Оформлення списку використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, недоцільних скорочень тощо.

Джерела розміщують одним із таких способів:

1) у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій);

2) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, внесені до списку, варто подавати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів із обов’язковим наведенням назв праць.

Зразки бібліографічного опису джерел

І. Однотомні видання

Книги одного, двох, трьох авторів

Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества: Толковый словарь терминов и концепций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. – 301 с.

Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. – К.: Центр вільної преси, 2003. – 200 с.

Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (На матеріалах сучасної газетної публіцистики): Монографія / За ред. В. Різуна. – К., 2002. – 392 с.

Книги чотирьох авторів

Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація: Підручник. – К.: Либідь, 1997. – 216 с.

Або:

Масова комунікація: Підручник / Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. – К.: Либідь, 1997. – 216 с.

Перекладні видання

Фихтелиус Э. Десять заповедей журналистики / Перевод со швед. В. Менжун. – Стокгольм, 1999. – 155 с.

Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак. – Львів: Літопис, 2000. – 288 с.

Іншомовні джерела

Garnett J. L. Communicating for Results in Government: A Strategic Approach for Public Managers. – San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1992. – 306 p.

Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.

Барчан В. Данте в художній рецепції Т. Осьмачки („Містерія”, „Данте”) // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 5: Міжнарод. наук. конф. „Українська література в загальноєвропейському контексті”. – Ужгород, 2002. – С. 21–30.

Словники, довідники, енциклопедії

Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. нормат. док. та інформац. мат. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліф. / Упоряд. Ю. І. Цеков, переднє слово Р. В. Бойка. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000. – 64 с.

Антології

Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – 633 с.

Хрестоматії

Історія української преси ХХ століття: Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд., автор іст.-біогр. нарису та приміт. О. Г. Мукомела. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 352 с.

Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ ст. / Упоряд. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко. – К., 2000. – 456 с.

Брошури

Грушевський М. Про українську мову і українську школу / Передм. Я. П. Гояна. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.

Колісник Ю. Преса національних меншин України в умовах становлення демократії (1992–1997 рр.). – Л.: ПАІС, 1999. – 36 с.

Навчальні програми

Історія української журналістики ХІХ–початку ХХ ст.: Навч. програма / Упоряд. Н. М. Сидоренко. – К., 2001. – 28 с.

Перевидання (доповнення, перероблення)

Бєляков О. О. Екологічна проблематика в засобах масової інформації: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: ВПЦ „Київ. ун-т”, 2003. – 186 с.

Репринтні, препринтні, факсимільні видання

Русалка Дністровая / Вступ. ст., приміт., підготовка текстів М. Шалати. – К.: Дніпро, 1987. – 206 с.

ІІ. Багатотомні видання

Українські письменники: Бібліогр. словник: У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

ІІІ. Неопубліковані джерела

Дисертації

Автореферати

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем: Автореф. дис.... д-ра філол. наук / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 43 с.

Архівні матеріали

Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки // Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф. 1061, оп. 1, спр. 8–12; Ф. 1063, оп. 3, спр. 1–3.

Електронні джерела

Новий канал // http://www.novy.tv – 2004

Хакеру на замітку // [e-mail]. – 1996

BBC, Українська служба // http://www/bbc/co.uk/ukrainan - 2004

ІУ. Складова частина документа

Розділ або інша складова з книги

Владимиров В. М. Теоретичні основи журналістики в світлі теорії розуміння // Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: Монографія. – К., 2003. – С. 73–113.

Передмова, вступна стаття, післямова

Від укладачів // Неформальна преса в Україні (1988–1991): Каталог за матеріалами газетних фондів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. – К.: Смолоскип, 2001. – С. 5–6.

Стаття із збірника, журналу, наукових праць і т.п.

Винниченко В. Щоденники // Київська старовина. – 2000. – № 5. – С. 50–76.

Демченко В. Д. Алые паруса «Cosmopolitan»: (Отчего глянцевый женский журнал доминирует на постсоветском информационном пространстве) // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство, журналістика. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 5. – С. 3–7.

Стаття з газети

Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 листоп.

Стаття з енциклопедії, довідника

Бернштейн Б. Д. Журналістика // Історія української літератури: У 8 т. – К.: Наук. думка, 1968. – Т. 4. – С. 52–81.

Чабан М. Авраменко (Авраменко-Ірій) Андрій Васильович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енцикл. довідника / За ред. М. М. Романюка. – Л., 2002. – Вип. 8. – С. 4–5.

Епістолярні джерела

Вороний М. Лист до М. Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М. Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного. – К.: Українські пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Інтерв’ю, відповіді на анкету, запитання і т.п.

Життєдайні зерна знань: Розмова проф. О. Коновця і проф. Н. Сидоренко // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 лист. – С. 10.

Некрологи

Державин В. [Некролог] // Визвольний шлях (Лондон). – 1964. – Ч. 4. – С. 359.

Чого варто уникати при написанні наукової роботи:

Розмовного стилю і сленгу (у письмових роботах вони недоречні, в усному виступі в незначній дозі – можливі);

Зайвого гумору, іронії, дошкульності, критиканства;

Незрозумілих абревіатур і скорочень без їхнього пояснення; недоцільно використовувати абревіатури і скорочення в заголовках, рубриках;

Мовних штампів. Без спеціальної термінології неможлива жодна наукова праця, але варто простежити за точністю у передачі думки. Не втрачайте почуття міри, не пишіть довгі складні речення з заплутаними конструкціями, з використанням наукоподібних слів, псевдонаукового стилю (часто саме такі претензійні та малозрозумілі слова використовуються неправильно, затуманюють смисл, знижують якість дослідження);

Надмірного використання дужок (зловживання ними означає, що дослідник працює „неритмічно”, зайвий раз нагадує про подробиці й уточнення другорядного значення), знижується ясність;

Чоловічого „шовінізму” у мові, зокрема науковій (неточність знання і зловживання чоловічим родом при з’ясуванні, хто „автор(ка)” чи „дослідник(ця)”, „він” чи „вона”; слід перевіряти ініціали авторів досліджень, на які доводиться покликатися);

Наказовості, повчальності. Надмірне чи несуттєве вживання „повинно, має, мусить, необхідно і т.д.” часто надають тексту зобов’язуючого відтінку;

Тавтології: стежити за тим, аби одне й те ж слово (навіть поняття) не повторювалося надто часто. Використовуйте синоніми, зазирайте у словники.

 

Побажання. Ще раз перевірте себе:

Як правило, написання роботи починається із чернетки (чорнового рукопису), коли вимальовується основна композиція дослідження, здійснюється опис, аналіз та узагальнення матеріалу. Найчастіше вступ дається найважче і пишеться наприкінці (для дисертації, монографії, доповіді).

Редакторський хист знадобиться і при читанні власної роботи, щоб критично оцінити написане, перевірити концепцію, підсилити обґрунтованість висновків, скоротити другорядний матеріал, простежити логічні зв’язки між окремими частинами, визначити доцільність уведення таблиць, малюнків, додатків тощо.

Завжди перечитуйте і вичитуйте свою роботу. Не покладайтеся на „розум” комп’ютера, не зловживайте „електронним перекладом” – часто саме тут закрадається плутанина, неточність, некваліфікованість. На кожній сторінці може бути не більше двох виправлень! (акуратно – чорним чорнилом, шляхом вклеювання окремих знаків чи слів, з використанням коректора чи інших засобів правки надрукованого тексту).

Не поспішайте здавати роботу одразу, щойно з принтера. Відкладіть свою працю на якийсь час (краще на добу), щоб свіжим оком її переглянути й оцінити, внести правки, усунути прорахунки. Те, що вчора здавалося досконалим, завтра сприйматиметься з застереженнями.

Завжди залишайте у себе другий примірник роботи (а також електронний варіант).