Мета, завдання і зміст фізичного виховання учнів початковою школи

Метою фізичного виховання в початковій школі є сприяння всесторонньому і гармонійному розвитку особи. Це поняття включає міцне здоров'я, відповідний рівень розвитку рухових здібностей і фізичного розвитку, необхідні знання і навики в області фізичної культури, мотиви і уміння здійснювати фізкультурно-оздоровчу і спортивну діяльність.

Конкретними завданнями фізичного виховання класів, що вчаться, I—IV є:

— зміцнення здоров'я, поліпшення постави, сприяння гармонійному фізичному розвитку, вироблення стійкості до несприятливих умов зовнішнього середовища;

— оволодіння «школою рухів»;

— розвиток координаційних (точність відтворення і диференціювання просторових, силових і тимчасових параметрів рухів, рівноваги, ритму, швидкості і точності реагування на сигнали, узгодження рухів, орієнтування в просторі) і кондиційних (швидкісних, швидкісно-силових, витривалості і гнучкості) здібностей

— формування елементарних знань про особисту гігієну, режим дня, вплив фізичних вправ на стан здоров'я, працездатність і розвиток рухових здібностей;

— вироблення уявлень про основні види спорту, снаряди і інвентар, дотримання правил техніки безпеки під час занять

— залучення до самостійних занять фізичними упражнениими, рухомим іграм, використання їх у вільний час на основі формування інтересу до певних видів рухової активності і виявлення схильності до тих або інших видів спорту;

— виховання дисциплінованості, доброзичливого відношенні до товаришів, чесності, чуйності, сміливості під час виконання фізичних вправ; сприяння розвитку психічних процесів (уявлень, пам'яті, мислення і ін.) в ході рухової діяльності.

Гімнастичні вправи є одній з основних частин змісту уроків фізичної культури, фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі шкільного дня, позакласної роботи і самостійних занять.

У програмний матеріал I—IV класів входять прості види побудов і перестроювань, великий круг загальнорозвиваючих вправ без предметів і з різноманітними предметами, вправи в лазінні і перелазить, в рівновазі, нескладні акробатичні і танцювальні вправи і вправи на гімнастичних снарядах.

Велике значення належить загальнорозвиваючим вправам без предметів. З їх допомогою можна успішно вирішувати найрізноманітніші завдання, і перш за все освітні. Виконуючи ці вправи за завданням вчителя, а потім самостійно, учні отримують уявлення про різноманітний світ рухів, який, особливо на перших порах, є для них незвичайним. Саме новизна і незвичність є безперечними ознаками, по яких їх можна віднести до вправ, сприяючих розвитку різних координаційних здібностей. Кількість загальнорозвиваючих вправ безмежна. При їх виборі для кожного уроку слід йти від простіших, освоєних, до складнішим. Витрачаючи на кожному занятті приблизно 3—6 мін на общеразвивающне вправи без предметів, вже через декілька місяців регулярних заняий можна поліпшити кінестезичні сприйняття і уявлення про швидкість, ритм, темп, амплітуду і ступінь м'язових зусиль. Вчитель повинен постійно приділяти увагу правильному, а також своєчасному виконанню загальнорозвиваючих вправ. У кожен урок слід включати варіанти загальнорозвиваючих вправ, оскільки багатократне виконання одних і тих же вправ не дає потрібного ефекту і знижує інтерес учнів.

Найважливішим засобом всестороннього розвитку координаційних здібностей, освоєння різноманітних навиків (лист, малювання, різьблення, ліплення, конструювання) і стимулювання розумової активності молодших школярів є загальнорозвиваючі вправи з предметами: малими і великими м'ячами, палицями, прапорцями, стрічкою, обручем. Вправ і комбінацій з предметами може бути необмежена кількість. Вправи з предметами повинні бути невідомими. Якщо для цієї мети застосовуються знайомі вправи, їх слід виконувати при зміні окремих просторових, силових і тимчасових параметрів або всієї форми звичної рухової дії. Серед вправ з предметами найбільшу увагу слід приділяти вправам з великими і малими м'ячами.

Велике значення у фізичному вихованні молодших школярів належить також акробатичним і танцювальним вправам. Це пов'язано з їх різноманітністю, високою емоційністю, можливістю різносторонньо впливати на організм, мінімальною потребою в спеціальному устаткуванні.

Виконуючи програмний матеріал по побудові і перестроюванню, не рекомендується багато часу витрачати на їх здійснення, бажано частіше проводити їх в ігровій формі. Особливе значення слід надавати збереженню правильної постави, точності початкових і кінцевих положень, рухів тіла і кінцівок.

Рухомі ігри в початковій школі є незамінним засобом вирішення комплексу взаємозв'язаних завдань виховання особи молодшого школяра, розвитку його рухових здібностей і вдосконалення умінь. Рухомі ігри направлені на розвиток творчості, уяви, уваги, виховання ініціативності, самостійності дій, виробітку умінь виконувати правила громадського порядку. Досягнення цих завдань більшою мірою залежить від умілої організації і дотримання методичних вимог до проведення, ніж власне до змісту, ігор.

Різноманіття рухових дій, що входять до складу рухомих ігор, надає також комплексну дію на вдосконалення координаційних і кондиційних здібностей. У цьому віці закладаються основи ігрової діяльності, направлені на вдосконалення, перш за все, природних рухів — ходьби, бігу, стрибків, метань; елементарних ігрових умінь — лови м'яча, передачі, кидків, ударів по м'ячу; технико-тактических взаємодій — вибору місця, взаємодії з партнером, командою і суперником, необхідних при подальшому оволодінні спортивними іграми в старших класах.

В результаті навчання хлоп'ята повинні познайомитися з багатьма іграми, що дозволить виховати у них інтерес до ігрової діяльності, уміння самостійне підбирати і проводити їх з друзями у вільний час.

Програмний матеріал по рухомих іграх згрупований по переважній дії їх на відповідні рухові здібності і уміння. Після освоєння базового варіанту гри рекомендується варіювати умови проведення, число учасників, інвентар, час проведення гри.

Обов'язковими і неодмінними умовами побудови занять по рухомих іграх (особливо з м'ячами) є чітка організація і розумна дисципліна, заснована на точному дотриманні команд, вказівок і розпоряджень вчителя; забезпечення спадкоємності при освоєнні невідомих вправ; строге дотримання дидактичних принципів.

Система вправ з великими і малими м'ячами складає своєрідну «школу м'яча». Дуже важливо, щоб цією «школою» оволодів кожен учень початкових класів. Рухи з м'ячем рекомендується виконувати приблизно в рівному співвідношенні для обох рук і ніг.

Легкоатлетичні вправи — біг, стрибки, метання, - будучи природними видами рухів, займають важливе місце у фізичному вихованні молодших школярів. Застосовуючи ці вправи, вчитель вирішує два завдання. По-перше, він сприяє освоєнню основ раціональної техніки рухів, необхідної в середніх і старших класах, по-друге, збагачує руховий досвід дитини, використовуючи для цього всілякі варіанти вправ і умови їх проведення.

В результаті освоєння даного розділу програми учні придбати основи умінь бігу на короткі і довгі дистанції, стрибків в довжину і висоту з місця і з розгону, метань в мету і на дальність. Біг, стрибки і метання відрізняються великою вариативностью виконання і застосування і різних умовах. Тому вони надають істотну дію на розвиток перш за все координаційних здібностей. Одночасно велике їх значення і в розвитку кондиційних здібностей (швидкісних, швидкісно-силових, витривалості).

Слід врахувати, що одні і ті ж вправи можна використовувати як для навчання руховому умінню, так і для розвитку координаційних і кондиційних здібностей. Їх переважна дія в цьому віці на уміння або здібності визначається тільки методичною спрямованістю.

Легкоатлетичні вправи рекомендується проводити переважно в ігровій і змаганні формі. Вони повинні доставляти дітям радість і задоволення. Проведення цих вправ дозволяє учням оволодіти простими формами змагань і їх правилами. Грамотна, об'єктивна оцінка їх досягнень є стимулом для подальшою поліпшення результатів. Все це в сукупності сприяє формуванню морально-вольових якостей особи дитини, таких, як дисциплінованість, упевненість, витримка, чесність, відчуття товариства і колективізму.

Легкоатлетичні вправи рекомендується проводити переважно на відкритому повітрі, завдяки чому досягається виражений оздоровчий ефект.

Для закріплення і вдосконалення навиків легкоатлетичних вправ рекомендується використовувати різні рухомі ігри, у тому числі і ті, які приведені в справжньому підручнику.

Оволодіння навиком плавання життєво необхідне для всіх учнів. За час занять школярі повинні оволодіти основами плавання в глибокій воді: навчитися упірнати, пропливати під водою, правильно дихати і пропливати одним із способів 50 м.

Плавання як вид рухової діяльності пред'являє високі вимоги, перш за все до координаційних здібностей тих, що займаються, особливо до рівноваги, орієнтування в просторі, відчуттю ритму. Систематичні заняття плаванням сприяють також розвитку витривалості, нормальному фізичному розвитку, поліпшенню діяльності сердечно - судинної, дихальної і нервової систем. Воно є одним з найважливіших засобів гартування учнів.

Враховуючи великі індивідуальні особливості дітей молодшого шкільною віку в освоєнні техніки плавання, відмінності в початковому рівні плавальної підготовленості, в заняттях з добре успішними вчитель може використовувати матеріал програми більш старших класів за рахунок освоєння інших способів плавання, збільшення дистанції пропливання, використання ігор на воді і інших вправ.

Починати освоєння навику плавання рекомендується з IV класу. Проте в школах, що мають відповідні умови, можна приступати до навчання з I класу. Для навчання плаванню слід широко використовувати близько розташовані басейни, в теплу пору року — довколишні відкриті водоймища, заняття плаванням в заміських таборах. В окремих випадках доцільно організувати короткострокові курси. Велику допомогу в цій справі можуть надати батьки.

На освоєння навиків єдиноборства (в основному простих в парах, в ігровій формі) виділяється приблизно 3—4 ч.