Всі випадки виявлення менінгококової інфекції або підозри на неї підлягають терміновій госпіталізації.

Особливості госпіталізації:

У випадках локалізованих форм положення пацієнта під час транспортування довільне. Транспортування пацієнта у випадку генералізованих форм в горизонтальному положенні. Продовження оксигенотерапії зволоженим киснем.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі

Особи з встановленим бактеріоносійством та особи, що контактували з хворими на менінгококову інфекцію, підлягають профілактиці під наглядом амбулаторно-поліклінічної мережі.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Діабетична кома (всі види)

Код МКХ 10: E 10.0 – E 14.0

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Діабетична кома спостерігається при декомпенсованому перебігу цукрового діабету, а саме при: вперше виявленому цукровому діабеті, припиненні введення інсуліну або раптових значних змінах його дози, грубих порушеннях дієти, після інтенсивного м'язового навантаження, при інсуломах.

До діабетичних відносять наступні коматозні стани: кетоацидотична, гіперосмолярна, гіпоглікемічна та лактацидемічна коми.

У випадку кетоацидотичної коми, пов’язаної із підвищенням вмісту рівня глюкози в крові або продуктів, що утворюються при порушеному метаболізмі вуглеводів, характерні наступні прояви: поступовий розвиток, скарги на спрагу та поліурію, можливі сильні болі в животі, глікемія близько 30 ммоль/л, сплутаність свідомості, ексикоз (загострення рис обличчя, западання очних яблук, сухість шкіри та слизових), гучне глибоке аритмічне дихання по типу Куссмауля, зміни м’язового тонусу (гіпер або гіпо), відсутність сухожильних рефлексів, гіпертермія, нерідко комі передує блювота, можливий запах ацетону від хворого, судоми.

У випадку гіперосмолярної коми скарги на сильну спрагу та поліурію, різко виражений ексикоз, гіпотензія, глікемія близько 55 ммоль/л, судоми, вогнищева неврологічна симптоматика. Кетоацидоз відсутній.

У випадку коми, пов’язаної із зниженням рівня глюкози в крові нижче 2 ммоль/л (гіпоглікемічної), характерні наступні прояви: швидкий розвиток, сплутаність свідомості, серцебиття, профузний піт, гіпотермія, атонія, можливий тремор кінцівок, утруднення мови, порушення свідомості з вогнищевою неврологічною симптоматикою, судоми.

У випадку лактацидемічної коми характерні наступні прояви: швидкий розвиток, гіпотензія, колапс, гіпоксія мозку, гіпервентиляція, рівень глікемії коливається від гіпер- до гіпо-, виражений ацидоз без кетозу. На догоспітальному етапі лактацидемічна кома діагностується у випадку виключення всіх інших видів діабетичних ком.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Положення пацієнта горизонтальне.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу

Наявність цукрового діабету в пацієнта, або в його батьків у випадку вперше виявленого цукрового діабету. Час захворювання. Чи приймає хворий цукрознижуючі препарати. Коли був останній прийом цукрознижуючих препаратів та у яких дозах. Коли пацієнт останній раз приймав їжу. Чи не переніс пацієнт напередодні важкого фізичного навантаження. Частота виникнення станів, подібних до нинішнього.

Обов’язкові дані клінічного огляду

Визначення прохідності дихальних шляхів. Визначення рівня свідомості за шкалою Глазго, вимірювання температури, визначення наявності ексикозу, вимірювання АТ, ЧСС, ЧД та визначення типу дихання, визначення неврологічного статусу.

Обов’язкові додаткові методи обстеження

Глюкозометрія.

Лікувальна програма:

В разі відсутності адекватного дихання – ШВЛ з можливою інтубацією трахеї. Забезпечити зв'язок з веною. В разі виникнення судом – сібазон з розрахунку 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово.

При гіпоглікемічній комі – внутрівенне струйне введення 40 % розчину глюкози в дозі від 20 мл та більше до ознак виходу з коми. В разі потреби продовжити внутрівенно крапельно 250-500 мл 5% розчину глюкози.

При інших видах діабетичних ком – внутрівенне струйне введення фізіологічного розчину з розрахунку 10-20 мл/кг з 1-3 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Вихід з коми.

Критерії якості лікування

Відновлення рівня свідомості за шкалою Глазго від 8 до 15 балів. Нормалізація показників рівня глюкози в крові. Стабілізація гемодинаміки.

Можливі побічні дії і ускладнення:

За умови затримки госпіталізації в стаціонар (з метою термінової корекції кислотно-основного стану крові та інсулінотерапії) можливий набряк мозку. При блювоті пацієнта можлива аспірація блювотних мас.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

Всі пацієнти з комами, що зумовлені підвищенням вмісту рівня глюкози в крові або продуктів, що утворюються при порушеному метаболізмі вуглеводів обов’язково терміново госпіталізуються в реанімаційне відділення або блок інтенсивної терапії, незалежно від результатів, отриманих під час надання допомоги на догоспітальному етапі.

Особливості госпіталізації: Положення лежачи на боці.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Пацієнти, у яких гіпоглікемія виникає не вперше, пов’язана з порушенням режиму харчування, а після надання медичної допомоги повністю відновлюється свідомість та нормалізується рівень глюкози в крові, передаються під нагляд поліклініки.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Розлади психіки та поведінки

Код МКХ 10: F 00 – F 99

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

В психіатричній практиці невідкладні стани визначаються не інтенсивністю переживань хворого, а психомоторними проявами чи очікуваними діями та поведінкою пацієнта. Невідкладна допомога надається не тільки при гострих психотичних порушеннях а й при хронічних, що супроводжуються небезпечними діями хворих. Із всіх категорій невідкладних станів в психіатрії виділяють три основних, пов’язаних з:

· спробою чи загрозою суїциду;

· некерованим психомоторним збудженням;

· фізичним насильством чи його загрозою.

Якщо діагностувати психічне захворювання не вдається, то слід виключити органічну патологію (ГПМК, гіпоглікемію, передозування лікарських речовин тощо).

При обстеженні психічного статусу пацієнтів з загрозою суїциду необхідно з’ясувати, чи є в нього суїцидальні думки (запитання слід ставити прямо, чи хоче він померти). Якщо відповідь стверджувальна або невпевнена, то є вірогідність повтору суїцидальної спроби. Для таких хворих характерно відчуття провини, самоїдство, ревізія всього минулого життя з фіксацією на помилках з перебільшенням їх тяжкості. Часто на фоні меланхолічної пригніченості виникає вибух відчаю із збудженням та суїцидальної спробою. При психогенній реактивній депресії суїцидальній поведінці сприяють наступні ситуаційні фактори: смерть близьких, невиліковна хвороба, міжособистий або соціальний конфлікт, післяродова депресія тощо.

В стані некерованого психомоторного збудження (яке може спостерігатися при шизофренії, маніакальному, депресивному, епілептичному, психогенному, психопатичному та аментивному збудженнях) хворий занепокоєний, вимогливий та ворожий до оточуючих. Притаманно для подібних станів також: надлишок зайвих дій, хворі не піддаються на умовляння, чинять опір при спробі заспокоїти їх, наявні розлади сну. Характерна неочікуваність дій, речове збудження до безглуздого крику. Неконтрольованість дій створює загрозу для самого хворого та для оточуючих.

При шизофренічному збудженні спостерігається дурашливість, кривляння, нісенітна поведінка, що супроводжується вегетативними проявами – мідріазом, пітливістю, тахікардією. Імпульсивні дії інколи можуть бути агресивними та насильницькими. Галюцинаторне марення найчастіше пов’язане з маренням переслідування та слуховими галюцинаціями.

У випадку маніакального збудження поведінка хворого обумовлена підвищеним настроєм та прагненням діяльності, але заборони викликають в хворого гнів та роздратування. Звичайне слово чинить на хворого сприятливий вплив та зазвичай його можна відволікти від небажаних дій.

У випадку епілептичного збудження у хворого спостерігається розлад свідомості, що характеризується раптовим початком та закінченням, дезорієнтацією, злобно-напруженим афектом та неможливим контактом. В анамнезі обов’язкова наявність епілептичних приступів. Під час галюцинаторного марення хворий надзвичайно небезпечний (може раптово нанести важкі тілесні пошкодження оточуючим).

Випадкам психогенного збудження як правило передує гостра психічна травма чи ситуація, що загрожує життю (катастрофи, землетруси тощо). Характерні психомоторне збудження, афективні та вегетативні порушення. Поведінка хворого варіює від монотонного збудження (одноманітні нерозбірливі крики) до панічного бігу, самопошкодження тощо. Супроводжується даний стан тахікардією, сухістю в роті, пітливістю, тремором кінцівок, глибоким судорожним диханням та страхом смерті. Симптоми можуть купуватися заспокійливою бесідою. Інколи необхідне додаткове введення заспокійливих засобів.

Психопатичні збудження характерні для пацієнтів з аномаліями розвитку особистості. Реакція на подразник не адекватна причині, що її спричинила. Агресивність та озлоблення спрямовані на осіб, що спричинили подразнення. Поведінці притаманні загрози, цинічні вирази, демонстраційність. Пацієнти завжди враховують ситуацію та стримують себе від небезпечних ситуацій, якщо вони тягнуть за собою відповідальність. Демонстраційна суїцидальна поведінка нерідко призводить до летального наслідку.

Аментивному збудженню притаманний стан сплутаності свідомості з втратою усіх видів орієнтації, в тому числі усвідомлення власної особистості. Характерне хаотичне мислення, безглузда розмова, що складається з не зв’язаних окремих слів. Емоційна лабільність або індиферентність (дуже рідко). Розлади сприйняття. Дане збудження обмежується територією ліжка без періодичних прояснень.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Медичні працівники мають право не заходити без працівників міліції в приміщення, де знаходиться соціально небезпечний хворий. Завжди слід пам’ятати про можливість несподіваної агресії з боку хворого. Під час розмови обов’язкова присутність інших осіб (санітарів, середнього медичного персоналу), які в разі необхідності прийдуть на допомогу. Під час огляду присутні повинні розташовуватися таким чином, щоб запобігти можливій втечі пацієнта, спробі самогубства чи нападу. В разі виникнення необхідності утримувати пацієнта – його ноги потрібно фіксувати за стегна, а руки в ділянці плечових суглобів, не спричиняючи болю.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

Якщо при обслуговуванні хворого присутні його родичі або близькі, з'ясувати (але так, щоб сам хворий не чув даної розмови), чи знаходиться хворий на обліку в психіатричному диспансері та з якого приводу. Протягом якого часу хворіє, чи це вперше. Чи були подібні приступи в минулому. Чи хворіє на епілепсію. Чи приймає постійно психотропні засоби (виключити передозування або самовільну відміну). З'ясувати, що передувало захворюванню чи погіршенню стану (стрес, перевтома тощо). Якщо хворий без родичів чи близьких, спробувати з'ясувати вищеописані деталі анамнезу при сприятливій поведінці хворого. З'ясувати, чи не чув хворий у минулому зайвих голосів, чи не бачив зайвих істот.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Розмір зіниць, характеристика пульсу, вологість шкіри, частота та характер дихання, характер поведінки. Визначити психічний статус: орієнтованість в просторі та в особистості, адекватність поведінки та відповідей на поставленні запитання, наявність суїцидальних думок, відчуття переслідування, страху, наявність галюцинацій. Виключити органічну патологію (ГПМК, гіпоглікемію, ГІМ)

Додаткові обстеження:

Проводяться по можливості. Цукор крові. ЕКГ (при вперше виявленому розладі психіки та поведінки).

Лікувальна програма:

Заспокійлива бесіда з хворим, спроба відволікти від ситуації. В разі надмірного психомоторного збудження при сприятливій поведінці хворого, якщо заспокійлива бесіда не принесла ефекту, ввести внутрім’язово 2-4 мл 0,5% розчину сібазону або внутрівенно 10-20 мл 20% розчину натрія оксибутирата. При аментивному збудженні додатково до сібазону можна ввести внутрівенно 10 мл 20% розчину пірацетаму.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Заспокоєння хворого. Усунення загрози життю хворого та оточуючих.

Критерії якості лікування:

Зменшення психотичних проявів. Стабілізація позитивного настрою хворого.

Можливі побічні дії і ускладнення:

Індивідуальна підвищена чутливість до сібазону або натрію оксибутирату, що може призвести до тривалого сну (близько доби), гіпотонія, алергічні реакції. В хворих з підвищеною судомною готовністю пірацетам може спровокувати судомний напад.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації: Хворих, що знаходяться в стані збудження госпіталізують в психіатричний стаціонар. Наявність в анамнезі імпульсивної поведінки, плану здійснення суїциду або відсутність достатньої соціальної підтримки сприяють рішенню про госпіталізацію.

Хворих з аментативними розладами госпіталізують в соматичні відділення.

При короткочасних епілептичних пароксизмах або легкому психогенному чи психопатичному збудженні госпіталізація не потрібна.

Особливості госпіталізації:

Транспортування хворого проводиться в супроводі не менш як 3х осіб: двоє з них повинні знаходитися поруч, а третій – позаду хворого. Перевозити хворого краще в положенні лежачи, при посадці в машину та висадці з неї – підтримувати за руки.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

При гострих розладах психіки та поведінки, що створюють загрозу для життя хворого чи оточуючих амбулаторно-поліклінічний нагляд не ефективний.

При легкому психогенному чи психопатичному збудженні та при короткочасних епілептичних пароксизмах, що супроводжуються епілептичним збудженням – спостереження в психоневрологічному диспансері.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Розлади психіки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольна інтоксикація.

Код МКХ 10: F 10

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Вживання пацієнтом міцних алкогольних напоїв приводить до розладів психіки, що називаються алкогольним сп’янінням (алкогольною інтоксикацією неускладненою), а в деяких випадках навіть до отруєння. Алкогольне сп’яніння спочатку проявляється психомоторним збудженням, а через деякий час – пригніченням (в тому числі й дихального та судинно-рухового центрів) та буває:

· незначним (концентрація етанолу в крові становить 0,4-0,49 проміле);

· легким (концентрація етанолу в крові становить 0,5-1,49 проміле);

· середнім (концентрація етанолу в крові становить 1,5-2,49 проміле);

· сильним (концентрація етанолу в крові становить 2,5 і вище проміле);

В пацієнтів, що зловживають алкоголем, при відміні прийому останнього через 72-96 год. можуть виникати розлади психіки, що називаються алкогольним делірієм, або ж “білою гарячкою”. При цьому на початку наявний похмільний стан, а згодом наростає тривога, страх та передчуття, що наближується біда. Алкогольний делірій триває 3-5 діб. До характерних симптомів відносять:

· порушення сну (жахливі сновидіння, на 3-4 день взагалі безсоння з надмірною руховою активністю);

· вегетативні розлади (пітливість, тахікардія, аритмія, гіперемія обличчя та кон’юктив тощо);

· тремор усього тіла;

· міоклонії;

· хореоформні гіперкінези (безглузді хапальні рухи та збирання складок одягу);

· атаксія;

· яскраві галюцинації (зорові, слухові, тактильні – відчуття повзання комах, дрібних тварин, ввижаються страшні фантастичні істоти, вчуваються голоси, що дражняться, сваряться тощо).

Відповідно до суб’єктивних переживань, пацієнти з алкогольним делірієм стають агресивними до оточуючого світу, не відрізняють уявні та справжні образи та голоси, тому можуть завдати шкоди собі та оточуючим.

Алкогольний делірій на початку виникнення може ускладнитися гострою алкогольною енцефалопатією Гайє-Верніке з масивною сомато-неврологічною симптоматикою, підвищенням температури тіла до 40-41⁰С та з поступовим розвитком коматозного стану. Неврологічна симптоматика швидко змінюється, притаманне хаотичне рухове збудження в межах ліжка, невиразне бубоніння, симптоми орального автоматизму, приступи торсіонного спазму, ністагм або нерухомий погляд. Шкіра та слизові бліді, гемодинаміка нестабільна, тахіпноє до 40 за хвилину. В цьому стані хворий не створює безпосередньої загрози для себе та оточуючих.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Медичні працівники мають право не заходити без працівників міліції в приміщення, де знаходиться соціально небезпечний хворий. Завжди слід пам’ятати про можливість несподіваної агресії з боку пацієнта. Під час розмови обов’язкова присутність інших осіб (санітарів, середнього медичного персоналу), які в разі необхідності прийдуть на допомогу. Під час огляду присутні повинні розташовуватися таким чином, щоб запобігти можливій втечі пацієнта, спробі самогубства чи нападу. В разі виникнення необхідності утримувати пацієнта – його ноги потрібно фіксувати за стегна, а руки в ділянці плечових суглобів, не спричиняючи болю.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

З'ясувати, чи вживав напередодні пацієнт алкоголь та в якій кількості, чи раніше вживав пацієнт алкоголь протягом тривалого часу та коли останній раз був прийом алкоголю. Чи були раніше подібні стани. З'ясувати чи є в пацієнта порушення сну, чи не чує хворий зайвих голосів, чи не бачить зайвих істот.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Розмір зіниць, характеристика пульсу, вологість шкіри, запах алкоголю від пацієнта, наявність порушень зору, характер поведінки, неврологічний статус. Визначити психічний статус: орієнтованість в просторі та в особистості, адекватність поведінки та відповідей на поставленні запитання, наявність суїцидальних думок, відчуття переслідування, страху, наявність галюцинацій. Виключити органічну патологію (інфекційні захворювання, гіпоглікемію, гострий інфаркт міокарду)

Додаткові обстеження:

Проводяться по можливості. Вимірювання температури тіла. Цукор крові. ЕКГ (при вперше виявленому розладі психіки та поведінки).

Лікувальна програма:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в медикаментозній корекції немає.

При значному алкогольному сп’янінні та в разі загрози розвитку ускладнень (кома) – санація ротоглотки, при необхідності – інтубація трахеї. Промивання шлунку. Внутрівенно вводиться 5% розчин глюкози в комбінації з 5-10 мл 0,5% розчину вітаміну С, 5 мл 5% розчину вітаміну В₁, можливе застосування 20 мл 20% розчину пірацетаму.

Для купування делірію та з метою зниження вірогідності виникнення епілептоїдного нападу вводиться внутрім’язово 2-4 мл 0,5% розчину сібазону або внутрівенно повільно 20-30 мл 20% розчину натрію оксибутирата. Показано введення внутрішньо 100 мл 40% етилового спирту. 1% розчин димедролу в дозі від 1 до 5 мл внутрім’язово. Одночасно з психотропними засобами можливе застосування 1-2 мл 0,5% розчину вітаміну С, вітаміни групи В (не змішувати між собою!) в дозі 5 мл 5% розчину вітаміну В_1, 1-2 мл 5% розчину вітаміну В_6.. Корекція порушень електролітного балансу (магнію та калію). В разі алкогольної енцефалопатії Гайє-Верніке введення препаратів лише внутрівенно через порушення мікроциркуляції.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Заспокоєння пацієнта. Усунення загрози життю пацієнта та оточуючих.

Критерії якості лікування:

Купування делірію.

Можливі побічні дії і ускладнення:

При алкогольному сп’янінні підвищений ризик травматизму, переохолодження, аспірації. У фазі пригнічення можлива зупинка дихання, розвиток синдрому позиційного стиснення тканин з наступним розвитком некрозу.

Індивідуальна підвищена чутливість до сібазону або натрію оксибутирату, що може призвести до тривалого сну (близько доби), гіпотонії. Відсутність чутливості до сібазону або натрію оксибутирату. Алергічні реакції на вітаміни. Порушення ритму серця. При алкогольній енцефалопатії Гайє-Верніке можливий розвиток набряку легень та мозку. Під час госпіталізації можливе наростання дихальної недостатності та гіпотонії.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в госпіталізації немає.

При значному алкогольному сп’янінні, в разі розвитку ускладнень – госпіталізація у відділення з профілем ускладнення в положенні лежачи на лівому боці.

Пацієнтів з алкогольним делірієм госпіталізувати в Київську міську клінічну наркологічну лікарню самостійно або викликати для госпіталізації психіатричну бригаду.

 

Особливості госпіталізації:

Транспортування пацієнта проводиться в супроводі не менш як 3-х осіб: двоє з них повинні знаходитися поруч, а третій – позаду пацієнта. Перевозити пацієнта в стані сильного алкогольного сп’яніння слід в положенні лежачи на лівому боці, пацієнтів з делірієм – краще лежачи, при посадці в машину та висадці з неї – підтримувати за руки.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Амбулаторно-поліклінічний нагляд при відсутності ускладнень непотрібен.

 

****************************************

 

Нозологічна одиниця: Епілепсія

Код МКХ 10: G 40