Моделювання варіанту 1 побудови системи телефонного зв’язку як системи масового обслуговування з відмовами.

Система масового обслуговування має три канали 4 і не має місць в черзі: 4-4=0, тобто є трьохканальною системою масового обслуговування з відмовами.

Сукупність трьохканальної системи масового обслуговування з відмовами:

– – три канали вільні;

– – один канал задіяний;

– – два канали задіяно;

– – три канали задвяно.

Графік стану для трьохканальної системи масового обслуговування з відмовами:

трьохканальної системи масового обслуговування з відмовами трьохканальної системи масового обслуговування з відмовами:

 

Імовірність стану системи масового обслуговування визначається за формулами:

Показники ефективності системи визначаються за формулами:

(повідомл./добу)

Модеювання варіанту 2 побудови системи телефонного зв’язку як системи масового обслуговування з чергою.

Система масового обслуговування з чергою має три канали 2 та одне місце в черзі 5-2=3

Сукупність станів двохканальної системи масового обслуговування з одним місцем в черзі:

– – всі канали вільні;

– Е ₁ – один канал задіяний;

– Е ₂ – два канали задіяно;

– Е ₃ – два канали задіяно, одна заявка в черзі.

Графік стану для двохканальної системи масового обслуговування з одним місцем в черзі має такий вигляд:

 

Імовірність стану системи масового обслуговування визначається за формулами:

Показники ефективності системи визначаються за формулами:

(повідомл./добу)

Порівняльний аналіз 1–го та 2–го варіантів побудови системи телефонного зв’язку.

Обидва варіанти достатньо ефективні. Але другий варіант є більш ефективним, тому що система не зможе забезпечити прийом лише 0,001% від кількості повідомлень, що надходять, а при першому варіанті – 0,3%.

Крім того, другий варіант передбачає скорочення кількості операторів на одиницю при збереженні кількості ліній зв’язку.

Таким чином, більш привабливим є другий варіант побудови системи телефонного зв’язку.

 

Завдання № 3

Роботи, які входять у склад комплексу, та їх взаємозв'язок в часі відображає сіткова модель. Враховуючи, що деякі роботи не можуть починатися, поки не закінчаться інші, встановлені відношення порядку.

Елементами сіткової моделі є роботи та події. Робота розглядається як процес, який проходить в часі. Обсяг роботи задається її протяжністю.

Подія - це етап процесів виконання комплексу робіт, в якому завершені всі попередні роботи, і досягнутий ґатунок до початку виконання безпосередньо наступних за ними робіт. Кожна подія є завершеною для безпосередньо попередніх їй подій і початковою для безпосередньо наступних за нею робіт. Подія не має протяжності по часу.

Сіткова модель відображається у вигляді сіткового графіка, на якому подіям відповідають кола, а роботам - стрілки, котрі вказують напрямок виконання робіт. Події нумеруються у довільному порядку. Роботи кодуються таким, чином:

- якщо робота є безпосередньо наступною за подією “і” та безпосередньо попередньою події “j” то їй привласнюється код (і; j).

Протяжність роботи (і; j), що записується як t_j, відмічається на сітковому графіку біля відповідної стрілки. Протяжність шляху між двома подіями визначається сумарною протяжністю робіт, що складають шлях, який розглядається.

Сіткова модель має одну початкову подію, яка не є результатом виконання ні однієї з робіт комплексу і не має попередніх подій, а також одну подію, яка не є умовою початку ні однієї з робіт комплексу і не має подальших подій.

Найбільший за протягом шлях від початкової до заключної події є критичним. Роботи, що входять до його складу, називають критичними. По цих роботах визначається протяжність виконання комплексу.

На початку виконання роботи необхідно відобразити сітковий графік, який відповідає варіанту завдання і має 7 подій та 10 або 11 робіт. Роботи, термін виконання яких відмічено прочерком, треба вважати відсутніми, а відповідні лінії на графіку не відображаються.

На кожну “і” - подію проводиться розрахунок трьох характеристик:

— ранній термін настання подій Т^р_і, який визначається відрізком часу найбільш довгого шляху, що веде до “і” -події від початкової події;

—пізній термін настання подій Т^п_і, який визначається різницею між протяжністю критичного шляху та протяжністю найбільш довгого шляху, що веде від “і”-події до заключної.;

— резерв часу події R_і, який визначається як різниця між пізнім та раннім терміном наставання “і” - події:

 

R_і= Тⁿ_і-Т^р_і

 

Розрахунок часових характеристик подій зручно проводити безпосередньо на сітковому графіку. З цією метою кожне коло, що позначає подію, поділяється на 4 сектори:

 

 

У верхньому секторі вказується номер події і, лівий та правий сектори призначені для Т^р_і і Тⁿ_і, нижній сектор - для R_і.

Ранні терміни настання події визначаються послідовно для всіх подій в напрямку від початкового до заключного.

 

Алгоритм розрахунку включає такі операції:

0) Задається ранній строк настання початкової події Т^р_о (Т^р_о=0).

1) Відмічаються (на лініях) всі роботи, що виходять з початкової події.

2) Знаходять подію j, для якої всі вхідні роботи відмічені, а T^p_jще не визначена.

3) Для події j визначається T^p_j за формулою:

 

T^p_j=max_і{T^p_і+t_іj}

 

де “ і ” - будь-яка подія, пов'язана з подією j, роботою (і; j).

4) Відмічаються всі роботи (на лініях), що виходять з події, і з ними проводять всі операції, починаючи з п.2.

 

Пізні терміни настання подій розраховуються послідовно для всіх подій в зворотному напрямку (від кінцевої події до початкової).

Алгоритм розрахунку:

0) Пізній термін настання завершальної події 6 приймається рівним директивному терміну звершення комплексу робіт, що задається

 

(T^п₆=Т^р₆).

 

1) Відмічають всі роботи, що входять в кінцеву подію.

2) Знаходять подію “і”, для якої всі роботи, що виходять, відмічені другою позначкою, а Т^п_і ще не визначена.

3) Для подій “і” визначається Т^п_і:

 

Т^п_і=min_j{Т^п_j-t_іj}

 

де j - будь-яка подія, пов'язана з подією “і”, роботою (і; j)

4) Відмічаються другою позначкою всі роботи, що входять в подію j, і з ними проводять всі операції, починаючи з п.2.

 

Для кожної роботи (і; j)проводять розрахунки шести характеристик часу:

1) ранній термін початку роботи t^рн_іj, який співпадає з раннім терміном настання початкової для даної роботи Т^р_і:

 

t^рн_іj= Т^р_і

 

2) ранній термін закінчення роботи t^рз_іj, котрий перебільшує ранній термін початку роботи t^рн_іj на протяжність роботи t_іj:

 

t^pз_іj=t^pn_іj+t_іj=T^p_і+t_іj

 

3) пізній термін закінчення роботи t^nз_іj, що співпадає з пізнім терміном настання кінцевої для даної роботи події Тⁿ_j:

 

t^nз_іj= Тⁿ_і

 

4) пізній термін початку роботи tⁿⁿ_іj, який визначається як різниця між пізнім терміном закінчення роботи t^пз_іj та протяжністю роботи t_іj:

 

tⁿⁿ_іj=T^p_j-t_іj

 

5) повний резерв часу роботи rⁿ_ij (максимальний час, на який можливо віддалити початок або збільшити протяжність роботи без зміни директивного терміну завершення комплексу), який визначається за формулою:

 

rⁿ_ij=Tⁿ_j-Tⁿ_i-t_ij

 

6) вільний розрив часу роботи r^в_ij (максимальний час, на який можливо віддалити початок або збільшити протяжність роботи за умови, що всі події комплексу здійсняться в ранні терміни), який визначається за формулою:

 

r^в_ij = T^р_j - T^р_i - t_ij

 

Величина r^в_іj ніколи не перебільшує величину rⁿ_іj для однієї й тієї ж роботи (і; j)

В умовах прийнятого допуску Tⁿ₆=T^p₆ для критичних робіт, що складають цей шлях, резерви часу відсутні. Це означає, що rⁿ_іj=r^в_іj=0, тому що критичний шлях від початкової події “0” до кінцевої події “6” є найбільш довгим за часом.

Для подій, що знаходяться на критичному шляху, не мають резервного часу, виконуєтьсяR_і = 0 і Tⁿ_і=T^p_j.

Коли виконується комплекс робіт, дійсні строки настання подій Т_і, початку робіт tⁿ_іj та закінчення робіт t^з_іj дозволяється пересувати в часі в межах, що визначені відповідно ранніми та пізніми термінами (не збільшуючи при цьому час виконання комплексу в цілому):

 

 

 

 

Приклад № З

За умовами завдання будуємо сітковий графік комплексу робіт:

t₀₁=2; t₀₂=2; t₁₃=7; t₁₄=1; t₂₃=6; t₂₅=2; t₃₄=3; t₃₅=4; t₃₆=3; t₄₆=4; t₅₆=8.

Сіткова модель включає 10 робіт і 7 подій. За допомогою алгоритмів, які наведені у розділі «Методичні вказівки», проводять розрахунки часових характеристик подій. Результати зводять у таблицю. Під час проведення розрахунків ранній час наступу початкової події “0” приймається рівним 0, а пізній час настання останньої події “6” приймається рівним ранньому часу його настання.

Отримані часові характеристики подій та робіт нанести на сітковий графік. Результати розрахунків зводяться в таблицю.

Критичний шлях складають роботи (0; 1), (1; 3), (3; 5), (5; 6), які є критичні (резерви відсутні). Протяжність критичного шляху складає:

T_кр=t₀₁+t₁₃+t₃₅+t₃₆=2+7+4+8=21 (умовних одиниць часу)

Використовуючи формули, заповнюємо таблицю*

 

Робота (і; j:)	tіj	t^p^nіj	t^pзіj	t^nзіj	t^nnіj	r^nіj	r^віj
(0; 1)
(0; 2)
(1; 3)
(1; 4)
(2; 3)
(2; 5)
(3; 4)
(3; 5)
(3; 6)
(4; 6)
(5; 6)

 

 

Подія	Розрахунок T^pa	Розрахунок T^na	Розрахунок Ra
	0) Приймаємо T^p0=0	6) T^n0=min{T^n1-t01;T^n2-t02}= =min{2-2;3-2}=0	R0=T^n0-T^p0=0-0=0;
	1) T^p1= T^p0+t01=0+2=2	5) T^n1=min{T^n3-t13;T^n4-t14}= =min{9-7;17-1}=2	R1=T^n1-T^p1=2-2=0;
	2) T^p2= T^p0+t02=0+2=2	4) T^n2=min{T^n5-t25;T^n3-t23}= =min{13-2;9-6}=3	R2=T^n2-T^p2=3-2=1;
	3) T^p3=max{T^p1+t13; T^p2+t23}=max{2+7;2+6}=9	3) T^n3=min{T^n4-t34;T^n6-t36;T^n5-t35;}=min{17-3;21-3;13-4}=9	R3=T^n3-T^p3=9-9=0;
	4) T^p4=max{T^p1+t14;T^p3+t34}=max{2+1;9+3}=12	2) T^n4=T^n6-t46=21-4=17;	R4=T^n4-T^p4=17-12=5;
	5) T^p5=max{T^p2+t25;T^p3+t35}=max{2+2;9+4}=13	1) T^n5=T^n6-t56=21-8=13;	R5=T^n5-T^p5=13-13=0;
	6) T^p6=max{T^p4+t46;T^p3+t36;T^p5+t56}=max{12+4;9+3;13+8}=21	0) Приймаємо T^n6=T^р6=21	R6=T^n6-T^p6=21-21=0;

 

^*Під час виконання роботи всі розрахунки повинні наводитись в повному обсязі.

 

 

Для завершення комплексу робіт по пожежно-технічному обстеженню підприємства в запланований термін (21 умовна одиниця) треба приділити увагу підготовці до виконання практичних робіт. При їх проведенні треба залучати найбільш кваліфікованих та відповідальних виконавців, яких необхідно своєчасно забезпечувати інформацією, відповідними документами тощо, забезпечувати умови роботи та не залучати для виконання інших доручень.

За ходом виконання цих робіт бажано забезпечити постійний контроль, що дозволить здійснювати своєчасні заходи для забезпечення планового терміну. Для надійності виконання практичних робіт бажано мати резерв виконавців, враховуючи можливість у разі необхідності залучати виконавців з інших робіт, пересуваючи ці роботи в часі у межах їх резервів.

 

 

 

 

Завдання № 4

1) Аналіз та прогнозування обсягу роботи підрозділів пожежної охорони.

 

Виходячи з обсягу роботи підрозділів пожежної охорони, визначається їх кількість, місця їх розташування, райони обслуговування. Кількість бойових виїздів, пов'язаних з гасінням пожеж, аварій тощо - обсяг роботи підрозділів. Але по кожному виклику необхідно висилати певну кількість сил та засобів, тому що при отриманні повідомлення про пожежу (аварію) невідомо, чи виникла пожежа (або надійшов помилковий виклик про пожежу), бо перша реакція на будь-який виклик адекватна реакції на дійсну подію. Тому логічно загальний обсяг бойової роботи ідентифікувати із загальною кількістю виїздів підрозділів пожежної охорони за одиницю часу (година, доба, рік).

Під час досліджень залежності кількості від характеристики міста встановлено, що головним фактором, який впливає на кількість викликів, є чисельність населення міста:

N=К·Q

де Q - чисельність населення міста (тис. чол.);

К - коефіцієнт пропорційності (кількість виїздів/тис.чол.)

Коефіцієнт К є функцією часу К=ƒ(t) і може також служити надійною ознакою при прогнозуванні.

 

Наприклад:

Кількість викликів пожежних підрозділів та чисельність населення за останні десять років в місті Черкаси (1995-2004 роки) складають по рокам:

 

Рік
Кількість викликів
Чисельність населення (тис. чол.)

За формулою визначаємо коефіцієнт пропорційності К по рокам:

Рік
Коефіцієнт пропорційності	4,93	5,08	5.28	5,72	5,61	5,69	5,76	5,8	6,68	7,25

Зміна коефіцієнта К пов’язана, з ростом загального економічного потенціалу міста та, передусім, із збільшенням енергонасиченості середовища, в якому мешкає людина.

З метою визначення тенденції змін коефіцієнта К та його подальшого прогнозування використовують аналогічне виправлення часового ряду. У даному випадку характер залежності К=ƒ(t) дозволяє припустити наявність лінійної залежності значень К від часу:

 

 

В інших випадках можливе використання експоненціальної, ступеневої, логарифмічної та інших функцій.

Щоб визначити коефіцієнти “а і Ь” використовують метод найменших квадратів. Коефіцієнти а і Ь перетворюють суму квадратів відхилень фактичних значень К від виправлених значень Ќ в мінімум

 

 

і визначаються за формулами:

 

 

 

 

 

де n - кількість років.

Початкові дані знаходимо за допомогою таблиці:

 

t	t^2	К	К·t
		4/93	4,93
		5,08	10,16
		5,28	15,84
		5,72	22,88
		5,61	28,05
		5,69	34,14
		5,76	40,32
		5,8	46,4
		6,68	60,12
		7,25	72,5

Визначаємо, підставляючи значення:

 

 

Визначаємо орієнтовне значення коефіцієнта на прогнозуємий період протяжністю 5 років:

		t

Визначаємо кількість викликів підрозділів пожежної охорони, що очікується, на прогнозуємий період:

 

N=К·Q=9,72·350=3402

 

Таким чином, через 5 років в місті слід очікувати приблизно 3400 викликів підрозділів пожежної охорони на рік.

 

2) Визначення необхідної кількості відділень пожежної охорони.

Згідно до ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» (додаток № 7) потрібна кількість основних пожежних автомобілів для міста визначається в залежності від чисельності населення міста (на основі методики розрахунку, який використовується при рішенні завдання № 1).

 

3) Визначення необхідної кількості пожежних депо та місць їх розташування.

Кількість пожежних депо також визначається за нормативним документом ДБН 360-92* з розрахунку радіусу обслуговування для кожного депо - 3 км. Якщо врахувати зменшення середньої швидкості пожежних автомобілів в місті, складне планування вулиць, підрозділи пожежної охорони будуть не завжди прибувати своєчасно до місця виклику, що звичайно недопустимо. Тому при визначенні кількості пожежних депо доцільно виходити з середнього часу прямування підрозділу до місця виклику, який потрібно приймати не більше, ніж 6 хвилин.

В залежності від середнього часу руху підрозділів пожежної охорони для визначення орієнтовної кількості пожежних депо для міста використовують формулу:

 

 

 

де: S - площа міста, км²;

γ - середній по місту коефіцієнт непрямолінійності руху;

V - середня швидкість руху пожежних автомобілів по місту (км/год.);

τ - середній час прямування пожежних автомобілів по викликам (год.);

α - коефіцієнт, який враховує конфігурацію районів обслуговування підрозділів, - гіпотетичний багатокутник (α =0,48);

β - універсальний коефіцієнт, який враховує дійсні умови функціонування підрозділів в пожежному місті (β =1,5);

N_з - середня кількість одночасно задіяних чергових караулів, визначається за формулою:

N_з=λ · τ_обс

де: λ - середня кількість викликів на годину/ що прогнозується;

τ_обс - середній час обслуговування одного виклику.

 

Наприклад:

S = 100 км²;

a = a = 0,48;

g = 1,2;

V = 30 км/год.;

t_обс= 0,8 = год.;

b= b = 1.5;

 

Задаємо t = 6 хв = 0,1 год.

 

 

 

Після визначення кількості пожежних депо необхідно визначити місця їх розташування.

 

4) Розробка організаційної структури управління оперативно-рятувальними підрозділами міста.

 

Використовуючи розрахунки необхідної кількості пожежних автомобілів і пожежних депо, необхідно визначити тип пожежних частин, їх підпорядкованість, розглянути можливість взаємодії з частинами об'єкту. Необхідно графічно відобразити структуру управління підрозділами пожежної охорони міста, відобразити розподілення пожежної техніки по частинам, вказати суб’єкт та об'єкт управління.

При розробці організаційної структури необхідно ознайомитись з документами, що визначають порядок організації Державної пожежної охорони МНС України. Треба врахувати, що райони міста повинні охоронятися СДПЧ, а з метою скорочення часу прибуття відділень до місця виклику в місті можуть бути створені ПДПЧ або пожежні пости.

 

5) Рекомендації по удосконаленню оперативної діяльності пожежної охорони міста.

 

Необхідно викласти міркування щодо вдосконалення оперативної діяльності пожежної охорони міста, організації служби чергування, розташування підрозділів пожежної охорони, використання техніки різного призначення.

 

Обов'язковий матеріал до завдання № 4:

1. Графіки і розрахунки по аналізу і прогнозуванню кількості викликів підрозділів пожежної охорони.

2. Розрахунки по кількості пожежних автомобілів та пожежних депо.

3. Схема організаційної структури підрозділів пожежної охорони з розподіленням техніки по частинах.

4. План міста з розташуванням пожежних частин та їх районами обслуговування.

5. Рекомендації щодо вдосконалення оперативної діяльності пожежної охорони міста.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України “ Про охорону праці “.

3. Закон України “Про правові засади цивільного захисту”.

4. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

5. Закон України “Про правовий режим воєнного стану”.

6. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”.

7. Закон України “Про цивільну оборону України”.

8. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”.

9. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”.

10. Закон України “Про пожежну безпеку”.

11. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”.

12. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

13. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

14. Закон України “Про інформацію”.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпень 2000 р. № 1313 „Про затвердження Програми з попередження та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на 2000-2005 роки”.

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 р. № 1198 “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

17. Постанова Кабінету Міністрів України 16 лютого 1998 р. № 174 від “Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій”.

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2001 р. № 57 “Про утворення Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки”.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 122 “Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання та оперативного реагування на них, на період до 2005 року”.

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. № 1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

21. Алдохин И.П., Бубенко И.В. Теория принятия решений. – К.,1990.

22. Анисимов О.С. Новое управленческое мышление: сущность и пути формирования. – М.: “ Экономика”, 1991.

23. Аболенцев Ю.И. Пожарная статистика, – М.: ВИПТШ МВД СССР, 1976.

24. Алдохин И.П., Кулиш С.А. Экономическая кибернетика. Вища школа, 1983.

25. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. М.: Финансы и статистика, 1995.

26. Бандурка О..М. Управління в органах внутрішніх справ України. Підручник Харків.: Університет внутрішніх справ, 1998.

27. Бандурка А..М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления. Учебник, – Харьков: Университет внутренних дел. 1999.

28. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ, - Харків: Університет внутрішніх справ, 2000.

29. Брушлинский Н.Н. Усовершенствование организации и управления пожарной охраной. – М.: Стройиздат, 1986.

30. Брушлинский Н.Н. Системный анализ и проблемы пожарной безопасности народного хозяйства. – М.: Стройиздат, 1988.

31. Брушлинский Н.Н. Системный анализ деятельности ГПС. Учебное пособие. - М.: Академия ГПС России, 2001.

32. Брушлинский Н.Н. Моделирование оперативной деятельности пожарной службы. – М.: Стройиздат, 1981.

33. Брушлинский Н.Н. “Методы прикладной математики в пожарно-технических задачах”. Лекции по курсу “Прикладная математика” – М.: ВИПТШ МВД СССР, 1983.

34. Герчикова И.Н. Менеджмент. М.: 1995.

35. Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. – М.: Экономика, 1984.

36. Колпаков В.М. Теорія та практика прийняття управлінських рішень. Навчальний посібник, – К.: МАУП, 2000.

37. Касымов Б.Э. Организационные и правовые основы пожарной безопасности. – Ташкент: Мехнат.- 1990. – 228 с.

38. Козлачков В.И. Проблемы и методы совершенствования подготовки пожарно-профилактических работников: Комплексный подход. – Минск: Полымя, 1991.- 200 с.

39. Касымов Б.Э. Организация управления пожарной охраной. М.: Стройиздат, 1982.

40. Концепція захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, затверджена Указом Президента України від 26.10.99. № 284/99.

41. Литвак Б.Г. Управленческие решения. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 1998.

42. Мэскон М.Х., Альберт., Хедоури. Основы менеджмента. М.: Дело, 1992.

43. Наказ МНС України від 7.03.03 № 63. “Про організацію управління під час ліквідації надзвичайних ситуацій”.

44. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. № 1005/96 (із змінами)).

45. Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, затверджене Указом Президента України від 21 листопада 2003 р. № 1328/2003).

46. Палеха Ю.І. Організаційна та управлінська культура, – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, 2000.

47. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. Підручник, - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.

48. Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України – К.: Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

49. Руденко И.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О., Практичний курс інформатики, -К.: Фенікс, 1997.

50. Сидоренко В.М., Інформаційні технології в державному управлінні,-К.: Вид-во УАДУ, 1998.

51. Сероштан Н.А. и др. Социология труда. Харків. Основа, 1990.

52. Сущенко В.Д., Присяжний С.В., Коваленко О.І. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ, Монографічні дослідження, - К.: НАВСУ, 1999.

53. Брушлинский Н.Н. “Методы прикладной математики в пожарно-технических задачах”. Лекции по курсу “Прикладная математика” – М.: ВИПТШ МВД СССР, 1983.

54. Герчикова И.Н. Менеджмент. М.: 1995.

55. Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. – М.: Економика, 1984.

56. Литвак Б.Г. Управленческие решения. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 1998.

57. Мэскон М.Х. и др. Основы менеджмента. М.: Дело, 1992.

58. Троцко А.В., Трубавина И.Н. Основы евристической деятельности в управленческой деятельности в управлении. – Харьков: УГПУ, 1998.

59. Тронь В.П. Стратегія прориву. - К.: Вид-во УАДУ, 1995.

60. Шувалов М.Г. Применение сетевых графиков при пожарно-технических обследованиях предприятий. М.: Стройиздат, 1978.

61. Шейнов В.П. Как управлять другими. Как управлять собой. (Искусство менеджера). - Минск, 1996.

62. Яновский А. Информационное обеспечение управленческой деятельности. // Персонал. 1995, № 2.