За необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

КОМЕНТАР:

Коментована частина даної статті передбачає обов'язкову форму відповіді на претензію. Так, у разі отримання претензії, її отримувач повинен надіслати відповідь на неї у письмовій формі. Однак, обов'язок на направлення письмової відповіді на претензію є формальною нормою, яка на практиці нічим не підтримується. Фактично отримувача претензії ніхто не може зобов'язати на надіслання відповіді, її відсутність може лише свідчити по незгоду на викладені вимоги або про так звану "мовчазну згоду". Втім, в даному випадку все йде до того, що не дивлячись на процедуру надіслання претензії та надання відповіді на неї остаточне рішення виносить суд.

Відповідь на претензію повинна відповідати вимогам, визначених цією частиною коментованої статті. До форми відповіді на претензію застосовуються загальні вимоги щодо її оформлення, які можуть ідентифікувати її, крім того, законодавець визначив ряд особливих вимог.

Так, у відповіді на претензію повинно міститись: повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається.

Надсилаючи відповідь на претензію, необхідно чітко зазначити всі дані отримувача відповіді на претензію, та юридичної особи, яка направляє Відповідь. Ці дані необхідні для здійснення ідентифікації претензії та відповіді на неї. Важливе значення відіграє відображення даних, які свідчать чітко на яку претензію надсилається відповідь, у зв'язку з чим необхідно зазначати реквізити претензії (дата, номер та ін..)

· претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці

· Надсилаючи відповідь на претензію, сторона повинна визначити в ній результат розгляду вимог претензії. У раз повного або часткового задоволення вимог претензії, необхідно вказати частину (об'єм) визнаних вимог та визначити спосіб виконання вимог.

· коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії

· У разі відхилення вимог претензії, відмова повинна бути вмотивована з посиланням на норми чинного законодавства та докази, які ї спростовують.

· перелік доданих до відповіді документів та інших доказів Забезпечуючи принцип рівності сторін у правовідносинах, до відповіді на претензію застосовані ті ж вимоги що і до самої претензії, які полягають в доданні до відповіді документів, на які сторона посилається, і які відсутні у іншої сторони.

Втім, аналізуючи, вимоги, які застосовуються до форми відповіді на претензію, слід зазначити, що на практиці дана стаття майже не діє. Враховуючи те, претензія є засобом досудового врегулювання спору, що по своїй суті не є обов'язковим, сторони для формального виконання даних вимог надсилають претензії з формальною вимогою, і отримують формальну відмову на неї без обґрунтування та додавання доказів.

Дана практика є досить зрозумілою, і носить більш тактичний характер, оскільки розуміючи, що остаточне рішення буде прийнято судом не маю під собою логіки дії щодо зазначення своєї позиції.

У разі надіслання вмотивованої відмови від задоволення вимог, з відмовою заявнику претензію необхідно надіслати всі документи-оригінали, які були отримані.

Коментована частина передбачає, що відповідь на претензію повинна бути підписана уповноваженою особою з проставлянням печатки юридичної особи. Важливим на практиці є те, що у разі направлення відповіді на претензію представником уповноваженої особи, до відповіді необхідно додати повноваження особи на вчинення таких дій. Законодавець передбачив способи, якими повинні направляти претензії та відповіді на них. Так, відповідь можна надіслати рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, цінним листом з описом вкладеного, або особисту одержувачу під розписку. Дотримання даних вимог на практиці є важливим елементом, і застосовується практично до всіх документів, що надсилаються, оскільки забезпечить не тільки вручення, але й надасть належний доказ направлення.

При надісланні претензії, вимогами якої є сплата грошових коштів, особа може долучити до неї платіжну вимогу-доручення. У разі задоволення вимог претензії, її отримувач повинен при надісланні відповіді зазначити у претензії суму, яку він визнає і готовий оплатити.

У разі визнання платіжної вимоги-доручення, цей документ виконується установами банків у порядку встановленому Національним банком України. Слід зазначити, що звернення в окремому порядку до виконавчої служби не потрібне.

Порядок здійснення дій щодо списання коштів за такими платіжними вимогами-дорученнями затверджено постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, який полягає в наступному:

· верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках;

· доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину;

· сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення;

· платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, яка зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку;

· банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Коментованою частиною встановлена відповідальність за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензії і становить у вигляді штрафу у розмірі 10 процентів від списаної суми. Однак, дана норма на практиці не діє, оскільки ні чинним законодавством, ні актами Національного банку України такий спосіб списання коштів не передбачений.