Структура та зміст комплексного організаційного проекту

Техноробочий проект являє собою проект технічний, сполучений з робочими кресленнями. При цьому в тих норабочем-проект, як і в технічному проекті, проектна організація повинна дати обгрунтування основних питань, повязаних із здійсненням будівництва і експлуатацією підприємства, з урахуванням новітніх досягнень науки і техніки. Техноробочі проекти виконуються для об'єктів, будівництво яких намічається здійснювати по типових проектах, а також для технічно нескладних об'єктів; у них вирішуються ті ж питання, що і при двохстадійному П. Порядок експертизи і затвердження проектів залежить від кошторисної вартості проектованих об'єктів.

Стадії технічного проекту – це:

а) розробка основних положень системи організації в-ва, принципів їх функціонування, методів зв’язків з іншими підрозділами; б) прийняття рішень по інформаційному забезпеченню і системі документообігу.

Стадій робочого проекту:

а) розробка комплексу робочої кокументації: - структурні схеми; - організаційно-планові розрахунки; - формування нормативної і інформаційної бази; - організаційні процедури і документи; - посадові інсрукції і положення; - стандарти підприємства;- програмне забезпечення.

Проектні рішення в більшості випадків спрямовані на вирішення таких завдань як експлуатаційні, конструкційні та енергозберігаючі.

Проектні рішення застосовні як для окремих об'єктів, так і систем починаються з вироблення технічного завдання (ТЗ) на проектування. У ТЗ містяться основні відомості про об'єкт проектування, умови його експлуатації, а також вимоги, які пред'являються замовником. Найважливіша вимога до ТЗ - це його повнота.

Проектування організації виробництва – це процес розробки організаційної, технологічної і планово-економічної документації, необхідної для створення і здійснення на практиці виробничої системи.

Проект організації виробництва включає: – загальносистемні дані – виробнича структура підприємства, система управління, склад і чисельність кадрів, система оперативно-виробничого планування; – організаційні рішення, які відносяться до підсистем – технічна підготовка виробницва, організація виробничих процесів, виробнича структура підприємства, матеріально-технічне забезпечення, служби маркетингу і збуту.

 

49. Технологія розробки комплексного організаційного проекту підприємства.

Організаційний проект є цільовою зміною організації в цілому. Спільними рисами для організаційних таких організаційних проектів, як реформування підприємства, реалізація нової концепції управління підприємством, створення нової організації чи проведення міжнародного форуму є:цілі проекту визначені, але кількісні та якісні результати проекту важно прогнозувати;тривалість проекту може корегуватися під час реалізації проекту; використовується жорсткий контроль за економічністю використання ресурсів.

Головна мета організаційного проектування полягає в побудові раціональних схем поєднання в просторі і часі всіх складових виробничого процесу — праці, предметів праці і засобів праці — у заданих виробничих умовах із найкращими техніко-економічними показниками вирішення завдань, поставлених перед системою, що проектується.

Цілі організаційного проектування полягають у забезпеченні максимально можливої ефективності виробництва, що проектується, на стадії його експлуатації, використовуючи для цього засоби організації.

Реалізація мети організаційного проектування потребує вирішення комплексу проектних завдань організації виробництва, праці та управління, спрямованих на надання виробництву сукупності властивостей, які зумовлені вимогами зовнішнього середовища. При цьому використовується блочно-ієрархічний підхід до структурування виробничої системи у функціональному аспекті, виходячи з вимог ринку.

Основні кроки у плануванні проектів
1. Встановити:а) дати початку і кінця, бюджети, технічні результати. Це сприяє цілеспрямованості керівництва і мотивує виконавців;б) внутрішні цілі — контрольні точки (milestones), тобто значні проміжні результати-події, вчасне виконання яких дасть змогу досягти загальної мети проекту; в) відповідальних осіб або відділи, участь яких є запорукою успішного виконання проекту.
2. Розробити план, у якому визначити: а) усі роботи за проектом (тобто кожний вид діяльності та його зміст);б) робочу структуру проекту (WBS);в) логічну послідовність робіт, у тому числі попередні й наступні, а також паралельні роботи.

3. Побудувати планову діаграму (сітковий графік).

4. Визначити тривалість робіт (календарний план, діаграма Гантта).

5. Визначити затрати і ресурси (трудові) за кожним видом робіт.

Цілі проекту. Цілі – це досить загальна інформація, заяви про те, чого організація планує досягти на шляху до виконання своєї місії. Цілей у організації, як правило 3-5. Кожна з них обмежена одним реченням. У свою чергу, кожна з цілей містить в собі 2-5 завдань, які мають бути конкретними і такими, що вимірюються.

Контрольні точки. Контрольна точка в проекті – це будь-яка значна подія, яка відбувається у запланований період часу і характеризує завершення певного етапу або фази проекту. Графік контрольних точок відображає основні етапи роботи над проектом, він показує попередню, приблизну оцінку витрат часу, вартість та перелік необхідних ресурсів. Контрольні точки повинні бути зрозумілі всім учасникам проекту. Графік контрольних точок повинен встановлювати відповідальних за виконання конкретних етапів роботи.

 

50. Управління реалізацією організаційного проекту підприємства.

Управління проектами - синтетична дисципліна, що об'єднує як спеціальні, так і професійні знання. Спеціальні знання відбивають особливості тієї галузі діяльності, до якої належать проекти (будівельні, інноваційні, освітні, екологічні, дослідні, організаційні та ін.)

Методи управління проектами дозволяють:Визначити цілі проекту та провести його обгрунтування; Виявити структуру проекту (підцілі, основні етапи роботи, які належить виконати); Визначити необхідні обсяги та джерела фінансування;Підібрати виконавців, зокрема, через процедури торгів і конкурсів; Підготувати та укласти контракти; Визначити терміни виконання проекту, скласти графік його реалізації, розрахувати необхідні ресурси; Розрахувати кошторис і бюджет проекту;Планувати і враховувати ризики; Забезпечити контроль за ходом виконання проекту і багато іншого.

Керованими параметрами організаційного проекту є: Обсяги і види робіт за проектом; Вартість, витрати, витрати за проектом; Тимчасові параметри, що включають терміни, тривалість і резерви виконання робіт, етапів, фаз проекту, а також взаємозв'язку робіт; Ресурси, необхідні для здійснення проекту, в тому числі: людські або трудові, фінансові ресурси, матеріально-технічні, що розділяються на будівельні матеріали, машини, обладнання, комплектуючі вироби і деталі, а також обмеження по ресурсах; Якість проектних рішень, застосовуваних ресурсів, компонентів проекту.

Можна перерахувати наступні механізми управління проектами: Механізми комплексного оцінювання; Механізми діагностування; Механізми агрегування; Механізми вибору (учасників, ресурсів та ін.); Механізми забезпечення ресурсами; Механізми планування (оптимізація бізнес-процесів, мінімізація втрат та ін.); Механізми розподілу витрат та ресурсів; Механізми управління ризиком; Механізми фінансування; Механізми самоокупності; Противитратні механізми; Механізми управління якістю. Механізми ціноутворення; Механізми оперативного управління; Механізми стимулювання; Механізми співпраці з замовником.

51. Підприємство як соціальна система.

Система — це щось ціле, створене з окремих частин і елементів для цілеспрямованої діяльності. Ознаки системи характеризуються: безліччю елементів; єдністю головної мети для всіх елементів; наявністю зв'язків між елементами; цілісністю і єдністю елементів; структурою та ієрархічністю, відносною самостійністю; чітко вираженим управлінням.

Властивості систем: система прагне зберегти свою структуру (ця властивість заснована на об'єктивному законі організації — законі самозбереження);
система має потребу в управлінні (існує набір потреб людини, тварини, суспільства, великого соціуму);
у системі формуються складні зв'язки в залежності від індивідуальних властивостей її елементів і підсистем (система може мати властивості не властивих їй елементів, і може не мати властивостей своїх елементів);
кожна система має вхідний вплив, систему переробки (обробки), кінцеві результати (вихід) і зворотний зв'язок

На вході система зазнає впливу з боку середовища, а через вихід вона впливає на зовнішнє середовище.

Крім основної ознаки класифікації системи можна розділити на: штучні і природні; відкриті і закриті; детерміновані і стохастичні; тверді і м'які.

Класифікація систем може бути здійснена за різними ознаками, однак основною є групування їх у три підсистеми: технічну, біологічну і соціально-економічну.

Технічна підсистема включає верстати, устаткування, комп'ютери й інші працездатні вироби, що мають інструкції для користувача.

Біологічна підсистема включає флору і фауну планети, у тому числі відносно замкнуті біологічні підсистеми, наприклад, мурашник, людський організм та ін.

Соціально-економічна підсистема характеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Як характерний приклад соціально-економічної підсистеми можна навести підприємство, його виробничий колектив. Ці підсистеми істотно випереджають біологічні за розмаїтістю функціонування. Набір рішень у соціально-економічній підсистемі характеризується великим динамізмом як у кількості, так і в засобах і методах реалізації. Це пояснюється високим темпом змін у свідомості людини, а також нюансів у її реакціях на однакові й однотипні ситуації.

Організація – це частина суспільства, що звичайно трактується як спеціально сконструйована цілеспрямована система. Однак таке розуміння є занадто вузьким і суперечить соціальній природі організацій, тому що багато з них виникають природним, а не штучним шляхом, у процесі самоорганізації, у результаті міжособистісної взаємодії людей.

Під соціальною організацією розуміють відносно стійку соціальну цілісність, яка характеризується розумною поведінкою.

Прикладами соціальних організацій є не тільки штучні формальні організації(переважно економічні), а й природні організації, що виникають стихійно, шляхом самоорганізації, а також так звані природно-штучні організації, що мають часткове природне,а часткове штучне походження.

Існує розподіл організацій на формальні й не формальні,який іноді ототожнюють із розподілом на штучні і природні

Загальна теорія соціальних організацій опирається не лише на результати наукових досліджень, а й на практичні методи проектування й удосконалювання організацій.

Організаційні відносини характеризуються розвитком й всебічним використанням організацією здатностей працівників, задоволення їхніх різноманітних потреб,використання механізмів самоорганізації й внутрішнього контролю за їх поведінкою й діяльністю, стимулювання процесів групової динаміки

 

52. Соціотехнічне проектування.

Динамічний розвиток технічної,потім інженерної,а з диференціацією останньої також проектної діяльності сформували відособлений напрям – соціотехнічне проектування. Соціотехнічне проектування – це індивідуальне проектування без прототипів,і тому воно орієнтовано на реалізацію ідеалів, що формуються в теоретичній або методологічній сферах або в культурі загалом, з урахуванням конкретної специфіки кожного об’єкта і його контексту.

До продукту соціот.д-ті – не можна доторкнутися як до об’єкта дослідження класичної технічної науки або як штучного виробу.

Соціальне проектування являє собою конструювання, локалізоване за місцем,часом й ресурсам дії, спрямованістю на досягнення соціально значущої мети. Соц..проект. є соціологічним. Усякий соц.. проект до свого оформл. має вихідне бачення змісту і призначення пропонованого нововведення., а отже грунт на певній філософській і соціолог.концепції миру й людини, навіть якщо це не відбито в проектній документації. Обмеження – сприяло те, що бізнес-проектне мислення,яке випереджає технолог.ідеї соц..проект.виходило з оцінювання успішності проекту за показниками економ.ефективності,а такий підхід мало застосовуваний у соц..роботі й іншій д-ті соціокультур.харак-ру.

Соціот.проект. потребує захисту від впливу організ.вимог,що д-ть на п-ві. Основним засобом відповідного захисту є офіційна санкція керівництва на проектув.та впровадж.проектних розробок.

Технічне проект.витискається соціотехн.,концепція якого виходить із того, що головна увага повинна повинна приділятися не машинним компонентам, а людській д-ті, її соц..і психолог.аспектам.

53. Ергономічне та інженерно-технічне проектування.

Ергономічне забезпечення системи "людина-техніка-середовище" являє собою комплекс науково-методичних положень,принципів та організаційних заходів, спрямованих на досягненнязаданих (необхідних) властивостей системи, яка проектується.

Ергономічні вимоги можна поділити на:

загальні, які мають міжгалузевий характер і є універсальнимита варіативними;

окремі, що визначаються специфікою системи та особливос-тями її експлуатації.

Ергономічне забезпечення при проектуванні спрямовано на підвищення ефективності (продуктивності) системи людина -- машина (СЛМ) і якості праці, безпеки експлуатації й обслуговування, поліпшення умов праці, скорочення термінів освоєння систем, економію витрат фізичної і нервово-психічної енергії працюючої людини завдяки максимально-можливому узгодженню технічної частини системи з можливостями й особливостями людини. При цьому досягається значний соціально-економічний ефект, що виражається в підвищенні привабливості і змістовності праці, збереженні здоров'я і підтримці високої працездатності, скороченні непродуктивних втрат робочого часу, зменшення витрат та надання пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці і т.д.

У загальному виді ергономічне забезпечення проектування передбачає необхідну автоматизацію і механізацію технічних процесів, оптимальний розподіл функцій у системі, інформаційна взаємодія людини з її технічною частиною, раціональну конструкцію робочого місця й організацію трудової діяльності, оптимальні для життєдіяльності і працездатності людини умови виробничого середовища при обов'язковому дотриманні техніки безпеки.

Облік ергономічних вимог (ЕВ) у процесі проектування проводиться не тільки при різних методичних, але і практичних підходах (інженерне, технологічне, архітектурно-будівельне, художньо-конструкторське, організаційне, соціально-ергономічне проектування і т.д.).

Науково-методичною основою і інструментом системи ергономічного забезпечення є ергономічне проектування, що служить складовою частиною загального проектування і спрямовано на створення таких засобів, умов і процесів праці, що забезпечують підвищення його продуктивності при збереженні здоров'я і всебічного розвитку особистості.

Предметом ергономічного проектування є процес, засоби й умови діяльності. Для проектування взаємодії людини з технічними засобами необхідно визначити роль і місце людини в системі, ступінь автоматизації і механізації, тобто розподіл функцій між людиною і технікою; вирішити питання ієрархії, структурної і функціональної побудови системи й окремих робочих місць, тобто інформаційного забезпечення діяльності; врахувати особливості просторового компонування, організації, конструкції робочих місць, устаткування, інструмента, оргтехоснащення.

Результатом ергономічного проектування є ергономічне рішення, що являє собою проект діяльності (професіографічний опис діяльності на структурно-операційному рівні і просторово-компоновочне рішення робочого місця), виконаний при послідовній реалізації ергономічних вимог з врахуванням специфіки об'єкта проектування.

Ергономіка — це процес наукової організації праці, направлений на створення засобів оптимізації праці, вдосконалення методів виконання людиною якої-небудь роботи з урахуванням її безпеки, комфортності і продуктивності. Можливо, відносно організації порядку у вашому службовому приміщенні це звучить трохи пафосно, проте вибір і розміщення меблів, устаткування, довідкових матеріалів, різного приладдя у вашому офісі може здійснити значний вплив на те, як ви працюєте.

 

54. Функціональне та процес не управління соціальними проектами.

Соціальний проект — це сукупність документів, що в них викладено цілі, засоби й етапи реалізації передбаченої програми соціальних змін.

Дієвість соціального проектування залежить як від його методів, так і від урахування в ньому економічних проблем та екологічних вимог регіону, майбутніх змін у техніці й технології тощо.

Отже, соціальне проектування обслуговує всі види діяльності людини, проте лише за системного підходу можливе оптимальне проектування суспільних явищ і процесів. У цьому й полягає особливість соціального проектування, що воно охоплює всі види суспільної життєдіяльності на різних її рівнях: організація, район, місто, область, країна в цілому.Соціальне проектування має орієнтуватися не на суб'єктивні бажання, а на знання об'єктивних законів соціального розвитку, на наукові методи — використання матриці ідей, уходження в роль, методи аналогій, асоціацій, повної реорганізації тощо.

Соціальні проекти – пов’язані з реформуванням системи управління, створенням системи соціального захисту, охороною здоров’я подоланням наслідків природних, екологічних та соціальних потрясінь та іншими чинниками соціального характеру.

Управління проектом – це процес управління людськими, фінансовими та матеріальними ресурсами протягом всього циклу здійснення проекту за допомогою сучасних методів управління.

В розвинутих країнах іде постійний пошук методів ефективної реалізації проектів, при цьому центральне місце приділяється функціям планування та контролю.

Перші інструменти для вирішення завдань управління проектами з’явились в середині 50-х років та були засновані на використанні методу критичного шляху (СПУ) та методу оцінки та перегляду планів (ПЕРТ). В сучасних умовах використовуються такі методи як календарне планування, логістика, поточне (стандартне) планування, структурне, ресурсне, імітаційне, стратегічне планування та інші.

Соціальна ефективність проекту визначається у ході діагностики соціальної системи п-ва або навколишнього середовища, точніше соціальної діагностики,що являє собою процес установлення ступеня відповідності або невідп.параметрів соц..реальності соц..показникам і нормативам.

Соц..діагн.здійсн. за допомогою об’єктивних (вик.статистичних даних про стан соц..реальності) та суб’єктивних (усталені установки населення певного регіону і бачення дослідників соц..проблем) методів дослідження.

Показники,застосовувані у соц..сфері,відбивають культурні традиції,прийняті стандарти життя,ідеальні уявлення про добробут. Соц..оцінюв.проекту покликане дати її ініціатору харак-ку соц.. реальності тут і зараз.