Графіки виходу на роботу, їх характеристика

Раціоналізація режимів праці і відпочинку

. Науково обґрунтований режим

праці і відпочинку сприяє збереженню здоров'я працівників, підвищенню їх

працездатності. Працездатність — це властивість організму людини

витримувати навантаження протягом робочого дня. На неї впливають такі

фактори, як величина навантаження та її тривалість, організація й умови праці, кваліфікація, вік працівника, правильне чергування режимів праці і відпочинку.

Робочий день чергується періодами, що відрізняються за ступенем

працездатності виконавця. У першій половині дня людина втягується в роботу, потім йде період максимально стійкої працездатності, а за ним — поява і наростання втоми. Після обідньої перерви працездатність спочатку трохи знижується, а потім підвищується. До кінця дня знову спостерігається спад працездатності і зростає втома.

Основним часом для відпочинку протягом робочого дня є обідня перерва.

Фізіологічно встановлено, що при 7—8-годинному робочому дні обідню

перерву варто встановлювати через 3— 4 години після початку роботи.

Неправильна організація праці і відпочинку може призвести до перевтоми

працівника, що негайно позначиться на його працездатності.

Правильно розроблений і дотримуваний на підприємстві режим праці і

відпочинку забезпечує підвищення продуктивності праці, поліпшення якості

продукції, знижує виробничий травматизм. Для встановлення розпорядку

роботи на кожному підприємстві складаються графіки виходу на роботу.

Розрізняють денні, місячні і річні графіки. У денних графіках відбивається

тривалість робочого дня, його початок і закінчення, час і тривалість обідньої

перерви. У місячних вказуються загальна кількість годин за місяць, чергування робочих днів і днів відпочинку.

Згідно з трудовим законодавством, робочий тиждень складає 40 годин.

Неповний робочий день встановлюється за згодою між робітниками та

адміністрацією і для неповнолітніх.

Ненормований робочий день встановлюється для тих працівників ресторанного господарства, праця яких не піддається обліку за часом, але

кількість робочих годин, відпрацьованих за місяць, повинна відповідати

трудовому законодавству або в якості компенсації надається додаткова

відпустка.

При виборі і складанні графіків враховують режим роботи підприємства,

графік завантаження торговельного залу. На підприємствах ресторанного

господарства застосовуються такі графіки виходу на роботу: лінійний,

стрічковий (ступінчастий), підсумкового обліку робочого часу, двобригадний, комбінований.

Лінійний графік

передбачає одночасний прихід і відхід з роботи всіх

працівників виробництва. Цей графік застосовується у разі, якщо обсяг роботи повністю виконується за 7—8 годин, завантаження працівників рівномірне протягом зміни. Перевага цього графіка в тому, що забезпечується відповідальність працівників за виконання виробничої програми. Але при тривалому режимі роботи торговельного залу використання лінійного графіка є недоцільним.

Стрічковий (ступінчастий)

графік передбачає вихід працівників в різний час групами або поодинці відповідно до завантаження торговельного залу. Кожен працівник відпрацьовує 7 або 8 годин. Недолік— відсутність чіткої побудови бригад, ускладнення плануванні робочого часу, контролю за виходом на роботу, зниження відповідальності деяких членів бригади за виконання виробничої програми.

Графік підсумкового обліку

робочого часу застосовується на підприємствах з нерівномірним завантаженням в окремі дні тижня або місяця, коли неможливо встановити робочий день нормальної тривалості. При такому графіку допускається різна тривалість робочого дня по днях тижня, але не більше 11 год. ЗО хв. з подальшим наданням одного дня відпочинку при обов'язковому відпрацюванні за місяць встановленої норми робочого часу.

Двобригадний графікє різновидом графіка підсумкового обліку робочого

часу. При цьому графіку організовуються дві бригади, однакові за чисельністю і складом. Вони працюють через день по 11 год. ЗО хв. Перевага такого графіка в тому, що склад бригади протягом дня є постійним. Це підвищує відповідальність працівників за виконання виробничого завдання. Недоліком є нерівномірна завантаженість, велика тривалість робочого дня, що викликає стомлюваність і може призвести до погіршення якості продукції та зниження продуктивності праці.

Комбінований графік

передбачає поєднання різних графіків і застосовується на підприємствах з подовженим робочим днем. Такий графік часто застосовується в ресторанах, де робота в цілому будується за двобригадним графіком виходу на роботу, але з урахуванням технологічного процесу приготування страв і завантаженості торговельного залу деякі працівники виходять на роботу по стрічковому графіку.

Для обліку робочого часу кожного працівника ведеться табель, який підписує

директор. Він є документом для нарахування заробітної плати

Нормування праці в ресторанному господарстві — це визначення необхідних затрат часу на виготовлення одиниці продукції при даних організаційно- технічних умовах.

Для підвищення ефективності праці велике значення має технічне

нормування, що, як і в інших галузях народного господарства, є найбільш

прогресивним методом, базується на передовому досвіді роботи підприємств,

передбачає раціональну організацію праці, підвищення її продуктивності,

поліпшення якості продукції, підвищення культури обслуговування споживачів.

Технічне нормування вирішує такі завдання:

• аналіз використання робочого часу, обладнання (за часом і потужністю);

• вивчення організації робочих місць, їх оснащення, розміщення, постачання

й обслуговування;

• впровадження передових прийомів і методів роботи;

•вивчення причин, що спричинюють втрати робочого часу, простій

обладнання;

•встановлення раціональних режимів праці;

• розробка організаційно-технічних заходів, що поліпшують виробничий

режим, умови праці;

•встановлення технічно обґрунтованих норм праці;

•встановлення правильних співвідношень чисельності і кваліфікаційного

складу працівників.

Нормування праці — це визначення затрат праці, необхідних для виконання

конкретної роботи. Міра праці виражається її нормою.

Норма праці — це величина, що визначає, скільки потрібно праці на

виконання певного обсягу роботи. Норма праці виражається нормою часу,

виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.