Тема 2. Основи методології державного регулювання економіки

1. Принцип мінімальної достатності в державному регулюванні означає, що держава:

а) виконує тільки ті функції, які ринок виконати не може або виконує погано;

б) використовує обмежений арсенал засобів впливу (правові та економічні методи);

в) концентрує зусилля на розв’язанні стратегічних економічних проблем;

г) вирішує тільки соціальні проблеми суспільства.

 

2. До кредитно-грошового регулювання належить:

а) балансування доходної та витратної частин державного бюджету;

б) проведення облікової та процентної політики;

в) регулювання платіжного балансу;

г) операції на відкритому ринку;

д) регулювання діяльності комерційних банків;

е) відповіді б), г), д).

 

3. «Політика дорогих грошей» – це:

а) встановлення високої облікової ставки;

б) великі державні позики;

в) купівля центральним банком цінних паперів;

г) грошова емісія.

 

4. Прикладом прямого впливу держави на ціни виступає:

а) встановлення податку на додану вартість і акцизів;

б) зміна розмірів податку на прибуток;

в) грошова емісія;

г) зміна облікової ставки;

д) усе вищезазначене.

 

5. «Лідерство в цінах» з боку держави має місце:

а) у сфері соціальних відносин;

б) у зовнішньоекономічному секторі економіки, на світовому ринку;

в) у сферах, де держава виступає «вагомим» покупцем чи замовником;

г) на монополізованих ринках.

 

6. Асигнування з державного бюджету на покриття збитків (збалансування) бюджетів нижчих рівнів називається:

а) контингентуванням;

б) дотацією;

в) субсидією;

г) субвенцією.

 

7. До інструментів економічного регулювання належить:

а) встановлення розмірів податків;

б) ліцензування;

в) квотування;

г) встановлення фіксованих цін;

д) митне регулювання;

е) контроль за валютними курсами.

 

8. Встановлення державою розмірів, частки у загальному обсязі виробництва, продажу, експорті чи імпорті називається:

а) квотуванням;

б) контингентуванням;

в) субсидуванням;

г) ліцензуванням.

 

9. Економічні методи державного регулювання є пов’язаними з:

а) наданням фінансової чи матеріальної допомоги;

б) створенням фінансових чи матеріальних стимулів для суб’єктів господарювання;

в) формуванням правового простору діяльності суб’єктів національної економіки;

г) відповіді а), б).

 

10. Які з методів державного регулювання зазвичай вважають більш ефективними?

а) економічні;

б) адміністративні.

 

11. В яких випадках використання адміністративних методів державного регулювання приносить більшу користь, ніж застосування економічних?

а) розподіл ресурсів;

б) регулювання діяльності монополій;

в) усунення негативних екстернальних (побічних) ефектів ринкових процесів;

г) реалізація цільових програм;

д) проведення зовнішньоекономічної політики.

 

12. Неформальним засобом впливу держави на розвиток національної економіки є:

а) визначення цілей і пріоритетів розвитку національної економіки;

б) встановлення соціальних стандартів і нормативів;

в) вплив держави на формування громадської думки, суспільної свідомості;

г) функціонування державного сектора економіки.

 

13. У сучасній економіці розвинених країн Заходу державне регулювання є:

а) основним регулятором економіки;

б) допоміжним регулятором;

в) поряд з іншими – рівноправним регулятором.

 

14. Конкретними інструментами економічних методів державного регулювання виступають:

а) ставка податку;

б) фіксовані ціни;

в) квоти;

г) ліміти;

д) ліцензії;

е) митні тарифи.

 

15. До адміністративних інструментів державного регулювання відносять:

а) харчові, фармацевтичні, екологічні стандарти;

б) норми амортизації;

в) ставки податків;

г) ставки облікового проценту;

д) контингентування;

е) митні тарифи.

 

 

Тема 3. Макроекономічне прогнозування та планування

 

 

1. Прогноз – це:

а) науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта прогнозування в майбутньому, про можливі шляхи і строки його досягнення;

б) наукове передбачення на рівні загальної теорії, що характеризує якісний бік досліджуваного об’єкта;

в) система завдань, що визначають конкретні завдання, строки, порядок і послідовність виконання певних робіт для досягнення певної мети.

 

2. Як називається наука, що вивчає методи і способи розробки прогнозів розвитку економіки?

а) економічне прогнозування;

б) економічна прогностика.

 

3. Яке з визначень найбільш повно відображає суть макроеко­номічного прогнозування?

а) виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін цього розвитку;

б) визначення основних контурів розвитку народного госпо­дарства країни;

в) аналіз господарської ситуації в країні та постановка конкретної мети.

 

4. Види прогнозів за функціональною ознакою:

а) пошуковий і нормативний;

б) оперативний і довгостроковий;

в) галузевий і територіальний;

г) мікро- і макроекономічний.

 

5. Завдання нормативного прогнозу полягає у визначенні:

а) шляхів і строків досягнення бажаного стану об’єкта прогнозування;

б) нормативних актів, що забезпечать реалізацію поставленої мети.

 

6. Принцип альтернативності в макропрогнозуванні означає:

а) необхідність розробки не одного, а декількох (можливо протилежних) варіантів розвитку національної економіки в майбутньому;

б) проведення ретроспективного аналізу розвитку народного господарства;

в) вивчення аналогічних економічних проблем розвитку інших країн та їх екстраполяцію на національну економіку.

 

7. Принцип багатоваріантності передбачає таку мінімальну кіль­кість варіантів прогнозу:

а) два;

б) три;

в) чотири.

 

8. Діагноз – це етап прогнозування, на якому:

а) дається систематизований опис об’єкта дослідження;

б) досліджується історія розвитку об’єкта прогнозування;

в) розробляється прогноз.

 

9. Інтуїтивні методи прогнозування не дають можливості:

а) прорахувати ресурсне забезпечення;

б) визначити ціль розвитку об’єкта прогнозування;

в) передбачити шляхи (засоби) досягнення мети.

 

10. Суть методу «мозкова атака» полягає в:

а) обговоренні групою висококваліфікованих спеціалістів ак­туальної проблеми і виробленні за короткий час ефективних рішень;

б) розробці експертної матриці, яка дає можливість узгодити судження різних експертів щодо перспективних напрямків розвитку об’єкта прогнозування;

в) проведенні логічного аналізу проблемної ситуації та скла­данні аналітичної доповідної записки.

 

11. Як називаються методи прогнозування, що базуються на викорис­танні математичних формул та економіко-математичних моделей?

а) формалізовані;

б) евристичні;

в) інтуїтивні;

г) статистичні.

 

12. Методи прогнозної екстраполяції передбачають:

а) вивчення попереднього розвитку об’єкта прогнозування та перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

б) вивчення думок різних експертів щодо майбутнього розвитку об’єкта прогнозування;

в) розробку прогнозу (теоретичної моделі), що імітує розвиток реальних подій.

 

13. Зміст моделювання як методу прогнозування можна визначити як:

а) на основі попереднього вивчення об’єкта прогнозування – конструювання подібного зразка;

б) на основі анкетування експертів – складання таблиці (прогнозної матриці);

в) визначення та оцінка ймовірності настання тих чи інших подій в майбутньому.

 

14. Факторні моделі – це моделі:

а) що описують залежність рівня і динаміки того чи іншого показника від рівня і динаміки показників-аргументів;

б) що описують зв’язки між окремими елементами, які утворюють одне ціле або агрегат;

в) що визначають оптимальний варіант майбутнього розвитку об’єкта прогнозування.

 

15. Макроекономічне планування – це:

а) визначення логіки розвитку процесу чи явища (алгоритму необхідних заходів) на рівні національної економіки;

б) науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому і про можливі шляхи і строки його досягнення;

в) розробка моделі бажаного майбутнього стану економіки при одночасному визначенні шляхів, способів, засобів і термінів досягнення цього стану;

г) система економічних, соціальних, екологічних стандартів і нормативів.

16. У розвинених країнах сфера макроекономічного планування –це:

а) державно-корпоративний сектор економіки;

б) державні підприємства;

в) підприємства недержавної форми власності;

г) усе вищезгадане.

 

17. Об’єктами макроекономічного планування є:

а) усі соціально-економічні та науково-технічні процеси в народному господарстві країни;

б) процеси, що відбуваються в державному секторі економіки;

в) економічні, соціальні та науково-технічні процеси, що відбуваються на рівні регіонів і об’єднань.

 

18. До принципів макроекономічного планування не належать:

а) орієнтації на світові стандарти;

б) адаптації;

в) багатоваріантності;

г) мінімальної достатності;

д) збалансованості.

19. Який з методів програмування полягає в обґрунтуванні показників за допомогою стандартів, що виражають ступінь соціально-економічної ефективності виробництва?

а) нормативний;

б) балансовий;

в) програмно-цільовий.

20. Видами (формами) макроекономічного планування виступають:

а) регулятивний план;

б) директивний план;

в) індирективний план;

г) індикативний план;

д) усе вищезгадане.

 

21. Який тип планування можна охарактеризувати як квазіопти­мальний та ірраціональний механізм вирішення соціально-економічних проблем суспільства?

а) директивне;

б) регулятивне;

в) індикативне.

 

22. Який з видів макропланів називають планом-прогнозом:

а) індирективний;

б)індикативний;

в)директивний.

 

23. Способом управління економікою за допомогою розробки обов’язкових для виконання планових завдань із виробництва і розподілу продукції є план:

а) директивний;

б) регулятивний;

в) ідикативний.

 

24. Які з названих рис не стосуються директивного планування?

а) спирається на державну власність;

б) планові документи мають рекомендаційний, орієнтовний характер;

в) основними інструментами регулювання є економічні і правові методи;

г) основними інструментами регулювання є адміністративні методи.

 

25. В індикативному плануванні держава використовує переважно:

а) адміністративні методи;

б) економічні методи;

 

26. Суть стратегічного макроекономічного планування полягає у:

а) розробці перспективного (довгострокового) макроеконо­мічного прогнозу;

б) виборі основних пріоритетів розвитку національної економіки, головну роль у реалізації яких відіграє держава;

в) підпорядкуванні розподілу ресурсів державою для реалізації певних цілей.

 

27. Який з типів (видів) макроекономічного планування тільки імітує конкуренцію:

а) директивне;

б) індирективне;

в) регулятивне.

 

28. Синонімом терміну «макроекономічне програмування» є:

а) макроекономічне планування;

б) макроекономічне прогнозування;

в) стратегічне макроекономічне планування.