Черкаський професійний ліцей

ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Волос Тамара Тельманівна

Викладач української мови та літератури, «спеціаліст першої категорії»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Професійна лексика на уроках української мови

 

 

ТЕМА 1: Українська мова - найбільший духовний скарб нашого народу.

 

Завдання 1.

1.Уважно прочитайте висловлювання про мову, висловте свою думку:

2.З’ясуйте, яка роль і сила слова в спілкуванні людей.

 

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови. (М.Рильський)

 

Мова – це не просто засіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна й мисленнєва діяльність народу.

Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (О.Гончар)

 

Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам cвій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. (І.Вихованець).

 

Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. (К.Ушинський)

 

Коли зникає народна мова – народу нема більше!...

Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. Відберіть у народу все – і він усе може повернути; але відберіть мову, і він ніколи уже не створить її......(К.Ушинський)

 

 

Завдання 2. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок.

 

Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом; кожна її ниточка вимочена в Дунаї, криницях і струмках людської звитяги.

Вона вся з тучі й грому, як з води й роси, ніжна й тендітна, а міцніша броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо їй в основі – непорочність і чистота. (Б.Харчук)

 

Поясніть значення слів: мережана, гаптована, переткана.

 

 

ТЕМА 2: Знаки письма.

 

Завдання 1. Визначити, які графічні знаки використовуються в українському письмі.

 

Оптимальна температура для розвитку дріжджів + 23 - + 30°С. Дріжджі добре переносять кислотність середовища до 10-12°С.

 

Завдання 2. Словниковий диктант.

 

Назвіть слова, в яких кількість букв і звуків не збігаються.

Меланж, мікрофлора,, привод, пристрій, вібрація, режим, крохмаль, джем, варення, карамель, шоколад, цукерки.

 

Завдання 3. Записати слова в алфавітному порядку.

 

Тістечка, сири, масло, ягода, пряники, батони, вібратор, вібропривод, горіхи, молоко, цукор.

Завдання 4. Написати твір – мініатюру на тему: “Хліб – усьому голова”.

 

ТЕМА 3: Звуки мови.

 

Завдання 1. Відгадайте загадку. Як поділяються звуки української мови? Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.

 

Мене ріжуть, мене б’ють,

Мучать і на порох труть,

Безперестану гублять,

І всі мене люблять.

 

Завдання 2. Визначте, скільки звуків і букв в поданих словах.

 

Білки, вуглеводи, об’єктив, дріжджі, лящ, круп’яний, кисіль, пудинг.

 

Завдання 3. Запишіть речення фонетичною транскрипцією. Поясніть правила вживання м’якого знака і апострофа.

“Не забувай, сину, про хліб насущний, пам’ятай, хто ти і звідки вийшов, пам’ятай, як важко дістається цей хліб”.

 

Завдання 4. Словниковий диктант. Вставте пропущені букви в словах:

 

ж...ле, пуд...нг, круп...ник, в...ршки, ж..р, з..рно, з...фір, п...чиво, л...кшина, плет...ник.

 

Завдання 5. Виділіть закінчення в поданих словах:

 

консерва, м’ясо, ковбаса, масло, ваніль, майонез, драже, джем, бальзам, пиво, наливка, олія.

 

Завдання 6. Продовжіть текст.

 

Як і коли народжувалося і виховувалося в наших предків любов до хліба? Усе йшло від сім’ї...

 

ТЕМА 4: Одиниці мови.

 

Завдання 1. Відгадайте загадку. Визначте, скільки букв і звуків в кожному слові.

 

У воді родиться і води боїться.

Що то: як голодне, то кричить, а як наїсться, то мовчить.

Купили кругленьке, думали – новеньке, а воно все в дірках, труситься в руках.

Завдання 2. Міні-диктант. Поясніть розділові знаки. Зробіть письмовий розбір виділених слів за будовою.

 

Гіркий смак борошна – результат окиснення жирів у ньому киснем повітря і ферментативного гідролізу жирів. Якщо при зберіганні борошно має вологість 20% і більше, виникає його самозігрівання, яке супроводжується розмноженням спороутворюючих бактерій, здатних спричинити тягучу хворобу хліба. Таке борошно для хлібопекарського виробництва непридатне.

 

Завдання 3. Поясніть значення слів:

 

симбіоз, метабіоз, сателізм, вірогенія.

 

Завдання 1.

1. Дібрати та записати емоційно забарвлені синоніми до слів спеціаліст, вибір.

2.Записати 10 слів, що найчастіше вживаються у лексиці вашої професії і пояснити їх правопис.

3.Переписати. Усно пояснити значення фразеологічних одиниць.

 

Важка промисловість, легка промисловість, зелена аптека, зелена вулиця, біле вугілля, важка вода.

Завдання 2.

1.Назвати шість неологізмів – назв сільськогосподарських професій. Із двома скласти речення і записати їх.

2. Навести і записати приклади архаїзмів, неологізмів, професіоналізмів. З професіоналізмами скласти два речення.

 

Завдання

Варіант І

1. Жорна використовували для того, щоб зерно:

а) просушувати; б) молоти; в) відділити від полови.

2. Піч у хаті була символом:

а) багатства;

б) тепла і родинного затишку;

в) бідності.

3. Чому народилась приповідка «І ступа, і жорна, і доля наша чорна»?

а) було тяжко працювати на жорнах;

б) витрушували з припалих щілин залишки борошна, коли не вистачало зерна;

в) людей примушували працювати на жорнах.

4. За своєю будовою жорна поділялись на:

а) стічні і розбірні;

б) відкриті і закриті;

в) висипні і засипні.

5. Матеріалом для виготовлення жорен були:

а) пісок; б) вапняк; в) глина.

6. На зміну жорнам прийшли:

а) вітряки; б) ступи; в) діжі.

7. Чому в період війни люди знову повернулись до жорен?

а) легко транспортувати і швидко можна лагодити;

б) дешевий механізм переробки;в) при роботі не створює шуму.

8. Чому фашисти заставляли здавати жорна?

а) вивозили жорна до Німеччини;

б) жорна не повинні були діставатись партизанам;

в) здавали жорна у музей.

9. Чому бабуся не віддала жорна до музею?

а) бо були зламані;

б) використовувала в господарстві;

в) меле на жорнах зерно для односельців.

 

10. У жіночій усмішці віддзеркалювалась:

а) радість;

б) хліборобська повага до хліба;

в) мудрість.

11. У пікній діжі:

а) випікали хліб: б) розчиняли тісто; в) вимочували зерно.

12. У фразі «борошно точилось у ночви» слово «точилось» є:

а) епітетом; б) метафорою; в) порівнянням.

 

ТЕМА 17. Читання мовчки

ВИНО З ТРОЯНД

 

На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не мі­ряв очима з голови до п'ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других— неприхована хіть, а треті милувалися нею як шедевром краси. Коли вона кидала чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапою на плечі, хлопці божеволіли. Приходили боязко до її воріт і натхненно говорили про кохання, а вона тільки слухала і мовчала. Ніхто не насмілювався тор­кнутися її, мов боявся осквернити дотиком красу. Вона ніким не гордува­ла і ніколи не ганила, а тільки прохала, прощаючись:

— Не ходи до мене більше. Добре?

І в тернових очах було стільки благання, що ніхто не зважувався їй заперечувати. Минало в хлопців оп'яніння від краси, закохувалися вони в звичайних кирпатих і гостроносих дівчат, а Ольга ставала для них при­ємною згадкою.

Андрій ніколи не зважувався підійти до неї. Та й куди йому, кульга­вому горбаневі, було сікатися, коли й не такі, як він, од неї гарбузи кача­ли. Вона часто ловила його погляд на собі і завжди у відповідь світилася привітністю, але він вбачав у тому образливу жалісливість.

Хлопці ставали трактористами і шоферами, йшли в льотчики і мо­ряки, а він і мріяти про це не міг. Він копирсався в колгоспному саду, а вдома розводив квіти.

До квітів принадився, відколи померла мати. В його садибі не росла ніяка городина, лише виноград, яблуні, вишні і квіти, квіти. І могила ма­тері з ранньої провесни аж до бабиного літа квітувала, мов клумба.

Він дарував розкішні букети нареченим, і всі були йому вдячні, і всі шанували його, а йому ж хотілося випити хоч краплю кохання.

—Чи й мені ти подаруєш букет на весілля? — запитала якось Оль­
га, коли в саду трусили яблука.

Він мало не отерп від несподіванки, але мовив:

—Ти вибереш сама, які захочеш. — Потім він посміливішав і ска­
зав: — У мене їх дуже багато. І ще, коли захочеш, до твого весілля я
зроблю вино з пелюсток троянди.

—Вино з троянди? — здивувалася дівчина. — Таке й вигадаєш.

—Не віриш? — захвилювався він. — Те вино — як ніжність. Коли
прийдеш тю квіти, покуштуєш.

І він зашкутильгав до куреня, куди його кликав сторож.

Андрій чомусь вірив, що Ольга прийде по квіти. Він виглядав її ко­жен вечір. Його збентеженість помітили навіть сусідські хлопчаки, які щовечора щебетали на подвір'ї. Це були вірні Андрієві друзі і надійні охоронці його квітів та саду. Того, хто насмілювався зірвати без дозволь бодай гроно винограду чи квітку, піддавали безпощадному остракізмові Його цькували так настійливо і жорстоко, як це можуть робити лише діти.

Ці голомозі квітникарі вечорами, як мухи, обсідали Андрія. Він роз­повідав їм, що бачать у снах квіти, як вони перешіптуються з сивими зо­рями, вигадував казки про дивовижні краї, де квіти не тільки пахнуть, але й розмовляють, і ходять, і граються в піжмурки, а в'януть лише тоді, коли в тій країні з'являється хоч одна нещаслива людина.

—Квіти люблять щасливих. У нас від нещасть вони не в'януть, а плачуть. Ви бачили, скільки вранці на них роси? Ото їхні сльози. Хто ро­сяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий.

—А ви знаходили незаплакану квітку?

—Ні, я не знаходив, та, мабуть, і не знайду...

Висіло над ними добре і щире небо, і малюкам здавалося, що всіяне воно не зорями, а квітами і що посадив ті дивовижні квіти дядько Андрій.

Ольга прийшла в неділю зранку. Вона була така прекрасна, що від­разу якось похнюпились квіти, а господар відчув себе нікчемою і не знав, де подітися.

—Це правда, що суха квітка, знайдена росяного ранку, віщує щас­тя? — запитала вона в Андрія.

Язик у хлопця прикипів до піднебіння, очі застигли від подиву.

—Хто...Від кого ти чула про це?

—Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям.
Так то правда чи ні?

––Ні. То я сам вигадав. — Андрій заховав очі в кущ півоній.
Ольга зітхнула.

—Жаль, що я не вмію так гарно видумувати.

«Для чого тобі це? — дивувався хлопець. — 3 тебе досить тієї вро­ди, якою наділила мати. А в мене... Що я робитиму, коли зрадять мене ще й ті химерні вигадки?»

Перегодом вони сиділи в заплетеній хмелем і диким виноградом альтанці і смакували вино з троянд.

—Ти дуже гарний хлопець, Андрію, — мовила Ольга.

—Ти хотіла сказати, що я непогана людина? — перепитав.

—Я хотіла сказати те, що сказала, — засміялася Ольга і без усякого
зв'язку стала побиватися: — Мені багато кажуть, що я гарна і тому мене
люблять. Гадають, мені приємно від того. А хіба я винна, що я гарна? Хі­ба моя врода — це я?

Вона грайливо перекинула коси зі спини на груди.

—Я хочу, щоб хтось полюбив мене, а не мою красу, чорні брови та
рожеві щічки. — Вона помітила, що Андрій хоче вклинцювати своє сло­во, і заговорила ще швидше: — Що та краса? Вітри видублять шкіру, до­щі змиють рум'янець! Натягаєшся ящиків на токах, попогнеш спину на

буряках — де та й врода дінеться...

Вона замовкла, і Андрій не знав, що сказати.

—Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду
любою для того, що спокусився красою?

—Не знаю, Ольго, — щиро зітхнув хлопець. — Не знаю, хто і
зміг не любити отаку!

—Я не весь вік такою буду, Андрію, — мовила сумно. — Так мені
можна нарвати квітів?

Андрій кивнув головою, і дівчина побрела в барвисте живе озеро. Вона ходила між квітами, а за нею ходили його закохані очі. Ольга прискіпливо обдивилася чи не кожну пелюстку і вернулася до альтанки з порожніми руками.

 

— Мені жаль рвати їх, — соромливо зізналася. — Вони такі гарні.
Краще я зайду іншим разом. Добре?

Він іде з нею до хвіртки і мовчить. Дівчина виходить на вулицю, і дивлячись у синій неспокій його очей, тихо каже:

—А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд...

(910 слів, за В. Симоні

Завдання

Варіант І

1. Усі захоплювалися:

а) розумом дівчини; б) красою дівчини;

в) очима дівчини; г) співом дівчини.

2. До Ольжиних воріт хлопці приходили:

а) боязко; б) сміливо; в) з квітами; г) з надіє

3. Дівчина ніким не гордувала, а тільки прохала, прощаючись:

а) «Приходь з квітами»; б) «Не ходи до мене більше»;

в) «Не гай зі мною даремно часу»; г) «Забудь про мене».

4. Хлопці закохувалися у звичайних дівчат, а Ольга ставала для н*
а) приємною згадкою; б) неприємною згадкою;
в) ідеалом кохання; г) недосяжною зіркою.

5. Ольга часто ловила погляд Андрія на собі і завжди у відповідь світилася привітністю, а він вбачав у тому:

а) сподівання на взаємне кохання; б) повагу і ввічливість дів
в) образливу жалісливість; г) душевну доброту Ольги.

6. Андрій вдома розводив:

а) кроликів; б) голубів; в) городину; г) квіти.

7. Андрій дарував:

а) вірші дівчатам; б) букети нареченим;

в) вино з троянд; г) голубів на щастя.

8. Андрій запропонував Ользі до її весілля зробити:

а) красивий букет: б) вино з пелюсток троянд;

в) квітник у її дворі; г) красивий вінок з квітів.

9. Щовечора на Андріевому подвір'ї щебетали:

а) соловейки; б) різні пташки; в) діти; г) ластівки.

10. Андрій розповів дітям, що хто росяного ранку знайде незаплакану
квітку, той:

а) довго буде жити; б) буде дуже багатий;

в) буде дуже здоровий; г) буде дуже щасливий.

11. Ольга хотіла, щоб:

а) Андрій часто з нею спілкувався;

б) хтось полюбив її, а не її красу;

в) її суджений був красенем;

г) Андрій подарував усі квіти з саду.

12. Вислів «заховав очі в кущ півоній» означає:

а) втік; б) знепритомнів;

в) заплакав; г) засоромився.

ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Волос Тамара Тельманівна