Оформлення структурних частин випускної роботи

 

Приклади оформлення окремих структурних частин випускної роботи наведено в Додатку А.

Першим в роботi розмiщують титульний лист. Слiд зауважити, що переноси слів у заголовках титульного листа (тема роботи та інші) не допускаються.

Після титульного листа розміщують завдання на випускну роботу та реферат.

Наступним подають зміст роботи. У ньому вказують назви розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів та сторінки, на яких вони розміщені.

Перелік умовних скорочень подають у роботі за необхідності окремим списком перед вступом, якщо в роботі було вжито специфічну термінологію а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо. Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальну розшифровку. Якщо в роботі використовують спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо, які повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Заголовки структурних частин (ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) та додаткових елементів випускної роботи (РЕФЕРАТ РЕЦЕНЗІЯ, ВІДГУК) друкують великими літерами та розташовують по центру до основного тексту, без абзацу. Текст розміщують через два вільні рядки після заголовку структурного елементу (за умов комп’ютерного набору тексту, міжрядковий інтервал 1,5 пт).

Кожну структурну частину випускної роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок а також розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № (дивись далі в тексті більш детальну інформацію).

 

Особливості оформлення текстового матеріалу

 

Текстовий матеріал наукової роботи вельми різноманітний. Окрім питань, розглянутих в РОЗДІЛІ 1, варто звернути увагу і на правильне вживання в текстах випускних робіт складних числівників, літерних позначень, цитат, посилань, перерахувань і т. ін., тобто тих моментів, які при оформленні потребують знання особливих техніко-орфографічних правил.

Вживання кількісних числівників

У випускних роботах соціально-психологічної тематики часто використовується цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації. Тому слід пам’ятати, що прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п'ять випадків, п'ять організацій). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (вони пишуться словами). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 грн). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри.

Вживання скорочень

У випускних роботах часто використовуються скорочення. В наукових текстах зустрічаються такі види скорочень:

а) літерні абревіатури;

б) складноскорочені слова;

в) умовні скорочення за початковими літерами слів;

г) умовні скорочення за частинами слів та початковими літерами.

Якщо використовуються незагальноприйняті абревіатури, при першому згадуванні вони вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки або подаються у переліку умовних скорочень перед вступом.

Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, які використовуються при оформленні випускної роботи:

а) після перерахування (і т. ін.; і т. д.; і т. п.);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст., р., рр.);

г) iншi загальноприйнятi скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, н.е. – наша ера, м. – мiсто, обл. – область, с. – сторiнки, акад. – академiк, доц. – доцент, проф. – профессор, психол. – психологiчних, к. н. – кандидат наук.

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. У випускній роботі повинна бути створена така система, коли одному літерному позначенню відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується одним літерним позначенням.

Оформлення переліків

Наукові тексти відзначаються великою кількістю перерахувань (переліків), які складаються як із закінчених, так і з незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків), які пишуться разом з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою. Наприклад: «Всі сукупності матеріальних об'єктів існують у чотирьох типологічних рівнях: хімічному, фізичному, біологічному та матеріальному, серед яких кожен наступний акумулює в собі, принаймні, левову частку властивостей попередніх.»

Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. Тут елементи перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Наприклад: «Пізнання за своєю сутністю є ієрархічним, оскільки воно вимагає багаторівневого дослідження предметів:

а) дослідження предмета - власний рівень;

б) дослідження цього ж предмета як елементу більш широкої системи - вищій рівень;

в) дослідження предмета у відносинах з елементами, що складають цей предмет, - нижчий рівень.»

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. В такому разі перед переліком ставлять двокрапку, окрім випадку, коли перелік починається з великої літери.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад.

Означимо, якi знаковi системи вiдповiдають тому чи iншому виду комунiкацiй:

а)вербальна комунікація використовує в якості знакової системи звичайну мову (звукова мова);

б) невербальна комунікація включає наступні знакові системи:

1) оптико-кінетичну;

2) паралінгвістичну та екстралінгвістичну;

3) організацію простору та часу комунікаційного процесу;

4) «контакт очей».