Тема: Історико-еволюціонізький напрям (Томас Кун). 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема: Історико-еволюціонізький напрям (Томас Кун).



«Термін нормальна наука означає дослідження, яке спирається на одне або декілька колишніх наукових досягнень – досягнень, які впродовж певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа його подальшої практичної діяльності. В наш час такі досягнення викладаються в підручниках. Ці підручники пояснюють зміст прийнятої теорії, ілюструють багато або всі її вдалі застосування та порівнюють її використання з типовими спостереженнями та експериментами. До того як підручники стали загальнообов’язковими, що сталося в ХІХ столітті, аналогічну функцію виконували відомі класичні праці вчених: “Фізика” Аристотеля, “Альмагест” Птолемея, “Початки” та “Оптика” Ньютона, “Хімія” Лавуазьє та ін. Тривалий час вони нечітко визначали правомірність проблем та методів дослідження кожної галузі науки для наступних поколінь вчених. Це було можливим завдяки двом суттєвим особливостям цих праць. По-перше, їх створення було безпрецедентним, що залучити на тривалий час групу послідовників з конкуруючих наукових напрямків. В той самий час вони були достатньо відкритими для того, що нові покоління вчених могли знаходити в них для себе невирішені проблеми будь-якого характеру. Досягнення, які мають ці два типи характеристик, я надалі буду називати парадигмами, терміном, який тісно пов'язаний з нормальною наукою. Щодо цього терміну, я мав на увазі, що деякі загальновизнані приклади фактичної практики наукових досліджень – приклади, які містять закон, теорію, їх практичне застосування та необхідне обладнання – в сукупності дають нам моделі, з яких виникають традиції наукового дослідження. Такі традиції, які історики науки описують як астрономію Птолемея (або Коперніка), арістотелівську (або ньютонівську) динаміку, корпускулярну (або хвильову) оптику. Вивчення парадигм готує студента до входження в наукове співтовариство. Приєднуючись до певного наукового товариства студент в своїй подальший науковій практиці буде несуттєво розходитись з фундаментальними принципами цього товариства. Вчені, які діють на основі однакових парадигм, спираються на однакові правила та стандарти наукової практики. Ця сукупність установок та спостережувана узгодженість, яку вони забезпечують, створюють передумови нормальної науки. Формування парадигми та розвиток на її основі більш езотеричного типу досліджень є ознакою зрілості розвитку будь-якої наукової дисципліни» [С. 34-36].

«В своєму найбільш поширеному значені парадигма означає модель або зразок. Проте поняття модель не повністю вичерпує значення парадигми. В стандартному застосуванні парадигма функціонує в якості дозволу на копіювання прикладів, кожен з яких в принципі може її замінити. В науці парадигма рідко є об’єктом копіювання. Вона є об’єктом для подальшої розробки та конкретизації в нових більш складних умовах. Парадигми отримують свій статус тому, що їх використання призводить до більш швидкого результату, ніж застосування інших конкурентних до парадигми способів вирішення проблеми. Проте успіх парадигми спочатку виступає як в основному перспектива успіху у вирішення ряду проблем особливого роду. Спочатку невідомо якими будуть ці проблеми. Реалізація завдань нормальної науки полягає в зіставленні фактів з уявленнями на основі парадигми та завдяки подальшому розвитку парадигми. Мало людей усвідомлює скільки буденної роботи треба буде зробити для здійснення парадигми. Саме наведенням порядку зайняті більшість вчених і ході їх наукової діяльності. Це і складає те, що я називаю нормальною наукою. При близькому розгляді це нагадує спробу втиснути все в тісну коробку. Мета нормальної науки не потребує встановлення нових видів явищ, бо явища, які не можна втиснути в цю тісну коробку просто викидаються з поля зору. Вчені нормальної науки не ставлять за мету обґрунтування нових теорій, але при цьому вони ненавидять теорії інших. В нормальній науці робота спрямована на розробку тих явищ та теорій, існування яких вже передбачає парадигма» [С. 49-51].

«Задачі-головоломки є особливою категорією проблем, вирішення яких може стати перевіркою таланту та майстерності дослідника. В цих головоломок є спільні риси з нормальною наукою. Проте є проблеми, які не є головоломками. Наприклад пошук ліків від раку або встановлення миру у всьому світі не є головоломками, бо їх рішення може повністю бути відсутнім. Розглянемо складову фігуру головоломку, елементи якої взяті з двох різних коробок з головоломками. Так як ця головоломка може бути проблемою навіть для найбільш геніальних винахідників, тоді вона не може бути критерієм для перевірки майстерності вирішення головоломок. Критерієм має виступати здатність взагалі вирішити головоломку» [C. 65].

«Перша проблема полягає в тому, що важко встановити правила, за якими вчені обирають окремі традиції наукового дослідження. Другою причиною є те, що вчені ніколи не вважають самоціллю вивчити закони, поняття та теорії. В процесі їх застосування виникає певна єдність. Нову теорію завжди оголошують разом з її застосуванням до конкретного ряд явищ. Потім, коли ця теорія стає визнаною, вона потрапляє до підручників і стає настановою для наступних поколінь. Застосування теорії допомагає її засвоєнню. Наприклад: якщо студент вивчає динаміку Ньютона, то він зможе її зрозуміти не через поняття сила, маса, простір, час з підручників, а через спостереження та використання цих понять при вирішенні завдань. За час навчання проблеми стають складнішими. Проте вони визначаються попередніми досягненнями» [С. 77-78].

«Наукові революції – це некумулятивні епізоди в розвитку науки, коли стара парадигма цілком чи повність змінюється новою, яка є несумісною зі старою. Наукові революції починаються зі зростання свідомості, коли стає зрозумілим, що існуюча парадигма перестала адекватно функціонувати. Тоді починаються дійсно революційні перетворення в тій галузі, в якій діє дана парадигма. Наприклад: астрономи можуть легко прийняти відкриття рентгенівського випромінювання, бо їх парадигма не змінюється від відкриття нового виду випромінювання. Проте такі дослідники як Кельвін та Рентген, які вивчають теорію випромінювання або працюють з катодними трубками, змушені переглядати свою парадигму. Тому рентгенівське випромінювання могло бути відкритим лише тоді, коли нормальне дослідження стало неможливим» [С. 129-130]. «Нормальне дослідження є кумулятивним. Воно має відбирати проблеми, які можуть бути вирішенні за допомогою концептуального чи технічного зв’язку з вже існуючими проблемами. Досить часто важливість нового відкриття буде пропорційна ступеню тієї аномалії, яка викликала це відкриття. Таким чином має виникнути конфлікт між парадигмою, яеа виявляє аномалію та парадигмою, яка робить її закономірністю» [С. 134-135]. «Постає питання, яким чином вчені розуміють, що треба робити переорієнтацію парадигми. Відповідь полягає в тому, що вони цього не розуміють. Так після за сто років після смерті Коперніка з’явилось небагато його послідовників. Робота Ньютона не отримала визнання в континентальній Європі ще впродовж 50 років після друку “Початків”. Пристлі ніколи не приймав кисневу теорію горіння, а Кельвін – електромагнітну теорію» [С. 196-197]. (Кун Т. Структура научных революций. – М., 2001.)

Контрольні питання:

1. Що таке парадигма в концепції Т.Куна?

2. Що таке нормальна наука?

3. Як Т.Кун пояснює наукові революції?



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-10; просмотров: 255; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.243.45 (0.018 с.)