Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів (фрагментарно).

Користувачі звітності.	Інформаційні потреби.
Інвестори власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов’язань підприємства. Оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредитів, відсотків за ними та погашення кредиторської заборгованості
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпеченням
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

У процесі аналізу фінансового стану підприємства можна відокремити такі основні етапи: оцінку надійності інформації; читання інформації; аналіз інформації.

Оцінка надійності інформації: Даний етап особливо важливий під час проведення аналізу фінан­сового становища зовнішніми користувачами бухгал­терської інформації, в тому числі банком, який вирішує питання про доцільність кредитування підприємства, а також постачальниками, підводниками, інвесторами. В цьому разі обґрунтованість/приймання рішень буде значною мірою визначатися достовірністю інформації, в першу чергу — даних бухгалтерського балансу.

Обов'язковими умовами, які забезпечують реальність балансу, є погодженість з бухгалтерськими книгами і до­кументами, насамперед з Головною книгою та обіговою відомістю; відповідність результатам інвентаризації;

відповідність загальновизнаним принципам обліку та чинному законодавству.

Тут слід відзначити, що згідно з теорією балансу викривлення інформації поділяються на такі групи: викривлення, які впливають на ясність інформації, але не зачіпають розмірів фінансового результату чи капіталу підприємства (такі прийоми називаються вуалюванняння): викривлення, які являють собою порушення даних звітностей і які пов’язані, як правило, з одержання неправильної цифри фінансового результату. Такі прийоми називаються фальсифікацією.

Основними цілями викривлення балансу звичайно є:

перебільшення або зменшення результатів господарсь­кої діяльності за звітний період; „роздвоювання” чи збільшення суми власного капіталу; приховування тих чи інших особливостей у структурі майна та його джерел;

ретушування майнового становища підприємства, зок­рема збільшення обсягу ліквідних активів.

Читання інформації: На цій стадії аналізу формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі його майна і джерел його формування, встанов­люється взаємозв'язок різних показників. Також визна­чають відношення окремих статей активу та пасиву ба­лансу, їх питому вагу у загальному підсумку балансу, розраховуються суми відхилень у структурах основних статей балансу у порівнянні з попереднім періодом. Ре­зультатам таких розрахунківмає бути надана попередня економічна інтерпретація: оцінка співвідношення влас­них та позичкових коштів підприємства з позиції його фінансової стійкості та кредитоспроможності; загальні висновки щодо платоспроможності та ліквідності під­приємства; характеристика тенденцій зміни ліквідності підприємства, а також чинників, які їх визначають.

Виявлення впливу різних чинників на економічні показники, а також взаємозв'язок між ними визначаються зрівнюванням, ланцюговими підстановками, різницями, деталізацією, зведенням, статистичним гру­пуванням абсолютних, відносних чи середніх величин балансового, графічного або економіко-математичного відображення.

Сукупність указаних спеціальних способів та методів, які, використовуються в процесі оброблення аналітичної інформації, становить методику фінансово-економічного аналізу. Розрізняють загальну та часткову методики. За загальною методикою вивчають певні питання на будь-якому підприємстві незалежно від його галузевої підпо­рядкованості. У частковій методиці загальна методика конкретизується стосовно галузі, типу виробництва, підприємства його структурних підрозділів.

Сам аналіз інформаціцїї.

3. Показники та оцінка фінансового стану підприємства.

 

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансової системи, фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Комплексна оцінка фінансового стану виконується за допомогою спеціальних інструментів (фінансові коефіцієнти або індекси) – показників, що характеризують потенційну і фактичну можливість підприємства розрахуватися за поточними зобов’язаннями, а також його фінансову стійкість в довготривалій перспективі. Результативність роботи підприємства розглядається як з позиції ефективності використання окремих видів ресурсів (трудових, матеріальних і фінансових), так і з позицій його положення на ринку цінних паперів.

Мета такої оцінки – більш докладна характеристика майнового і фінансового стану суб’єкту господарювання, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливість розвитку суб’єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

В загальному вигляді програма поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства може виглядати наступним чином:

 

1. Попередній огляд економічного та фінансового становища суб’єктів господарювання.

1.1. Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності.

1.2. Виявлення „хворих” статей звітності.

2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу суб’єкту господарювання.

2.1. оцінка майнового стану.

2.1.1. побудова аналітичного балансу.

2.1.2. вертикальний аналіз балансу.

2.1.3. горизонтальний аналіз балансу.

2.1.4. аналіз якісних зрушень в майновому стані.

2.2. оцінка фінансового стану.

2.2.1. оцінка ліквідності та платоспроможності.

2.2.2. оцінка фінансової стійкості.

3. оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.

3.1. оцінка виробничої (основної) діяльності.

3.2. аналіз рентабельності.

3.3. оцінка становища на ринку цінних паперів.

 

Система аналітичних показників (коефіцієнтів) - провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів.

Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони поділяються на декілька груп. Частіше всього виокремлюють 5 груп показників по наступним напрямкам фінансового аналізу.

 

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати та проаналізувати можливість підприємства відповідати за свої поточні обов’язки. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея співставлення поточних активів (оборотних засобів) з короткостроковими пасивами. В результаті розрахунку встановлюється, чи в достатній мірі забезпечене підприємство оборотними засобами, які необхідні для розрахунків з кредиторами по поточних операціях. Оскільки різні види оборотних засобів володіють різною ступінню ліквідності (властивістю швидкої конвертації в абсолютно ліквідні засоби – грошові кошти), розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції коло оберту засобів діяльність будь-якого підприємства є процесом безперервної трансформації одних видів активів в інші:

... ГК СС НВ ГП ЗР ГК...

 

ГК – грошові кошти

СС – сировина на складі

НВ – незавершене виробництво

ГП – готова продукція

ЗР – засоби в розрахунках

 

Ефектність поточної господарської діяльності підприємства може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності засобів в різних видах активів. При інших умовах прискорення обортаємості засвідчує про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів: виробітку, фондовіддача, коефіцієнти обертаємості засобів в запасах та розрахунках.

 

3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих коефіцієнтів оцінюють склад джерел фінансування та динаміку співвідношень між ними. Аналіз базується на тому, що джерела засобів розрізняються за рівнем ціни капіталу, ступінню доступності, рівнем надійності, ступінню ризику та інш.

4. аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення засобів в дане підприємство. На відмінц від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз положення та діяльності на ринку цінних паперів. В межах цього аналізу виконують просторово-часові співставлення показників, які характеризують положення підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний дохід, дохід на акцію, цінність акції та інш. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином в компаніях, які зареєстровані на біржах цінних паперів та які реалізують там свої акції. Будь-яке підприємство, що має вільні грошові кошти та бажання вкласти їх в цінні папери, також орієнтується на показники цієї групи.

Різноманіття факторів поділяє і саму стійкість по видах. Так, стосовно до підприємства вона може бути в залежності від факторів, що впливають на неї, - внутрішній та зовнішній, загальною (ціновою), фінансовою.

ü Внутрішня стійкість – це такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі його досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішній і зовнішніх факторів.

ü Зовнішня стійкість підприємства зумовлена стабільністю економічного середовища в межах якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

ü Загальна стійкість підприємства – це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення поступлення засобів (доходів) над їх витрачанням (витратами).

ü Фінансова стійкість – це додавання стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва та реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

 

Аналіз стійкості фінансового стану на ту чи іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами на протязі періоду, що передував цій даті. Важливо, щоби стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього засобів для розвитку виробництва, а надлишкова – перешкоджати розвитку, збільшуючи витрати підприємства надлишковими запасами та резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподіленням та використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішньою проявою.

Зовнішньою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах певного внутрішнього та зовнішнього середовища. Для цього воно повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів та за необхідністю мати можливість притягати займані засоби, тобто бути кредитоспроможним.

Отже, так як стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності і доцільності вкладення фінансових ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити та проаналізувати структуру майна і джерела його утворення, причини зміни складових майна і джерел. Особлива увага при цьому приділяється вивченню тих причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

 

Методика аналізу:

 

За даними балансу (форма 1) складається агрегований баланс – згрупований баланс(таблиця 1) для цілей аналізу і визначається:

 

Таблиця 1