В решті випадків рішення про госпіталізацію приймається в залежності від особливостей випадку.

Перелік протоколів.

№ п/п	Код за МКХ-Х	Діагноз
1. 3	A 00 – B 99	Гострі інфекційні захворювання
2. 5	A 39	Менінгококова інфекція
3. 7	E 10.0 – E 14.0	Діабетична кома (всі види)
4. 9	F 00 – F 99	Розлади психіки та поведінки
5. 12	F 10	Розлади психіки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольна інтоксикація.
6. 15	G 40	Епілепсія
7. 17	G 41	Епілептичний статус
8. 18	I 11	Гіпертонічний криз
9. 19	I 20	Стенокардія
10. 20	I 20 – I 22	Гострий коронарний синдром
11. 24	I 26	Тромбоемболія легеневої артерії
12. 25	I 43 – I 49	Тахікардіяз вузькими комплексами QRS
13. 26	I 43 – I 49	Тахікардія з широкими комплексами QRS
14. 28	I 43 – I 49	Фібриляція та тріпотіння передсердь
15. 30	I 50.1	Гостра лівошлуночкова недостатність
16. 33	I 95	Артеріальна гіпотензія
17. 34	J 45	Астма бронхіальна
18. 35	J 46	Астматичний стан
19. 36	J 68	Респіраторний стан, спричинений вдиханням хімічних речовин, димів та випарів
20. 37	J 00 – J 06	Гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів
21. 38	J 10 – J 18	Грип та вірусні пневмонії
22. 39	K 27	Перфоративна виразка шлунку і дванадцятипалої кишки
23. 40	K 35	Гострий апендицит
24. 41	K 40 – K 46	Защемлена грижа
25. 42	K 56	Непрохідність кишкова
26. 43	K 65	Перитоніт
27. 43	K 81	Гострий холецистит
28. 44	K 85	Гострий панкреатит
29. 45	K 92.2	Шлунково-кишкова кровотеча
30. 46	R 09	Асфіксія
31. 46	R 09	Асфіксія новонародженого
32. 47	R 10	Гострий живіт
33. 49	R 56	Гіпертермічні судоми
34. 50	R 56	Судоми
35. 51	R 57	Шок
36. 52	W 52 – W 59	Укуси тварин
37. 53	W 65 – W 74	Утоплення
38. 54	W 85 – W 87	Електротравма
39. 55	Х 20 – Х 29	Укуси, жалення отруйні
40. 57	Х 30	Нещасний випадок, пов’язаний з дією надмірно високої зовнішньої температурою
41. 58	Y 05	Застосування фізичної сили з метою зґвалтування

 

Нозологічна одиниця: Гострі інфекційні захворювання

Код МКХ 10: A 00 – B 99

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

– Епіданамнез: контакт з хворою людиною, яка хворіє на гостре інфекційне захворювання (контакт з дикою або незнайомою твариною, вживання підозрілої їжі або напоїв, перебування на природі, купання в водоймах тощо) протягом останнього часу, що відповідає інкубаційному періоду підозрюваного інфекційного захворювання, сезонність, можливість групових спалахів;

– Гострий початок захворювання;

– Продромальні явища у вигляді загальної втоми, незначних респіраторних проявів (нежить, кашель, чхання);

– Характерні прояви підозрюваного інфекційного захворювання: інтоксикаційний синдром (температура, біль в м'язах, кишечнику, головний біль), зміни шкірних покривів (в т.ч. висипка), диспепсичні явища, в деяких випадках збільшення розмірів печінки, лімфатичних вузлів.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Положення пацієнта при неускладнених гострих інфекційних захворюваннях довільне, при вираженому інтоксикаційному синдромі, що супроводжується гемодинамічними порушеннями – горизонтальне.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

Скарги на момент огляду. Епіданамнез: дата та час захворювання, можливий чинник зараження (контакт з хворою людиною, твариною, вживання підозрілої їжі або напоїв, перебування на природі, купання в водоймах тощо), виїзди за межі території проживання (міста, області, країни), наявність раптових захворювань з проявами інтоксикації в знайомих та близьких.Наявність супутніх захворювань в пацієнта. Перенесення в минулому інфекційних захворювань. Проведені в минулому щеплення щодо підозрюваного інфекційного захворювання. Отримане лікування до виклику ШМД.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Наявність інтоксикаційних проявів (вимірювання температури, АТ, ЧСС, ЧД), стан шкірних покривів (колір, наявність висипань, тургор, западання тім’ячка в немовлят), стан лімфовузлів, огляд зіву (звернути увагу на осиплість голосу), аускультація та перкусія легень, пальпація живота, перкуторні розміри печінки, наявність загальномозкових та менінгеальних ознак, огляд блювотних мас та випорожнень при їх наявності.

Лікувальна програма:

При неускладнених гострих інфекційних захворюваннях на догоспітальному етапі проводиться симптоматична терапія. При інфекційних захворюваннях, що ведуть до обструкції дихальних шляхів – інгаляції 100% зволоженого кисню, при потребі – забезпечення прохідності дихальних шляхів, ШВЛ. При харчових інфекціях – промивання шлунку фізіологічним розчином до чистих промивних вод з подальшим введенням ентеросорбентів (активоване вугілля, ентеросгель тощо). Обов’язково проводиться забір блювотних мас або промивних вод шлунка в стерильні ємкості. З метою зниження інтоксикації – рясне пиття, вітаміни групи С та В, в важких випадках – інфузія кристалоїдів з розрахунку 10-20 мл/кг, колоїдів з розрахунку 5-10 мл/кг. У випадках вираженої дегідратації – інфузія глюкозо-сольових розчинів 15-20 мл/кг. З метою попередження пірогенних реакцій при введенні сольових розчинів додатково вводиться преднізолон в кількості 60 – 150 мг (в залежності від віку та маси тіла). Для запобігання інфекційно-токсичного шоку - глюкокортикостероїдна терапія преднізолоном у великих дозах (до10 мг/кг). В разі необхідності – протисудомна терапія діазепамом в дозі 0,3-0,5 мг/кг.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Зниження проявів інтоксикації.

Критерії якості лікування:

Поліпшення самопочуття, стабілізація гемодинаміки, попередження інфекційно-токсичного шоку.

Можливі побічні дії і ускладнення:

Під час промивання шлунку – перфорація порожнистого органу, аспірація блювотних мас, рефлекторна зупинка серцевої діяльності та дихання. Інфекційно-токсичний шок. Набряк легень. Наднирникова недостатність. Пірогенні реакції на введення глюкозо-сольових розчинів. Алергічні реакції на медикаменти.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

Обов’язкова госпіталізація. Всі випадки карантинних інфекційних захворювань. Всі випадки гострих інфекційних захворювань в пацієнтів з важкою супутньою патологією, що може призвести до ускладнень (цукровий діабет, імунодефіцитні стани тощо). Всі випадки гострих інфекційних захворювань, що ускладнилися важким інтоксикаційним синдромом, гіповолемією або обструкцією дихальних шляхів. Всі випадки гострих інфекційних захворювань, що супроводжуються ураженням нервової системи.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

Обов’язкові дані клінічного огляду

Визначення прохідності дихальних шляхів. Визначення рівня свідомості за шкалою Глазго, вимірювання температури, визначення наявності ексикозу, вимірювання АТ, ЧСС, ЧД та визначення типу дихання, визначення неврологічного статусу.

Обов’язкові додаткові методи обстеження

Глюкозометрія.

Лікувальна програма:

В разі відсутності адекватного дихання – ШВЛ з можливою інтубацією трахеї. Забезпечити зв'язок з веною. В разі виникнення судом – сібазон з розрахунку 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово.

При гіпоглікемічній комі – внутрівенне струйне введення 40 % розчину глюкози в дозі від 20 мл та більше до ознак виходу з коми. В разі потреби продовжити внутрівенно крапельно 250-500 мл 5% розчину глюкози.

При інших видах діабетичних ком – внутрівенне струйне введення фізіологічного розчину з розрахунку 10-20 мл/кг з 1-3 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Вихід з коми.

Критерії якості лікування

Відновлення рівня свідомості за шкалою Глазго від 8 до 15 балів. Нормалізація показників рівня глюкози в крові. Стабілізація гемодинаміки.

Можливі побічні дії і ускладнення:

За умови затримки госпіталізації в стаціонар (з метою термінової корекції кислотно-основного стану крові та інсулінотерапії) можливий набряк мозку. При блювоті пацієнта можлива аспірація блювотних мас.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

Всі пацієнти з комами, що зумовлені підвищенням вмісту рівня глюкози в крові або продуктів, що утворюються при порушеному метаболізмі вуглеводів обов’язково терміново госпіталізуються в реанімаційне відділення або блок інтенсивної терапії, незалежно від результатів, отриманих під час надання допомоги на догоспітальному етапі.

Особливості госпіталізації: Положення лежачи на боці.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Пацієнти, у яких гіпоглікемія виникає не вперше, пов’язана з порушенням режиму харчування, а після надання медичної допомоги повністю відновлюється свідомість та нормалізується рівень глюкози в крові, передаються під нагляд поліклініки.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Розлади психіки та поведінки

Код МКХ 10: F 00 – F 99

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

В психіатричній практиці невідкладні стани визначаються не інтенсивністю переживань хворого, а психомоторними проявами чи очікуваними діями та поведінкою пацієнта. Невідкладна допомога надається не тільки при гострих психотичних порушеннях а й при хронічних, що супроводжуються небезпечними діями хворих. Із всіх категорій невідкладних станів в психіатрії виділяють три основних, пов’язаних з:

· спробою чи загрозою суїциду;

· некерованим психомоторним збудженням;

· фізичним насильством чи його загрозою.

Якщо діагностувати психічне захворювання не вдається, то слід виключити органічну патологію (ГПМК, гіпоглікемію, передозування лікарських речовин тощо).

При обстеженні психічного статусу пацієнтів з загрозою суїциду необхідно з’ясувати, чи є в нього суїцидальні думки (запитання слід ставити прямо, чи хоче він померти). Якщо відповідь стверджувальна або невпевнена, то є вірогідність повтору суїцидальної спроби. Для таких хворих характерно відчуття провини, самоїдство, ревізія всього минулого життя з фіксацією на помилках з перебільшенням їх тяжкості. Часто на фоні меланхолічної пригніченості виникає вибух відчаю із збудженням та суїцидальної спробою. При психогенній реактивній депресії суїцидальній поведінці сприяють наступні ситуаційні фактори: смерть близьких, невиліковна хвороба, міжособистий або соціальний конфлікт, післяродова депресія тощо.

В стані некерованого психомоторного збудження (яке може спостерігатися при шизофренії, маніакальному, депресивному, епілептичному, психогенному, психопатичному та аментивному збудженнях) хворий занепокоєний, вимогливий та ворожий до оточуючих. Притаманно для подібних станів також: надлишок зайвих дій, хворі не піддаються на умовляння, чинять опір при спробі заспокоїти їх, наявні розлади сну. Характерна неочікуваність дій, речове збудження до безглуздого крику. Неконтрольованість дій створює загрозу для самого хворого та для оточуючих.

При шизофренічному збудженні спостерігається дурашливість, кривляння, нісенітна поведінка, що супроводжується вегетативними проявами – мідріазом, пітливістю, тахікардією. Імпульсивні дії інколи можуть бути агресивними та насильницькими. Галюцинаторне марення найчастіше пов’язане з маренням переслідування та слуховими галюцинаціями.

У випадку маніакального збудження поведінка хворого обумовлена підвищеним настроєм та прагненням діяльності, але заборони викликають в хворого гнів та роздратування. Звичайне слово чинить на хворого сприятливий вплив та зазвичай його можна відволікти від небажаних дій.

У випадку епілептичного збудження у хворого спостерігається розлад свідомості, що характеризується раптовим початком та закінченням, дезорієнтацією, злобно-напруженим афектом та неможливим контактом. В анамнезі обов’язкова наявність епілептичних приступів. Під час галюцинаторного марення хворий надзвичайно небезпечний (може раптово нанести важкі тілесні пошкодження оточуючим).

Випадкам психогенного збудження як правило передує гостра психічна травма чи ситуація, що загрожує життю (катастрофи, землетруси тощо). Характерні психомоторне збудження, афективні та вегетативні порушення. Поведінка хворого варіює від монотонного збудження (одноманітні нерозбірливі крики) до панічного бігу, самопошкодження тощо. Супроводжується даний стан тахікардією, сухістю в роті, пітливістю, тремором кінцівок, глибоким судорожним диханням та страхом смерті. Симптоми можуть купуватися заспокійливою бесідою. Інколи необхідне додаткове введення заспокійливих засобів.

Психопатичні збудження характерні для пацієнтів з аномаліями розвитку особистості. Реакція на подразник не адекватна причині, що її спричинила. Агресивність та озлоблення спрямовані на осіб, що спричинили подразнення. Поведінці притаманні загрози, цинічні вирази, демонстраційність. Пацієнти завжди враховують ситуацію та стримують себе від небезпечних ситуацій, якщо вони тягнуть за собою відповідальність. Демонстраційна суїцидальна поведінка нерідко призводить до летального наслідку.

Аментивному збудженню притаманний стан сплутаності свідомості з втратою усіх видів орієнтації, в тому числі усвідомлення власної особистості. Характерне хаотичне мислення, безглузда розмова, що складається з не зв’язаних окремих слів. Емоційна лабільність або індиферентність (дуже рідко). Розлади сприйняття. Дане збудження обмежується територією ліжка без періодичних прояснень.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Медичні працівники мають право не заходити без працівників міліції в приміщення, де знаходиться соціально небезпечний хворий. Завжди слід пам’ятати про можливість несподіваної агресії з боку хворого. Під час розмови обов’язкова присутність інших осіб (санітарів, середнього медичного персоналу), які в разі необхідності прийдуть на допомогу. Під час огляду присутні повинні розташовуватися таким чином, щоб запобігти можливій втечі пацієнта, спробі самогубства чи нападу. В разі виникнення необхідності утримувати пацієнта – його ноги потрібно фіксувати за стегна, а руки в ділянці плечових суглобів, не спричиняючи болю.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

Якщо при обслуговуванні хворого присутні його родичі або близькі, з'ясувати (але так, щоб сам хворий не чув даної розмови), чи знаходиться хворий на обліку в психіатричному диспансері та з якого приводу. Протягом якого часу хворіє, чи це вперше. Чи були подібні приступи в минулому. Чи хворіє на епілепсію. Чи приймає постійно психотропні засоби (виключити передозування або самовільну відміну). З'ясувати, що передувало захворюванню чи погіршенню стану (стрес, перевтома тощо). Якщо хворий без родичів чи близьких, спробувати з'ясувати вищеописані деталі анамнезу при сприятливій поведінці хворого. З'ясувати, чи не чув хворий у минулому зайвих голосів, чи не бачив зайвих істот.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Розмір зіниць, характеристика пульсу, вологість шкіри, частота та характер дихання, характер поведінки. Визначити психічний статус: орієнтованість в просторі та в особистості, адекватність поведінки та відповідей на поставленні запитання, наявність суїцидальних думок, відчуття переслідування, страху, наявність галюцинацій. Виключити органічну патологію (ГПМК, гіпоглікемію, ГІМ)

Додаткові обстеження:

Проводяться по можливості. Цукор крові. ЕКГ (при вперше виявленому розладі психіки та поведінки).

Лікувальна програма:

Заспокійлива бесіда з хворим, спроба відволікти від ситуації. В разі надмірного психомоторного збудження при сприятливій поведінці хворого, якщо заспокійлива бесіда не принесла ефекту, ввести внутрім’язово 2-4 мл 0,5% розчину сібазону або внутрівенно 10-20 мл 20% розчину натрія оксибутирата. При аментивному збудженні додатково до сібазону можна ввести внутрівенно 10 мл 20% розчину пірацетаму.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Заспокоєння хворого. Усунення загрози життю хворого та оточуючих.

Критерії якості лікування:

Зменшення психотичних проявів. Стабілізація позитивного настрою хворого.

Можливі побічні дії і ускладнення:

Індивідуальна підвищена чутливість до сібазону або натрію оксибутирату, що може призвести до тривалого сну (близько доби), гіпотонія, алергічні реакції. В хворих з підвищеною судомною готовністю пірацетам може спровокувати судомний напад.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації: Хворих, що знаходяться в стані збудження госпіталізують в психіатричний стаціонар. Наявність в анамнезі імпульсивної поведінки, плану здійснення суїциду або відсутність достатньої соціальної підтримки сприяють рішенню про госпіталізацію.

Хворих з аментативними розладами госпіталізують в соматичні відділення.

При короткочасних епілептичних пароксизмах або легкому психогенному чи психопатичному збудженні госпіталізація не потрібна.

Особливості госпіталізації:

Транспортування хворого проводиться в супроводі не менш як 3х осіб: двоє з них повинні знаходитися поруч, а третій – позаду хворого. Перевозити хворого краще в положенні лежачи, при посадці в машину та висадці з неї – підтримувати за руки.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

При гострих розладах психіки та поведінки, що створюють загрозу для життя хворого чи оточуючих амбулаторно-поліклінічний нагляд не ефективний.

При легкому психогенному чи психопатичному збудженні та при короткочасних епілептичних пароксизмах, що супроводжуються епілептичним збудженням – спостереження в психоневрологічному диспансері.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Розлади психіки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольна інтоксикація.

Код МКХ 10: F 10

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Вживання пацієнтом міцних алкогольних напоїв приводить до розладів психіки, що називаються алкогольним сп’янінням (алкогольною інтоксикацією неускладненою), а в деяких випадках навіть до отруєння. Алкогольне сп’яніння спочатку проявляється психомоторним збудженням, а через деякий час – пригніченням (в тому числі й дихального та судинно-рухового центрів) та буває:

· незначним (концентрація етанолу в крові становить 0,4-0,49 проміле);

· легким (концентрація етанолу в крові становить 0,5-1,49 проміле);

· середнім (концентрація етанолу в крові становить 1,5-2,49 проміле);

· сильним (концентрація етанолу в крові становить 2,5 і вище проміле);

В пацієнтів, що зловживають алкоголем, при відміні прийому останнього через 72-96 год. можуть виникати розлади психіки, що називаються алкогольним делірієм, або ж “білою гарячкою”. При цьому на початку наявний похмільний стан, а згодом наростає тривога, страх та передчуття, що наближується біда. Алкогольний делірій триває 3-5 діб. До характерних симптомів відносять:

· порушення сну (жахливі сновидіння, на 3-4 день взагалі безсоння з надмірною руховою активністю);

· вегетативні розлади (пітливість, тахікардія, аритмія, гіперемія обличчя та кон’юктив тощо);

· тремор усього тіла;

· міоклонії;

· хореоформні гіперкінези (безглузді хапальні рухи та збирання складок одягу);

· атаксія;

· яскраві галюцинації (зорові, слухові, тактильні – відчуття повзання комах, дрібних тварин, ввижаються страшні фантастичні істоти, вчуваються голоси, що дражняться, сваряться тощо).

Відповідно до суб’єктивних переживань, пацієнти з алкогольним делірієм стають агресивними до оточуючого світу, не відрізняють уявні та справжні образи та голоси, тому можуть завдати шкоди собі та оточуючим.

Алкогольний делірій на початку виникнення може ускладнитися гострою алкогольною енцефалопатією Гайє-Верніке з масивною сомато-неврологічною симптоматикою, підвищенням температури тіла до 40-41⁰С та з поступовим розвитком коматозного стану. Неврологічна симптоматика швидко змінюється, притаманне хаотичне рухове збудження в межах ліжка, невиразне бубоніння, симптоми орального автоматизму, приступи торсіонного спазму, ністагм або нерухомий погляд. Шкіра та слизові бліді, гемодинаміка нестабільна, тахіпноє до 40 за хвилину. В цьому стані хворий не створює безпосередньої загрози для себе та оточуючих.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Медичні працівники мають право не заходити без працівників міліції в приміщення, де знаходиться соціально небезпечний хворий. Завжди слід пам’ятати про можливість несподіваної агресії з боку пацієнта. Під час розмови обов’язкова присутність інших осіб (санітарів, середнього медичного персоналу), які в разі необхідності прийдуть на допомогу. Під час огляду присутні повинні розташовуватися таким чином, щоб запобігти можливій втечі пацієнта, спробі самогубства чи нападу. В разі виникнення необхідності утримувати пацієнта – його ноги потрібно фіксувати за стегна, а руки в ділянці плечових суглобів, не спричиняючи болю.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

З'ясувати, чи вживав напередодні пацієнт алкоголь та в якій кількості, чи раніше вживав пацієнт алкоголь протягом тривалого часу та коли останній раз був прийом алкоголю. Чи були раніше подібні стани. З'ясувати чи є в пацієнта порушення сну, чи не чує хворий зайвих голосів, чи не бачить зайвих істот.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Розмір зіниць, характеристика пульсу, вологість шкіри, запах алкоголю від пацієнта, наявність порушень зору, характер поведінки, неврологічний статус. Визначити психічний статус: орієнтованість в просторі та в особистості, адекватність поведінки та відповідей на поставленні запитання, наявність суїцидальних думок, відчуття переслідування, страху, наявність галюцинацій. Виключити органічну патологію (інфекційні захворювання, гіпоглікемію, гострий інфаркт міокарду)

Додаткові обстеження:

Проводяться по можливості. Вимірювання температури тіла. Цукор крові. ЕКГ (при вперше виявленому розладі психіки та поведінки).

Лікувальна програма:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в медикаментозній корекції немає.

При значному алкогольному сп’янінні та в разі загрози розвитку ускладнень (кома) – санація ротоглотки, при необхідності – інтубація трахеї. Промивання шлунку. Внутрівенно вводиться 5% розчин глюкози в комбінації з 5-10 мл 0,5% розчину вітаміну С, 5 мл 5% розчину вітаміну В₁, можливе застосування 20 мл 20% розчину пірацетаму.

Для купування делірію та з метою зниження вірогідності виникнення епілептоїдного нападу вводиться внутрім’язово 2-4 мл 0,5% розчину сібазону або внутрівенно повільно 20-30 мл 20% розчину натрію оксибутирата. Показано введення внутрішньо 100 мл 40% етилового спирту. 1% розчин димедролу в дозі від 1 до 5 мл внутрім’язово. Одночасно з психотропними засобами можливе застосування 1-2 мл 0,5% розчину вітаміну С, вітаміни групи В (не змішувати між собою!) в дозі 5 мл 5% розчину вітаміну В_1, 1-2 мл 5% розчину вітаміну В_6.. Корекція порушень електролітного балансу (магнію та калію). В разі алкогольної енцефалопатії Гайє-Верніке введення препаратів лише внутрівенно через порушення мікроциркуляції.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Заспокоєння пацієнта. Усунення загрози життю пацієнта та оточуючих.

Критерії якості лікування:

Купування делірію.

Можливі побічні дії і ускладнення:

При алкогольному сп’янінні підвищений ризик травматизму, переохолодження, аспірації. У фазі пригнічення можлива зупинка дихання, розвиток синдрому позиційного стиснення тканин з наступним розвитком некрозу.

Індивідуальна підвищена чутливість до сібазону або натрію оксибутирату, що може призвести до тривалого сну (близько доби), гіпотонії. Відсутність чутливості до сібазону або натрію оксибутирату. Алергічні реакції на вітаміни. Порушення ритму серця. При алкогольній енцефалопатії Гайє-Верніке можливий розвиток набряку легень та мозку. Під час госпіталізації можливе наростання дихальної недостатності та гіпотонії.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в госпіталізації немає.

При значному алкогольному сп’янінні, в разі розвитку ускладнень – госпіталізація у відділення з профілем ускладнення в положенні лежачи на лівому боці.

Пацієнтів з алкогольним делірієм госпіталізувати в Київську міську клінічну наркологічну лікарню самостійно або викликати для госпіталізації психіатричну бригаду.

 

Особливості госпіталізації:

Транспортування пацієнта проводиться в супроводі не менш як 3-х осіб: двоє з них повинні знаходитися поруч, а третій – позаду пацієнта. Перевозити пацієнта в стані сильного алкогольного сп’яніння слід в положенні лежачи на лівому боці, пацієнтів з делірієм – краще лежачи, при посадці в машину та висадці з неї – підтримувати за руки.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Амбулаторно-поліклінічний нагляд при відсутності ускладнень непотрібен.

 

****************************************

 

Нозологічна одиниця: Епілепсія

Код МКХ 10: G 40

Подальший нагляд

Хворі з дебютом епілепсії повинні бути обстежені у неврологічному стаціонарі або в епілептологічному центрі з подальшим наглядом невролога в поліклініці. Диспансерний нагляд невролога поліклініки здійснюється 1 раз в три місяці.

Показання для госпіталізації: всі хворі з вперше виниклим приступом судом. Госпіталізації підлягають і хворі з серією епілептичних приступів та епілептичним статусом.

Особливості госпіталізації: на ношах, потребують постійного нагляду медичного працівника з метою попередження пошкоджень та асфіксії у випадку повторних судом. Передбачити можливість продовження симптоматичної терапії під час транспортування.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі: при поодинокому приступі судом, який пройшов самостійно і не потребує парентеральної терапії.

 

****************************************

 

Нозологічна одиниця: Епілептичний статус

Код МКХ 10: G 41

Подальший нагляд

Обов’язкова госпіталізація в реанімаційне відділення багатопрофільних лікарень (обов’язкові відділення неврології та реанімації) в зв’язку з можливою необхідністю тривалого дозованого наркозу з застосуванням міорелаксантів.

Особливості госпіталізації: на ношах, потребують постійного нагляду медичного працівника з метою попередження пошкоджень та асфіксії при повторних судомах. Передбачити можливість продовження симптоматичної терапії під час транспортування.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Гіпертонічний криз

Код МКХ 10: I 11

Ознаки та критерії діагностики захворювання. Гіпертонічний криз спостерігаєтьсяпри гіпертонічній хворобі (ессенціальній гіпертонії) I-III ст. та симптоматичній артеріальній гіпертензії. Для ГХ І-ІІ стадій характерні неускладнені гіпертонічні кризи: кардіальний, церебральний та безсимптомний. Ускладнені гіпертонічні кризи є ознакою ГХ III ст.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. Положення пацієнта при неускладнених кризах довільне, при ГКС та ГПМК – горизонтальне, при ГЛШН – сидяче або напівсидяче.

Діагностична програма. Збір скарг та анамнезу, клінічний огляд, вимірювання АТ на обох руках, ЕКГ у 12 стандартних відведеннях

Обов’язкові дані анамнезу. Скарги на момент огляду. Дата та час захворювання, АТ на початку захворювання, прийняті до ШД препарати, динаміка АТ на фоні самолікування. Давність АГ. Робочий АТ. Підтримуюча терапія, яку дотримується пацієнт. Частота кризів та їх подібність до нинішнього.

Обов’язкові дані клінічного огляду: положення, колір шкіри, характеристика пульсу, аускультація серця.

Лікувальна програма. Застосування антигіпертензивних препаратів внутрівенно при ускладнених гіпертонічних кризах (β-адреноблокатори, діуретики, нітрати, клофелін, сірчанокислий магній з урахуванням показів та протипоказів, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію короткої дії дігідропіридинового ряду). При неускладнених гіпертонічних кризах β-адреноблокатори та нітрати сублінгвально або всередину, симптоматична терапія.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування. Зниження АТ на 1/3 від початкового при неускладненому гіпертонічному кризі або до визначених величин при ускладненому, в залежності від ускладнення.

Критерії якості лікування Поліпшення самопочуття, стабілізація гемодинаміки, попередження ускладнень при неускладненому гіпертонічному кризі, досягнення транспортабельності при ускладненому.

Можливі побічні дії і ускладнення. Можливі побічні дії антигіпертензивних препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації: ускладнені гіпертензивні кризи

Особливості госпіталізації: на ношах, при ГЛШН – напівсидячи, передбачити при необхідності можливість продовження симптоматичної терапії під час транспортування.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі при неускладнених гіпертонічних кризах і неадекватній підтримуючій терапії.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Стенокардія

Код МКХ 10: I 20

Лікувальна програма

1. Нітрогліцерин по 1 таблетці сублінгвально через кожні 5 хвилин до купування нападу або спрій нітрогліцерину мононітрату чи динітрату.

2. Корекція артеріального тиску та серцевого ритму.

3. При неефективності нітратів знеболення 0,05-0,1 мг фентанілу або 10-20 мг промедолу.

4. Оксигенотерапія при відсутності ефекту нітратів та ознак нестабільного перебігу хвороби (при підозрі на гострий коронарний синдром діяти згідно відповідного протоколу).

5. При варіантній вазоспастичній стенокардії – антагоністи кальцію (10 мг ніфедипіну під язик або верапаміл 2,0 внутрівенно), при інших формах стенокардії – бета-адреноблокатори короткої дії внутрішньо (при відсутності протипоказів!).

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування. Повне купування ангінозного нападу. Стабілізація гемодинаміки при її порушенні.

Критерії якості лікування. Поліпшення самопочуття, купування ангінозного нападу, стабілізація гемодинаміки, попередження ускладнень.

Можливі побічні дії і ускладнення. Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації. При нестабільній стенокардії з типовими змінами на ЕКГ та (або) порушенням гемодинаміки госпіталізація в відділення гострої коронарної патології (інфарктні, кардіореанімаційні), при їх відсутності – в блок інтенсивної терапії кардіологічного відділення. При прогресуючій нестабільній стенокардії без змін на ЕКГ – госпіталізація у кардіологічне відділення.

Особливості госпіталізації. На ношах, при ГЛШН – напівсидячи, передбачити при необхідності можливість продовження симптоматичної терапії під час транспортування.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі. При стабільній стенокардії за умов повного купування ангінозного нападу.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Гострий коронарний синдром

Код МКХ 10: I 20-22

Діагностична програма

Обов'язкові дослідження:

Обов’язкові дані анамнезу: дата і час від початку серцевого нападу, скарги на момент огляду, з детальним зазначенням локалізації больового нападу, характеру болю, наявності іррадіації, зв’язку з фізичним навантаженням, зміни болю після прийому нітратів. Обов’язково зазначається чи були подібні напади в минулому. Наявність ішемічної хвороби серця (ІХС) та ессенціальної або симптоматичної артеріальної гіпертензії в анамнезі. Наявність супутньої патології (цукровий діабет та інші важкі хронічні захворювання). Робочий АТ. Підтримуюча терапія, якої дотримується пацієнт.

Дані клінічного огляду (положення, колір шкіри, характеристика пульсу, аускультація серця, вимірювання АТ, аускультація легень, наявність та характер задишки, набряки тощо).

ЕКГ у 12 відведеннях. При підозрі на ГІМ задньо-базальної стінки лівого шлуночка додаткові відведення по Слопаку. При підозрі на ГІМ високих передніх відділів – реєстрація грудних відведень на 2 ребра вище, при підозрі на ГІМ правого шлуночка – реєстрація правих грудних відведень.

Додаткові дослідження:

Лабораторне обстеження: кількісне або якісне визначення рівня міоглобіну, МВ-КФК та тропоніну Т або І переважно за рахунок проведення експрес-тестів.

Лікувальна програма *

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту:

1. Аспірин в дозі 300 мг, розжувати.

2. Надійний, стійкий зв’язок з периферійною веною за допомогою венозного катетера.

3. Нефракціонований гепарин (4000 од. внутрівенно) або еноксапарин (0,1 мг/10 кг) внутрівенно або фондапаринукс 2,5 мг внутрівенно:

3.1. При гострому інфаркті міокарду без підйому сегменту ST та нестабільній стенокардії перевага надається фондапаринуксу 2,5 мг внутрім’язово.

3.2. При гострому інфаркті міокарду з підйомом сегменту ST:

3.2.1. Якщо планується первинне коронарне втручання або системний тромболізис альтеплазою чи тенектеплазою – нефракціонований гепарин (4000 од. внутрівенно) або еноксапарин (0,1 мг/10 кг) внутрівенно (перевага надається еноксапарину).

3.2.2. Якщо планується системний тромболізис стрептокіназою або не планується первинне коронарне втручання чи системний тромболізис – фондапаринукс 2,5 мг внутрівенно,.

4. При наявності больового нападу – повноцінне знеболення наркотичними анальгетиками (перевага надається морфіну гідрохлориду, як альтернатива – фентаніл, можливе застосування промедолу) лише внутрівенно повільно. При нестабільній гемодинаміці застосовують переривчате введення наркотичного анальгетика невеликими дозами під контролем змін АТ.

5. Нітрати при наявності нападів стенокардії та/або ознак ГЛШН (класифікація за T.Killip-J.Kimball, 1969). Як альтернативу можна використовувати сідноніміни.

6. Госпіталізація на ношах в ЛПЗ:

6.1. При гострому інфаркті міокарду без підйому сегменту ST – в інфарктне відділення ЛПЗ.

6.2. При гострому інфаркті міокарду з підйомом сегменту ST – в першу чергу в ЛПЗ, де наявна агіографічна установка (без проведення системного тромболізису на догоспітальному етапі) для первинного коронарного втручання (П