Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Стаття 50. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом
1. Суд, який постановив рішення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, у день набрання рішенням законної сили надсилає його державному реєстратору за місцезнаходженням фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідне судове рішення.
Дата надходження судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
2. Державний реєстратор повинен у день надходження судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця внести до Єдиного державного реєстру запис про таке рішення суду та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.
3. Суд, який постановив рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом, у день набрання ним законної сили надсилає його копію державному реєстратору за місцем державної реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
4. Державний реєстратор повинен у день надходження судового рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, а також фізичну особу - підприємця, щодо якої було прийнято рішення суду, про внесення такого запису.
5. У разі якщо після завершення процедури банкрутства, встановленої законом, судом постановлено рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, суд, що постановив відповідне рішення, у день набрання ним законної сили надсилає його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення відповідного запису. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
6. Державний реєстратор повинен у день надходження судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом.
7. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України встановлюється статтею 51 цього Закону.
8. Державний реєстратор зобов'язаний видати (надіслати рекомендованим листом) за місцем проживання фізичної особи - підприємця, щодо якої постановлено судове рішення про припинення її підприємницької діяльності у зв'язку з визнанням її банкрутом, виписку з Єдиного державного реєстру.
9. У разі якщо після завершення процедури банкрутства, встановленої законом, судом постановлено рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство, суд, що постановив відповідне рішення, у день набрання ним законної сили надсилає його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство.
Дата надходження судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
10. Державний реєстратор повинен у день надходження судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.
Опіка та піклування
| ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ
| | спосіб доповнення дієздатності, забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які не мають повної дієздатності
прав та інтересів.
| | 1. Встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані судом недієздатними.
2. Опікун безпосередньо своїми діями від імені та в інтересах підопічного набуває для нього цивільні права та створює цивільні обов'язки, у т.ч. укладає правочини
| | 1.Встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, обмеженими судом у дієздатності.
2.Піклувальник дає згоду на здійснення юридичних дій підопічним, у т.ч. на вчинення ним правочинів
| | Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника
| | встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування
| | встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування
| | встановлює опіку над малолітньою чи неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна чи піклувальника за поданням органу опіки та піклування
| | встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків їх встановлення судом
| | - у разі передання малолітньої особи батькам (усиновлювачам);
- у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років;
- у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною
| | Відмінності опіки та піклування
| | - досягнення фізичною особою повноліття;
- реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
- поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
|
| СУБ’ЄКТИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ
| | ОРГАНИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього потребують.
ОРГАНИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я здійснюють діяльність (діагностичну, лікувальну, експертну) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини.
КРИМІНАЛЬНА МІЛІЦІЯ У СПРАВАХ ДІТЕЙ повідомляє органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків (ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»). | | ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ.
Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
СУД – лише у випадках, встановлених у ст. 60 ЦК України.
| | ОПІКУН, ПІКЛУВАЛЬНИК. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав та не поновлені; поведінка та інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину тощо (ст. 64 ЦК України, ст.ст. 212, 244 СК України).
| | ПІДОПІЧНІ. Особи, над якими через недостатність їх обсягу дієздатності призначено опіку чи піклування.
1) малолітні діти до 14 років, позбавлені батьківського піклування;
2) неповнолітні діти від 14 до 18 років, позбавлені батьківського піклування;
3) обмежено дієздатні;
4) недієздатні.
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
|
19. Юридичні особи: поняття та ознаки
| організація, яка створена й зареєстрована у встановленому законом порядку та наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді
|
| Самостійна майнова відповідальність припускає, що юридична особа самостійно відповідає за своїми обов'язками усім належним їй майном. Інколи субсидіарна відповідальність за борги ю.о. покладається на її засновників (учасників)
| | Участь у цивільному обороті від свого імені означає можливість безпосередньо для юридичної особи, а не її засновників (учасників), здобувати цивільні права і мати обов'язки
| | Відокремлене майно означає, що майно юридичної особи становить основу її матеріальної самостійності, належить безпосередньо юридичній особі й відділене (відокремлене) від майна її засновників (учасників)
| | Організаційна єдність передбачає, що юридична особа є єдиним цілим з властивою їй внутрішньою структурою, створеною для досягнення цілей її діяльності, та виражається у закріпленій установчими документами структурі органів ю.о.
| 
| ВАЖЛИВО!
Конструкція юридичної особи надає можливість:
- вираження колективного інтересу фізичних осіб від імені однієї особи, що в такий спосіб дозволяє персоніфікувати цивільні відносини;
- досягти значної концентрації в одній особі майна декількох фізичних осіб або фізичних й інших юридичних осіб для участі в цивільних відносинах;
- оптимізувати підприємницькі ризики засновників (учасників) юридичної особи за рахунок самостійної відповідальності юридичної особи за своїми обов'язками
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
| 20. Теорії походження юридичної особи
| Теорія фікції (Савіньї) передбачає, що законодавець створює якусь юридичну фікцію вигаданого, абстрактного суб'єкта права, яким є юридична особа
| | Органічна теорія (Гірке) – порівняння юридичної особи з людською особистістю. Ю.о. – є, так би мовити, союзною особистістю, соціальним організмом, відмінною від людей – учасників
| | Реалістична теорія (Саллейль) передбачає, що ю.о. є особливим суб'єктом права, незвідним до суми індивідуумів. Позбавлена біологізації юридичних осіб
| | Теорія Йєрінга сприйняла тезу про фіктивність юридичної особи, при цьому визнаючи реальність груп людей, що стоять за нею. Законодавець дає правовий захист окремим групам людей, дозволяючи їм виступати ззовні як єдиному цілому
| | Теорія колективу (А.В. Венедиктов). Носієм правосуб'єктності державної юридичної особи є колектив, організований у соціалістичній державі
| | Теорія держави (С.І. Аскназій). За кожним державним підприємством стоїть власник майна – сама держава. Державна юридична особа – це сама держава, що діє на окремій ділянці відносин
| | Теорія директора (Ю.К. Толстой). Головна мета наділення організації правами юридичної особи – забезпечення можливості її участі в цивільному обороті. Директор є основним носієм особистості ю.о., тому що саме він уповноважений діяти від імені організації
| | Теорія персоніфікованого (цільового) майна (С.М. Ландкоф, Є.О. Суханов). Головною функцією юридичної особи є об'єднання різного майна у єдиний комплекс і управління ним. Законодавець персоніфікує його, наділяючи правами юридичної особи
| | Теорія організації (О. А. Пушкін). Сутність юридичної особи можна визначити тільки через поняття організації як соціального осередку, створеного людьми й іншими організаціями на певних умовах і для досягнення певної мети
| | Теорія персоніфікованої мети (Бринц, Беккер). Метою інституту юридичної особи є управління майном, і ю.о. є виразом цієї персоніфікованої мети
| | ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | розроблені в науці теоретичні концепції, які пояснюють виникнення, сутність, генезис юридичної особи
| | ГРУПА ТЕОРІЙ, ЩО ЗАПЕРЕЧУЮТЬ ІСНУВАННЯ РЕАЛЬНОГО СУБ'ЄКТА, ЯКИЙ НАДІЛЕНИЙ ВЛАСТИВОСТЯМИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | ГРУПА ТЕОРІЙ, ЩО ВИЗНАЮТЬ ІСНУВАННЯ РЕАЛЬНОГО СУБ'ЄКТА, ЯКИЙ НАДІЛЕНИЙ ВЛАСТИВОСТЯМИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | Теорія делегувальних повноважень (Р.Б. Шишка).Основними та вихідними учасниками цивільних правовідносин та носіями суверенітету є людина та держава, яка нині діє теж в інтересах людини. Людина наділена свободою у тому числі свободою діяльності, а держава суверенітетом. Перша набуває такого правового становища внаслідок народження (природної сутності), друга - внаслідок створення та формалізації такого права в Конституції чи інших конституційних актах
| | © Є.О.Мічурін, О.Р.Шишка, 2008-2010.
|
21. Правоздатність юридичної особи
| ПРАВОЗДАТНІСТЬ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | здатність юридичної особи мати особисті немайнові та майнові права і обов'язки
|
|
з моменту створення
юридичної особи
| | з дня внесення в єдиний державний реєстр запису
про припинення ю.о.
|
| ВАЖЛИВО! Згідно з ЦК України юридична особа здатна мати такі саме цивільні права і обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, як загальне правило в законодавстві України закріплена універсальна правоздатність юридичної особи.
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
| | Загальна (універсальна) правоздатність передбачає для юридичної особи можливість мати усі права і обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, за винятком тих, що прямо заборонені законом
| | Спеціальна правоздатність означає для юридичної особи можливість мати лише ті цивільні права й обов'язки, які відповідають цілям її діяльності та прямо передбачені в її установчих документах
| | до складу юридичної особи можуть входити філії та представництва
| | юридична особа може бути засновником інших юридичних осіб
| | юридична особа вправі мати на праві власності майно, бути власником майнових прав
| | юридична особа повинна мати своє найменування
| | юридична особа не має права використати найменування іншої юридичної особи
| | юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) - ч. 3 ст. 91 ЦК України
юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких установлюється законом, після одержання їм спеціального дозволу (ліцензії) - ч. 3 ст. 91 ЦК України
| | юридична особа може мати інші майнові та особисті немайнові права й обов'язки
|
22. Індивідуалізація юридичної особи
| ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | надання організації таких специфічних засобів (способів), які дозволяють відрізнити її з-поміж інших учасників цивільних правовідносин
|
| СПОСОБИ ІНДІВІДУАЛІЗАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | засоби, які дозволяють виділити певну юридичну особу з-поміж інших організацій
| | Найменування юридичної особи – словесний спосіб індивідуалізації юридичної особи, що містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи повинне містити вказівку про характер її діяльності
| | Місцезнаходження юридичної особи. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.
| | Реєстраційний номер (код) у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
| | Печатка юридичної особи є одним із засобів її індивідуалізації. Печатка юридичної особи також сприяє належному документообігу, оскільки її існування на документі підтверджує, що він був емітований цією організацією.
| | Засоби індивідуалізації товарів і послуг юридичної особи
| | Виробнича марка – реквізити текстового характеру (найменування виготовлювача, назва виробу, вказівка на державний стандарт, сорт тощо), які містяться на виготовленому товарі
| | Знаки для товарів та послуг – позначення, які служать для відмінності товарів і послуг одних ю.о. від однорідних товарів та послуг інших ю.о.
| | Найменування місця походження товару визначає місце (місцевість, країну) виготовлення товару, що може формувати сприятливе враження про цей товар у споживача: швейцарські годинники, кримські вина тощо
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
|
| Комерційне (фірмове)
(для підприємницьких товариств)
|
23. Створення юридичної особи.
| ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | спосіб створення юридичної особи з урахуванням виду організації, завдань і цілей її діяльності, засновників, ступеня впливу державних органів на процес утворення юридичної особи
| | НОРМАТИВНО-З'ЯВЛЮВАЛЬНИЙ ПОРЯДОК полягає в тому, що умови створення юридичної особи закріплені в законі, чим дається загальний дозвіл держави на створення тих чи інших юридичних осіб. Для безпосереднього виникнення юридичної особи при цьому необхідна лише ініціатива її засновників і реєстрація у відповідному державному органі. При відсутності порушень закону з боку засновників орган, що реєструє, не вправі відмовити в реєстрації юридичної особи. Цей спосіб є переважним при створенні більшості юридичних осіб приватного права
| | ДОЗВІЛЬНИЙ ПОРЯДОК передбачає одержання дозволу на створення юридичної особи від органів державної влади. Такий порядок служить стабілізації цивільного обороту. Розпорядчий порядок створення юридичної особи забезпечує недопущення монополізації ринку або окремих його сегментів, стабільності кредитно-фінансової системи й деяких інших сфер господарювання
| | РОЗПОРЯДЧИЙ ПОРЯДОК передбачає, що юридична особа створюється на підставі розпорядження власника майна або уповноваженим ним органом. Такий порядок створення характерний для юридичних осіб публічного права, які можуть бути створені на основі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування
|
| ВАЖЛИВО! Для виникнення юридичної особи необхідними є засновницькі документи, якими можуть бути: статут, засновницький договір, установчий акт тощо. В установчих документах вказуються: найменування юридичної особи, органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та вихід із нього; визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, вказується мета ю.о., визначаються майно, яке передається ю.о., необхідне для досягнення цієї мети, структура управління ю.о., місцезнаходження та інші відомості, що передбачені законом для певних видів юридичних осіб
|
| © Є.О.Мічурін, О.Р.Шишка, 2008-2010.
|
| Реєстрація (перереєстрація) юридичних осіб
| | засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ)
| | особа, яка проводить державну реєстрацію
| | Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи
| | заповнена реєстраційна картка
| | копія рішення засновників (уповноваженого ними органу) про створення юридичної особи
| | два примірники установчих документів
| | Статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності. Так, для створення командитного чи повного товариства такий установчий документ, як статут, не передбачено
| | Установчий договір
для повного товариства, командитного товариства є єдиним установчим документом
| | документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору
| 
| документ, що засвідчує сплату внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом, якщо вимоги щодо формування статутного фонду визначені ним (для товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства тощо).
Таким документом може бути довідка з банківської установи про відкриття тимчасового розрахункового рахунку, куди засновниками внесена відповідна грошова сума для формування статутного фонду юридичної особи. Якщо статутний фонд формується не грошима, а іншим майном, до реєструючого органу подається рішення засновника про передачу відповідного майна до статутного фонду юридичної особи, наводиться його грошова оцінка
| | інші необхідні документи, визначені законом
Так, для акціонерних товариств подається звіт про проведення підписки на акції; для іноземних юридичних осіб – витяг із торговельного реєстру тощо
| | ВАЖЛИВО! Загалом поряд із реєстрацією юридичної особи відбуваються й інші процедури: постановка на податковий та статистичний обліки тощо.
|
| установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені
| | установчі документи юридичних осіб, які відповідно до закону підлягають погодженню Національним банком України, іншими органами державної влади, подаються з відміткою про їх погодження
| | документ повинен бути викладений державною мовою.
| | структура управління установою
| | майно, яке передається установі, необхідне для досягнення встановленої мети
| | інші додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору, встановлені законом
| | умови передання майна учасників до ю.о.
| | порядок спільної діяльності учасників щодо створення ю.о.
| | інші додаткові вимоги щодо змісту статуту, встановлені законом
| | порядок вступу до товариства та виходу з нього
| | порядок прийняття рішень органами управління товариством
| | компетенція органів управління товариством
| | органи управління товариством
| | установчі документи юридичної особи
| | документ, що є підставою для створення юридичної особи, який викладається у письмовій формі і підписується одним чи всіма учасниками (засновниками)
| | найменування юридичної особи
| | зобов'язання учасників створити ю.о.
| | Важливо! Для певних юридичних осіб закон вимагає наявності як статуту, так і засновницького договору (напр., для товариства з обмеженою відповідальністю); для інших – лише статуту (для приватного підприємства); для третіх – лише засновницького договору (для повного товариства). Державні установи мають установчий акт.
| 24. Припинення юридичних осіб
| ВАЖЛИВО! Юридична особа вважається такою, що припинила своє існування, після внесення про це запису до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Ліквідація характеризується абсолютним припиненням діяльності юридичної особи. На відміну від цього при злитті, поділі, приєднанні юридичної особи можна говорити тільки про відносне припинення юридичної особи, оскільки її права та обов'язки повністю переходять до іншої юридичної особи. Близько примикають до даних відносин, але не є припиненням юридичної особи, виділ і перетворення. В обох цих випадках юридична особа продовжує існувати. Однак при виділі частина прав та обов'язків юридичної особи переходить до іншої знову створеної особи. Перетворення передбачає лише зміну організаційно-правової форми юридичної особи.
| | © Є.О.Мічурін, 2006-2010.
| | ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | закінчення діяльності юридичної особи, що може мати як добровільний, так і примусовий характер
| | Самоліквідація.
Відбувається за рішенням учасників чи органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який була створена юридична особа, досягненням мети, для якої вона була створена, а також у деяких випадках, передбачених установчими документами
| | Примусова ліквідація.
Здійснюється за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи внаслідок допущених при її створенні порушень, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом
| | Ліквідація – повне припинення діяльності юридичної особи без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб
| | Злиття – припинення двох чи більшої кількості юридичних осіб з наступною передачею всіх прав та обов'язків створеній на їхній основі юридичній особі. А+В®С
| | Приєднання – припинення однієї юридичної особи з наступною передачею всіхправ та обов'язків іншій юридичній особі. А®В
| | Поділ – припинення однієї юридичної особи з наступною передачею всіх прав та обов'язків у певних частинах кільком знову створеним на її основі юридичним особам – правонаступникам. А®(В+С)
|
| ВАЖЛИВО!
1. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законодавством про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
2. Особливості ліквідації банків встановлюються законодавством про банки і банківську діяльність.
| | В інших випадках, передбачених законом
| | За рішенням суду в разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом
| | вимога про ліквідацію юридичної особи за такою підставою може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку
| | Визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами та законом.
| | Досягнення мети, для якої була створена юридична особа
| | У зв’язку із закінченням строку діяльності юридичної особи, на який вона була створена
| | За рішенням учасників ю.о. або органу ю.о., уповноваженого на це установчими документами
| | ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
| | певні юридичні факти, що передбачені в законі, при настанні яких юридична особа має припинити свою діяльність
|
25. Види юридичних осіб
|
Археология
Биология
Генетика
География
Информатика
История
Логика
Маркетинг
Математика
Менеджмент
Механика
Педагогика
Религия
Социология
Технологии
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
