Судовий контроль за виконанням судових рішень

 

 

ЦПК Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду 1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.     ЗУ «Про виконаче провадження» Стаття 82. Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби 1. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. 2. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. 3. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. 4. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. 5. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. 6. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом. 7. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. 8. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР).       Увага! Представляється, правила ст. 383 ЦПК мають застосовуватися при оскарженні дій державних виконавців, здійснених в межах виконання тільки судових рішень, а ст. 82 Закону Украъни «Про виконавче провадження»– виконання рішень інших юрисдикційних органів. Щоправда, слід визнати обґрунтованою висловлену в літературі точку зору, що законодавець безпідставно розширив коло заявників, включивши до нього тих учасників виконавчого провадження, які не мають юридичної заінтересованості (експерт, спеціаліст, перекладач тощо). Доцільніше було б до заявників віднести сторін (в тому числі співучасників та правонаступників), їх представників. (в книзі з цього питання наявні деякі неточності!)   При цьому слід зазначити, що в межах цієї категорії судових справ мають розглядатися скарги лише на ті дії державного виконавця, що тягнуть за собою для стягувача чи боржника певні юридичні наслідки, хоча не можна погодитися з тим, що вони обов¢язково мають бути пов¢язані з матеріальними претензіями заінтересованої особи, як це іноді вказується у літературі. Об¢єктами судового оскарження у даних справах можуть бути:вчиненні під час виконання 1) дії   2) бездіяльність   3) рішення державних виконавців чи інших посадових осіб державної виконавчої служби, якими було порушено права чи свободи заявника «Неправомірними, такими, що порушують права заінтересованих осіб», - є дії державних виконавців, вчинені з перевищенням наданих їм повноважень або в межах повноважень, але з порушенням чинного законодавства. «Бездіяльність державного виконавця» - це невиконання ним своїх обов¢язків. «Рішення державного виконавця» як об¢єкти судового оскарження, мають бути оформлені у вигляді процесуальних актів – постанов державних виконавців. Н: (оскарженими можуть бути:) оцінка майна, проведення опису майна боржника, порушення порядку звернення стягнення на майно боржника; застосування іншого заходу примусового стягнення, ніж це передбачено законом тощо.     Н: відмова від вчинення певної виконавчої дії, затягування вчинення виконавчих дій, відмова у задоволенні відводу державного виконавця.   Н:Постанови державного виконавця, якими фіксуються його рішення: постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, про відкладення провадження виконавчих дій, про закриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, про відмову у розшуці майна боржника, про накладення штрафу на боржника.                   (ч.1 ст.383 ЦПК, ЗУ «про виконавче провадження») До суб¢єктів, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, належать:     1)державний виконавець;   2)інша посадова особа державної виконавчої служби.

Стаття 384. Подання скарги

1. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

2. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, законом встановлений альтернативний порядок оскарження дій та бездіяльності державного виконавця. У даному випадку альтернатива вибору – суд або начальник відповідного відділу державної виконавчої служби – доповнюється можливістю оскарження до суду постанови цієї посадової особи після розгляду нею скарги заявника. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб¢єктів оскарження за формою і змістом мають відповідати загальним вимогам (ст.ст. 119, 120 ЦПК). У скарзі обов¢язково має бути зазначено, чиї і які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються, які саме права та свободи заявника порушено, наведено правове обґрунтування порушення цих прав чи свобод та у який спосіб вимагається їх поновлення. Також має бути вказано, чи звертався заявник з такою скаргою до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, чи була отримана відповідь та якого змісту. Якщо скарга не відповідає зазначеним вимогам, суддя може застосувати правила ст. 121 ЦПК. Порядок розгляду такої скарги регулюється розд. VII ЦПК “Судовий контроль за виконанням судових рішень”.

 

 

3. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.