Тема 5. Особливості національних систем управління економікою

 

 

1. Економічний лібералізм – це:

а) система соціально-економічних відносин, в якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму;

б) значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни при збереженні ринкових важелів;

в) система управління, в якій державі відводиться центральна роль;

г) жорстко централізоване, тоталітарне планове управління соціально-економічним розвитком країни.

 

2. Економічний дирижизм характеризується:

а) жорстким, централізованим управлінням із боку держави;

б) значним впливом держави на розвиток економіки;

в) незначною роллю держави в регулюванні соціально-економічних процесів.

3. Американська модель ДРЕ – це:

а) лібералізована система управління національною економікою, в якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до мінімуму;

б) централізоване регулювання соціально-економічного розвит­ку країни з боку держави на основі використання переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів ДРЕ, з формуванням психології колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам;

в) система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, у першу чергу – конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.

 

4. Японська модель державного регулювання характеризується:

а) централізованим регулюванням соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання психології колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам;

б) управлінням соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створенням сильної системи соціального захисту населення, домінуванням ідей рівності і солідарності;

в) управлінням національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, у першу чергу – конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.

5. Стратегічна мета державного регулювання трансформаційної економіки:

а) знищення рудиментів адміністративно-командної системи господарювання та управління;

б) створення макро- та мікроекономічних умов для забезпе­чення повноцінного функціонування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, станов­лення конкурентоспроможного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку;

в) формування гідних умов життя і праці громадян країни, задоволення їх потреб, реалізація соціальних цілей суспільства;

г) усе вищезгадане.

 

6. Специфічними рисами системи управління економікою перехідного типу є:

а) підірвана, але повністю не демонтована адміністративно-командна система управління;

б) значний зовнішній борг;

в) слабка мотивація стратегічної діяльності, переважання тактичного управління;

г) велика питома вага державного сектора, низька ефективність управління в ньому;

д) нераціональна організаційна структура управління;

е) усе вищезгадане.

 

7. Який зі способів реформування більше підходить для України:

а) американський;

б) японський.

 

8. Японський шлях реформування економіки передбачає:

а) активну участь держави;

б) пасивну участь держави;

в) в першу чергу – спирання на ринкові важелі

 

9. До системи центральних органів виконавчої влади і управління економікою України входять:

а) міністерства;

б) відомства;

в) державні комітети;

г) органи зі спеціальним статусом;

д) відповіді а), в), г).

 

10. Територіальні органи виконавчої влади в Україні – це:

а) місцеві органи самоврядування:

б) держадміністрації відповідного рівня;

в) виконкоми відповідного рівня;

г) ради народних депутатів регіонального рівня.