Основний та додатковий списки літератури

та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - Киев: Вища школа, 1980, с.126-138.

Бажанов М.И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учеб. пособие.- Харьков, 1977.

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. – Харьков, 2000.

Становский М.К. Назначение наказания. - СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс", - 1999, - 480 с.

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400

Тютюгін В.І. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів та за кількома вироками: Конспект лекцій. - Харків, 1992.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 № 18

Методичні рекомендації:

При висвітленні першого питання теми слід звернутися до положень ст.65 КК, де визначені загальні засади призначення покарання за вчинений злочин.

Ґрунтуючись на законодавчому визначенні поняття сукупності злочинів, необхідно показати особливості призначення покарання при вчинені особою двох або більше одиничних злочинів; якщо кожен з цих злочинів передбачений в якості самостійного складу злочину у статті Особливої частини КК; при відсутності засудження особи за жоден злочин.

У другому питанні слід докладно проаналізувати положення ст. 70 КК і описати порядок призначення покарання за сукупністю злочинів. При цьому слід згадати про системи призначення покарання за сукупністю, які існують в інших країнах, описані в науковій літературі, і визначити, яка система призначення покарання за сукупністю закріплена в КК України.

Описуючи призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів необхідно проаналізувати спочатку звичайний (ординарний) порядок визначення остаточного покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання, а потім розглянути винятковий (екстраординарний) порядок, коли остаточне покарання при сукупності злочинів може призначатися у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70 КК).

Слід також докладно описати порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів, а також розглянути питання про особливості застосування ст. 70 КК при призначенні за сукупністю злочинів різновидних основних покарань (ст. 72 КК).

Наприкінці роботи слід проаналізувати ситуацію, коли після встановлення вироку у справі, стане відомо, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку (ч. 4 ст. 72 КК). Необхідно показати, як до таких випадків застосовується положення ст. 70 КК і за якими правилами тут призначається покарання.

 

Тема 23. Призначення покарання

За сукупністю вироків

План

1. Загальні засади призначення покарання.

2. Особливий порядок призначення покарання за сукупністю вироків:

а) порядок призначення основного покарання;

б) порядок призначення додаткових покарань.

3. Призначення покарання на підставі ст.71 КК України.

Методичні рекомендації:

Перш за все слід зазначити, що загальні засади призначення покарання викладені в ст.65 КК. Разом з тим, особливий порядок призначення покарання має місце у випадку сукупності вироків.

Висвітлюючи друге питання теми, слід на підставі аналізу ст.71 КК розглянути три основні ознаки сукупності вироків: 1) винесення вироку, яким особу засуджено до певної міри покарання, 2) неповне (часткове) відбуття засудженим призначеного покарання, 3) вчинення нового злочину після винесення вироку, але до повного відбуття покарання. Потрібно розкрити відмінності випадків призначення покарання за сукупністю вироків від призначення покарання за сукупністю злочинів. Ознайомлення з ознаками сукупності вироків необхідне для подальшого визначення та характеристики правил призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК.

Характеристика правил призначення покарання за сукупністю вироків повинна включати висвітлення певних моментів: а) окремого призначення покарання за новий вчинений злочин, б) приєднання до цього покарання повністю або частково невідбутої частини покарання за попереднім вироком за раніше вчинений злочин, в) визначення остаточної міри покарання у певних межах, встановлених в Загальній частині КК. Тут необхідно докладно описати різні ситуації, які можуть виникнути при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, наприклад, коли за один із злочинів призначений максимум для даного виду покарання, встановлений в Загальній частині КК або довічне ув’язнення. Окремо слід розглянути питання складання різновидних (різнорідних) однорідних покарань, особливості складання призначених додаткових покарань.

Наприкінці слід показати, що правила призначення покарання, які викладені у ст.71 КК, мають універсальний характер і тому розповсюджуються на всі випадки, коли новий злочин вчиняється особою після винесення вироку за вчинення попереднього злочину. З цією метою слід стисло проаналізувати кримінально-правові наслідки вчинення особою нового злочину протягом іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням, протягом невідбутого строку покарання при умовно-достроковому звільненні від покарання, а також при заміні невідбутої частини покарання іншим, більш м’яким покаранням. Із зазначених питань доцільно привести 2-3 приклади із судової практики.

 

Список літератури та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища школа, 1980. С.126-138

Бажанов М.И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учеб. пособие.- Харьков, 1977.

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. – Харьков, 2000.

Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. \ Під ред. Клименка В.А., Мельник М.І. - К., Правові джерела, 2002. - С.306-368

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400

Тютюгін В.І. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів та за кількома вироками: Конспект лекцій. - Харків, 1992.

Становський М.И. Назначение наказания. - СПб.: Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 1999, 480 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р.- № 7 зі змінами від 10 грудня 2004.- № 18

 

Тема 24. Давність та її види за кримінальним

Правом України

План

1. Поняття та значення інституту давності. Його юридична природа.

2. Види давності за кримінальним правом України.

3. Строки давності та їх обчислення.

4. Перерив та зупинення перебігу давності.

5. Кримінально-правове значення давності.

 

 

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання теми, необхідно розкрити поняття інституту давності, визначити його юридичну природу, співвставити його з принципом неминучості покарання, обгрунтувати доцільність звільнення особи від кримінальної відповідальності або від покарання після закінчення строків давності.

Відповідь на друге питання необхідно почати з аналізу закону (ст. ст. 49, 80 КК України), і на цій підставі з’ясувати та визначити види давності, передбачені кримінальним законодавством України. Потрібно визначити та розглянути ознаки всіх видів давності, вказати їх спільні та відмінні риси. Бажано навести декілька прикладів судової практики.

Розглядаючи питання про строки давності, необхідно зупинитися на їх видах, показати, чому в законодавстві передбачені різні строки давності, з’ясувати обставини, від яких залежить тривалість строку давності. Бажано розглянути строки давності кримінального переслідування при вчиненні різних злочинів, для чого необхідно визначити момент закінчення злочинів залежно від конструкції об’єктивної сторони (матеріальні та формальні склади), вказати особливості моменту закінчення триваючих, продовжуваних злочинів та злочинів, вчинених в співучасті.

У відповіді на четверте питання теми необхідно описати встановлені в законі наслідки неналежної поведінки особи після вчинення злочину або винесення обвинувального вироку, тобто розглянути поняття перериву та перебігу давності і навести відповідні приклади.

Завершуючи роботу, слід з’ясувати випадки, коли давність притягнення до кримінальної відповідальності та давність виконання обвинувального вироку не застосовуються, а також показати кримінально-правове значення давності.

 

Список літератури:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища школа, 1980. С.126-138

Маляренко В. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996 - № 6 - с.11-18

Уголовное наказание. - Киев-Донецк, 1997. Збірник наукових праць, с.247-287

Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. - М., 1978.

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400