майбутніх фахівців гуманітарної сфери

Як кожна комплексна наука, методика організації наукових досліджень користується багатьма поняттями, запозиченими з інших галузей знань. Перенесення понять є важливим процесом розвитку мови кожної науки (причому не лише мови, а й стилю мислення). Такими перенесеними поняттями є наукова організація праці (НОП), її «інтенсивність», «продуктивність» та «ефективність». Поняття «організація» включає в себе безліч структурних елементів із взаємозв'язаними функціями. Це і стан існуючої системи науки, і процес її становлення, і створення умов для наукової діяльності. У даному посібнику ми зупинимося на останньому. Першочерговим напрямом у цьому плані є: опис робочого місця та шляхи його удосконалення, технічного оснащення наукових досліджень, гігієни розумової праці.

 

1.1. Робоче місце і шляхи його вдосконалення

 

Дуже важливим фактором підвищення розумової працездатності є організація робочого місця. У це поняття входить наявність робочих меблів, потрібних для проведення робіт з пошуку, систематизації, аналізу інформації та написання твору наукового дослідження; раціональне розміщення і планування робочого місця.

Робочі меблі. Якщо виникає питання про робоче місце науковця, то деякі дослідники зводять його лише до наявності письмового столу та сидіння. Але це вузьке розуміння цього поняття. Наявність цих двох складових робочого місця не може забезпечити продуктивної діяльності науковця. Потрібні ще допоміжні меблі - полиці, шафи тощо, де можна було б розмістити інформаційні матеріали і канцелярські приладдя так, щоб вони були під рукою [1].

Після визначення переліку необхідних меблів варто вирішити, якими вони повинні бути за розмірами. Тут потрібно враховувати площу робочого приміщення і характер науково-дослідної роботи. Наші дослідження не пов'язані з проведенням великоформатних робіт, тому стіл може бути невеликим за розміром. Такий самий підхід буде і для визначення розмірів полиць, шаф, каталожних ящичків. їх ємкість визначається не лише кількістю зібраних дослідником матеріалів, а й з врахуванням можливості їх поповнення. При цьому дослідник уникне перестановок і утруднень у створенні постійного робочого місця.

Найрадикальнішою, до того ж науково обґрунтованою вимогою є правильне влаштування робочого місця відповідно до вимог фізіології і гігієни праці. Робочі меблі повинні відповідати антропометричним даним людини, яка працюватиме за ними. На цю вимогу, як правило, не звертають уваги, мотивуючи тим, що меблі універсальні. Проте варто пам'ятати, що їх універсальні розміри розраховані лише на відповідні дані середньої людини, які не завжди збігаються з її зростом [5].

Порушення співвідношення між висотою робочої поверхні і висотою сидіння, відстані від очей до робочих матеріалів і кута їх розташування так само як і всіх інших розмірів призводить до зниження ефективності праці та погіршення стану здоров'я. Тому одним із напрямів створення раціонального робочого місця є вимога самостійного вдосконалення робочих меблів. Внесення навіть невеликих змін у цьому плані дасть змогу зробити вашу працю значно зручнішою.

Розглянемо характеристику деяких предметів робочих меблів, їх оптимальні розміри і рекомендації спеціалістів щодо можливо­го їх вдосконалення. Як ми вже підкреслювали, основним еле­ментом робочого місця є письмовий стіл. Він повинен бути підібраний і влаштований таким чином, щоб забезпечити максимальну зручність у роботі. При правильно підібраній висоті поверхня столу повинна бути на рівні ліктів, передпліччя повинні рухатися вперед, паралельно підлозі, а плечі при цьому не підні­маються. Це й досягається правильним підбором сидіння.

Окрім висоти столу, велике фізіологічне значення має розмір кута, під яким розміщені робочі матеріали. Матеріали, які читаються, повинні лежати не на плоскій поверхні, як це заведено в побуті. їх традиційне горизонтальне розміщення несприятливо діє на зір та статуру. Фізіологи рекомендують розміщувати все на спеціальному настільному пюпітрі під певним кутом: 60° - при роботі сидячи і 30° - при роботі стоячи. При такому розміщенні тексту, що читається, м'язи очного яблука менше стомлюються, зникають неприємні відчуття мигтіння в очах, припиняється головний біль як наслідок перевтоми відповідних нервових центрів, що регулюють рух очей [5].

Не менш важливе значення має проблема робочої пози. Характерною особливістю розумової праці є сидяча поза, що зберігається протягом 6 — 8 годин на добу. Це призводить до стомлення потиличних і шийних м'язів, а також до порушення положення хребта, ребер, зменшення обсягу повітря, що вдихається. Погіршення кисневого режиму веде до порушення режиму кровообігу, що викликає хворобливі відчуття в області серця і голови. Тому окремі гігієністи рекомендують при розумовій праці давати роботу ногам, хребет тримати розігнутим, тобто необхідно працювати стоячи. Але оскільки наша промисловість не випускає меблі для роботи стоячи, тобто так званих конторок, то сидяча поза є основною в науково-дослідній роботі. Деякі практичні рекомендації щодо боротьби із застійними явищами нами будуть подані у відповідному підрозділі.

Деякі автори, які досліджують проблеми наукової організації праці, часто дають рекомендації, якого розміру повинна бути робоча поверхня столу. Але вони не враховують розміру кімнати, де проживає дослідник. Не кожний із них має власну квартиру, біль­шість із них проживають в аспірантських гуртожитках. Вибираючи письмовий стіл, навіть і для кімнати в гуртожитку, слід надавати перевагу двотумбовому, без спільних дверцят, з якомога більшою кількістю висувних ящиків. Важливо, щоб він був досить стійким, особливо якщо на ньому доведеться друкувати на машинці. Його поверхня не повинна бути занадто світлою і контрастною з білим папером. Поліровка, як і скло, покладене поверх столу, дають шкідливі для очей відблиски [1].

Неодмінним атрибутом робочого місця є книжкові полиці і шафи. Вони допоможуть розмістити весь робочий матеріал, що не вмістився в такий стіл. Основна вимога тут — розмістити зібраний матеріал так, щоб він був під рукою і щоб можна було швидко його знаходити.

Пошук матеріалів у столі, шафах і на полицях значно прискориться, якщо їх поділити на «робочі зони». Порядок розміщення письмового приладдя, як і матеріалів інформації, повинен увійти в повсякденний фонд звичок дослідника. А тим часом доводиться бачити на робочих місцях навіть кваліфікованих дослідників книги, брошури, які не потрібні для роботи в даний час. Продуктивність праці в такому хаосі знижується. Книги, брошури, журнали потрібно розміщувати не на столі, а на полицях і при потребі переносити їх на стіл. Центральна робоча зона повинна бути звільнена від усього зайвого. Зона обслуговування, або так звана допоміжна, знаходиться звичайно перед працюючим. Тут розташовуються потрібні канцелярські приладдя.

«Зона планування» і «служба часу», тобто розклад робочого дня і годинник-будильник, займають місце на столі перед очима. Це необхідно для проведення коротких перерв у роботі. Чистий папір і транспаранти зберігаються в шухляді письмового столу зліва. Картотека, про ведення якої ми надаватимемо поради,— праворуч [2].

Наукова діяльність пов'язана з багатогодинною виснажливою роботою. Тому, сидячи за письмовим столом, варто потурбуватися про те, щоб і сидіння було таким же зручним, як і всі інші елементи робочого місця. Це завдання не таке вже й просте. Одна з гігієнічних вимог — воно повинно якнайбільше відповідати характеру праці і антропометричним даним дослідника. Для цього потрібно правильно підібрати висоту сидіння, бо для здоров'я однаковою мірою шкідливі і дуже високі, і дуже низькі. При занадто високому сидінні ноги опиняються стиснутими в підколінній частині, що призводить до утворення застою крові в голінці та стопі. Тому можна спостерігати, що в такому випадку людина намагається підставити щось під ноги. При недостатній висоті сидіння також порушується кровообіг, але цього разу внаслідок того, що ноги виявляються надто зігнутими в колінах. Гігієністи рекомендують таку висоту сидіння.

Незручність у роботі викликає також горизонтальне сидіння, бо воно не відповідає формі стегна, що розширюється від колінного до кульшового суглоба. Гігієністи рекомендують, щоб сидіння мало невеликий ухил: передня його частина має бути на 2,5 – 3 см вища, ніж задня. Як свідчать наукові спостереження, при такій формі зменшується статичне напруження спинних м'язів [5].

Утома дослідника буде значно меншою, якщо на робочому сидінні буде спинка. При цьому має також значення кут її нахилу. Пряме сидіння не відповідає формі хребта і практично не сприяє опору. Не сприяє йому і надто похила спинка. При ній людина витрачає енергію, щоб не сповзти з сидіння. Краще вибирати крісло з підлокітниками. Вони також зменшують фізичне напруження. Надто зручним є крісло, що обертається: воно в роботі економить час, не створює напруження, зберігає сили.

Планування робочого місця. Для створення творчої обстановки велике значення має планування робочого місця. Воно повинно забезпечити вирішення такого завдання, як створення максимуму зручностей у роботі.

Це передбачає, по-перше, що всі інформаційні матеріали повинні розташовуватися в межах досяжності дослідника; по-друге, постійну готовність технічних засобів і пристосувань до роботи; по-третє, при потребі — ізольованість робочого місця. Ці вимоги взаємопов'язані між собою. Розглянемо окремо кожну з них.

Одна з першочергових вимог — розташування матеріалів таким чином, щоб усі вони були під рукою, у полі вашого зору. Починати цю роботу потрібно з практичного визначення зони досяжності, тобто того простору, в якому можна працювати, не пересуваючись з одного місця на інше. Чітко уявивши розміри таких зон, найбільш зручних для занять, можна приступити до вирішення питань розміщення окремих пристосувань і матеріалів відповідно до їх призначення і частоти використання. Цього ми вже частково торкалися вище.

Варіантів розміщення необхідних матеріалів може бути безліч. Чого можна досягти шляхом удосконалення письмово о столу? Наприклад, деякі дослідники проблем НОП рекомендують за допомогою пристосувань на письмовому столі розмістити: персональний комп'ютер, полицю для довідкової літератури, магнітофон, картотеку, допоміжні канцелярські приладдя. Це досягається шляхом раціонального розміщення окремих предметів, меблів. Найдоцільнішою є така їх компоновка, коли вони знаходяться в безпосередньому сусідстві, створюючи ніби одне ціле. Добра оглядовість у поєднанні з постійністю місця зберігання всіх предметів і матеріалів забезпечить звичайну автоматичність у роботі. Ідеальним вважається така організація робочого місця, при якій усе необхідне перебуває у полі зору.

Для досягнення цього потрібно:

- забезпечити окреме зберігання всіх допоміжних пристосувань і інформаційних матеріалів;

- збільшити робочу поверхню і ємкість письмового столу, полиць і шаф;

- обмежити кількість предметів, що знаходяться на робочому місці;

- використати пристрої для забезпечення оглядовості, необхідної для роботи з інформацією;

- позначити всі матеріали, які є на збереженні [4].

Як ми вже зазначали, першим і основним способом максимального забезпечення перебування робочих матеріалів у полі зору є їх окреме збереження. Для досягнення цього треба використати різного роду коробки, папки, футляри тощо. Такі пристосування зберігаються в шухлядах письмового столу, шафах і на полицях. При написанні наукового твору виникає потреба в довідковій науковій інформації. Для задоволення цієї потреби необхідно створити так звані «оглядові картотеки». Вони допоможуть одержати інформацію за лічені секунди.

Важливим для підвищення ефективності праці є раціональне розміщення зібраної інформації. Проте пошук її буде ускладнюватись, якщо систематизовані матеріали не будуть позначені. Позначається все, що зберігається у вашому архіві: справи, папки, коробки, конверти, стрічки мікрофільмів тощо. Встановлених правил для цього не існує. їх визначає сам дослідник. Це можуть бути короткі написи, цифрові позначення з тим, щоб у картотеці завести картки, розклавши їх за змістом.

Одним із найважливіших завдань облаштування робочого місця в умовах аспірантського гуртожитку є його максимальна ізольованість. Наукові дослідження і практика наукової діяльності свідчать, що ізольованість робочого місця безпосередньо впливає на ефективність розумової праці, сприяє зниженню розумового напруження. Особливо це стосується працівників гуманітарних професій, в роботі яких переважають творчі процеси.

У літературі з НОП рекомендується декілька варіантів такої ізоляції. Це, насамперед, відповідне розташування меблів. Навіть якщо йдеться про гуртожиток, то в кожній кімнаті їх можна поставити таким чином, щоб кожен працюючий якоюсь мірою був ізольований, тобто сидів спиною до другого працюючого. Для цього, крім письмового столу, варто використати шафи, стінки тощо, тоді кожен буде ізольований. Для ізоляції рекомендується також використовувати перегородки, ширми і таке інше. Вони можуть бути постійними, а при потребі їх можна прибрати. Такі перегородки водночас є й засобом боротьби із шумом. Необхідність такої ізоляції викликана умовами гуртожитку, коли в кімнаті одночасно працюють дві особи і немає можливості поставити письмові столи на відстані [1].

 

1.2. Гігієна розумової праці

 

Добре відомо, що довготривала розумова праця викликає, як правило, розумове перевантаження, яке часто проходить швидко і безболісно після завершення виконаного завдання, якщо воно принесло задоволення. Але якщо це перевантаження систематично повторюється, то, як встановлено медичною наукою і практикою, воно часто викликає такі наслідки, як розлад психічного і фізичного стану. Розумове перенапруження, що супроводжується безсонням та підвищеним емоційним збудженням, може призвести до захворювання неврастенією, погіршується і фізичний стан.

Щоб цього не сталося, кожен науковець повинен з'ясувати специфіку наукової діяльності. Вона відмінна від інших видів діяльності, не обмежується ні часом, ні місцем.

Інтелектуальна діяльність умовно підрозділяється на три види роботи з інформацією: зорова, слухове сприйняття інформації, переробка її у свідомості.

Гігієна зорової діяльності. Зорове сприйняття інформації — це в основному читання літератури, преси, документів і матеріалів з архівів. Ця форма інформації вимагає великих затрат енергії. Як стверджують фізіологи, зорова форма інформації при оптимальному рівні освітлення та незначній складності інформаційного матеріалу забирає 25 % всієї енергії, що витрачається людиною в стані неспання, тобто енергія витрачається лише на те, щоб дивитися і бачити. Погане освітлення і складний матеріал не тільки вимагають великих енергетичних затрат, а й швидко стомлюють [1].

Тому, щоб цього не сталося, існують гігієнічні вимоги до освітлення. Гігієнічні вимоги до штучного освітлення робочих приміщень такі:

1)освітлення поверхні робочих місць повинно бути досить високим (відповідно до гігієнічних нормативів) і в той же час рівномірним, не допускається різких коливань в освітленні;

2)місцеве і загальне освітлення поєднується таким чином, щоб 10 % освітлюваної поверхні робочого місця припадало на місцеве освітлення з лампою (не менше 60 вт), розташованою зліва і трохи спереду від дослідника;

3)щоб захистити очі від виблискування освітлювальних приладів і прямого попадання в них променів нитки напруги лампи, потрібно використовувати захисні абажури або рефлектори з достатнім захисним кутом;

4)систематично протирати світильники як місцевого, так і загального освітлення від забруднення.

Гігієна слухової діяльності. Звукова інформація більш насичена, ніж зорова, хоч вона часто поєднується з останньою. Сприймаючи звукову інформацію, дослідник одночасно чує фон, який йому заважає, внаслідок чого сприйняття такої інформації значно слабше. Це часто дратує людину. У цих умовах вона намагається захистити себе від надмірного шуму. Проте, як показують дослідження фізіологів, абсолютна тиша діє на людину також не кращим чином. Звукова інформація дуже часто допомагає людині в її інтелектуальній праці. Треба лише знати міру звукового фону. Його оптимальний рівень може бути різним і залежати від індивідуальних особливостей кожної людини. Одній достатньо під час роботи цокання годинника. Його зупинка може призвести до зниження продуктивності праці. Другій необхідно, щоб постійно неголосно говорило радіо. Деякі спеціалісти стверджують, що так звана функціональна музика позитивно впливає на психіку людини і навіть сприяє підвищенню продуктивності праці. Проте не вивчено питання, яка музика є функціональною для людей різних професій. Стосовно наукового працівника, то взагалі невідомо, чи потрібна йому функціональна музика. Напевно, це залежить, як стверджують фізіологи, від індивідуальних особливостей людини і умов її праці [3].

Медициною доведено, що шум має кумулятивну властивість, тобто надмірна звукова інформація ніби записується в певних мозкових центрах людини. Рано чи пізно цей запис проявляється у вигляді головного болю та ознак гіпертонічної хвороби, а інколи і невриту слухових нервів. Часто люди творчої праці, в тому числі й аспіранти, особливо напередодні екзамену або в період напруженої роботи по написанню наукового твору, звертаються до засобів, збуджуючих діяльність мозку, в той час як по-справжньому підвищити творчу активність людини може допитливість і наявність проблеми або проблемної ситуації. Мозок також піддається тренуванню. Особливо це характерно для третього виду роботи з інформацією, який пов'язаний із переробкою її у свідомості. Ця робота включає в себе аналіз та узагальнення інформації, конструювання всіляких комбінацій, формулювання понять, гіпотез тощо [1].

Гігієна розумової діяльності. Пошук шляхів підвищення продуктивності інтелектуальної праці є невідкладним завданням медицини. Які ж способи найбільш ефективно впливають на її підвищення? За висновками гігієністів, це, по-перше, щоденно в один і той самий час сідати за роботу на своє звичайне місце. По-друге, поступово входити в роботу. її слід починати зранку. За даними гігієністів, протягом перших 45 хвилин незалежно від виду роботи ступінь розумової діяльності істотно нижча, ніж протягом наступних. Незважаючи на це, виконання поставленого зав­дання доцільно починати відразу з найбільш складного. Період входження в активний робочий процес визначається необхідністю мобілізації всього організму на більш високу функціональну готовність. Це забезпечить наростання інтенсифікації інтелектуальної діяльності. Проте тривалість цього стану – 40-50 хвилин, характерного для розумової діяльності, не є універсальною.

По-третє, одна з обов'язкових умов підвищення ефективності є ритмічність праці. Реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального режиму праці з відповідним розподіленням розумової діяльності протягом усього часу її виконання. Проте слід мати на увазі, що виконання навіть у певному, раніше встановленому ритмі не призупиняє розвиток стомленості. У той же час розробка оптимального режиму в процесі виконання повсякденної розумової діяльності може сприяти продовженню періоду, протягом якого спостерігається найбільша працездатність [5].

Фізіологічною наукою і медичною практикою доведено, що в більшості людей період інтенсивності розумового процесу може бути більш тривалим за умов вироблення оптимального режиму. Спеціалісти рекомендують влаштовувати короткі перерви приблизно на 5-10 хвилин після кожних 50 хвилин розумової праці. Враховуючи те, що потім з 15 години спостерігається зниження працездатності, варто після обідньої перерви влаштовувати відпочинок (до однієї години). Після відпочинку знову спостерігається незначне підвищення працездатності, яка переходить у необхідність повного відпочинку.

Такою формою відпочинку є сон. Навіть незначні порушення фізіологічного режиму сна, намагання «позичати» час у нічного відпочинку з тим, щоб потім надолужити і відіспатися за місяць або ще за якийсь час, призводять до поганих наслідків для продуктивної праці, особливо розумової. Кількість годин пасивного відпочинку, тобто сну, варіюється залежно від віку і індивідуальних особливостей. Діти (до 15 років) можуть спати 9-11 годин, дорослі (до 50 років) – 7-8 годин. Але за сном потрібно слідкувати і в похилому віці (після 70 років). При всіх вікових відмінностях сон повинен бути повноцінним. Людина повинна почувати себе після сну свіжою і працездатною. Добре було б перед сном робити прогулянки протягом 30­-40 хв., причому щодня і за будь-якої погоди. Прослуховування радіо і перегляд телепередач перед сном забороняється.

По-четверте, істотним фактором забезпечення високої працездатності фізіологи вважають також послідовність і систематичність у роботі, що є передумовою вироблення відповідного динамічного стереотипу. Систематичність сприяє розвитку природних даних і допомагає вихованню певних корисних навиків і прийомів трудової діяльності.

По-п'яте, підтримка високої продуктивності неможлива без правильного поєднання праці і відпочинку, зміни одних форм діяльності іншими. Із власного досвіду та з досвіду інших науковців можна рекомендувати декілька форм такої зміни. У період роботи по збиранню інформації дослідник, наприклад, першу половину дня працює в архіві, а другу - в бібліотеці або навпаки. Сам перехід від однієї установи до другої є формою відпочинку. У період роботи над науковим твором дисертант першу половину дня відводить для написання нового чергового розділу, а другу половину працює над поліпшенням попереднього тощо.

І по-шосте. Соціологи вважають, що найважливішою умовою підвищення працездатності є прихильне ставлення суспільства до наукової праці. Соціальні стимули сприяють високій її продуктивності [5].

Стимулятори розумової діяльності. Поряд із загальними принципами підвищення продуктивності розумової праці її можна стимулювати й деякими конкретними заходами. Одним із таких заходів є емоційний стан людини. Позитивні і негативні емоції чинять протилежний вплив на стан розумової діяльності. Проведені фізіологами експерименти свідчать, що під впливом позитивних емоцій працездатність помітно підвищується. Підвищується і продуктивність праці за рахунок продовження періоду роботи без стомлювання. Проте ці фактори потрібно дозувати. Захоплення фактором емоцій, як свідчать медики, може призвести до ряду патологічних порушень.

Серед факторів, що сприяють підвищенню продуктивності праці, значну роль відіграють різні подразники, зокрема температурні, звукові, світлові, нюхальні, смакові, проприоцептивні. Як засіб підвищення розумової працездатності гігієністи рекоменду­ють, зокрема, обмивання обличчя холодною водою протягом 1- 2 хв. після 3 - 3,5 годин праці. Одним із факторів, що впливає на економічну і високопродуктивну роботу, є циклічний режим дня і харчування. Впорядкованість і систематичність режиму притаманна людям з високою працездатністю.

Ми не будемо наводити тут типового режиму дня. Головне, щоб він достатньо відбивав усі цикли вашої діяльності: роботу, відпочинок і сон. Скласти його варто кожному окремо та індивідуально, при цьому необхідно пам'ятати:

1) сон повинен бути не менше 7-8 годин;

2) у кімнаті необхідно додержувати гігієнічних вимог (свіже повітря,

чистота і т. ін.);

3) до сну необхідно відходити в один і той самий час, не пізніше ніж у 23-

24 години;

4) прийом їжі повинен відбуватися не пізніше, ніж за дві-три години до сну,

оскільки робота органів травлення заважає повноцінному відпочинку;

5)напружена робота повинна бути призупинена за 1 - 1,5 години до сну,

тому що інтенсивна діяльність мозку триває протя­гом значного часу після

того, як дослідник встав із-за столу;

6) вставати потрібно також в один і той самий час. Уранці обов'язкова

фіззарядка і душ або обтирання;

7) харчуватися потрібно три-чотири рази на день. Обов'язково в один і той самий час. Це важливо тому, що в організмі виробляються умовно-рефлекторні реакції: автоматично за 30-60 хвилин до прийому їжі посилюється секреція шлункового соку, виробляються речовини, які відіграють важливу роль у травленні. Харчування не повинне бути перевантажуючим [3].

Для поліпшення розумової діяльності медики рекомендують також різні штучні стимулюючі (фармакологічні) препарати. Деякі з них призначають для лікування на певний час, деякі - на короткий час. У будь-якому випадку самолікуванням займатися не варто. При виникненні проблеми порушення працездатності потрібно звертатися до медичних працівників.

Список використаних джерел

1. Грищук М.В. Основи охорони праці: Підручник для ВНЗ.К.: Кондор, 2005. – 240 с.

2. Законодавство України про охорону праці. У 4-х томах. – К.: Основа, 1995.

3. Охорона праці: Навчальний посібник/ Я. І. Бедрій, В. С. Джигирей, А. І. Кидасюк та ін. – Львів: ПТВФ „Афіша", 1997. – 258 с.

4. Ткачук К.Н. Охорона праці: Підручник для ВНЗ. – К., 1998. – 320 с.

5. Трахтенберг 1. М., Коршун М. М., Чебанова О. В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К., 1997. – 464 с.

6. Энциклопедия по безопасности и гигиене труда: Пер. с англ./ Под ред. А. П. Бирюкова. – М.: Профиздат, 1985. – Т. 1. – 694 с.