Та всім моїм учням, колишнім та нинішнім

 

Автор

Вступ

Ніколи не думав, що коли–небудь побуваю в Америці, хоча мрії про подорожі до інших країн переслідували ще з дитинства. Кортіло побачити, як ті країни виглядають, які там люди, як вони живуть, почути їх мову, познайомитись і знайти собі друзів. За часів СРСР це було майже неможливо: “залізна завіса” відкривалася тільки для вибраних, дуже близьких родичів та військовослужбовців Радянської Армії. Решта ж–обмежувалась тільки мріями, листуванням та тим, що показувало ЦТ з Москви.

Наприкінці 80-их мені вдалося побувати у Польщі та Болгарії, братніх країнах по соцтабору, згодом у Туреччині та Румунії. До країн, які відвідав, можна ще зарахувати далеке та близьке зарубіжжя – Литву, Латвію, Білорусь, Молдову, Росію. Америка – це було щось далеке, неосяжне, чуже і незнайоме. Нагода побачити цю terra incognita випала влітку 1998 року. USIA спільно з ACCELS за фінансової підтримки уряду США проводили конкурс за програмою ТЕА серед українських вчителів англійської мови країнознавства США. П’ятнадцятьох переможців було запрошено на стажування до США, яке тривало вісім тижнів і включало знайомство з країною та її людьми, відвідування навчальних закладів, навчання в університеті штату Делавер. Своїми спогадами та враженнями я і хочу поділитися з вами на сторінках цього міні-підручника. Крім того, пропоную коротку інформацію про історію США та географію країни. У 6-7 класах ми вивчатимемо це англійською мовою і набагато глибше. Бажаю успіхів у вивченні курсу “Країнознавства США”.

EZ

P.S. Думка про написання спогадів з’явилась ще під час перебування у Делавері. Ідея створити на основі спогадів міні-підручник виникла після ознайомлення з оповіданням Майкла Остапука, учителя англійської мови та суспільних наук з Естерея Мідл Скул, що у Фініксі (штат Арізона) “Якір та дракон”. Майкл надрукував своє оповідання у “Journal of Geography”(№4, 1997 рік) після подорожі влітку 1996 року до Москви та Санкт-Петербурга (Росія). Майкл люб’язно дозволив запозичити його ідею.

EZ

G Пояснення

СРСР – країна з територією 22,4 млн. кв.км та населенням 286,7 млн. чоловік (1989), яка

існувала з грудня 1922 року до грудня 1991 року.

“Залізна завіса” – термін, який використовувався на Заході і означав закритість кордонів

СРСР для в’їзду іноземців та виїзду громадян СРСР.

ЦТ – Центральне телебачення. Єдина телевізійна програма, яка транслювалася із

Останкінського телецентру в Москві на всю територію Радянського Союзу.

Соцтабір – 15 країн Європи, Азії та Куба, де панував соціалістичний лад.

Далеке зарубіжжя – країни, які знаходилися за межами СРСР, та Латвія, Литва, Естонія.

Близьке зарубіжжя – 11 республік колишнього СРСР (Білорусь, Росія, Молдова, Грузія,

Узбекистан та інші).

Terra incognita – земля невідома (з латини).

USIA - інформаційна аґенція США.

ACCELS - Американська Рада по співробітництву в галузі освіти та вивченні мов.

Делавер - штат на східному узбережжі США.

TEA – премії у викладанні англійської мови та країнознавства США.

PS – пост скриптум, тобто після написаного (з латини).

! Завдання

1. Дай пояснення виділеним словам.

2. Знайди на карті світу країни, про які згадується у тексті.

3. Розпитай своїх батьків про життя у СРСР.

4. Подумай і зроби свій власний висновок: де краще жити – у СРСР чи сучасній

Україні.

5. Напиши міні-твір на тему: “Країни, де я хочу побувати”.

 

Загальні відомості

Сполучені Штати Америки – це четверта за розмірами країна світу після Росії, Канади та Китаю. Країна знаходиться у Північній Америці, межує на півночі з Канадою, на півдні – з Мексикою, на сході омивається Атлантичним океаном, на заході – Тихим.

Основна територія країни складається з 48 штатів, окремо розташовані Аляска та Гаваї. Крім 50 – ти штатів, до США належать Федеральна округа Колумбія, Пуерто-Рико, Північні Маріанські острови, Гуам, Віргінські острови та Американське Самоа.

Штати поділяються на реґіони: Нова Англія, Середньоатлантичні, Південні, Середнього Заходу, Скелясті Гори, Південно-Західні, Тихоокеанське узбережжя.

Територія країни – 9628382 кв. км. Довжина найдовшої річки Міссісіпі становить 5936 км. 12% території країни займають гори – Аляскінський хребет, Аппалачі, Скелясті, Сьєрра-Невада. Найвища точка – гора Маккінлей на Алясці – 6198 м над рівнем моря. Найглибше озеро Кратерне (штат Орегон) має глибину 580 м.

У 1995 році у США проживало 261 млн. 638 тис. чоловік, з них білі – 82,9%, чорні – 12,6%, вихідці з Азії – 3,7%, корінне населення – індіанці, ескімоси, алеути – 0,8%, іспанського походження – 10,1%. 80% населення проживає у містах. Найбільші з них – Нью-Йорк (19,7 млн.), Лос– Анджелес (15,3 млн.), Чікаґо (8,5 млн.), Сан-Франциско (6,5 млн.), Філадельфія (5,9 млн.). Це за даними 1994 року.

Середній американець протягом свого життя змінює місце проживання 11,7 разів, а кожен шостий – переїжджає щороку.

За Конституцією, США – федеративна республіка, якою управляють обраний народом Конґрес та Президент. Конґрес складається із Сенату (100 членів) та Палати представників (435 членів). Президент обирається на 4 роки і може займати цю посаду не більше двох строків. З 1993 року господарем Білого Дому є Вільям Клінтон, 42-й Президент США. Він знаходиться у федеральній столиці Вашинґтоні. Державний прапор являє собою полотнище із 13–ма смугами (7 червоних і 6 білих) та голубим прямокутником у лівій верхній частині з 50–ма білими зірками. Державний Гімн називається “Усипаний зорями стяг”. Гаслом американців є “In God We Trust” – “Покладаємося на Бога”.

 

G Пояснення

Конституція – основний закон країни.

Федеративна республіка – держава, у якій об’єдналися окремі самостійні держави. Влада у

республіці належить обраним представницьким органам.

13 смуг – символ перших 13-ти штатів, які у 1776 році утворили США.

50 зірок – символ 50-ти штатів.

! Завдання

Знайди на карті об’єкти, про які говориться у тексті.

& Практична робота

У вигляді малюнків, схем, діаграм, чисел та назв зроби опорну схему розповіді “Загальні

відомості”. За її допомогою перекажи зміст.

Коротка історія

Багато тисяч років тому Північна Америка та Азія з’єднувалися суходолом, що відомий досі під назвою Беринґії. То була болотиста тундра до 1500 км завширшки. Через Беринґію до Північної Америки і дісталися приблизно 14 тисяч років тому перші люди, які просто кочували за мисливською здобиччю. Це були предки сучасних індіанців та інших корінних жителів Америки.

Близько тисячі років тому з іншого боку у Америці висадилися вікінґи. Вони дісталися сюди на кораблях через Атлантику з Північної Європи, де постійно проживали.

Більше 500 років тому, у 1492 році, італієць Христофор Колумб на своїх каравелах, які вийшли з Іспанії, дістався Багамських островів. Він був упевнений, що відкрив новий шлях до Азії. Після Колумба багато іспанців та французів прибували сюди, щоб засновувати свої колонії. Англійцям першим вдалося колонізувати територію: у 1607 році утворилася велика колонія Джеймстаун. Почався наплив англійців та інших імміґрантів з Європи. Причиною переселення були політичні утиски, релігійні переслідування, безробіття або просто пошуки пригод і щастя. У 1620 році пілігрими, які шукали релігійної свободи, прибули з Англії до Америки на кораблі “Майфлауер” та заснували колонію Плімут. Освоєння землі було занадто складним. На допомогу англійцям прийшли місцеві племена індіанців. Квакери (інша релігійна група) заснували колонію Пенсильванія, а англійські католики - Мериленд.

Освоєння Америки продовжувалося. Виникли суперечки з індіанцями, потім з французами, які мали свої колонії на північ від англійських. У 1763 році Велика Британія розгромила Францію у Франко-індіанській війні. Ще раніше зі східного Узбережжя було витіснено шведів та голландців. На той час тут вже мешкало 2,5 млн. колоністів. Щоб поповнити свою скарбницю, Британія запровадила у колоніях величезні податки на патоку, чай, скло, фарбу та спеціальні акцизні марки на газети та всі документи. Колоністи були проти цього, виникали суперечки, і Британія вимушена була послати військо, щоб навести лад. Організація колоністів “Сини свободи” очолила боротьбу. Перша збройна сутичка з англійськими солдатами сталася на вулицях Бостона у 1770 році і увійшла в історію під назвою “Бостонська різанина”. Протести проти англійських законів очолили Семюел та Джон Адамси, Томас Джеферсон, Джордж Вашинґтон та Бенджамін Франклін. Британія послабила тиск і залишила тільки ввізне мито на чай. У 1773 році перевдягнені у індіанців колоністи на знак протесту захопили британські кораблі у Бостонській гавані і викинули коробки з чаєм в океан. Ця подія отримала назву “Бостонське чаювання”. Англійці вирішили закрити порт. Але у 1775 році почалася революційна війна. Дж. Вашинґтон зібрав 15 тисяч солдатів до Континентальної армії, яка вела збройну боротьбу з англійцями. Король Георг ІІІ відмовився іти на поступки, тому Континентальний конґрес проголосив повну незалежність від Британії у своїй Декларації. Це сталося 4-го липня 1776 року. Бої тривали ще більше року. На боці колоністів виступила Франція. Остаточно британське військо було розгромлене 17 жовтня 1777 року. Офіційно Англія визнала незалежність американських колоній 3 вересня 1783 року, підписавши угоду в Парижі. У червні 1787 року було прийнято Конституцію країни, а 30 квітня 1789 року першим Президентом США обрано Джорджа Вашинґтона.

Після цього США ще переживуть дві війни – у 1812 році з Англією та у 1861-1865 роках – громадянську, братимуть участь у світових війнах та безлічі військових конфліктів, переживатимуть період економічного зростання, наукових відкриттів, “великої депресії”. Але здобуття незалежності залишається найяскравішою сторінкою в історії цієї країни.

G Пояснення

Піліґрими – поломники, або мандрівники-богомольці.

Імміґранти – люди, які поселяються у чужій країні для постійного проживання.

& Практична робота

Накресли “лінію часу” та познач на ній найважливіші дати та про події, що мали місце в історії

Америки та США.

Подорож

Колумб та інші мореплавці дісталися свого часу Америки морським шляхом через Атлантику. З кінця ХХ століття європейці подорожують до Нового Світу виключно літаками. Безліч повітряних ліній поєднують сьогодні Америку з містами нашого континенту. З Борисполя є щоденний безпосередній рейс до Нью-Йорка, але організатори нашої подорожі обрали інший шлях. Варто зазначити, що найбільшими транзитними аеропортами у Європі є Франкфурт у Німеччіні та Відень у Австрії. Саме через австрійську столицю пролягав наш шлях до США.

Спочатку пасажири проходять митний контроль. Тут можна пройти двома коридорами – червоним та зеленим. Якщо особа не має при собі золота, коштовностей, виробів мистецтва, історичних цінностей, дорогої відеотехніки і вивозить з України не більше однієї тисячі доларів, вона може сміливо іти через зелений коридор. Там митний догляд здійснюється вибірково. Якщо ж у митній декларації ви зазначили щось із вищеназваного, варто пройти через червоний коридор, де вас попросять показати задекларовані речі. Далі відбувається рентгенконтроль валіз та перевірка на наявність зброї. Спеціальний пристрій у брамі, крізь яку ви проходите, реагує на всі металеві речі, подаючи сигнал, і контролер просить вас показати ці речі.

Далі відбувається реєстрація квитків та оформлення багажу. Службовець аеропорту повертає вам корінець квитка, де вказано ваше місце, обов’язково поцікавившись, палите ви чи ні. До речі, на рейсах, що тривають понад три години, палити у літаках заборонено. Місця позначаються таким чином: число означає номер ряду, а літера – ваше місце. У ряді може бути чотири або вісім місць, це залежить від типу літака. Крім того, місця, які знаходяться у передній частині літака, називаються бізнес-класом, у задній – економ-класом. Вартість квитка у бізнес-класі є вищою, оскільки там вільніше та й обслуга першочергова. У 1998 році квиток з Києва до Вашинґтона коштував 750$. Цей же службовець приймає ваш багаж і відправляє на погрузку. Вага не повинна перебільшувати 20 кг, на інших авіалініях – 32 кг. Далі – паспортний контроль і очікування у спеціальній залі, де є місця для сидіння, бар, безкоштовні журнали та безплатний туалет. Коли оголошують посадку, треба пройти до ґейту, де у вас ще раз попросять показати корінець квитка. Спеціальний пристрій видірве в нього частину, залишивши посадочний талон. Службовець запросить вас пройти у двері, до яких приєднано “рукав”, що веде прямо до входу в літак. Ми мали квиток на рейс за маршрутом Київ – Вашинґтон з пересадкою у Відні та Нью-Йорку. Загальна відстань – близько 10 тисяч кілометрів. Політ виконувався авіакомпанією ”Austrian Airlines”. Червоний та білий – кольори національного прапора Австрії, ось чому стюардеси, які зустрічали нас у літаку, були вдягнені в уніформи червоного кольору та мали на собі білі панчохи.

У літаку – великий вибір газет англійською, німецькою, італійською та французькою мовами. Їх можна брати в необмеженій кількості. Стюардеса проводить кожного пасажира до відповідного місця, допомагає покласти у спеціальний відсік сумку та зручно розміститися. Потім вам дає навушники, які треба включити у гніздо на поручнях крісла. Під час польоту по 12 каналах транслюються різні програми. Перший та другий – це звук з моніторів англійською та німецькою мовами відповідно. Було дві програми австрійської класичної музики, канал поп-музики 60-70-х років, решта каналів - сучасна музика, поезія та програми різних радіостанцій. Приємно вразило те, що до старту літака у його салоні лунали вальси Штрауса. Перед стартом тихо відкрилися монітори, на яких можна було побачити, як себе поводити у разі катастрофи. Потім по радіо до пасажирів звернувся капітан. Він говорив пристойною англійською, а потім німецькою мовами. Протягом польоту монітори показували карту маршруту та інформацію про висоту польоту, температуру за бортом, швидкість літака, відстань від Києва до Відня у кілометрах та милях. Крім того, транслювалися фільми про Австрію, мультфільми та рекламні відеокліпи. Середня висота польоту становила 10-11 км, швидкість – 900 км/год.

У Віденському аеропорту літак приземлився з точністю до хвилини. Приміщення аеропорту влаштовано так, що транзитні пасажири без зайвого клопоту з паспортним контролем переходять до зали очікування з відповідним ґейтом. Після сорока хвилин було оголошено посадку на літак до Нью-Йорка тієї ж авіакомпанії. Політ тривав більше 8 годин. На кожному місці лежали запакована ковдра, навушники, газети та набір, який складався зі шкарпеток, одноразової зубної пасти та щітки. Решта потрібних для гігієни речей – паперові рушники, туалетний папір та рідке мило – були в кожному з чотирьох туалетів, що знаходилися у хвостовій частині літака. Двічі за 8 годин польоту стюардеси розносили обід та вечерю. Спочатку пропонували в необмеженій кількості мінеральну воду, чотири ґатунки соків, прохолоджувальні напої, сухе вино, пиво. Через півгодини розносили обід, розігрітий у мікрохвильовий печі. Тут можна було вибирати рибну або м’ясну страву. В комплекті, крім цієї страви, були булочки, масло, сир, овочевий салат, перець, сіль, цукор, десерт – яблучний пиріг, вершки до кави, вологі та сухі серветки, виделка, ніж, ложка та зубочистки. Після обіду пропонували фрукти (яблука.банани, апельсини) та міцні напої (кріплені вина, бренді, коньяк). На десерт розносили чай та каву. Коли за європейським часом настала ніч, стюардеси закрили ілюмінатори. На моніторах час від часу показували карту польоту. Шлях пролягав над Німеччиною, Голландією, Англією, Шотландією, Ірландією, Гренландією, Канадою. За час польоту показали два художні фільми. Стюардеси весь час ходили салоном зі склянками води та соку. Тут я вперше зрозумів свою перевагу в тім, що володію німецькою. Коли австрійки чули від іноземця німецьку мову, вони ладні були виконати прохання вдвічі швидше та краще. В таких казкових умовах переліт минув швидко і приємно. За вікнами вже стали видніти океан, клаптики землі, а згодом і передмістя Нью-Йорка. Коли літак торкнувся злітної смуги міжнародного аеропорту JFK, всі пасажири зааплодували. При виході з літака нас, українців, вразило таке видовище: в обох салонах американські пасажири залишили після себе неймовірний безлад: зібгані газети, ковдри, шкарпетки та навушники було недбало кинуто на підлогу.

В приміщенні аеровокзалу потік пасажирів відразу чітко розділявся смугами на резидентів та нерезидентів США. Службовець служби еміграції та натуралізації швидко перевірив візу, паспорт та поставив відмітку про в’їзд до країни. Ми перейшли до ґейту, звідки стартував літак до Вашинґтона. Був пізній вечір. Речей своїх ми не бачили. Їх перевантажували з літака на літак без нашої

участі. Політ до Вашинґтона тривав менше години, ось чому стюардеси пропонували пасажирам тільки воду, соки, поп-корн та підсолені горішки. Близько опівночі літак пішов на посадку. Нічна столиця Сполучених Штатів являла собою море вогнів з прямими вулицями, якими рухалися тисячі автомобілів. У аеропорту Рональда Рейгана нас зустрічали співробітники ACCELS. Подорож Америкою розпочиналася.

 

G Пояснення

Новий Світ – так європейці називають Американський континент.

Бориспіль – міжнародний аеропорт біля Києва.

Транзитний аеропорт - місце, де пасажир здійснює пересадку.

Митна декларація – документ, в якому особа заявляє про свою власність.

Рентгенконтроль – просвічування рентгенівським промінням багажу з метою виявлення

речей, заборонених для перевезення.

Гейт – брама (з англ.) – вихід з аеропорту, який веде до літака.

„Рукав” – конструкція, через яку пасажири потрапляють з приміщення аеропорту до літака,

не ступаючи на землю.

„Austrian Airlines” - авіакомпанія “Австрійські авіалінії”.

Монітор – екран телевізора.

Штраус – австрійський композитор.

Транзитний пасажир – особа яка їде через певний пункт з пересадкою.

Ілюмінатори – вікна у салоні літака.

JFK – John Fitzgerald Kennedy, Джон Фітцджеральд Кенеді,

35-й Президент США (1961-1963), загинув у Далласі (Техас).

Резиденти / нерезиденти - громадяни США та іноземці, які постійно проживають в країні /

особи, які не проживають в США і не мають громадянства.

Служба еміграції та натуралізації – організація, яка займається прийомом емігрантів.

Віза – документ, який засвідчує дозвіл в’їзду до країни.

Рональд Рейган – 40-й Президент США (1981-1990).

! Завдання

1. Дай пояснення виділеним словам.

2. Що ти довідався про Австрію?

3. Як проходить посадка у літак міжнародного рейсу?

4. Що б ти слухав по радіо та дивився по ТБ подорожуючи до Америки?

5. Яке меню для пасажирів рейсу Київ – Франкфурт – Нью-Йорк ти склав би на

обід та вечерю? Чому?

& Практична робота

а) Намалюй на карті схему повітряного шляху з Києва до Вашинґтона із позначенням

відстаней у кілометрах.

б) Опиши свій уявлений політ з Києва до Рейк’явіка.

Американський готель

Як і кожна столиця, Вашинґтон має велику кількість готелів. Найбільші – Маріотт, Хілтон, Холідей Інн. Нас привезли до готелю “Ембесі Світс”, що знаходиться на перетині 22-ї та N Стріт недалеко від центру міста. У величезному холі під скляним дахом, куди виходять двері кімнат з усіх дев’яти поверхів, поруч з м’якими кріслами та диванами росли пальми, екзотичні квіти, тихо шуміла вода з фонтанів та водоспадів. Черговий адміністратор відразу вручив у підписаних іменних конвертах “ключі” – пластикові картки, за допомогою яких можна було відімкнути двері тільки свого номера. З вестибюля можна потрапити до газетного кіоску, магазину з сувенірами, басейну, ресторану, винної кімнати, банкетної зали та камери схову багажу. У холі на спеціальних полицях можна взяти велику кількість рекламних проспектів про визначні місця та туристичні маршрути столиці. Три ліфти з прозорими стінами працювали безперебійно і швидко доставляли мешканців готелю на будь-який з дев’яти поверхів. Тих осіб, які палять, поселяли тільки на дев’ятому поверсі. Решту ж номерів було обладнано спеціальними пристроями, які реагували на найменшу ознаку наявності диму у кімнаті і зчиняли тривогу по всьому готелю.

Номер складався з двох великих кімнат з телефоном у кожній. У першій, вітальні, стояли диван, який розкладався, круглий стіл з чотирма стільцями, шафа з телевізором, м’які крісла, – був умивальник та спеціальна ніша, за дверима якої, були холодильник, мікрохвильова піч, машина для приготування кави. Тут же знаходився набір чашок, тарілок та бокалів. У скляній банці лежали запакована кава (звичайна та без кофеїну), пакетики з чаєм, цукром, замінником цукру та сухими вершками до кави. Покоївка щоранку поповнювала цю банку новими пакетиками замість використаних. На туалетному столику стояла картка з ім’ям покоївки. Ця жінка пропонувала за окрему платню віднести речі до пральні. В другій кімнаті, спальні, було два великих ліжка, шафа з телевізором, крісла, торшери, тумбочки з телефоном, телефонними книгами та радіобудильником, туалетний столик з умивальником та сміттяркою під ним. У шухлядах шафи лежали Біблія та пластикові пакети, куди, як потім з’ясувалося, слід класти брудну білизну. На столі знаходилася папка з інформацією про роботу служб готелю, номерами телефонів, папером та чистими конвертами з надрукованою емблемою та адресою готелю. Біля кожного телефону лежали записники та ручки теж із зображенням емблеми готелю “Ембесі Світс”. Коридор, який з’єднував обидві кімнати, мав на лівій стіні двері вбудованої шафи для одягу. Тут були вішалки, полиця для взуття, праска та розкладна дошка для прасування. На дверях шафи містилася інформація про вартість проживання у такому номері. Наш номер на шостому поверсі коштував для трьох осіб 319$ за добу. Оскільки на вулиці була неймовірна спека, до того ж з високим рівнем вологкості повітря, у номері працював кондиціонер, завдяки якому температуру можна було регулювати до бажаної. У ванній кімнаті все сяяло білизною та чистотою. Покоївка щодня приносила кожному мешканцю по чотири чистих рушники, міняла туалетний папір, серветки, виставляла нові мило, шампунь для волосся, бальзам для тіла та шапочку для купання. Щоранку під двері апартаментів клали свіжий номер найпоширенішої у США газети “USA Today”. На кожному поверсі знаходилися кімнати з автоматами для продажу напоїв, солодощів та цигарок. В одному з приміщень на дев’ятому поверсі стояли пральні автомати, де за один долар можна було випрати та висушити одяг. З шостої години ранку відкривалася тренажерна зала, де майже всі тренажери було обладнано електронікою. Із зали сходами можна спуститися до басейну, який працював до 10-ї вечора. Зазвичай тут плавали діти, дорослі приходили зранку або після дев’ятої вечора. Поруч з басейном було традиційне американське джакузі – круглий басейн для 3-4 осіб з гарячою водою, що постійно бурлила. Після п’яти хвилин у джакузі людина почуває розслабленою та заспокоєною. З приміщення басейну можна зайти на кілька хвилин до сауни, а потім відпочивати на кушетках та в кріслах які стояли біля басейну серед квітів та іншої зелені. До вартості проживання входило користування усім цим, а також харчування та “Хеппі ауез”. У холі постійно знаходилися носії багажу із візками, які безкоштовно відвозили валізи мешканців готелю до їхніх кімнат. Про те, як нас годували, моя наступна розповідь.

 

G Пояснення

Стріт – вулиця (з англ. мови).

Ніша - заглиблення у стіні.

Радіобудильник – пристрій виробництва компанії “Дженерал Електрік”, у якому

поєднано радіоприймач та годинник.

Тренажер - пристрій для тренувань.

Сауна – кімната з сухим гарячим паром.

Хеппі ауез – період з 17.30 до 19.30, коли жителі готелю могли отримати

безкоштовно алкогольні напої.

! Завдання

1. Придумай назву та емблему свого власного готелю.

2. Намалюй план апартаментів у готелі “Ембесі Світс”, про які

говориться у розповіді.

3. Подумай і напиши, що ти особисто додав би до обладнання

апартаментів.

 

 

Харчування

На мою думку, їжа в житті американців посідає важливе місце, і вони приділяють їй багато уваги. Їдять багато. У вуличних кав’ярнях та рестораціях зазвичай повно відвідувачів. У будь-якому населеному пункті важко знайти місце, де б у радіусі 200 метрів не було якогось шинка, макдональдса, кав’ярні чи ресторану. Вражає велика кількість повних людей, особливо жінок та дітей. Продукти харчування відносно американської зарплатні є досить дешевими.

Щоранку з 7 до 10 у готелі “Ембесі Світс” можна було поснідати. Для цього у холі готелю було спеціальне місце. Нагадаю: вартість сніданку входила до вартості проживання, ось чому продукти можна було брати та споживати у необмеженій кількості. На столах знаходився досить великий вибір їжі. На бажання клієнта кухарі підсмажували за лічені секунди яєчну або м’ясо, могли подати дієтичну страву, наприклад, молочну кашу. Далі Клієнт міг вибрати підсмажені сосиски з різних ґатунків м’яса, нарізану шинку та м’ясо індички, відварені зерна кукурудзи або рису, смажену картоплю, декілька видів нарізаного хліба, який тут же можна піджарити у тостері, тверді та плавлені сири, масло, джеми, мед, 5-7 видів кукурудзяних або вівсяних пластівців, солодкі булочки, кекси, тістечка, приправи. З автоматів наливалися прохолоджувальні напої, гаряче та холодне молоко різної жирності. Кава була вже приготовлена і стояла у скляних глеках на кавоварці, яка увесь час підігрівалися знизу. Чай у одноразових пакетах можна вибрати за смаком – звичайний або фруктовий – і залити окропом з такого ж глека. На окремому столі стояли поємники з фруктовим салатом, який поливався суничним або малиновим йоґуртом, та фрукти у натуральному вигляді – банани, апельсини, ананаси, дині, кавуни. Поруч з автомата можна було налити на вибір не менше 5-6 ґатунків соків. Клієнт сідав за столик серед пальм та квітів, брав ранкові газети, які розкладалися поруч, і спокійно споживав свій сніданок. Для бажаючих були спеціальні пластикові пакети, куди можна покласти бутерброди або фрукти і віднести до свого номера. Була також можливість замовити сніданок до апартаментів.

Обідали ми у ресторані “Паневіно”, який знаходився тут же, у готелі. Це починалося з шостої години вечора. Середній обід коштував від 15 до 25 доларів. Нас завжди мило зустрічали і відводили до столів у тій частині ресторану, де ми бажали обідати. В секторі для клієнтів, які палили, стояли спеціальні пристрої для швидкого очищення повітря. Метрдотель подавав меню. На вибір страв відводилося 10-15 хвилин. Потім підходив офіціант і наливав звичайну воду у бокали. Далі з інтервалом у 20-25 хвилин подавалися хліб, закуска, перша та друга страви, десерт, напої. В середньому обід тривав близько двох годин. Протягом цього часу офіціант підходив і запитував, чи не потрібно чогось додати або підлити. Їжа у ресторані була чудовою, особливо рибні страви, і набагато смачнішою, ніж у вуличних ресторанах.

Спеціального пояснення потребує “Хеппі ауе” – “Щаслива година”, яка тривала у готелі “Ембесі Світс” з 17.30 до 19.30 щодня. У вестибюлі відкривалася барна стійка, на столиках запалювалися свічки та виставлялися попільнички. Кожен мешканець готелю міг абсолютно безкоштовно замовити та отримати у двох барменів алкогольні та прохолоджувальні напої будь-якого ґатунку. У чистому вигляді дорослі американці алкоголь майже не вживають, але мають величезну кількість коктейлів, назви яких нашій людині абсолютно ні про що не говорять. Щедрі американці обов’язково давали по одному долару “чайових” для бармена. Нас же могли іноді ввічливо попросити показати картку мешканця готелю. На столі стояли корзини з картопляними та пшеничними чіпсами, дрібними бубликами та сухарями, автомат з поп–корном. Пластиковими лопатками кожен накладав собі все це в картонні коробки або пластикові стакани, сідав за столик біля водоспаду і мирно вів бесіду зі знайомим або просто насолоджувався життям.

В їдальнях університету у Ньюарку, де ми жили та навчалися протягом шести тижнів, щодня, крім суботи та неділі, поїсти можна було тричі на день: сніданок з 7 до 10, ланч з 12 до 15 та обід з 17 до 20 години. На уікенд їдальні забезпечували студентів тільки “бранчем”, який тривав з 11 до 14 години.

Вхід до їдальні був тільки за особистими картками. Головний комп’ютер реєстрував кількість спожитих вами сніданків, обідів та ланчів протягом всього терміну перебування. Влітку університет був переповнений іноземними гостями, але черг у їдальні практично не було: обслуга діяла чітко та виважено. Сніданок коштував 4 долари, ланч – 7, обід – 5. Це була середня вартість, яку оплачували відвідувачі, адже реально кожен міг споживати таку кількість їжі, на скільки його вистачало. У величезній залі були окремі місця, де подавали овочі та холодні закуски, перші та гарячі страви, десерти. Вибір – найрізноманітніший. Крім того, стояв автомат, з якого можна взяти морозиво трьох ґатунків. Коли автомат не працював, пачки з морозивом можна було брати просто з холодильника у цій же залі. Супів майже ніхто не їв. І взагалі дивувало те, що при такому розмаїтті страв молоді люди просто брали розрізану булку, клали туди сосиску, поливали кетчупом, з’їдали і запивали колою. Мені особисто смакувало м’ясо індички, рибні страви, лазанья, фруктові салати та натуральні соки. Більшість овочів – ненатурального кольору та зовсім не мали смаку. Американці, можливо, до цього звикли, для нас це було неприродньо і дивно.

G Пояснення

Макдональдс – мережа ресторанів швидкого харчування.

Дієтична страва – особливе харчування для людей з хворобами шлунку.

Окріп – вода, яка щойно закипіла.

Метрдотель – головний розпорядник у ресторані.

“Чайові” – додаткова платня офіціантові за обслуговування.

Ланч – те саме, що обід. Подається після полудня.

Уікенд – вихідні дні, кінець тижня.

Бранч – середнє між сніданком (бр екфест) та обідом(л анч).

Кола – популярний напій компанії “Кока-Кола”.

Лазанья – італійська страва, приготовлена з макаронів, овочів, м’яса і твердого

сиру та запечена у грілі.

! Завдання

1. Подумай і напиши, що б ти взяв на сніданок у готелі “Ембесі Світс”.

2. Скажи, яким напоям ти віддаєш перевагу і чому.

Вашинґтон

Повернімося до Вашинґтона. Як для Америки, це не дуже велике місто, яке розташоване недалеко Східного узбережжя США з населенням 598,8 тисяч чоловік (1995рік). Воно знаходиться на території, яка називається Федеральна Округа Колумбія, і не належить жодному з штатів. Як і кожне велике місто, Вашинґтон розростається, тому зовсім не дивно, коли перед мостом через річку Потомак недалеко від центру міста бачиш велику таблицю з написом “Ласкаво просимо до Вірджинії ”.

Місто було засноване як столиця нової держави ще наприкінці 18 століття за наказом Джорджа Вашинґтона. Вдячні американці назвали це місто іменем свого першого Президента.

Знайомство зі столицею почалося у нас з аеропорту Рональда Рейґана – великої казкової споруди, добре освітленої, чистої, зручної. Звідси літаки перевозять пасажирів до багатьох міст країни.

Ввечері місто сяє тисячами вогнів. Особливе освітлення мають національні святині - Капітолій, Білий Дім, президентські меморіали. Оскільки місто будувалося за спеціальним єдиним планом, вулиці в ньому розташовані паралельно одна до другої, утворюючи правильні квадрати кварталів. Ті, що простягаються з півдня на північ позначаються літерами A,B,C,D… і т.д., зі сходу на захід – числами 1,2,3,4…Павутиння вулиць, як промінь, перетинає проспекти – авеню, які зазвичай носять назви географічних об’єктів або імена видатних особистостей. Тут є багато площ та пам’ятників, усі пам’ятники невеликі, скромні, але промовисті – для американців все ж таки важливішою є пам’ять, а не розміри. Неподалік від готелю “Ембесі Світс” на невеликій площі стоїть середніх розмірів статуя молодого чоловіка на повний зріст. Надпис, Taras Shevchenko, Bard of Ukraine, говорить сам за себе. Мало хто з американців знає, хто такий Тарас Шевченко. Пам’ятник, як і дві православні церкви, спорудила на власні кошти нечисельна українська громада, яка проживає у Вашинґтоні та околицях. До речі, у центрі міста ви не побачите житлових будинків. Люди живуть у своїх власних на околицях, а більш заможні – за містом. На відміну від інших міст у Вашинґтоні багато зелені та квітів. Місто сяє чистотою та величчю. Помпезні будівлі міністерств, відомств, банків та державних установ збудовано у стилі Стародавніх Греції та Риму – з білого мармуру, з колонами, статуями та величними сходами.

До будь-якого району можна дістатися на метро. У Вашинґтоні цей вид транспорту дуже зручний і чистий. Вартість проїзду залежить від відстані. Вхід – за магнітними картками, які купуються в автоматах перед поїздкою. Вихід з метро – тільки через турнікети. Якщо ви проїхали більше, ніж за це заплатили турнікет, не випустить вас доти, доки ви не покриєте різницю у вартості квитка.

Одна з головних вулиць столиці Молл вміщує по обидві сторони одні музеї, які належать до Смітсоніен Інститьюшен. Ми відвідали Національний музей історії, Музей мистецтв, картинну галерею та Музей поштового зв’язку. Вхід до державних музеїв – безкоштовний. За плату можна найняти собі гіда або безкоштовно взяти радіотелефон-супроводжувач. Припустимо, у картинній галереї ви хочете отримати інформацію про якусь картину та її автора. Варто натиснути номер, яким позначено картину, та вибрати мову – і ви почуєте все, що вас цікавить англійською, іспанською, французькою, японською, китайською, арабською мовами. Як правило, в усіх музеях безкоштовно даються путівники та рекламні проспекти. Американці водять до музеїв своїх дітей, навіть немовлят. Як нам пояснили, тут не прийнято залишати дітей на бабусь та дідусів, коли йдеш до музею, театру або їдеш у відпустку. Багато людей – в інвалідних візках, для них зроблено все, аби почувалися рівноправними та не гіршими за інших: підйомники на сходах, спеціальні ліфти, кабіни та умивальники в туалетах, вуличні телефони, входи у громадському транспорті, місця на пішохідних переходах.

Будь-який американець чи іноземець може потрапити до святинь американської демократії – Білого дому та Капітолію. Перед поїздкою туди ми вдяглися відповідно, по-святковому, так, як це прийнято у нас. Американці ж не створювали собі зайвих клопотів. Більшість з них була у сандаліях на босу ногу, шортах або потертих джинсах, футболках або майках. Щоб потрапити до Білого Дому, треба пройти декілька ступенів контролю – особистого та власних речей. До кожної групи приєднується екскурсовод, який проводить вас приміщеннями Білого Дому. Можна побачити Овальний кабінет, їдальню, оф