, є чітко організоване комплексне стратегічне плануванняУ розвитку цієї методології можна виділити декілька етапів:— управління на основі контролю за виконанням— управління на основі екстраполяції, коли темп змін прискорюється, але майбутнє ще можна передбачити шляхом екстраполяції тенденцій, що мали місце (довгострокове планування);— управління на основі передбачення змін— управління на основі гнучких екстрених рішень.Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня структура органу та організаційні зміниСистема стратегічного управління складається з двох взаємодоповнюючих підсистем: аналізу та планування стратегії організації; управління стратегічними проблемами в реальному масштабі часу.

Стратегічне планування (strategic planning) — це систематичний спосіб управління змінами і створення якнайкращого майбутнього. Це творчий процес визначення і здійснення найбільш важливих дій, беручи до уваги сильні та слабкі сторони, загрози і можливості1.Для нього характерні таки риси:• зосередження на вибраних питаннях;

• розгляд наявних ресурсів;• оцінка сильних та слабких сторін;• врахування основних подій і змін поза межами організації;• орієнтація на дії з акцентом на практичні результати.

 

Ситуаційне управління

ситуаційний підхід — імовірний, залежний від випадків, обставин, від ситуацій спосіб мислення про організаційні проблеми та їх вирішення, у рамках якого сформувалась концепція ситуаційного управління.Ситуаційне управління характеризується прийняттям управлінським персоналом рішень у ситуації, яка реально склалася або складається. Ситуаційний підхід визнає, що хоча управлінський процес однаковий, специфічні прийоми, які повинен використовувати керівник для ефективного досягнення цілей організації, можуть значною мірою відрізнятися. Він намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції управління з певними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найефективніше.Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які сильно впливають на організацію в певний конкретний момент часу

 

Питання №46 Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади

Зв'язки з громадськістю — «паблік рилейшнз» (від англ. public relations — відносини з публікою, зв'язок з громадськістю) — одна із конкретних функцій управління, яка сприяє встановленню та підтриманню спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння й співробітництва між організацією і громадськістю. Мета ПР органу державної влади — встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння між громадянами та державною владою, що засноване на природі, знанні та повній інформованості. В основі ПР лежить теорія спілкуванняЯкщо розглядати ПР як функцію управління, то для системи державного управління об'єктом управління ПР буде громадськість в особі громадян. Суб'єктом цих відносин виступають державні органи та органи місцевого самоврядування.

Поняття управління і соціальне управління.

Управління – це керівний вплив суб’єкта на об’єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування відповідно до закономірностей її існування і розвитку.

Процес управління – це взаємодія двох взаємопов’язаних елементів (підсистем): суб’єкта управління та об'єкта управління.

Суб’єкти управління можуть бути індивідуальними (учитель, директор, майстер, батько, мати і т. д.) і колективними (колегія, рада, штаб і т. д.).

Об’єкти управління– суспільство, держава, окремі регіони;

Види управління: технічне, біологічне, соціальне.

Соціальне управління у самому широкому розумінні – це механізм організації суспільних зв’язків.