Перелік рекомендовних підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів

4.4.1. Основна загальна література (підручники, навчальні посібники,нормативно – правові акти):

Основна література

Нормативні акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141. – Ст. 44.

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

3. Кримінально - процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –1961. – № 2. – Ст. 15.

4. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

5. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.

6. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.

7. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.

8. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - № 21-22. - Ст. 135.

9. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. Додаток до № 50. - Ст. 375.

10. Цивільно-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 40-41, № 42. – Ст.492.

11. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992 – № 6. – Ст. 56.

12. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

13. Основні положення про роль адвокатів. Прийняті УШ конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. Адвокатура в Україні. – К., Юрінком Інтер, 2000.

14. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (витяг) Адвокатура в Україні. – К., Юрінком Інтер, 2000.

15. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

16. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39.- Ст. 383.

17. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

18. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 6. - Ст. 37.

19. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №13. – Ст. 65.

20. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

21. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - Ст. 416.

22. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

23. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

24. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст.43.

25. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості ВерховноїРади України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.

26. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 5. - Ст.21.

27. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

28. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - Ст.280.

29. Про засади державної політики в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року № 757-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №35. - Ст. 303.

30. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

31. Про деякі питання діяльності Державного казначейства України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 1999 року № 180 // Офіційний вісник України. - 1999.- № 7. - Ст. 251.

32. Про заходи щодо реєстрації фізичних осіб: Указ Президента України від 11 січня 2002 року № 12/2002 // Офіційний вісник України. - 2002.- № 3. - Ст. 80.

33. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 1 липня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 1. - Ст. 1.

34. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 47. - Ст. 514.

35. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 35. - Ст. 411.

36. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 32. - Ст. 422.

37. Законодавство України про адміністративну відповідальність. – К., Юрінком Інтер, 2010.

38. Законодавство України про правоохоронну діяльність. – К., Юрінком Інтер, 2010.

39. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Затверджене Указом Президента України від 05.05.1993 р. 155/ 45 (із змінами і доповненнями) Адвокатура в Україні. – К., Юрінком Інтер. 2000.

40. Положення про вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. Затверджене Указом Президента України від 05.05.1993 р. 155/ 45 (із змінами і доповненнями) Бюлетень законодавства юридичної практики №1, 2000. – К., Юрінком Інтер.

41. Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури // Указ Президента України від 30.09.1999р. № 1240/99 Адвокатура в Україні. – К., Юрінком Інтер. 2000.

42. Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань // Постанова КМУ від 27.04.1993р. № 302 (із змінами і доповненнями) Адвокатура в Україні. – К., Юрінком Інтер. 2000.

43. Правил а адвокатськоїетик и. - К.: Редакція жур."Адвокат", 1999. - 43 с.

44. Фурса С.Я. Адвокатура України. Навчальний посібник. У двох книгах. (авторський колектив за заг. ред. С.Я.Фурса).-К.:Видавець Фурса С.Я. КНТ, 2007. Кн.1.- 940 с., Кн.2.- 316с.

45. Святоцький О.Д. Адвокатура: історія і сучасність / О.Д. Святоцький, В.В. Медведчук. - К.: ВД " Ін Юре ", 1997. - 320 с.

46. Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник / Д. П. Фіолевський. - К.: Прецедент; К.: Алерта, 2006. - 486 с.

47. Фіолевський Д.П. Судова влада і правоохоронна система в Україні: Навчальний посібник / Д. П. Фіолевський. - К.: Кондор, 2006. - 322 с.

48. Адвокатура в Україні / Академія адвокатури України; Упоряд. Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 400 с. - (Законодавство).

49. Судові та правоохоронні органи України: навчальний посібник / За заг. ред. Д.П. Біленка. - К.: Атіка, 2011. - 328 с.

50. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навчальний посібник / Р. В. Бараннік. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНТ, 2011. - 352 с.

51. Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 52. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - 704 с.

Примітка: За межами Університету можливий пошук нормативних актів в мережі Інтернет: http: //www Zakon. rada. gov.ua

 

Додаткова література

52. Історія адвокатури України. За ред. Варфоломеєвої Т.В., Святоцького О.Д. - К., 1992.- 345 с.

53. Сучасні системи адвокатури / За ред. Святоцького О.Д. – К., 1993.- 378 с.

54. Варфоломєєва Т. В., Гончаренко С. В. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність. Правила адвокатської етики: посібн. – К.: Прецедент, 2008. – 214 с.

55. Історія адвокатури України (2 видання): / Редкол.: В. В. Медведчук (голова)та ін. – К.: «СДМ – Студіо», 2002. – 286 с.

56. Адвокатура України: навч. посібн.: у 2 кн. / За ред. д.ю.н., професора С. Я. Фурси. – К.: КНТ, 2007. – Кн. 2: Кредитно-модульний навчальний посібник-практикум. – 316 с.

57. Адвокатура України: навч. посібн.: у 2 кн. / За ред. д.ю.н., професора С. Я. Фурси. – К.: КНТ, 2007. – Кн. 1. – 940 с.

 

 

Критерії ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Оцінювання результатів навчання студентів здійснюється за шкалою Університету (0-100, з урахуванням необов’язкових завдань – 120 балів), національною шкалою та шкалою ECTS на підставі нормативних документів Університету.

Схема нарахування балів з дисципліни

Види та зміст обов’язкових завдань	Максимальна оцінка	Примітки
усна відповідь на практичному занятті		Максимум 5 балів за 1 заняття
Участь у діловій грі		Максимум 3 бали за 1 заняття
вирішення задач		Максимум 3 бали за 1 заняття
експрес опитування		Максимум 3 бали за 1 заняття
Розв’язування контрольних завдань		Максимум 1 бал за 1 тестування
тестування (з набору суджень вибрати вірні)		Максимум 5 балів за 1 тестування
самостійна робота
Диференційований залік

Максимальний бал за виконання необов’язкових завдань- 20

Умови нарахування балів

Усна відповідь на практичному занятті передбачає демонстрацію студентом знання конкретного положення (положень) або пояснення (тлумачення) питання семінарського заняття. (на усну відповідь на практичному занятті відводиться 3-5 хв.)

Оцінювання усної відповіді на практичному занятті:

«5» (оцінка в балах) – студент повно, аргументовано, свідомо відповідає на питання;

«4» (оцінка в балах) – студент в основному повно розкриває теоретичний зміст питання, допускає помилки часткового характеру;

«3» (оцінка в балах) – студент відповідає в основному правильно, але не вміє зв’язати свою відповідь з іншими знаннями з дисципліни та використати їх для розв’язання практичного завдання;

«2» (оцінка в балах) – студент відповідає на питання частково правильно, з багатьма помилками та неточностями, при відповіді активно користується підручними матеріалами (читає з конспекту);

«1» (оцінка в балах) – студент не орієнтується в програмному матеріалі, не виконує практичного завдання, проте може дати часткову відповідь на окремі питання теоретичного характеру.

Участь у діловій грі передбачає публічне обговорення суперечливого питання. Ділова гра готується всіма її учасниками – і викладачем, і студентами, методично вимагає чіткого визначення теми гри, її активних учасників, очікуваних висновків з питань, що обговорюються та аналізуються. Участь студента у діловій грі потребує від студента розуміння теми, особливості дискутивної форми досягнення знань, уміння логічно викласти свою думку і толерантно її аргументувати.

Відповідно, ці якості (або їх відсутність) оцінюються викладачем:

«3» – активна участь у діловій грі аргументованого характеру, що демонструє високий рівень знань студента з дисципліни;

«2» (оцінка в балах) – участь студента у діловій грі з аргументованим формулюванням власної позиції, яке демонструє обізнаність в темі навчальної дисципліни, що розглядається;

«1» (оцінка в балах) – участь у діловій грі, що не підкріплюється аргументами теоретичного характеру, а базується на практичному досвіді студента у конкретній сфері;

Експрес-опитування включає в себе, як правило, 12 конкретних положень за темою семінарського (практичного) заняття, на кожне з яких студент має дати одну відповідь. Форма відповіді «+» – («ТАК») – коли положення студент вважає правильним, «-» («НІ») – коли положення хибне. Кожна правильна відповідь оцінюється в 0.25 бала.

Тестова форма контролю рівня підготовки студента до теми семінарського заняття виконує не тільки контрольну, але й навчальну функцію.

Тест до семінарського (практичного) заняття, як правило, включає 10 питань, до яких пропонуються «закриті» відповіді. Тривалість – не більше 10 хв. Кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 бала.

Реферат передбачає написання студентом науково-дослідної роботи, в якій визначаються суб’єкти даних правовідносин, їх об’єкт та предмет, права і обов’язки суб’єктів у правовідносинах, нормативного регулювання конкретних правовідносин, власне відповіді на поставлене запитання з посиланням на норми чинного законодавства.

Оцінювання реферату:

«5» (оцінка в балах) – робота має чіткий план, написана самостійно з використанням широкого кола джерел та літератури, тема розкрита повністю з покликами на джерела і новітню літературу, зроблені аргументовані висновки;

«4» (оцінка в балах) – робота написана на вузькій джерельній базі, у вступній частині нечітко поставлені цілі та мета розвідки, окремі питання досліджуваної теми висвітлені поверхово, короткі висновки;

«3» (оцінка в балах) – непродумана архітектоніка дослідження, у вступній частині не чітко поставлені завдання, не визначена мета та конкретні цілі, зміст роботи (ДКР, курсової тощо) не розкриває тему дослідження, написана «самостійна робота» на основі одного чи кількох посібників, відсутні необхідні висновки автора.

«2» (оцінка в балах) – студент відповідає на питання частково правильно, з багатьма помилками та неточностями, при відповіді активно користується підручними матеріалами (читає з роботи);

«1» (оцінка в балах) – студент не орієнтується в програмному матеріалі, не виконує практичного завдання, проте може дати часткову відповідь на окремі питання теоретичного характеру.

Вирішення ситуативної задачі передбачає пояснення студентом правовідносин, що описані в завданні, визначення суб’єктів цих правовідносин, їх об’єкту та предмета, прав і обов’язків суб’єктів у правовідносинах, нормативного регулювання конкретних правовідносин, власне відповіді на поставлене запитання з посиланням на норми чинного законодавства.

Оцінювання ситуативної задачі:

«5» (оцінка в балах) – студент повно, аргументовано, свідомо відповідає на питання;

«4» (оцінка в балах) – студент в основному повно розкриває теоретичний зміст питання, допускає помилки часткового характеру;

«3» (оцінка в балах) – студент відповідає в основному правильно, але не вміє зв’язати свою відповідь з іншими знаннями з дисципліни та використати їх для розв’язання практичного завдання;

«2» (оцінка в балах) – студент відповідає на питання частково правильно, з багатьма помилками та неточностями, при відповіді активно користується підручними матеріалами (читає з конспекту);

«1» (оцінка в балах) – студент не орієнтується в програмному матеріалі, не виконує практичного завдання, проте може дати часткову відповідь на окремі питання теоретичного характеру.