Керівництво виконанням курсової роботи

Керівництво науковими роботами студентів є виключно важливою частиною діяльності викладачів кафедри. Без наукового керівництва практично неможлива якісне виконання роботи. Наукове керівництво здійснюється досвідченими викладачами, доцентами, що мають відповідну наукову кваліфікацію, викладають лекційні курси з навчальних дисциплін, за підсумками вивчення яких передбачено виконання курсових проектів (робіт).

Завданням наукового керівника є: формування творчого мислення студента, самостійності суджень, розвитку правильного наукового стилю мовлення.

Якщо керівник виявляє суттєві недоліки, робота не допускається до захисту й повертається студентові на доопрацювання.

 

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна мати певні обов'язкові структурні елементи:

• титульна сторінка;

• зміст роботи з зазначенням сторінок;

• перелік умовних скорочень (якщо в цьому є потреба);

• вступ;

• основна частина, що складається з кількох розділів;

• висновки;

• список використаних джерел і літератури;

• додатки.

 

Титульна сторінка курсової роботи обов'язково має містити наступні найменування: Міністерство освіти і науки України, «Донецький національний технічний університет», Навчально-науковий інститут «Вища школа економіки та менеджменту», факультет менеджменту, кафедра соціології і політології. Слід також вказати назву роботи, прізвище та ініціали автора роботи, прізвище та ініціали, науковий ступінь та посаду наукового керівника, місто та рік виконання курсової роботи (див. додатки Б, В, Г).

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів та підрозділів (якщо вони мають окремий заголовок), висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків (див. додаток Д).

Коли в роботі вжито певну специфічну термінологію або використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх загальний перелік може бути поданий окремим списком на початку курсової роботи. Якщо спеціальні терміни, скорочення і таке інше повторюється менше трьох разів, окремого переліку складати не треба, а пояснення до них подаються у тексті роботи при першому згадуванні у дужках.

Вступ є найбільш складною і дуже важливою частиною курсової роботи. Він повинен мати певну структуру, обумовлену науковою логікою. Вступ підготовляє читача до сприйняття головного тексту, залучає його до проблематики курсової роботи. У вступі відбувається власне постановка обраної для вивчення наукової проблеми, розкривається сутність наукової проблеми, її актуальність та новизна, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, визначаються хронологічні та географічні межі, ступінь розробленості проблеми (треба вказати роботи, які присвячені проблемі, що вивчається), подаються відомості про практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та публікації автора (якщо є).

Актуальність теми дослідження – доказ важливості обраної проблеми, визначення необхідності й значущості її розробки з позицій теорії та практики соціології.

Об’єкт наукової роботи – частина об’єктивної реальності, наукової соціологічної практики, з якою студент має справу. Це може бути соціальне явище, один з напрямків соціологічних досліджень, категорія населення, конкретна соціальна проблема (психологічна, педагогічна, соціально-медична чи інша) тощо.

Предметом є той бік, той аспект, точка зору, з якої дослідник пізнає цілісний об’єкт, виокремлюючи при цьому найголовніші ознаки об’єкта. Так, якщо об’єктом є молода сім’я, то предметом дослідження можуть бути соціальні фактори, що впливають на її стан, міцність, соціальний захист тощо. Предмет дослідження відображається у темі дослідження.

Мета наукового дослідження формулюється на основі окресленої теми роботи. Не слід формулювати мету як «дослідження» або «вивчення», тому що це вказує на засіб досягнення мети, а не саму мету.

Гіпотеза дослідження – це наукове припущення, яке має бути перевіреним. Може бути відсутня.

Завдання мають відповідати темі, об’єкту, предмету, меті та гіпотезі (за умови наявності) дослідження та повинні бути достатньо чіткими та конкретними (їх як правило 2-4). Вони формулюються у вигляді перерахування: розглянути, проаналізувати, показати, описати, виявити, розробити тощо. Їх вирішення здійснюється в окремих розділах роботи. Цим пояснюється наявність відповідності та певний збіг у формулюванні завдань та назв розділів.

У вступі обов'язково має бути обґрунтовано методологічні засади курсової роботи. Наприклад, до них можуть бути віднесені філософські (діалектичний, феноменологічний тощо), загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення тощо) або галузеві наукові принципи пізнання (наприклад, конкретно-історичні: проблемно-хронологічний, періодизації тощо). Вказуються також такі традиційні методологічні принципи як історизм, системність, комплексний підхід, об'єктивність, детермінізм, позаконфесійність тощо.

В усіх курсових роботах надається історіографічний огляд та аналізується джерельна база у вступі (вимоги до написання огляду – дивись далі).

Вступ, як правило, складає близько 3-4 сторінок.

Якісний глибокий вступ можливо написати лише після того, як ретельно вивчені, проаналізовані та опрацьовані усі наявні джерела, література й написано більшу частину роботи.

Основна частина складається з розділів, підрозділів (при необхідності). Оптимальна кількість розділів у курсовій роботі становить 2-3. Назви розділів не повинні дублювати загальну назву роботи, а назви підрозділів – назви розділів. Як правило, зміст розділів розкриває завдання, що були сформульовані у вступі. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки.

В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Щоб все це зробити ґрунтовно, потрібно ознайомитися з максимально можливою кількістю робіт, що мають як пряме, так і опосередковане відношення до окреслених питань. Це можуть бути не лише монографічні дослідження, а й статті, брошури, рецензії, автореферати дисертацій тощо. Огляд літератури не повинен бути простим переліком опрацьованих праць і переказом їх змісту. Необхідно аналізувати: співставляти, порівнювати, давати оцінку вивченій літературі, її значенню виключно з боку висвітлення саме обраної теми, з урахуванням фактору приросту знання. Огляд літератури необхідно робити за проблемно-хронологічним принципом. Цей огляд завершується висновком про стан дослідження обраної теми.

Наступною структурною одиницею розділу є огляд джерел. Цей аналіз, так само, як і огляд наукової літератури, слід спрямувати в напрямку виявлення цінності того чи іншого джерела саме для розкриття конкретної теми дослідження. Джерела розглядаються в певній послідовності (природно, що не усі перераховані види джерел можуть бути в одній курсовій роботі):

· документи державних органів та установ, міжнародних організацій;

· документи недержавних органів та установ;

· статистичні матеріали;

· релігійні тексти;

· періодичні видання (як правило, не наукового, а публіцистичного чи науково-публіцистичного характеру);

· особисті документи: щоденники, мемуари, листи тощо;

· довідкові видання;

· архівні матеріали (що не ввійшли до попередніх видів джерел);

· матеріали соціологічних досліджень;

· матеріали інтерв'ю, які здобуті в результаті особистих бесід тощо.

Важливою умовою написання якісної роботи є послідовність у викладенні запланованого матеріалу. Порушення цього принципу призводить до повторів положень та висновків, відсутності логіки в роботі. Бажано, щоб студент зосередився саме на власних дослідженнях, на їх порівнянні з результатами інших вітчизняних та зарубіжних авторів.

Інші розділи основної частини розкривають сутність проблеми. Виклад матеріалів в основній частині повинен бути підпорядкований одній провідній ідеї, яка чітко визначена студентом. Треба уникати безапеляційних тверджень, емоційності.

Висновки – це завершальна частина курсового дослідження. Висновки мають бути невеликими за обсягом (2-3 сторінки), але місткими. Коротко формулюються загальні висновки, які не повинні текстуально співпадати з висновками за розділами, при можливості демонструється зв'язок дослідження з практикою, а також звертається увага на такі питання, які не розкриті у роботі з поясненням причин цього (недостатність джерельної бази, можливість бути окремою темою дослідження тощо). Висновки не містять нового фактичного матеріалу, а є умовиводами за результатами проведеної роботи. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання та перспектив подальших досліджень.

Список використаних джерел і літератури слід оформлювати згідно вимог дійсного державного стандарту (див. додаток Ж).

До додатків, за необхідності, доцільно включати допоміжний матеріал, який є необхідним для сприйняття студентського дослідження (таблиці допоміжних цифрових даних, розрахунки, зразки анкет, документів, інструкції і методики, ілюстрації, тексти та інше). Кожен додаток починається з чистого аркуша з зазначенням у правому верхньому куті слова «Додаток».