Відповідальність за достовірність відомостей, які містить робота, несе виконавець.

2.5.3 Висновки

 

Розділ з висновками розташовують на окремій сторінці після основного тексту роботи. У висновках необхідно відмітити якісні та кількісні показники об'єкту дослідження.

 

2.6 Список літератури

Усі джерела, на які здійснюються посилання в основній частині роботи, необхідно наводити після висновків, починаючи з нової сторінки.

Бібліографічні описи джерел в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Приклад оформлення бібліографічного опису у списку джерел наведено у додатку Е.

Джерела, на які здійснюється посилання тільки у додатку, наводять у окремому переліку посилань, який розташовують у кінці цього додатку.

 

2.7 Додатки

У додатках вміщують матеріал, який є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу, а також матеріал, який не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, методики, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи, багаточисленні результати комп'ютерних розрахунків тощо);

- опис нового обладнання, апаратури і приладів, які вибрані проектантом.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ

 

3.1 Загальні вимоги

Пояснювальну записку до роботи виконують у вигляді тексту з ілюстраціями та таблицями на аркушах формату А4 (210´297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату АЗ (297´420 мм). Записку до роботи виконують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу, дотримуючись таких розмірів полів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм; правий - не менше 10 мм.

За машинописного способу виконання текст роботи друкують через півтора інтервали; а комп'ютерного - з розрахунку не більше, як 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення з висотою літер і цифр
не менш, ніж 1,8 мм. Як правило, з використанням шрифтів текстового
редактора Word розміру - не менше 14 пт., з міжрядковим інтервалом 1,5 пт.

Текст роботи повинен мати рівномірну щільність, бути контрастним і чітким. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного і основного тексту має бути однаковою.

Записку до проекту можна виконувати у виді рукопису з дотриманням вимог, наведених у даному пункті.

Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою (коректором) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним спо­собом або від руки. Виправлення повинні здійснюватись чорним кольором. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у проекті необхідно наводити мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову проекту, додаючи (за першої згадки) оригінальну назву.

Скорочення слів і словосполучень у проекті необхідно виконувати згідно стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Структурні елементи роботи, такі як «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ЛІТЕРАТУРА» не ну­мерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів в змісті. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти - не обов'язково.

Заголовки структурних елементів проекту і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів проекту слід по­чинати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту проекту і дорівнювати п'яти знакам обраного шрифта або п'яти пробілам, що в середньому повинно становити 0,75-1 см.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим та попереднім текстом повинна становити три інтервали.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Під час написання пояснювальної записки необхідно дотримуватися наступних правил:

а) текст пояснювальної записки викладати в лаконічному технічному стилі;

б) умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати установленим в стандартах. Перед буквеним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення (наприклад, резистор R, конденсатор С);

в) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (наприклад, відстань - 2мм, відміряти три рази);

г) позначення одиниць необхідно писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід роботи пропуск (наприклад, 1000 МВт, 110 кВ);

д) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (наприклад, 1,5; 1,75; 2,0 мм);

е) буквені позначення одиниць, які входять у добуток, розділяють крапкою на середній лінії (×); знак ділення замінюють косою рискою (/), наприклад, А×В; А/В;

ж) порядкові числівники необхідно записувати цифрами з відмінковими закінченнями (наприклад, 5-й день, 8-а лінія); у випадку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення записують після останнього (наприклад, 3, 4, 5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (наприклад, на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (наприклад, 15 вересня) та при римських числах (ХХІ століття);

и) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові та встановлених в стандарті ГОСТ 2.316-68, а також скорочень, які прийняті для надписів на виробі;

к) не допускається:

- використовувати професійні або місцеві слова та вирази (техніцизми);

- після назви місяця писати слово місяць (наприклад, правильно - «в травні», а неправильно - «в травні місяці»);

- використовувати вирази: «цього року», «минулого року», слід писати конкретну дату «в червні 2011 року»;

- використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю «кілька кілограмів» (не стосується таблиць і формул);

- з’єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (наприклад, не «швидкість = 5 км/год», а «швидкість дорівнює 5 км/год», не «температура дорівнює -5°С», а «температура дорівнює мінус 5°С»);

- використовувати математичні знаки >, <, №, %, sin, cos, tg, log та інші без цифрових або буквених позначень. В тексті необхідно писати словами «нуль», «номер», «логарифм» і т.д.;

- використовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ) без реєстраційного номера.

3.2 Нумерація сторінок

 

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки необхідно проставляти у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, також вклю­чають до загальної нумерації сторінок роботи.

Нумерацію сторінок роботи слід починати зі змісту. Титульний аркуш, завдання на роботу, анотацію, не включають до загальної нумерації.

 

3.3 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти та підпункти роботи, як і сторінки, нумерують арабськими цифрами.

Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення її суті та позначатися арабськими цифрами. Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, " 1.2 " (другий підрозділ першого розділу). Далі пропускають один знак і у тому ж рядку пишуть заголовок підрозділу.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу та поряд­кового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, " 1.1.2 " (другий пункт першого підрозділу першого розділу).

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.

3.4 Ілюстрації

 

Основним ілюстративним матеріалом в роботах є: креслення, технічні рисунки, схеми, графіки, діаграми, фотографії. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. В роботах всі ілюстрації називають рисунками. Посилання у тексті на ілюстрації можна робити у вигляді зворотів: " ...як це видно з рисунка 3.1 ", чи " ...як це показано на рисунку 3.1 ", а також у круглих дужках за текстом " (рисунок 3.1) ". Посилання на раніше наведені ілюстрації дають з скороченим словом дивись (наприклад, див. рисунок 1.2). У тексті роботи не бажано наводити посилання на ілюстрації, у вигляді самостійних фраз, в яких лише повторюється те, що міститься у підрисунковому підписі.

Ілюстрації слід розміщувати у проекті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Між ілюстрацією і текстом необхідно пропускати один рядок. Якщо ілюстрація, розміщена на окремій сторінці проекту, то цю сторінку включають до загальної нумерації тексту. Креслення, рисунки, схеми, розміри яких перевищують формат А4, враховують як одну сторінку.

Під ілюстрацією, симетрично до неї, розміщують підпис, який складається з чотирьох основних елементів: назви графічного сюжету, що позначається словом " Рисунок "; порядкового номера ілюстрації; заголовку ілюстрації (назви ілюстрації) - тексту із стислою характеристикою зображеного; експлікації - підрисункового пояснювального тексту, який наводять за необхідності під ілюстрацією над її позначенням.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з цифри - номера розділу і порядкового но­мера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, " Рисунок 1.2 " (другий рисунок першого розділу). Якщо у проекті вміщено тільки одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Після порядкового номера ілюстрації ставлять тире і з великої букви пишуть заголовок ілюстрації. В кінці заголовку ілюстрації крапку не ставлять (наприклад, Рисунок 1.2 – Схема розподільного пристрою 110 кВ). Знак переносу в заголовку ілюстрації не використовують. Якщо заголовок ілюстрації – довгий, то його продовжують у наступному рядку, починаючи від початку заголовку.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (наприклад, а), б)) під відповідною частиною. У цьому випадку після назви ілюстрації ставлять двокрапку і дають назву кожної частини за формою: а) назва першої частини; б) назва другої частини, або за ходом назви ілюстрації, беручи букви в дужки (наприклад, Рисунок 3.2 – Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи фазометра).

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, то її можна переносити на інші сторінки, вміщуючи підпис ілюстрації на першій сторінці, а на кожній наступній сторінці тільки порядковий номер і в дужках слово продовження (наприклад, Рисунок 3.4 (продовження)). Пояснювальні дані, за необхідності, розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери. Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані в схемі.

3.5 Таблиці

 

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці так, щоб зручно було їх розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою.

На всі таблиці в тексті мають бути посилання за формою: «наведено в таблиці 2.1»; «… в таблицях 2.1 – 2.6» або в дужках по тексту, наприклад, (таблиця 2.1). Посилання на раніше наведену таблицю дають з словом дивись, наприклад, (див. таблиця 2.1) за ходом чи в кінці речення.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається зі слова «Таблиця» з великої літери та номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, Таблиця 2.1 (перша таблиця другого розділу).

Якщо у проекті одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої). Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Крапку в кінці назви таблиці не ставлять.

Номер таблиці і її назву слід розміщувати зліва над таблицею за формою: «Таблиця 2.3 – Назва таблиці». Якщо назва таблиці довга, то її продовжують у наступному рядку, починаючи зі слова «Таблиця».

Таблицю розділяють на графи (колонки) та рядки. У верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) використовують для найменування рядків. Рядки можна не розділяти горизонтальними лініями. Мінімальна відстань між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об’ємом матеріалу.

Приклад побудови таблиці наведено у додатку Д.

Заголовок кожної графи в голові таблиці, а також боковика має бути коротким. Заголовки граф повинні починатися з великих літер. Підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Якщо в таблиці наведені параметри величин, що мають одну і ту саму одиницю вимірювання, то над таблицею розміщують її скорочене позначення. Якщо ж параметри, наведені в таблиці, мають різні одиниці вимірювання, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми, наприклад, Довжина, мм. Текст заголовків і підзаголовків може бути замінений буквеними позначеннями, якщо вони пояснені в тексті роботи перед таблицею чи на ілюстраціях. Однакові буквені позначення групують послідовно в порядку зростання їх індексів.

Назви рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: «більше», «менше», «не більше», «не менше», «в межах». Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини (наприклад, Напруга, В, не більше). Також можна використовувати слова «від», «більше», «до» (наприклад, Від 10 до 20; більше 12; до 20).

У таблиці можуть наводитися словесні та числові дані. Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиць не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова можна замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з одного і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «те ж», а далі лапками. У випадку розділення таблиці горизонтальними лініями - ніякої заміни не виконують.

Числа записують по середині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за винятком, коли вказують інтервал. Інтервали вказують від меншого числа до більшого з тире між ними, наприклад,

11 - 22;

111 – 222.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку не подають, то в ньому проставляють прочерк.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну ча­стину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. Якщо частину таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють головку таблиці, а у випадку розміщення одної частини під іншою – повторюють боковик.

У випадку перенесення частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Можна виконувати нумерацію граф на початку таблиці араб­ськими цифрами і, переносячи частини таблиці на наступні сторінки, повторювати нумерацію граф. Назву таблиці (за її наявності) вказують один раз над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть «Продовження таблиці 2.1» без крапки в кінці.

3.6 Переліки

 

За потреби, переліки будь-якої інформації можуть бути наведені всередині розділів пунктів або підпунктів. Перед переліком обов'язково ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад.

а) форма і розмір клітин…

організмів;

б) живий склад клітин:

1) частини клітин…

органів;

2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літе­рами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

3.7 Примітки

 

Примітки використовують у тексті роботи за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації і розташовують їх безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово " Примітка " друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють. Після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад.

Примітка. Дане рівняння справедливе лише для випадку неробочого режиму двигуна.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифра­ми з крапкою. Після слова " Примітки " ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад.

Примітки:

1. Результат ще економічно не обґрунтований.

2. Точність наведених даних становить 30%.

 

3.8 Формули та рівняння

 

Формули та рівняння розташовують з нового рядка безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, симетрично до нього. Між формулою і текстом пропускають один рядок. Це стосується найбільших, а також довгих і громіздких формул, які мають знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, а також всіх нумерованих формул. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують у середину рядків тексту.

Всі формули у роботі нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули позначають арабськими цифрами в круглих дужках, що складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, (1.3) - третя формула першого розділу (виняток становлять формули, наведені у додатках). Якщо у проекті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують за загальними правилами.

Номер формули зазначають на рівні закінчення формули в круглих дужках в кінці рядка з правої сторони. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити в тексті або безпосередньо під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом " де " без двокрапки.

Приклад.

" Відомо, що:

(3.1)

де М₁, М₂ - математичне очікування;

s₁, s₂ - середнє квадратичне відхилення міцності та
навантаження [12]".

У цьому прикладі число 12 у квадратних дужках означає посилання на літературу.

Одиницю виміру, за необхідності, заключають в квадратні дужки, наприклад,

(3.2)

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю виміру заключають в круглі дужки, наприклад,

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Великі формули можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки за математичними знаками (=, +, -, ´,:), повторюючи знак на початку наступного рядка.

Формули є елементами речення, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки необхідно ставити відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять у випадках, передбачених правилами пунктуації: у тексті перед формулою є узагальнююче слово; цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, які слідують одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: «… в формулі (3.2)»; «… в формулах (3.2, …, 3.10)».

3.9 Список літератури

 

Даний список містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків перед додатками на окремому аркуші. Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовуються в роботі. Джерела у списку необхідно розміщувати в порядку появи посилань у тексті, де вони наводяться в квадратних дужках, наприклад, [3].

У списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами. Нумерація посилань повинна починатися з одиниці і далі по порядку. Літературу записують мовою якою вона видана.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням праць.

Приклад оформлення бібліографічного списку у списку джерел наведено у додатку Е.

 

3.10 Додатки

 

Додатки оформляють як продовження проекту на його наступних сторінках, розміщуючи у порядку появи посилань у тексті роботи. При цьому кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки і з слова «Додаток», яке слід писати зверху по середині рядка. Через пропуск необхідно вказати його позначення. Додатки слід позначати послідовно великими літерами укра­їнської абетки, за винятком літер Г ', Є, З, І, Ї. Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т. д. Один додаток в роботі позначається як додаток А. Можна додатки позначати латинськими буквами, окрім букв І та О.

Під позначенням для обов’язкового додатку слід в дужках писати (обов’язків), а для інформативного – (довідниковий).

Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Приклад наведено в додатку Е.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку, відповідно вимог наведених у пункті 3.3. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 (другий розділ додатку А).

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного окремого додатку, наприклад: " Ри­сунок Д.3 - Назва " (третій рисунок додатку Д); " Таблиця А.2- Назва " (друга таблиця додатку А); " формула (А.1) " (перша формула додатку А).

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, " Рисунок А.1 - Назва ", " Таблиця А.1 - Назва ", "формула (В.1)".

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2..."; "... в таблиці Б.3...";
"... за формулою (В.1) "; "... у рівнянні (Д.2)...".

Джерела, на які зсилаються тільки у додатках, повинні розгля­датися незалежно від тих, до яких звертаються в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку по­силань. При цьому відповідним номером у переліку посилань ставлять позначення додатку.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до доку­менту даного виду, його копію вміщують у роботі без змін до оригіналу. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині дру­кують слово " Додаток " його позначення і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нуме­рацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок доку­мента).

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Посилання на додатки в тексті роботи виконують за формою: «… наведено в додатку А», «… наведено в таблиці В.1» або (додаток А); (додатки А, Б).