Тема: «плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва»

Тема: «Плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва»

Мета уроку:

Освітня: засвоєння учнями знань про плетіння гачком як вид декоративно – прикладного мистецтва, види виробів плетених гачком, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги до організація робочого місця.

Розвиваюча: сприяти розвитку в учнів координації рухів, концентрації уваги, наочно – образного мислення, розвивати логічне мислення, уяву, пам'ять, точність трудових дій.

Виховна: виховувати повагу до трудової діяльності, культуру праці, бережливе ставлення до плетених виробів, працелюбність, акуратність при вишиванні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Час: 45 хв.

Хід уроку

I.Організаційна частина

Слово вчителя: Доброго дня діти! Давайте для початку ми призначимо чергових… Тепер нехай чергові скажуть, хто сьогодні відсутній? … Перевірте, будь ласка, чи готові ви до уроку, чи все у вас є на парті… Приберіть, будь ласка, усе зайве зі столу. Отже, розпочнемо роботу.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Питання бесіди:

1.Чи є у Вас вдома плетені вироби, які?

2. Які вироби найчастіше плетуть гачком?

3. Чи займалися Ви плетінням раніше?

4. чи є необхідність у в’язані виробів?

5. Що на Вашу думку називається плетінням?

III Мотивація навчальної діяльності учнів

Мотивація вступна, перспективна

Кожен із вас індивідуальність і, напевне, як всі, вам хочеться виділитися... Ручна праця завжди цінувалася, люди завжди прагнули прикрасити свій одяг якнайкраще. В’язання є одним із кращих видів прикрашення одягу. Навчившись гарно плести гачком ви з легкість можете прикрашати свій одяг. Те, які вироби у дівчини в хаті, свідчить, чи працьовита дівчина, чи акуратна, тому вироби інтер’єру, такі як серветки, наволочки, скатертини, рушники дуже гарно доповнять інтер’єр вашого дому. Тому, діти, потрібно навчитися плести гачком, бо вона вам обов’язково стане у пригоді у майбутньому.

 

IV Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Слово вчителя:

Як ви уже зрозуміли, на сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати один із видів декоративно – прикладного мистецтва плетіння гачком. Запишіть, будь ласка, у ваші зошити тему уроку.

Під запис:

Тема: « Плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва »

Мета уроку: засвоєння учнями знань про плетіння гачкомяк вид декоративно – прикладного мистецтва, види виробів плетених гачком, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги до організація робочого місця.

 

V Виклад нового навчального матеріалу

План викладу нового матеріалу

1. Плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва.

2. Вироби, плетені гачком

3. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця

Під запис В'язання це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом

згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою.

Слово вчителя:

В'язання один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що існує понад трьох тисяч років. В'язані речі були знайдені у стародавніх похованнях Єгипту, Риму. Греції. В одній із гробниць фараонів була знайдена дитяча в'язана шкарпетка. Великий палець був вив'язаний окремо, тому що в той час носили взуття, схоже на наше пляжне. У V ст. в'язання набуває розвитку на Сході й приблизно у IX ст. приходить до Європи. Особливо поширилося мистецтво в'язання у середні віки в Англії 1Шотландії у зв'язку з розвитком вівчарства у цих країнах.У XIII ст. ручне в'язання стало доволі прибутковим ремеслом у країнах Західної Європи, але найвищого рівня розквіту воно досягло наприкінці XVI ст.

2..В'язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в'язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кількість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу Фантазію.

В'язання гачком є не лише цікавим і захоплюючим заняттям для багатьох людей, а й одним із видів декоративно-ужиткового мистецтва. Красиві, оригінальні і вишукані в'язані речі демонструють на виставках народної творчості, фотографії та схеми кращих зразків друкують у періодичних виданнях, спеціальній літературі. Особливо цінні вироби зберігаються у залах музеїв країни.Серед виробів, в'язаних гачком, найбільшою популярністю користуються предмети оздоблення житла серветки, диванні подушки, скатерті, занавіски тощо. Ці декоративні в'язані виробироблять житло затишним. Важливо лише, щоб вони були виконані зі смаком і пасували до меблів, посуду та інших речей у кімнаті.

Гачком в'яжуть також різні види одягу шарфи, шапочки, рукавиці, шкарпетки, кофти, жилети тощо.Цікавими і своєрідними є дитячі іграшки, в'язані гачком із яскравої чи пухнастої пряжі. (ілюстрація альбома зразків виробів)

Поточна мотивація, пізнавальна

Вязаннятерапія

Чому ж в'язання в сучасному світі таке популярне? Фахівці переконані, що, перш за все, завдяки своєму приголомшливому психотерапевтичному ефекту. Хоча не вміє і не любить в'язати людині може бути незрозумілим, як можна протягом тривалого часу робити одноманітні, ритмічні і потребують постійної уваги руху спицями або гачком - і при цьому відчувати задоволення і заспокоюватися. Між тим, учені вважають, що у людини, зайнятого одноманітною, монотонною діяльністю, автоматичним повторенням одних і тих же рухів, формується так званий «синдром монотонії». Монотонно - це особливий стан, що нагадує те, в якому ми перебуваємо при переході від неспання до сну: зниження тонусу нервової системи і м'язів, певні коливання біоелектричного потенціалу мозку, зниження витрати кисню та енергії в тканинах, уповільнення серцевої діяльності, зниження артеріального тиску.

Втім, терапевтичний ефект від в'язання настає далеко не відразу. Якщо ви - новачок, який зовсім недавно взяв у руки спиці, на особливу розслаблення розраховувати не варто. Адже у випадках, коли виконання повторюваних завдань вимагає постійної напруги й уваги, швидко настає втома, а зовсім не спокій. А от якщо ви - вже досить досвідчена в'язальниця, то ви абсолютно спокійно можете подумки відволіктися від виконуваних дій і думати про щось своє. До речі, багато хто вдається до в'язання, коли з'являється необхідність про щось поміркувати, «розкласти все по поличках», привести свої почуття в порядок.

До речі, в'язання – це не тільки прекрасний спосіб профілактики перевтоми, безсоння і стресів, але й прекрасний спосіб боротьби з уже існуючими проблемами. Не випадково ручне в'язання є однією з поширених форм так званої «психотерапії зайнятістю» і використовується, зокрема, при деяких невротичних розладах. Цікаве дослідження про те, як в’язання може допомагати людям позбутися наслідків психологічних стресів, провели в Англії. Британський психолог Емілі Холмс стверджує, що якщо людина займається в'язанням у той час, як на екрані телевізора демонструється моторошний фільми з потоками крові або сюжети про великі дорожньо-транспортних пригодах, його мозок практично не сприймає ці страшні картини. Тобто, таким чином, в'язання захищає його від стресу.

Фізкультхвилинка

Комплекс вправ на координацію рухів та уваги

Під запис:

3. Під час вишивання потрібно

дотримуватися правил безпечної праці:

1. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. При виконанні ручних робіт шкатулку з інструментами та пристосуваннями класти на стіл праворуч від тканини.

2.Інструментами працювати обережно. Не підносити близько до обличчя.

3. Після роботи голку й шпильки зберігати тільки у гольнику або покласти у спеціальну коробку.

4. Під час роботи слід дотримуватися правил користування різальними і гострими інструментами. Забороняється залишати голку без нитки, підносити голку та ножиці до очей, вколювати голку в робочий одяг, крісло.

5. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направленими від себе

6. Перед виконанням ручних швейних робіт треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити тканину.

7. На робочому місці слід дотримуватися чистоти і порядку.

8. Волого-теплову обробку виробу треба виконувати справною праскою, стоячи на гумовому килимку.

9.Після закінчення вишивання потрібно прибрати своє робоче місце.

(показ схем «правила внутрішнього розпорядку в навчальній майстерні», памятка «правила безпечної праці»)

Слово вчителя:

Правильна організація робочого місця має велике значення для набуття високої культури праці. Якщо робоче місце організоване раціонально, то учні успішніше працюють і менше стомлюються, економлять енергію й час, тобто підвищують продуктивність праці. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, щоб не було метушні, щоб не шукати потрібне серед непотрібного.

Робочим місцем називають ділянку виробничої площі з усім технічним і допоміжним оснащенням, на якій виконує роботу учень або група учнів. Організація робочого місця найраціональніша тоді, коли всі предмети розміщуються в робочій зоні. Робоча зона – це простір у межах досяжності рук працюючого в горизонтальній і вертикальній площинах.

Організовуючи робоче місце, важливо обирати зручну позу. Робоча поза учня – це правильне положення всіх частин його тіла під час виконання трудового завдання на робочому місці. Стілець повинен мати зручну для сидіння спинку. Під ноги бажано ставити стільчик 20-25 см. Заввишки. Отже, раціональна організація робочого місця, правильний режим праці й відпочинку, зручна поза значно поліпшують умови праці, сприяють підвищенню її продуктивності та охороні вашого здоров’я..

Час: 45 хв.

Хід уроку

I.Організаційна частина

Слово вчителя: Доброго дня діти! Давайте для початку ми призначимо чергових… Тепер нехай чергові скажуть, хто сьогодні відсутній? … Перевірте, будь ласка, чи готові ви до уроку, чи все у вас є на парті… Приберіть, будь ласка, усе зайве зі столу. Отже, розпочнемо роботу.

План викладу нового матеріалу

1. Матеріали для роботи: природні матеріали та штучного походження (синтетичні).

2. Інструменти для плетіння. Добір гачків і ниток (пряжі).

1.Пряжа є невід'ємним елементом в'язання - якщо не брати до уваги спиці та інструкції, пряжа для в'язання є готовим продуктом. Яка б не була якість пряжі, вона обов'язково проявиться у зв'язаному виробі, і ніяким майстерним в'язанням не можна вкласти у виріб якість, яким пряжа не володіє.

Раніше продавалося не так багато видів пряжі, і в'язальниці знали всі їх основні властивості. Але ринок надзвичайно розширився: були винайдені нові типи пряжі на додаток до традиційної трійці - вовни, бавовни та шовку. Для традиційних волокон були винайдені нові способи обробки, і завдяки інноваційним методам прядіння і змішування волокон постійно виробляються нові і цікаві види пряжі. Знання, з яких волокон складається в'язальна пряжа, а також технологій їх виготовлення допоможе вам правильно вибрати відповідну пряжу для роботи.

Структура пряжі.

Пряжа складається з скручених волокон, проте не тільки від змісту волокна залежить зовнішній вигляд пряжі. На кінцевий продукт впливають обробка волокон і способи їх скручування в пряжу.

Волокна виробляються у вигляді довгих ниток (монониток) і штапелю. Мононитка безупинна, її довжина може вимірюватися кілометрами; штапельні волокна набагато коротше, і їх довжина вимірюється в сантиметрах. Шовк - єдиний матеріал, нитки якого мають природне походження. Всі синтетичні волокна спочатку сформовані в мононитки, після чого пізніше вони можуть бути обрізані по довжині штапельних волокон від 3,75 до 16,25 см і скручені в пряжу. Зазвичай пряжа, вироблена з монониток, гладенька. Частіше за все для в'язання використовується кручена пряжа, тобто складається з декількох скручених монониток.

Всі інші натуральні волокна мають різну довжину штапелю. Пряжа, скручена з штапельних волокон, складається з великої кількості коротких ниток. Чим довше штапель волокна, тим більше гладкою і блискучою буде пряжа, ось чому так високо цінується пряжа з довгої шерсті мериносових овець і єгипетська бавовна.

Всі штапельні волокна спочатку піддаються начісуванню, щоб очистити і розплутати їх. Середню по товщині пряжу виробляють шляхом формування з волокон товстого не тугого джгута і подальшого витягування і прядіння. Для отримання тонкої пряжі після начісування волокна проходять гребінній начіс, під час якого віддаляються короткі волокна, а ті довгі волокна, що залишилися, очищаються і розташовуються паралельно перед наступним прядінням.

Прядіння - це процес скручування ниток. Стандартом передбачено 2 типу крутки: S-крутка, тобто лівий напрям кручення ниток, і Z-крутка, тобто правий напрямок кручення. Деякі типи пряжі з Z-крутки звиті з одиночних ниток з S-круткою. Тонка пряжа зазвичай скручена більш щільніше товстої пряжі, тому що для міцності потрібно більше витків при скручуванні. Чим довше штапельні волокна, з яких прядеться нитка, тим менше витків потрібно для їх з'єднання.

Прядь - це одна з скручених ниток, що утворюють власне пряжу. Пряжа складається з скручених разом прядей: двопрядна пряжа скручена з 2 прядей, трьохпрядна пряжа скручена з 3 прядей і т. д. Кількість прядей впливає на міцність пряжі, її рівномірність і товщину, однак від кількості прядей не завжди залежить товщина пряжі. Чотирьохпрядна пряжа з щільно скручених прядей може бути тонше ніж вільно скручена однопрядна або двопрядна пряжі. Нещодавно з'явилися пряжі, скручені з 2 різних типів прядей, або пряжі з однакових прядей, але скручених з різною швидкістю. Так, виходить пряжа букле, коли слабо натягнута нитка обвивається навколо більш натягнутою нитки, утворюючи петлі, потім обидві нитки скріплюються третьою туго натягнутою ниткою. Вузликова пряжа або пряжа з потовщеннями виходить, коли під час скручування додаються пучки волокон або ж при регулюванні швидкості скручування, в результаті чого утворюються вузлики і потовщення. Синель не скручується, але виконується з тканини специфічного переплетення, шматок тканини сформований з м'яких скручених ниток. Потім тканина нарізується уздовж на вузькі смуги, краї яких злегка розвалюються, надаючи синіли вид «йоржика». Інші фасонні пряжі створюються шляхом складання самих різних типів пряжі, чім досягаються незвичайні ефекти.

Вовняна пряжа буває гребінна (камвольна) або чесана (кардна). Гребінна шерсть прядеться з довгих паралельно розташованих волокон, і на дотик вона гладка і щільна. В американської в'язальної термінології назва «гребінна» зазвичай відноситься до найпоширенішої пряжі середньої товщини, а не до способу її виготовлення. Перле - характерна назва для щільно скрученої гребінній тонкої пряжі.

Чесана шерсть проходить тільки кардочесання без подальшого гребінного пачосів. Чесана шерсть прядеться з коротких волокон, вона більш ворсиста і не така міцна, як гребінна. Широко відомі два види чесаної пряжі - ісландська шерсть, однопрядна пряжа середньої товщини, і шетлендських шерсть, двопрядна тонка пряжа.

Текстура пряжі.

Спіраль. Товста нитка, обмотана навколо тонкої нитки.

Канитель. 2 нитки, скручених в протилежних напрямках, утримуючи товсте волокно.

Потовщення. Пряжа, яка по всій довжині має товсті і тонкі ділянки, часто скручена з одиночною ниткою або з пряддю з потовщеннями.

Грудочки. Дві скручені разом одиночні пряді, що утримують м'які грудочки рівно через короткі проміжки.

Вузлики. Дві нитки, скручені таким чином, щоб дозволити однієї нитці скручуватися в шишечки з певними інтервалами.

Букле. Дві нитки, скручені з різним натягом і переплетені третьою ниткою.

Штопор. Спіральна структура з одної пряді, яка скручена з певною періодичністю сама по собі, щоб утворилися короткі хвостики.

Синель. Пряжа, що складається з 2 тонких, щільно переплетених ниток, які витримують короткий оксамитовий ворс.

 

В асортименті є пряжа самої різної товщини - від самої тонкої до об'ємної. Назви зазвичай використовувалися для позначення різної товщини і, можливо, раніше мали спеціальні значення, але тепер це лише орієнтир, і різні прядильники часто використовують один термін для пряжі різної товщини. Крім того, прядильники з різних країн мають власну термінологію для опису видів пряжі, що посилює плутанину.

Тонка вовна (звана в Британії 2 - або 3-прядна) - тонка пряжа, яка підходить для в'язання одягу з облягаючим силуетом або дитячого одягу. Спортивна пряжа (у Британії 4-прядна) - іноді досить товста нитка, що підходить для в'язання кардіганов і верхнього одягу. Найпопулярніша в Америці пряжа, камвольна, трохи товщі спортивної та підходить для в'язання одягу, в тому числі верхнього. Британський еквівалент - DK (пряжа подвійного з'єднання), яка трохи тонше американської гребінній пряжі. Аранська пряжа трохи товщі камвольної і часто використовується для аранського в'язання. З товстих видів пряжі на ринку присутні об'ємні і високооб'ємні.

Пряжа може бути різною вичинки. Вовняні і мохерові пряжі можуть бути чесані, коли більш довгі шерстинки виступають на тлі центральної нитки, і пряжа виглядає пухнастою. «Стійка до машинного прання» пряжа оброблена таким чином, що вироби з неї можна прати і сушити в пральній машині, не побоюючись усадки. Деякі види вовни пройшли спеціальну обробку на стійкість до молі, зазвичай подібні якості пряжі вказані на етикетці. Процес мерсеризації підвищує міцність бавовняної пряжі і надає їй блиск.

Натуральний колір пряжі варіюється від білого і бежевого до коричневого і чорного. Пряжу можна забарвити різними способами, і не тільки в однорідні тону. Найпростіший спосіб створення багатобарвної пряжі - це просто скрутити пряжу з прядей різного кольору. Ще один спосіб - змішування ниток, які зроблени з пофарбованих у різні відтінки волокон. При проміжному фарбуванні в пряжі різні кольори змінюються крізь нерівні проміжки. При друкованому фарбуванні колірні інтервали суворо дотримуються. Зовнішній прояв різноколірної пряжі у виробі змінюється в залежності від ширини в'язаної деталі, тому передбачити з допомогою зразка розташування кольорів на полотні неможливо. Вузькі рукави також можуть відрізнятися візерунком від більш широких деталей виробу.

Також сьогодні у продажу є пряжі, вироблені з незвичайних матеріалів і нестандартним способом, такі як паперова пряжа, мотузки, стрічки, шнури.

Є кілька типів намотування пряжі. Пасмо - вільно скручений по спіралі моток пряжі. Щоб пряжа не заплутувалася, пасми перетягуються в декількох місцях ниткою. Перед використанням перемотайте пасма в клубки. Наявні в продажі мотки пряжі і клубки найрізноманітніших форм вже змотані спочатку. Мотки змотані таким чином, щоб внутрішній кінець нитки легко можна було витягнути з середини мотка. Іноді зустрічаються пряжі, намотані на картон або якусь основу. На циліндричні і конічні бобіни намотані дуже великі обсяги пряжі, призначені в основному для машинного в'язання.

Фізкультхвилинка

Комплекс вправ на координацію рухів та уваги

 

Історія в'язання гачком

А з чого все почалося, коли і хто взяв у руки невелику паличку і зробив першу в світі петельку? Напевно, цього ми ніколи не дізнаємося, надто вже давно це було. Однак найбільш ранні в'язані вироби датуються археологами 3 століття нашої ери. Насправді в'язання, як вид домашньої роботи і мистецтва існував задовго до цього. До початку нашої ери люди довели техніку цього рукоділля до дуже високого рівня.

Основна заслуга в цьому належить, звичайно, тим народам, яким не дуже пощастило з кліматичною зоною. Згадайте, наприклад, скандинавські казки. Та що далеко ходити, в самих древніх казках Русі герою неодмінно вручався клубок ниток!

В одного із стародавніх кочових племен існує легенда про дивакуватої старій чаклунки, яка через неуважність замість ниток змотує в клубок дороги, а потім в'яже з них нові, тим самим заплутуючи втомлених мандрівників. Як не дивно, на Єгипетських і фінікійських зображеннях так само нерідко можна побачити людей, одягнених, явно, в в'язані речі (особливо часто зустрічаються шкарпетки і панчохи).

Крім того, дослідивши уважно тексти «Іліади" та «Одіссеї", а також деякі інші твори, вчені прийшли до висновку, що в'язання існувало ще задовго до Троянської війни. Сьогодні в'язання завоювало перше місце серед аматорок рукоділля. Накопичений тисячоліттями досвід не загубився десь серед запорошених сторінок історії, подібно до багатьох інших цікавих фактів, але лише збагатився новими техніками, візерунками, способами.

Мабуть, в'язання - це саме той вид мистецтва, в який кожен може внести свій внесок, не боячись думки строгих критиків.

 

2. В’язати можна як спицями, так і гачком. Для цього використовують різноманітні нитки. Зараз ми детальніше познайомимося з будовою гачка та його розмірами.

Гачок це в’язальний інструмент, який складається з ручки, стержня і голівки з борідкою (рис. 1).

Рис. 1. Гачки

Виготовляють гачки із різних матеріалів металу, пластмаси, деревини. Розрізняють гачки короткі (12–15 см) і довгі (35–45 см). Гачки виготовляють різні за товщиною. Залежно від товщини вони мають номери від 1 до 6. Номер гачка це діаметр його голівки в міліметрах. Наприклад, гачок №2 має діаметр голівки 2 мм.

Товщину гачка добирають відповідно до товщини нитки, із якої в’яжуть виріб. Чим товща нитка, тим товщий треба брати гачок. Нитка повинна бути у півтора рази товща від товщини гачка в місці заглиблення біля борідки гачка. Найкраще перевірити відповідність гачка пров’язуванням петель. Гачок повинен легко і повністю захоплювати нитку і при цьому не розділяти її на волокна. Нитка під час в’язання не повинна зіскакувати з гачка. Купуючи гачок, особливу увагу слід звертати на якість голівки. Занадто гостра буде проколювати палець. Тупою незручно виводити гачок у петлю.

Для в’язання виробів гачком використовують різні нитки: бавовняні, льняні, вовняні, шовкові, синтетичні. Нитки добирають залежно від призначення виробу та узору в’язання. Товстими вовняними нитками можна в’язати шапочки, шарфи, шкарпетки, диванні подушки, верхній одяг. Для серветок, комірців, занавісок використовують тонкі нитки бавовняні, синтетичні. Промисловість випускає спеціальні нитки для в’язання ажурних виробів. Найчастіше ці нитки білого кольору.

Отже, послідовність добору інструментів і матеріалів для в’язання така: спочатку добирають нитки залежно від призначення виробу і виду узору, а потім добирають гачок відповідно до товщини нитки.

В’язання гачком потребує великої зосередженості уваги, точних і вмілих рухів, обережного користування гострим гачком.

Для того, щоб організм людини менше втомлювався під час в’язання, а робота виконувалася чітко, охайно, легко, потрібно правильно організувати своє робоче місце, додержуватися правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Урок засвоєння нових знань

Передбачає свідоме оволодіння учнями системою наукових понять, законів чи іншими формами знань, способами виконання дій

1. Організація учнів

2. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду

3. Мотивація навчальної діяльності учнів

4. Повідомлення теми, мети уроку

5. Первинне сприймання та усвідомлення учнями навчального матеріалу

6. Осмислення внутрішніх закономірностей і зв’язків між предметами, що вивчаються (явищами) в процесі мислиннєвої роботи та виконання пізнавальних завдань (аналіз, порівняння, розкриття причинно-наслідкових зв’язків).

7. Узагальнення і систематизація на уроці понять, що вивчаються та раніше засвоєних знань

8. Заключний інструктаж, домашнє завдання

Комбінований урок

Передбачає комбінування етапів у певній послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних завдань

1.Організація учнів

2.Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду

3. Мотивація навчальної діяльності учнів

4.Повідомлення теми, мети уроку

5.Сприймання та усвідомлення нового навчального матеріалу

6.Закріплення нового навчального матеріалу

7.Вступний інструктаж

8.Самостійна робота учнів під контролем вчителя

9.Заключний інструктаж, домашнє завдання

10.Прибирання робочих місць

 

 

Тема: плетіння гачком. Інструменти і матеріали. Основні прийоми плетіння гачком. Ланцюжок з повітряних петель. Стовпчики без накиду і півстовпчики.

Мета: дати уявлення про плетіння гачком як один із різновидів декоративно-прикладного мистецтва у нашій країні. Оволодіти основними прийомами плетіння гачком.
Обладнання: готові вироби, плетені гачком, інструменти: гачок, лінійка, мотовило, інструкційні картки.

Хід заняття:

І. Організаційна частина.

Перевірка наявності учнів, оголошення теми, мети заняття.

ІІ. Подача нового матеріалу.

Одним із популярних видів активного відпочинку є в'язання. Це хоч і клопітка робота, від замислу до його втілення проходить досить багато часу. Проте в'язання приносить багато естетичної насолоди.

Плетіння гачком як один з різновидів декоративно-прикладного мистецтва у нашій країні відоме з давніх давен і з кожним роком все поширюєтьсят серед прихильників активного відпочинку.

Великою перевагою в'язаних виробів над тканими є те, що їх можна розпустити, якщо необхідно, і перев'язати. Основним інструментом для плетіння є зрозуміло, гачок. Гачки бувають короткі (12-15 см) для звичайного в'язаннята довгі (30-35 см) для так званого туніськоо в'язання.

Розрізняють гачки з номерами залежно від товщини робочої частини - головки та стержня, що прилягає до неї. Так, наприклад гачок №2 має товщину головки й робочої частини 2 мм. Для в'язання нитками різної товщини треба підбирати і гачок відповідних номерів.

На головці гачка з обох боків є підрізи. Глибина їх має бути такою, щоб нитка не зіскакувала з гачка під час в'язання.

В'язання любого узору починають з виконання ланцюжка, який утворює нижній край виробу. (керівник гуртка показує дітям технологічні картки по виконанню ланцюжка, а потім власноручно плете ланцюжок за допомогою великого гачка, грубої нитки, щоб діти могли добре бачити. Потім показує техніку виконання стовпчиків без накиду і півстовпчиків.).

ІІІ. Самостійна робота учнів.

IV. Індивідуальна робота керівника гуртка.

Керівник індивідуально підходить до учнів, виправляє помилки; якщо більшість дітей роблять одинакові помилки, то зупиняє усю групу і пояснює ще раз.

V. Аналіз зробленої роботи. Підведення підсумків.

 

 

Тема: «Плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва»

Мета уроку:

Освітня: засвоєння учнями знань про плетіння гачком як вид декоративно – прикладного мистецтва, види виробів плетених гачком, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги до організація робочого місця.

Розвиваюча: сприяти розвитку в учнів координації рухів, концентрації уваги, наочно – образного мислення, розвивати логічне мислення, уяву, пам'ять, точність трудових дій.

Виховна: виховувати повагу до трудової діяльності, культуру праці, бережливе ставлення до плетених виробів, працелюбність, акуратність при вишиванні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Час: 45 хв.

Хід уроку

I.Організаційна частина

Слово вчителя: Доброго дня діти! Давайте для початку ми призначимо чергових… Тепер нехай чергові скажуть, хто сьогодні відсутній? … Перевірте, будь ласка, чи готові ви до уроку, чи все у вас є на парті… Приберіть, будь ласка, усе зайве зі столу. Отже, розпочнемо роботу.