Відстань між осями колій 1 мм.

4. Накреслити фрагмент поста (див. рис. 7.1).

5. Визначити відстань від поста до точки перелому профілю 1 – .

де – довжина перехідної кривої, при радіусі кривої у плані 800 м дорівнює 100 м (див. табл. 7.1).

– тангенс вертикальної кривої, який визначається за формулою:

, (7.2)

де – радіус вертикальної кривої, м;

–алгебраїчна різниця крутизни ухилів, ‰.

При розрахунках тангенса вертикальної кривої використовується максимальна алгебраїчна різниця ухилів, яка дорівнює:

. (7.3)

У прикладі вона становить ‰. Отримане значення не повинне перевищувати максимально допустиму норму . Для лінії І категорії при корисній довжині приймально-відправних колій 850 м максимально допустима норма складає 13‰ (див. довідкові дані). 10,8‰<13‰ – отже умова виконується. У разі невиконання умови максимальна алгебраїчна різниця ухилів приймається рівною максимально допустимій нормі.

У прикладі

м.

Тоді

м.

6. Відкласти від останнього стрілочного переводу поста відстань і отримати точку перелому профілю 1 (рис. 7.1).

7. Відкласти від точки 1 у бік поста відстань і отримати точку початку кривої ПК1 на головній колії ІІІ. (рис. 6.1).

При розрахунках тангенса вертикальної кривої використовується максимальна алгебраїчна різниця ухилів, яка визначається за формулою (6.3) і у прикладі дорівнює ‰, м.

Довжина перехідної кривої, при радіусі кривої у плані 800 м дорівнює 100 м. Тоді

м.

8. Відкласти від точки перелому профілю 1 відстань і отримати точку перетинання колій у шляхопроводі 2 (рис. 7.1).

9. Провести через точку 2 пряму лінію під кутом перетинання колій у шляхопроводі (рис. 7.1). У прикладі 45°.

10. Відкласти від точки 2 відстань 100 м і отримати точку перелому профілю 3 (рис. 7.1).

11. Відкласти від точки 3 відстань і отримати точку початку кривої ПК3 (рис. 7.1).

При розрахунках тангенса вертикальної кривої використовується максимальна алгебраїчна різниця ухилів, яка дорівнює:

. (7.4)

У прикладі ‰.

м.

Довжина перехідної кривої, при радіусі кривої у плані 800 м дорівнює 100 м. Тоді

м.

12. Від точки початку кривої ПК3 під лекало вписується крива встановленого радіуса (рис. 7.1).

13. Від точки початку кривої ПК1 під лекало вписується крива встановленого радіуса (рис. 7.1).

14. Провести пряму, що є дотичною до двох кривих.

Точки дотику прямої до кривих є точками кінця цих кривих (рис. 7.1). Відстань між кінцями кривих повинна відповідати умові

. (7.5)

15. Визначити відмітку головки рейки у точці перелому профілю 1 по осі головної колії І за формулою:

(7.6)

де – відмітка землі, м, що визначається методом інтерполяції і округлюється з точність до 0,01 (сотих) за правилами математики;

– мінімальна робоча відмітка для насипу – 0,6 м;

– висота верхньої будови колії, у прикладі 0,7 м.

Відмітка землі у точці перелому профілю 1 по осі головної колії І м.

м.

16. Встановити точку перелому профілю 4 (рис. 7.1) на деякій відстані від точки 2.

При цьому відстань між точками 1 і 4 повинна мати ціле значення кратне 5 м.

17. Визначити відмітку головки рейки у точці 4 по осі головної колії І за формулою (7.6).

м. м.

18. Визначити крутизну ухилу елементу профілю між точками 1 і 4 за формулою:

, (7.7).

де – різниця відміток головок рейок по кінцях елемента профілю, м;

– довжина елемента профілю, м.

Отримане за формулою значення слід округлити з точність до 0,1 (десятих) за правилами математики.

При довжині елемента профілю м

‰.

Умова виконується (0,9‰<9,2‰)

19. Визначити відмітку головки рейки у точці 2 по осі головної колії І за формулою:

, (7.8).

де – відмітка головки рейки у одному з кінців елемента профілю, м;

– різниця відміток головок рейок у точці, що визначається, та кінці елемента профілю, м.

Знак +, якщо точка, що визначається, вища за точку з відміткою . Знак –, якщо точка, що визначається, нижча за точку з відміткою .

У прикладі, за точку з відміткою прийнято точку перелому профілю 1. Точка 2 знаходиться на елементі профілю 1–4. Від точки 1 з м у бік точки 4 з м (рис. 7.1) буде спуск, тому знак у формулі (7.8) буде –.

Різниця відміток головок рейок у точці, що визначається, та кінці елемента профілю визначається за формулою:

, (7.9)

де – крутизна ухилу елемента профілю, на якому розташовано точку, що визначається, ‰;

–відстань між точкою, що визначається, та кінцем елемента профілю, м.

У прикладі відстань м, ‰. Тоді

м.

Відмітка головки рейки у точці 2 по осі головної колії І

м.

20. Визначити відмітку головки рейки у точці 2 по осі головної колії ІІІ за формулою:

, (7.10).

де – різниця рівнів головок рейок верхньої та нижньої колій у шляхопроводі, м.

У прикладі при м (табл. 7.1). Тоді

м.

21. Визначити відмітку головки рейки у точці 3 по осі головної колії ІІІ.

Колія ІІІ, що проходить у шляхопроводі по верху, повинна у поздовжньому профілі розташовуватись на горизонтальній площадці, тому

м.

22. Визначити крутизну ухилу елементу профілю між точками 1 і 3 за формулою (7.7).

Отримане за формулою значення слід округлити з точність до 0,1 (десятих) за правилами математики.

При довжині елемента профілю м

‰.

Умова виконується (6,4‰<8,3‰).

У разі невиконання умови точку 2 слід перенести далі від точки 1 і виконати розрахунки заново.

23. Відкласти від точки 2 відстань 100 м по осі колії ІІІ і отримати точку перелому профілю 5 (рис. 7.1).

24. Визначити відмітку головки рейки у точці 5 по осі головної колії ІІІ.

Колія ІІІ, що проходить у шляхопроводі по верху, повинна у поздовжньому профілі розташовуватись на горизонтальній площадці, тому

м.

25. Відкласти від точки 5 відстань 700...1000 м по осі колії ІІІ і отримати точку перелому профілю 6 (рис. 7.1). У прикладі м.

26. Визначити відмітку головки рейки у точці перелому профілю 6 по осі головної колії ІІІ за формулою (7.6).

Точка 6 по осі головної колії ІІІ знаходиться на горизонталі з відміткою 75 м, тому відмітка землі м. Тоді

м.

27. Визначити крутизну ухилу елементу профілю між точками 5 і 6 за формулою (7.7).

Отримане за формулою значення слід округлити з точність до 0,1 (десятих) за правилами математики.

При довжині елемента профілю м

‰.

Слід перевірити виконання наступних умов:

, (7.11)

, (7.12)

де – керівний ухил, у прикладі становить 9,2‰ (табл. 7.1).

– максимально допустима норма алгебраїчної різниці ухилів, у прикладі становить 13‰ (див. табл. 6.3).