Міністерство охорони здоровя україни

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ,

ЗАСНОВАНИЙ НА СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

ДЛЯ ПРАКТИЧНИХЗАНЯТЬ З

ФІЗІОЛОГІЇ

 

Студен…….. II курсу спеціальності

«Лікувальна справа»

 

 

__________________________________________________________

 

____________________________________________________________

 

 

Оцінювання навчальної діяльності студентів на практичному занятті

№ з/п	Форми контроля	Обов’язкові чи заохочувальні заходи	Максимальна кількість балів
1.	Контроль початкового рівня знань	Обов’язково
2.	Контроль практичних вмінь	Обов’язково
3.	Тестовий комп’ютерний контроль	Обов’язково
4.	Наявність робочого зошита і роботи в ньому	Обов’язково
5.	Наявність зошита самостійної роботи і виконання роботи в ньому	Обов’язково
7.	Індивідуальна самостійна робота	Не обов’язково
8.	Всього

 

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ТА ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЗІОЛОГІЯ»

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА», 5.110101

ІІІ СЕМЕСТР 2017н.р.

№ п/п	Тема	практика	лабораторні	Література
	Фізіологія та властивості збудливих тканин.			Л – 1 162-166
	Механізм утворення та проведення збудження.			Л – 1 162-166
	Фізіологія скелетних м’язів опорно-рухового апарату			Л – 1 162-167
	Фізіологія гладких м’язів			Л – 1 47-48, 162-163 Л – 3 85-89
	Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в ЦНС.			Л – 1 197-199
	Інтегративна функція нейронних ланцюгів. Явище послідовної та просторової сумації нервових імпульсів; післядія.			Л – 1 197-199
	Фізіологія травлення. Травлення у ротовій порожнині та шлунку.			Л – 1 417-419, 425-428
	Фізіологія травлення. Травлення у тонкій та товстій кишці			Л – 1 434-440
	Фізіологія травлення. Дослідження стану системи органів травлення.			Л – 1 443
	Фізіологія травлення. Фізіологічні основи сучасних методів дослідження секреторної, моторної, всмоктувальної функції системи травлення. Механізм формування мотивацій голоду та насичення.			Л – 2 347-349
	Обмін речовин. Принципи складання харчового раціону			Л – 1 443-447
	Обмін енергії. Терморегуляція			Л – 1 448-452
	Фізіологія дихання, механізм його регуляції			Л – 1 389-392
	Дослідження легеневих об’ємів та ємкостей; динамічних параметрів системи зовнішнього дихання.			Л – 1 392-393
	Разом:	30 год

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1,2

 

Тема: Фізіологія та властивості збудливих тканин.Механізм утворення і проведення збудження.

Мета:

Набути вміння та навички

- оцінювати величину мембранного потенціалу спокою,

- амплітуду ПД нервових волокон, зображувати їх графічно;

- виготовляти препарат спінальної жаби;

- експериментально доводити закон двобічного проведення збудження по нервовому волокну.

Питаннядопідготовки: Збірник питань для контролю знань,

Основні поняття розділу

Збудливість – можливість живої тканини реагувати збудженням на зовнишній вплив.

Збудження – процес функціональних змін живої тканини при подразненні.

Подразнення – процес впливу на живу тканину агентів із зовнішнього середовища.

Подразник – агенти зовнішнього та внутрішнього середовища, які викликають збудження.

Закони подразнення – закон сили, закон тривалості та закон градієнта.

Поріг – мінімальна сила подразника, яка викликає відповідну реакцію.

Реобаза – порогова сила подразнення для електричного струму.

Хронаксия – найменьший час, протягом якого електричний струм рівний двом реобазам, повинен впливати на тканину, щоб викликати збудження.

Мембранний потенціал (потенціал спокою)- електрична поляризація мембрани клітини, що знаходиться у спокої.Виникає як результат різних електричних потенціалів зовнішньої та внутрішньої поверхні мембрани Потенціал дії (ПД)– короткочасній електричний процес, який виникає у відповідь на достатнє по силі подразнення.

Нервовий імпульс (хвиля збудження, що поширюється) – потенціал дії для нервових клітин.

Лабільність – максимальна кількість ПД, яке може відтворити збудлива тканина.

Хід заняття:

Завдання №1

Завдання № 6

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3,4

 

Тема: Фізіологія скелетних м’язів опорно-рухового апарату

Фізіологія гладких м,язів

Мета:

Набути вміння та навички

- зображувати графічно типи скорочення м’язів,

- схему нервово-м’язового передавання збудження;

- досліджувати залежність величини м’язового скорочення від сили та частоти подразнення.

Питаннядопідготовки: Збірник питань для контролю знань,

Основні поняття розділу

1. М’язове волокно – основна найменьша одиниця м’яза.

2. Типи м’язових волокон – повільні фазичні волокна окислювального типу, швидкі фазичні волокна окислювального типу,

3. Нейромоторна (рухальна) одиниця – функціональна одиниця скелетних м’язів. Складається із мотонейрона, аксон якого своїми розгалуженнями охоплює групу м’язових волокон.

4. Властивості м’язів – збудливість, проводимість, скорочуваність, еластичність.

5. Поодиноке скорочення – виникає при подразнені поодиноким пороговим або надпороговим стимулом. Складається із латентного періода, періода розвитку напруги(скорочення) та періода розслаблення.

6. Тетанус – сумація скорочень м’яза у живому організмі. В залежності від частоти подразнень розрізняють гладенький та зубчатий тетанус.

7. Робота м’яза – енергія, що затрачується на переміщення тіла із певною силою на певну відстань(А=F·S). Розрізняють статичну та динамічну роботу.

8. Лабільність м’язів – швидкість розповсюдження хвилі збудження.

9. Мобільність м’язів – кількість скорочень м’яза за одиницю часу.

10. Автоматія – здатність гладких м’язів до самостійної (спонтанної) діяльності, тобто до автоматичного генерування потенціала дії, якмй і приводить до скорочення м’яза.

 

Хід заняття:

Ситуаційна задача

Тривалість періоду скорочення м’яза при поодинокому подразненні дорівнює 0,04с,періоду розслаблення–0,05с. Визначте вид скорочення цього м’яза при частоті подразнення 5 імп/с.

 

 

Відповідь:

 

Завдання № 5. Динамометрія людини.

 

FMAX

 

F – величина м’язового зусилля.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5,6

 

Тема: Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в ЦНС.Інтегративна функція нейронних ланцюгів. Явище послідовної та просторової сумації нервових імпульсів; післядія.

 

Основні поняття розділу

1. Нервова система (НС) – система, що забезпечує регуляцію, координацію, інтеграцію усіх функцій організму та адаптацію до навколишнього середовища. Складається із центрального та периферичного відділів.

2. Нейрон – структурна одиниця НС, функції якого, отримання, переробка інформації та вироблення на неї відповіді.

3. Нервові волокна – аксони та дендрити нейронів, що складають периферичну НС. Розрізняють мієлінові та безмієлінові нервові волокна.

4. Рефлекс – реакція організму, що виникає на подразнення рецепторів та здійснюється за участю ЦНС. Розрізняють умовні та безумовні рефлекси.

5. Рефлекторна дуга – функціональна одиниця НС. Це послідовно з’єднаний ланцюг нейронів, що забезпечує здійснення реакції на подразнення. Складається із аферентного, центрального, еферентного відділів, що поєднані синапсами.

6. Нервовий центр – сукупність структур ЦНС, скоординована діяльність яких забезпечує регуляцію окремих функцій організму чи певний рефлекс.

7. Властивості нервових центрів – односторонність проведення збудження; іррадіація, сумація збудження; наявність синаптичної затримки; висока втомлюваність; пластичність; конвергенція та дивергенція; тонічна фонова активність; інтеграція; домінанта; цефалізація; трансформація ритму; посттетанічна потенціація; післядія.

8. Гальмування у ЦНС – активний процес, що зовні проявляється у пригніченні або послабленні процесу збудження та характеризується певною інтенсивністю та тривалістю.

9. Види гальмування - пресинаптичне, постсинаптичне, зворотне, песімальне.

10. С инапс – контакт між елементами НС, а також між нервовою системою та іншими органами. Розрізняють: хімічні та електричні синапси

 

Хід заняття

Висновок

Ø Замалюйте схематично просторову сумацію

Завдання 4. Послідовна (часова) сумація.

1. Спінальну жабу закріпити у штативі.

2. До одної з задніх лапок прикріпити електроди.

3. Знайти порогову силу подразнення (частота 1 Гц, тривалість 1 мс).

4. Нанести поодиноке подразнення допорогової величини і визначити наявність ефекту.

5. Не змінюючи силу струму, збільшити амплітуду до 5 імп/с.

6. Спостерігати явище сумації.

Висновок

Ø Замалюйте схематично часову сумацію

 

 

Завдання 5 Ситуаційні задачі:

 

 

1.До мотонейрона одночасно надходять 8 збуджуючих пресинаптичних нервових імпульсів. Чи буде цей мотонейрон генерувати еферентні нервові імпульси,якщо амплітуда поодиноких ЗПСП дорівнює2 мВ?

 

 

Завдання 6. Післядія у нервових центрах.

1. Приготувати препарат спінальної жаби та закріпити його у штативі.

2. На кожну кінцівку накласти клаптики фільтрувального паперу, змоченого 0,5% розчином сірчаної кислоти, одразу ж змити її водою.

3. Спостерігати, що станеться при цьому.

.

 

Завдання 7.

Підпис викладача

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Порядок роботи

1. Взяти дві пробірки і в кожну налити по 2 мл 1% крохмаль­ного клейстеру.

2. В одну пробірку додати 1 мл перевареної охо­лодженої слини людини,

3. В другу — 1 мл нормальної слини.

4. Пробірки поставити на водяну баню за температури 38 °С на 2—3 хв.

5. Додати по одній краплі 1% спиртового розчину йоду.

Пробірка №1:

2 мл 1% крохмаль­ного клейстеру+

1 мл перевареної охо­лодженої слини людини+

Одна крапля 1% спиртового розчину йоду

Висновок

Пробірка №2:

2 мл 1% крохмаль­ного клейстеру+

1 мл нормальної слини людини+

Одна крапля 1% спиртового розчину йоду

Висновок

Порядок роботи

1. У дві пробірки налити по 2 мл слини людини.

2. В одну з про­бірок додати 5 крапель 1% оцтової кислоти

3. Порівняйте прозорість розчинів.

Про наявність му­цину судять по випаданню білого осаду

 

Практична робота «Дослідження властивостей жовчі»

Порядок роботи

1. Фільтри, вкладені у воронки, змочити: один — жовчю, другий — водою,

2. потім на кожний фільтр налити по 2 мл рідкого жиру.

3. Впевнитися, що через фільтр, змочений водою, жир майже не проходить.

Висновки:

Порядок роботи

1. В одну пробірку налити 2 мл жовчі та 0,5 мл рідкого жиру.

2. у другу пробірку налити 2 мл води та 0,5 мл рідкого жиру.

3. Вміст пробірок добре збовтати.

4. В першій пробірці отримали стійку емуль­сію,

5. у другій — нестійку емульсію.

Висновки:

Практична робота

«Перетравлення білка шлунковим соком та роль соляної кислоти в цьому процесі»

Порядок роботи

- Пронумерувати 4 пробірки

- В три з них налити по 2 мл шлункового соку, в четверту — 2 мл соляної кислоти.

- В пробірках із шлунковим соком визначають за допомогою індика­торного папірця наявність вільної соляної кислоти.

- У першій пробірці пепсин шлункового соку інактивувати ки­п'ятінням.

- У другій пробірці шлунковий сік нейтралізувати дода­ванням соди.

- У третій пробірці шлунковий сік залишається без змін.

- У кожну пробірку помістити по кусочку фібрину та поставити на водяну баню при температурі 38°.

- Через 30 хв вийняти пробірки та впевнитися, що перетравлення відбулося тільки в пробірці, що містить активний шлунковий сік.

- У пробірці із соляною кислотою відбулося лише набрякання фібрину, в інших — фібрин залишився незміненим

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 11

Назва предмету: Фізіологія

Тема: Обмін речовин і енергії. Терморегуляція.

Здобути практичні навички:

¾ оцінювати інтенсивність метаболізму на підставі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін;

¾ оцінювати основний обмін і робити висновки про переважне окиснення білків, жирів, вуглеводів в організмі за дихальним коефіцієнтом;

¾ складати харчовий раціон за біологічною цінністю та калорійністю харчових речовин;

¾ аналізувати процеси терморегуляції за величиною температури тіла людини.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

Ситуаційна задача

Організмом засвоєно 110 г білка, який надійшов з їжею. Скільки повинно виділитись азоту за умови азотистої рівноваги?

 

 

Практична робота: "Визначення основного обміну у людини за таблицями Харріса-Бенедикта"

Порядокроботи

1. Виміряти зріст і масу тіла досліджуваного.

2. За таблицями Харріса-Бенедикта знайти основний обмін досліджуваного.

3. Для цього:знайти число А (згідно ваги);

4. знайти число В(згідно зросту і віку);

5. сума А і В відповідає величині основного обміну.

 

Порядок роботи

1. Знайти добові енерговитрати для певної професії

2. Добові енергозатрати розподілити на 4 прийоми їжі (сніданок– 25%, другий сніданок 15%,обід – 45%, вечеря – 15%від загальної кількості).

3. Скласти меню, врахувавши:

Калорійність харчового раціону повинна покривати добові енерговитрати;

Добова кількість білків,жирів і вуглеводів від повідно не меншеніж1:0,8:4,2 на1кг маси тіла;

Калоричні коефіцієнти поживних речовин,які становлять для білків 4,1ккал;вуглеводів–4,1 ккал; жирів– 9,3ккал);

Кількість білків і жирів тваринного походження повинна становити 50% і 70% відповідно.

Колораж раціону:перший снідонок – 25%

другий сніданок - 15%

обід - 45%

вечеря - 15%

Добовий харчовий раціон.

Найменування продукту	Маса, г	Вміст в взятій кількості продукту, г	Калорійність
		Б	Ж	В

 

Ситуаційні задачі

1. Жінка 23 років, вага 50 кг, ріст 160 см. Визначте її основний обмін.

 

 

2. При яких фізіологічних станах основний обмін збільшується?

 

 

3. У жінки основний обмін становить 1994 ккал на добу (стандартний обмін для неї 1477 ккал). Про що може свідчити така різниця?

 

4. Підрахуйте, скільки білка використано організмом, якщо аналіз сечі показав, що в ньому міститься 20 г азоту.

 

 

5. Підрахуйте, скільки грамів білка зазнало окислення й розпад, якщо організм використав на це 150 г кисню (на окислення 1 г білка йде 0,95 л кисню).

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ