Відміна диверсії від терористичного акту

 

Диверсія схожа з таким злочином проти громадської безпеки, як тероризм, який також здійснюється шляхом вибуху, підпалу або інших дій, що створюють загрозу загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди та ін. Розмежування диверсії і тероризму повинне проводитися по суб'єктивній стороні - по цілі скоєння цих злочинів. При диверсії мета - підрив економічної безпеки та обороноздатності країни шляхом виведення з ладу ключових господарських та оборонних об'єктів. Мета тероризму - порушення громадської безпеки, залякування населення, вплив на прийняття потрібного терористам рішення органами влади. Як правило, тероризм спрямований проти життя і здоров'я людей, а диверсія - на виведення з ладу ключових об'єктів економіки та обороноздатності. Загибель людей зазвичай є побічним результатом диверсійного акту.

У словнику іноземних слів «терор» визначається як політика залякування, придушення політичних супротивників насильницькими заходам. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за тероризм, - тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значної шкоди чи настання небезпечних наслідків, якщо ці дії вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або здійснення впливу на прийняття рішень органами влади, а також загроза звершення зазначених дій з тією ж метою.

У статті 113 КК України що говорить про диверсію, даний вичерпний перелік злочинних дій, а от до тероризму, відносяться найрізноманітніші інші дії. Мета диверсії складається головним чином в ослабленні держави, а тероризму - в примусі до прийняття рішення або утриманню від його прийняття. Диверсант зазвичай діє таємно, а терорист - демонстративно, привертає до себе увагу засобів масової інформації та населення. Істотним разграничивающим ознакою є також ультимативність дій при тероризмі.

Під сутністю диверсії слід розуміти сукупність ознак, характерних рис і відмінних особливостей, властивих диверсії як військово - політичної і правової категорії, і складових її внутрішній зміст. Виділимо відмітні ознаки диверсійної діяльності від терористичного акту.

По-перше, відмінною рисою диверсійної діяльності є те, що вона спрямована на підрив основ конституційного ладу і державної безпеки. При цьому умислом диверсанта охоплюється заподіяння шкоди економічним інтересам та обороноздатності держави. А при терористичному акті умисел спрямований на політику шляхом залякування населення.

По-друге, диверсійну діяльність відрізняє прихований, неочевидний характер виконання, а терор - це відкрите дію.

По-третє, відмінною рисою диверсійної діяльності є необхідність розвитку агентурної мережі, втягнення у злочинну діяльність якомога більшої кількості осіб.

Тому, щоб зробити вірні судження і висновки, ми повинні вміти відмежовувати диверсію від терористичного акту, оскількі в наж час, як це не гірко казати є актуальним.

 

ВИСНОВКИ

 

Підводячи підсумки вищенаведеним аргументам можна зробити ряд висновків:

Поняття диверсії як злочину проти основ національної безпеки України дається законодавцем у статті 113 КК України. Диверсія - це вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

Новим КК України даний злочин віднесений категорії особливо тяжких (ст. 12 КК).

Основним безпосереднім об’єктом диверсії являється безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії

Об’єктивна сторона диверсії проявляється в семи формах, кожна із яких передбачає вчинення суспільне небезпечних дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на: 1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю; 2) зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) поширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій.

Суб’єктом злочину є осудна особа, якій виповнилось 14 років. Суб’єктивна сторона диверсії характеризується виною у виді прямого умислу і спеціальною метою.

Саме за ознакою спеціальної мети (не враховуючи деяких інших ознак) диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або способом, небезпечним для життя багатьох осіб, терористичний акт, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, умисне знищення або пошкодження майна, забруднення моря, випуск або реалізація недоброякісної продукції, зараження венеричною хворобою, екоцид тощо.

Зважаючи на важку ситуацію на території нашої держави, диверсія — злочин, який часто зустрічається у судовій практиці. Зрештою небезпечність його так велика, що диверсія займає чільне місце серед особливо небезпечних злочинів проти держави.

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача. Таран, скориставшись із того, що Січук була у стані сп’яніння, та знепритомніла, вступив з нею у статевий зв'язок. Коли наступного дня ображена насильством потерпіла пригрозила, що заявить до поліції, він злякався, наніс їй тілесні пошкодження, від яких Січук померла.

Кваліфікуйте дії Тарана.

 

Відповідно до ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» №5 від 30.05.2008, а саме п. 12, дії Тарана слід кваліфікувати за сукупністю злочинів передбачених ст. ст. 152 ч. 1, 115 ч. 2 п. 9, тобто як згвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи та умисне вбивство з метою приховати даний злочин.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – К., 52 с.

2. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. КБ „ИНФОДИСК”.

3. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення “ від 24 лютого 1994 р. КБ „ИНФОДИСК”.

4. Закон України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995р. КБ „ИНФОДИСК”.

5. Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р. КБ „ИНФОДИСК”.

6. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р. КБ „ИНФОДИСК”.

7. Постанова ПВС № / від 1 квітня 1994 р. “Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров’я людини”. КБ „ИНФОДИСК”.

8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. — 1104 с.

9. Науково-практичний коментар КК України / За ред. В.Г. Гончаренка. – К., 2008.- 890 с.

10. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

11. Кримінальне право України: Особлива частина / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2010.

12. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. / Ю.В. Александров та ін. – К.: НАВСУ – Правові джерела, 2008. – 894 с.

13. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

14. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

15. Селiванов В. Національна безпека України та її забезпечення (концептуальний підхід). // Право України. – 1992. - № 7. – с. 7.

16. Ємельянов В. Кримінальна відповідальність за злочини терористичної спрямованості проти державних діячів. // Право України. – 2002. - № 1. – с. 98.

17. Ємельянов В. Уточнити деякі склади злочинів терористичної спрямованості. // Право України. – 2000. - № 5. – с. 44.