І. Організаційно-підготовчий етап.

Зміст

 

 

І. Організаційно-підготовчий етап.

Обґрунтування вибору теми проекту.

Історична довідка.

Вироби-аналоги та їх аналіз.

ІІ. Конструкційний етап.

Опис моделі вибору.

ІІІ. Технологічний етап.

Послідовність виготовлення листівки.

ІV. Екологічні обґрунтування виготовленого виробу.

V. Технологічне обґрунтування виготовленого виробу.

VI. Економічне обґрунтування виготовленого виробу.

 

І. Організаційно-підготовчий етап.

Обґрунтування вибору теми проекту.

 

Виготовлення листівки є надзвичайно актуальним у сучасному житті нашого суспільства, це творча праця нашого народу, відродження традицій, які формують почуття патріотизму й любові до своєї Батьківщини.

Листівка давно стала звичним атрибутом будь-якого свята. Ми даруємо листівки на День Народження, на Різдво та Новий рік, вітаємо своїх близьких і рідних за допомогою листівок з річницями та пам'ятними датами.

На уроках трудового навчання я відчуваю національний колорит, заглиблююсь у витоки розмаїтого та багатогранного українського декоративно-ужиткового мистецтва. Це спонукає мене виготовляти речі, які мені сподобалися, і як наслідок, відтворювати культурну спадщину нашого народу власними руками.

Обрана мною тема цікава тим, що листівка — уе, зазвичай яскрава,мальовнича картинка,покликана поліпшити настрій людині, якій призначена. Листівка може бути справжнім витвором мистецтва. Не завжди важливо брати до уваги те,що зображено в цих листівках. Набагато частіше треба брати до уваги підтекст — в ньому виражені ті думки, що часом важко висловити словами.

Виготовлення листівки — це безмежне поле для фантазії та творчості. Що тільки не можна використати для її виготовлення: гудзики, нитки, тканину, кольоровий і гофрований папір,пластилін, гірлянди, блискітки, вату, стрічки, фольгу, бісер, пір'я та інші надзвичайні елементи.

 

 

 

Виготовлення листівки великою мірою залежить від того, чим я захоплююся. Люблю малювати,вишивати, робити аплікації, плести бісером або шити. Все це чудово! І це можна використати у робити.

Історична довідка.

Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї, точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. У житті є своя логіка. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обґрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

Поява листівки багато в чому було викликано суто практичними потреби, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання.

Отже, давайте подивимося на деякі з збережених документальних свідчень, що стосуються життя цього жанру, в сьогоднішній термінології віднесених до графічного дизайну. Одне з перших згадувань про вітальних листівках відноситься до 1777 року, коли "Паризький поштову альманах" розмістив повідомлення про те, що "по пошті пересилаються як привітання та поздоровлення на самі різні випадки гравірування картки часто з текстом; вони пересилаються відкритими для всякого". Автором цього винаходу - гравер Демезон. Самі листівки цього періоду до наших днів не дійшли. В цей же час у Франції отримують широке поширення гравірування картки типу наших адресних і рекламних листівок, які були створені французьким гравером XVIII століття Шоффаром, відомим ілюстратором творів Ж.Ж. Руссо, Овідія і Лафонтена. Він же придумав найперші візитні картки, прототипи нинішніх, але більш помпезних і пишні. Першою з них стала створена в 1760-ті роки його власна особиста картка з докладним адресою, яка була прикрашена віньєтками. Прикладом подібних карток є гравірована картка, виконана на замовлення іспанського гранда де Агвілар – і – Сантіллан. Тут присутній орел як алегорія знатність замовника, військові трофеї і прапори, що свідчать про мужність, що грають амура та мрійливий юнак, який представляє ліричну сторону життя власника картки. Словом, всі необхідні атрибути життя для аристократа того часу. Парадний і декоративний характер зображення добре працює на підтримання престижу гранда, без сумніву художник зі своїм завданням впорався успішно.

Тоді ж, у XVIII столітті, гравірування картки типу сучасних візитних вперше з'являються в Росії. Вони значно відрізнялися від того, що робив Шоффар, хоча російські вельможі, що дотримуються французького етикету, безсумнівно, знали про це нововведення. Збереглося кілька таких гравірованих, тобто виконаних у техніці друку, карток. Сама проста і скромна з них належить письменникові Денису Івановичу Фонвізіну, вона складається з монограми письменника, обмеженої простий орнаментально рамкою. Більш цікава візитна картка Олександра Васильовича Суворова, де зображена мисливська сцена - вепра, зацькованого собаками. Цілком природно припустити, що тут перед нами цілком очевидна алегорія, що свідчить про становище Суворова при дворі.

Як вважають дослідники, і не без підстав, виникнення образотворчої частини листівок відбулося не без впливу ще одного маловідомого сьогодні, а коли-то широко побутувала жанру образотворчого мистецтва. Вважається, що далекими предками відкритих листів є так звані російські народні або лубочні картинки, які під різними назвами існували в Німеччині, Франції та Англії. У Росію народні картинки були завезені в першій половині XVII століття з Німеччини. Це були гравіровані листи, розфарбованих від руки, які в давнину прикрашали житла простого люду: селян і ремісників. Лубок існував до початку ХХ століття, коли його місце зайняв малюнок. Спочатку це були так звані німецькі або " фряжські " листи, нерідко мали релігійний зміст, пізніше вони перетворилися в копії ікон, які були широко поширені через дешевизну. Нерідко в селянській хаті можна було зустріти одночасно і паперові ікони, і потішні листи. Найчастіше лубочними картинками для краси обклеювали скрині, але частіше вони прикрашали стіни селянської хати. Лубок, втім, як і все народне мистецтво, мав безліч функцій: в селянському будинку він грав роль повчання та розваги, прикраси та навчання, оскільки зазвичай містив текстову частину, за якою можна було вчитися читати. Картинки були для народу своєрідними підручниками з історії та географії, вони висміювали вади і показували зразки поведінки.

У XVIII столітті в російських лубочних картинках дуже популярними були героїчні картинки, де на початку століття, в петровський епоху, у відповідності з духом часу з його радикальними реформами зображували богатирів. Ближче до середини століття, в епоху Єлизавети богатирів змінили зображення кавалерів і дам або героїв західноєвропейських романів, зображених на російський лад, але з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французької галантний жанру. Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і зображення історичних персонажів, але в простонародному, фольклорної інтерпретації. Так, широко відома картинка XVIII століття "Кіт Казанський" дослідниками зазвичай трактується як зашифроване зображення Петра I, ймовірно через наявність вусів. Такою є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була популярна як у XVIII, так і в XIX столітті.

Лубок служив джерелом інформації, зображуючи як знамениті архітектурні пам'ятки ("Воскресенський собор Новоієрусалимського монастиря"), так і інші Дивовижне тих років, це міг бути "Сильний звір слон", який для людей XVIII століття був рідкістю, або надзвичайно великий "Кіт, спійманий в Білому морі ". Лубок представляв глядачам і зовсім фантастичні істоти, приклад тому "Райський птах АЛКОН". У вигляді лубочної картинки міг бути виданий звичний сьогодні настінний календар ("Сонце зі знаками зодіаку"). Дуже популярний в народі був і сюжет "Аніко - воїн і смерть", ім'я героя якого стало прозивним, позначаючи марність зусиль, бо ворог Аніко був непереможним і результат цієї зустрічі було заздалегідь зумовлений. Таким чином, тут ми вже зустрічаємося з філософським розумінням сенсу життя і ставленням до кінця життя кожної людини. Хоча картинки могли міститися в хаті і просто для краси ("Сова"), радуючи око і прикрашаючи інтер'єр.

Лубок був широко розповсюджений і дуже популярний у народі. Художник Віктор Васнецов, автор знаменитої "Альонушка", в роботі "Книжкова крамниця" як раз і зобразив сцену на ярмарку, де можна бачити розкладені на прилавку лубочні картинки. Картинки змінювалися протягом XVIII і XIX століть як за сюжетами, так і з точки зору технології. Якщо у XVIII столітті дошки, з яких друкували лубки, були дерев'яними, то в XIX столітті вони стали металевими, і тому з'явилася можливість робити лінійний малюнок більш тонким і витонченим. Найбільш популярні сюжети народних картинок у більш пізній час, на початку XX століття, іноді відтворювався і у вигляді листівок.

Однак настала пора повернутися з екскурси в історію лубка безпосередньо до предмету нашої розмови - листівка. Подивимося, як розвивалися події далі, з'ясувавши, зокрема, яким чином виникла ідея не тільки замість листа в конверті використовувати відкриті поштові картки, але й зробити їх ілюстрованими. Спочатку, у перші роки XIX століття у Франції з'явилася ілюстрована поштова папір, в 30-х роках XIX століття це нововведення з'явилося в Петербурзі та Москві. Так, відома поштова папір, де в якості малюнків використані мотиви з гравюр художника Г.Г. Беггрова, присвячених архітектурним пам'яткам двох російських столиць.

Малюнки безпосередньо на самих поштових картках вперше з'явилися в Англії, де на початку XIX століття широко поширився звичай розсилати вітальні різдвяні картки, перша з яких була створена в 1794 році художником Добсон і являла собою малюнок із зображенням зимового пейзажу і роди, що розташувався біля ялинки. Художник послав цю саморобну картка свого друга, і тому вона дуже сподобалася. Треба сказати, що традиція створення авторських листівок, призначених для друзів і близьких, в мистецьких колах продовжує існувати і сьогодні, хоча вона видозмінилися, і тепер в подарунок можна отримати, наприклад, комп'ютерний варіант листівки. У 1795 році Добсон надрукував кілька десятків таких різдвяних карток і розіслав їх своїм знайомим. А в 1800 році знайшовся підприємець, який організував продаж таких карток. Це був перший випадок торгівлі листівками. Пізніше, на початку XIX століття діапазон випускаються листівок розширюється, і до різдвяних додаються новорічні, а також такі популярні сьогодні "валентинки".

Далі події розгорталися в Німеччині. У листопаді 1865 року на германської поштової конференції прусський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував випускати відкритий "поштова листок", де одна сторона була призначена для адреси, а інша - для тексту. Але пропозиція це було відкинуто. Через два роки виникли ще два подібних проекту. Один - від Лейпцігському продавця книг Фрідлейна, просив у поштового відомства дозволу видати "універсальну кореспондентську картка", другий варіант належав Лейпцігському фірмі "Пардубіц", рекомендувала поштовим чиновникам випустити "універсальну кореспондент - карту", на одній стороні якої розташовувався адресу, а на інший передбачалося розмістити тридцять фраз, серед яких були різні поздоровлення, слова співчуття, короткі повідомлення. З усього цього людина міг вибрати потрібний варіант тексту, а все інше закреслити. Причина такого інтересу до поштових картках в Німеччині була цілком практична. Ці картки як друковані твори оплачувалися не за дорогим поштовим тарифом, а за більш низькою бандерольною таксі, оскільки вони не були листом. Але обидва настільки хитромудрі задуманих проекту були відхилені, оскільки втрачати гроші поштові працівники не хотіли.

Тривала історія вже в Австро-Угорщині. У січні 1869 року професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман в одній з газет повідомив про винахід їм "кореспондентської картці". Автор цього варіанта пропонував обмежити текст листа двадцятьма словами, включаючи адресу і підпис. Пропозиція професора австро-угорським урядом було прийнято, за винятком обмеження тексту, оскільки для підрахунку слів необхідно було містити значну кількість поштових службовців. Таким чином, 1 серпня 1869 року була випущена "кореспондентська картка" з віддрукований маркою перевагою в два крейцера. Це була перша поштова листівка. Спочатку, боячись цікавих очей, багато приватні особи і особливо фірми уникали користуватися відкритими листами, але потроху публіка до них звикла, і листівки отримують все більш широке поширення, почавши свою подорож по світу. У 1871 році їх стали продавати поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембургу, Бельгії, Данії, Нідерландів, в 1872 році сюди приєдналися Швеція, Норвегія, Цейлон, в 1873 - Франція, Іспанія, Румунія, Сербія, Чилі, в 1874 - Італія.

У Росії відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872года. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювати марка, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволялося нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містилася напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає". Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток: універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєною марки; коричневі - для відправки всередині міста і зелені - іногородні. 19 жовтня 1894 року міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштової відомству.

Першими ілюстрованими листівками в Росії вважають фотографічні видові листівки із зображенням визначних пам'яток Москви. Відома серія з п'яти таких листівок, на якій є напис, що дозволяє їх датувати: "Дозволено цензурою. Москва. 18 листопада 1895года".

З листівками пов'язано чимало цікавих історій. Так, наприклад, листівка, що має явно виражений слов’янофільський характер, була створена Петром Манойловічем, який жив у Відні і входив у групу сербів, що об'єдналися навколо редакції журналу "Zmaja". Художник приніс до редакції малюнок із зображенням драка, що тримає в пазурі звій. Нижче був зображений краєвид, умовно представляє простір від Балкан до північно-сходу Європи. Ліва частина пейзажу уособлювала Туреччину, так як тут були зображені мінарети і мечеті, права була уособленням Росії з куполами церков, увінчані хрестами. Він по морю, що розділяє праву і ліву частини пейзажу, пливе корабель з написами, які є назвами незалежних сербських територій. Таким чином, листівка грала роль політичного плаката, придбавши політичне забарвлення.

Цікавий епізод, пов'язаний з історією листівки, відбувся у Франції в 1870 році під час франко-прусському війни. 18 вересня Париж був осаджений пруськими військами і тому 26 вересня уряд національної оборони Франції видав декрет про використання повітряних куль для зв'язку столиці з іншою територією країни. 30 вересня в повітря піднявся перша повітряна куля, яка уносила у своїй гондолі 4 кг відкритих листів "Cartes postales par ballon". На них була додаткова напис: "Par ballon non monte". На додаток до цього на картках були надруковані антивоєнні гасла.

Одна з версій появи ілюстрованих поштових карток, дуже близьких до сучасного варіанту, пов'язана з подіями той же франко-прусському війни. Сталося це взимку 1870 року, коли французька армія, що налічувала близько 40000 солдатів, була зосереджена в маленькому містечку Конлі в Бретані. Незабаром для солдат не вистачило конвертів та паперу для відправлених листів. Тоді продавець книг Леон Бенардо вирішив використати для цієї мети були на складі картон. Він нарізували його і пустив у продаж. Випадково йому попалися листи, на яких були зображені солдатські малюнки та карикатури. Ця ідея йому сподобалася, і кмітливих книготорговець придумав патріотичну віньєтку, прикрасивши нею листівки. Успіх задуму виявився настільки великий, що Бенардо в тому ж році випустив ще одну листівку, присвячену армії та флоту. Крім названих, він був автором і видавцем ще восьми листівок, що мали відношення до франко-прусському війні. Серед авторів перших листівок згадується гравер по міді Франс Роріх. Зокрема, йому належить картка з видом Женевського озера, яка була випущена в Цюріху в 1872 році. Це була так звана видова листівка, яка благополучно існує і сьогодні.У Росії вітальні картки з'явилися в кінці XIX століття. Одна з найбільш ранніх була створена в 1892 році. Серед перших російських видавництв, що випускали ілюстровані листівки в Росії, слід назвати "Комітет піклування про сестер милосердя російсько-турецької війни", більш відомий під назвою "Община святої Євгенії". Ця організація зіграла виняткову роль у становленні та розвитку вітчизняної листівки на початку XX століття. Видавничою групою Спільноти святої Євгенії перша листівка була випущена в 1898 році.

Аналіз моделей – аналогів

 

 

Модель№1.Перед нами зразок весільної листівки. За основу взято картон білого кольору. Дана листівка прикрашена вишивкою хрестиком у поєднанні з вишивкою стрічками. Бежеві, коричневі та різні відтінки зеленого кольорів роблять даний виріб вишуканим та ексклюзивним.

 

 

Модель№2. Перед нами зразок вітальної листівки. За основу взято білий двохсторонній картон, який плавно переходить у світло – голубий. Основа прикрашена квітами синього кольору, а також паєтками голубого та світло – рожевого кольорів. Листівка містить вишивку хрестиком. На ній зображений метелик, який сидить на квітці. Вишивка має різні відтінки фіолетового, жовтого, зеленого, а також коричневий кольори.

Модель№3. Це також зразок вітальної листівки. Основа – білий картон. Виріб прикрашений штучними квітами голубого та білого кольорів. Цікава серветка, бісер та бантик роблять даний виріб ексклюзивним та неповторним. Чудове привітання в день весілля.

 

 

 

 

Провівши організаційно-підготовчу роботу, яка включає в себе обґрунтування теми та вибір об'єкту для виготовлення, історичні відомості про проектований виріб, розгляд моделей-аналогів, я зробила наступні висновки, які допоможуть мені вибрати правильний шлях у проектуванні проекту:

1. Вироби, представлені на ринку не завжди задовольняють потреби споживачів;

 

2. Листівки виготовлені із синтетичних матеріалів, не маючи оздоблення та не відповідають темі призначення, важко вписуються в інтер'єр як декоративні елементи.

 

Доцільно виготовити листівку з матеріалів, які можна знайти дома.

 

Мій виріб повинен відповідати таким вимогам:

· Бути естетично привабливим

· Екологічно чистим

· Відносно не дорогим

· Якісним

· Ексклюзивним.

 

ІІ. Конструкційний етап.

Опис моделі вибору.

 

Я дуже люблю метеликів - вони такі ніжні, граціозні і надзвичайно гарні. Для виготовлення листівки необхідні наступні інструменти і матеріали:

· Щільний папір білого кольору

· Кольоровий бархатний папір

· Акварельні фарби різного кольору

· Пензлик для фарби

· Дирокол

· Гарячий клей

· Простий олівець, якщо Ви захочете зробити попереднє малюнок.

 

Готова листівка

 

III. Технологічний етап.

Зміст

 

 

І. Організаційно-підготовчий етап.