Порядок розв’язування практичного завдання №1

 

1. Визначити еквівалентну кількість речовини в первинній хмарі:

 

, (т) (1.1)

 

де К₁ - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (табл.2);

К₃ - коефіцієнт, який дорівнює відношенню порогової токсодози хлору

до порогової дози інших СДОР (табл.2);

К₅ - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря

(інверсія – 1, ізотермія – 0,23, конвекція – 0,08);

К₇ - коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл.2);

Q₀ - кількість викинутого (розлитого) СДОР, т.

 

2. Визначити час випаровування СДОР з площі розливу:

 

, (год) (1.2)

 

де d - густина СДОР, т/м³ (табл.2);

h - товщина шару СДОР:

- що вільно розлилася на підстилаючій поверхні

приймається h = 0,05м;

- при розливі із ємності, яка має піддон h = H - 0,2м,

де Н – висота піддону (обвалування), м.

 

Визначити еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:

, (т) (1.3)

 

де К₂ - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР

(табл.2);

K₄ - коефіцієнт, який враховує швидкість повітря (табл.4);

N - час, що минув від початку аварії (в умовах завдання), год.;

K₆ - коефіцієнт, який залежить від N:

K₆ = N^0.8 при N<T;

K₆ = T^0.8 при N>T, де T - тривалість випаровування речовини, год.

 

3. Визначити глибину зони зараження СДОР первинною Г₁ (вторинною – Г₂) хмарою, в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості повітря. Користуючись табл.3 визначити глибину зони можливого зараження Г₁ для Q₁ та Г₂ для Q₂. Якщо значення Q₁ і Q₂ не співпадають зі значеннями в таблиці 3, то глибини Г₁ та Г₂ визначаємо за формулою:

 

(км) (1.4)

 

де Q_м - менше, а Q_б - більше граничне значення проміжку, в якому знаходиться значення Q₁ або Q₂, Г_м - менше, а Г_б - більше значення глибини зони можливого зараження СДОР, які відповідають граничним значенням проміжку Q_б - Q_м для конкретної швидкості вітру.

 

4. Визначити повну глибину зони зараження Г_п1:

 

, (км) (1.5)

 

де Г₁₍₂₎ - найбільший із розмірів Г₁ і Г₂ ;

Г₂₍₁₎ - найменший із розмірів Г₁ і Г_2.

Отримане значення Г_п1 порівняти з максимально можливим значенням глибини перенесення повітряних мас, яка визначається за формулою:

 

, (км) (1.6)

 

де V – швидкість переносу попереднього фронту зараженого повітря, км/год. (табл.5).

За кінцеву величину повної глибини зони зараження - Г_п приймаємо менше значення Г_п1 або Г_п2.

 

5. Визначити площу зони можливого зараження хмарою СДОР:

 

(км²) (1.7)

 

де f – кутові розміри зони можливого зараження:

 

- при швидкості вітру - ≤ 0,5 м/с → f = 360˚;

- при швидкості вітру - 0,6 – 1 м/с → f = 180˚;

- при швидкості вітру - 1,1 – 2 м/с → f = 90˚;

- при швидкості вітру - >2 м/с → f = 45˚.

 

6. Визначити площу фактичного зараження S_f:

 

, (км²) (1.8)

 

де К_в - коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря: інверсія – 0,081; ізотермія – 0,133; конвекція – 0,235.

 

7. Нанести на карту №1 (додаток Б2), згідно розрахунків, зону хімічного зараження. Для цього від об’єкту, де відбулася аварія, в напрямку повітря провести лінію. Ця лінія є бісектрисою кута f. Відкласти на лінії відстань Г_п з врахуванням масштабу (1поділка - 5км). Отримуємо зону хімічного зараження, яка обмежена колом, півколом, сектором, що мають кутові розміри f і радіус, який дорівнює глибині зараження Г_п.

8. Для своєчасного прийняття заходів профілактики, рятування людей дуже важливо знати, коли підійде до даного населеного пункту, об’єкта (певного рубежу) хмара зараженого повітря для того, щоб своєчасно попередити їх про небезпеку, яка їм загрожує. Тому своєчасно складається графік сповіщення міст, селищ, районів. При цьому потрібно враховувати, щоб час сповіщення (t_сп) і час прийняття заходів безпеки (t_зб) були менше часу підходу зараженого повітря t, тобто

(1.9)

Як тільки сталася аварія, необхідно зразу вести роботи по ліквідації аварії, порятунку людей в зоні застосування хімічної зброї або вибуху, розливу СДОР. В цей період необхідно знати час (t_ур) вражаючої дії речовини. Отримані дані по часу вражаючої дії СДОР передаються в центр (штаб) координації рятувальних робіт, де уточнюється графік сповіщення, розробляються заходи профілактики по зниженню ураження людей, встановлюється матеріальне забезпечення рятувальних робіт, засобів індивідуального і колективного захисту людей.

9. Час підходу зараженого повітря до об’єктів, які попадають в зону зараження визначити за формулою:

t_i = L_i / V, (год) (1.10)

 

де L_i – відстань від і-го об’єкта, де відбулася аварія до найближчих населених пунктів в напряму розповсюдження хмари, км (провести вимірювання по карті №1 з врахуванням масштабу); V – швидкість переносу попереднього фронту хмари зараженого повітря, км/год (табл. 5).

10. Для задач № 1-6 визначити можливі втрати робітників і службовців на аварійному об’єкті в залежності від умов перебування і забезпечення засобами індивідуального захисту. Для цього за табл. 6 визначити відсоток можливих втрат працівників, які знаходяться в простих укріпленнях будинку, в залежності від забезпеченості людей протигазами. Враховуючі кількість працівників, визначити кількість потерпілих людей в осередку ураження. При кількості більше 10 визначити орієнтовну структуру втрати людей:

- в легкому ступені – 25%;

- в середньому і важкому ступенях (з виходом з ладу не менше ніж на 2-3 тижні і з потребою госпіталізації) – 40%;

- зі смертельними випадками – 35%.

11. Якщо в результаті аварії утворюється зона хімічного ураження, визначити можливі втрати цивільного населення пунктів, що попадають в цю зону (табл.6). Оскільки не враховується детальний план населених пунктів, кількість населення, яке попадає в зону хімічного ураження приймається орієнтовно в залежності від населеного пункту: Калуж – 180 тис., Баргузін – 120 тис., Велич – 100 тис., Семенівка – 90 тис., Суневе – 12 тис., Глобино – 18 тис., Червоне – 8 тис., Високе – 15 тис., Сороки – 10 тис., Долина – 14 тис., Піщане – 12 тис., Санаторій – 1 тис. Люди знаходяться в будинках без ЗІЗ. Визначити орієнтовну структуру втрати людей.

Таблиця 2