Загальні підходи в профорієнтаційній роботі психолога-консультанта

Загальні підходи в профорієнтаційній роботі психолога-консультанта

Етапи формування професійних намірів школярів 1-11 класів

Важливим моментом у профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії в момент завершення шкільного утворення як би не встає перед учнями. Причин такої ситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями процесу професійного самовизначення. Цей процес проходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формування самосвідомості особистості [ 2 ].

На 1 стадії (4-11 років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є його фантазії. Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення, конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведення комплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.

На 2 стадії (11 -14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси. Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активною цілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні. Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївного нерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більш заглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а іноді і різко коливною самооцінкою.

Не менш складним є випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків, у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні в батьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в таких випадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча і мріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, і ранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретної професії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше, активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією, чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, що підлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї з передумов успішного її рішення.

Для старших класів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу, орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.

Виходячи з перерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення підлітка одна з найважливіших задач навчально-виховного процесу.

I етап - рішення необхідності вибору професії

Перше, на що варто звернути увагу батьків і вчителів,— на з'ясування бачення вибору професії тому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема сама по собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні облич, що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило, вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрав навчальний чи заклад місце роботи, то він вирішив і проблему майбутньої професії. У дійсності усі протікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані з цим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійну адаптацію.

Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніх порадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюється самовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблеми вибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.

Практичні поради

1. Емоційно-лабільна особистість, що володіє артистичністю, високою комунікабельністю, легкою співпрацею в різних соціальних ролях при досить високому інтелекті може вибирати серед таких професій, як журналістика, дипломатична, театрально-артистична і педагогічна діяльність, робота гіда і перекладача. При недостатньому інтелекті, але перевазі наочно-образного мислення можна рекомендувати роботу вихователя в дитячому саду і початковій школі, секретарську роботу й у сфері обслуговування.

2. Сильному типу особистості, акцентованому по спонтанному, експансивному, не конформному і експлозивному варіанті, при високому інтелекті можна рекомендувати роботу, зв'язану з реалізацією організаторських функцій. При низькому інтелекті - роботу, де службова ієрархія менш виражена. Наприклад, робота, зв'язана з особистою відповідальністю за транспортні засоби, де створюється ілюзія більшої) самостійності. Варто враховувати не витривалість цих людей до монотонії.

3. Обличчям з перевагою формально-логічного мислення при високому, інтелекті підійде робота, зв'язана з точністю інформації, практичністю цілей, посидючістю, стійкістю інтересів: інженерна робота, економіка, статистика. При низькому інтелекті: ремесла, столярний і слюсарна праця, шевське і швейне діло, праця кушніра й електрика, прикладне мистецтво.

4. Сензітивним, тривожно-недовірливим, песимістичним і интровертованим особистостям з перевагою вербального інтелекту психолог може порадити наступні напрямки роботи: мовознавство, філософія історія, література, психологія, психіатрія, медицина. При невисокому інтелекті: догляд за хворими, збереження архівів, видача книг, довідок, документів.

5. Особливо складною є консультування облич з хиткою психікою, з одностороннім виявом інтелектуальних можливостей зі заниженим інтелектом (щира інтелектуальна чи недостатність педагогічна занедбаність). При загальному заниженому інтелекті іноді виявляються визначені локальні здібності: гарний окомір, спритність диференційованих рухів рук і т.п. За результатами діагностики, психолог може рекомендувати роботу, пов'язану з ремеслами, творчістю і т.п. Важливо враховувати, що добре адаптовані до визначеного; соціальні ніші розумово обмежені обличчя згодом усе більше компенсують свою неповноцінність, розвивають і розширюють свої здібності, чого не відбувається при їхній ізоляції.

6. Інваліди з порушеннями опорно-рухового апарата, що володіють різним інтелектом, вимагають індивідуалізованого підходу з урахуванням обмежень фізичного плану і пережитих людиною комплексів.

7. Якщо, навчаючись в старших класах школи, юнак чи дівчина мають намір самі вибирати собі професію, що по тим чи іншим причинам не цілком улаштовує їхніх батьків, то в цьому випадку батькам треба:

- спробувати зрозуміти, чому їхня дитина прийняла саме таке рішення, а не те, що пропонують батьки;

- постаратися відшукати такі вагомі аргументи на користь професії, що захищається, що відповідали би потребам і інтересам їхньої дитини.

8. Якщо батьки скаржаться на те, що в їхньої дитини слабко розвинуті які-небудь інтереси і потреби, практичний психолог повинен поставити точний діагноз мотивації дитини, а потім пропонувати рекомендації по практичному вирішенню проблеми. Після постановки діагнозу проблема нерідко виявляється не такою, який уявлялася спочатку. Наприклад, у батьків може скластися помилкове враження про те, що в їхньої дитини немає особливих, ціннісних інтересів, тоді як насправді може виявитися, що такі інтереси є, просто батьки про них не знають. Нерідко при цьому з'ясовується, що батьки не додають серйозного значення інтересам дитини, і він їх ховає від батьків, що змушує його займатися чимось зовсім іншим.

4. Форми позаурочної роботи з професійної орієнтації школярів:

- змагання з технічної творчості, виставки моделей, технічні вікторини;

- зустрічі з представниками різних професій;

- вечора профорієнтації;

- збір інформації про перспективи розвитку і потреби народного господарства в кадрах;

- виставки «Усе про професію»;

- робота в кружках і секціях радіоелектроніки, автоматики, технічній кібернетиці, картингах, авіа-, судо-, автомоделювания, юних техніків, художньої творчості й ін.;

- екскурсії в профтехучилища на тему «Як одержати робочу спеціальність?»;

- диспути, бесіди «Що потрібно знати, вибираючи професію?», «Країні потрібні професіонали, як ними стати?» і ін.;

- спільні з дітьми батьківські збори «Здатності людини і професія»;

- дослідницька робота на пришкільній ділянці оранжереї, птахофермі й ін.;

- «Свято праці», «Свято першої борозни», «Тиждень саду», «День врожаю»;

- факультативи по інтересах до майбутньої професії;

- стенд «Як продовжити утворення й одержати спеціальність?» і ін;

- класну годинник «Що я знаю про майбутню професію?», «Хочу, можу і потрібно, при виборі професії», «Захист професії»;

- вікторина «Хто більше знає професії і про професії»;

- конкурс творів «Трудова біографія моєї родини»;

- шкільні кооперативи «Новорічні іграшки», «Ляльковий одяг», «Сувеніри»;

- школа молодих менеджерів;

- активна участь у шкільному самоврядуванні;

- колективні творчі справи;

- участь у художній самодіяльності;

- шефська робота з молодшими школярами й ін.

Вправа «Порадник»

Е. Пряжникова, кандидат педагогічних наук

Н. Пряжников, доктор педагогічних наук

Дана вправа являє собою спеціально організовану спрощену процедуру групової експертної оцінки з елементами гри.

Ланцюг вправи — одержання узагальнених представлень професійному майбутньому кожного з учасників на підставі групових рекомендацій, зроблених товаришами-однокласниками.

Методика може проводитися з класом, але більш ефективно вона проходи в групі, що складається з 12-15 чоловік. Час проведення - від 15 до 25 хвилин.

1. Всі учасники виривають із зошитів чисті листочки.

2. Листочки кладуть вертикально і поділяють на три рівні стовпчики, тобто роблять бланк (див. табл. 2).

3. Кожен учасник записує на своєму бланку прізвища й імена всі» присутніх у класі (чи в групі) під диктування ведучого. Важливо, щоб усі присутні були записані в тому самому порядку у всіх учасників.

4. Всім учасникам дається таке завдання: напроти кожного прізвища (включаючи власну) написати найбільш придатні для даної людини професії і навчальні заклади, який можна було б порекомендувати. Бажано не пропускати нікого. Бажано також поставитися до цього завдання як можна серйозніше і не писати дурості. На все це приділяється приблизно, 7-10 хвилин.

5. Ведучий збирає листочки і підводить підсумки. Береться перший листочок і зачитується перша за списком прізвище. Потім зачитується професія, що рекомендується, і навчальний заклад. Після цього береться другий листочок, зачитується це ж прізвище і відповідні рекомендації і т.д. Після того як прочитані всі рекомендації для першого за списком що учиться, ведучий переходить до другого і потім до наступним.

При підведенні підсумків ведучий може порадити учнем уважніше прислухатися до рад своїх товаришів, а щось, може бути, позначити для себе в зошиті. По нашому досвіді, у середньому 5 — 7 чоловік звичайно дійсно щось для себе записують (правда, в основному це підлітки-дівчата).

На жаль, при проведенні цієї вправи можливі дурні жарти, коли хтось «рекомендує своїм товаришам «туалети чистити» і Т.л. ведучий просто це не зачитує. Якщо усе-таки виявиться, що хтось у класі попросить не зачитувати рекомендації своїх однокласників, зроблені для нього, то ведучий повинний спокійно задовольнити це прохання. Потрібно запропонувати цьому учаснику після уроку самому подивитися на ради, що дали йому товариші. Визнаємося, що в нас поки таких випадків не було, але вони цілком можливі.

«Острів»

Коментарі для ведучого

Учасники разом з ведучим можуть захопитися якимсь одним аспектом гри, наприклад, занадто докладно обговорювати конкретні види робіт. Тоді на всю гру може просто не вистачити часу.

Інші типові труднощі - виникнення хаосу, коли учасники по незначних питаннях починають занадто жваво сперечатися, перебивати Часто виникають труднощі при оцінці класом своєї готовності побудувати туалет. Хтось навіть може заявити, що «тільки в північних країнах, в умовах холоду, що консервує, зараза зберігається надовго, а в тропіках без туалету можна обійтися». Ведучий може помітити, що навіть багато тварин на рівні інстинктивних рефлексів прагнуть закапувати свої випорожнення (можна згадати собак, що активно працюють задніми лапками).

Досвід проведення гри показує, що не завжди учасники готові визнати, що їхні ігрові дії виявилися невдалими. Іноді хтось говорить, що в реальних умовах він би поводився «набагато активніше і шляхетніше». Тоді ведучий повинний пояснити, що гра - це теж модель реальності.

 

Загальні підходи в профорієнтаційній роботі психолога-консультанта