Звіт про проходження виробничої практики

ЗВІТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

назва бази практики - ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування»

студента 5-го курсу, групи Ф-51

Напрямупідготовки 6.03050801 «Фінанси і кредит»

ПІБ Косей В.А ____________________ підпис
Керівник практики:

від кафедри: к.е.н. доцент Нестерова С.В.

____________________ підпис

від бази практики: головний бухгалтер Пензеник О.І.

____________________ підпис

Національна шкала:___________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS_________

Члени комісії _______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

_______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

_______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

 

Мукачево 2013 р.

 

Зміст

 

Вступ. 3

Тема 1. Організація грошових розрахунків підприємства. 5

Тема 2. Грошові надходження підприємства. 9

Тема 3. Формування і розподіл прибутку. 11

Тема 4. Оподаткування підприємств. 16

Тема 5. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів 19

Тема 6. Кредитування підприємства. 26

Тема 7. Оцінка фінансового стану підприємства. 31

Висновок. 35

Список використаних джерел. 37

Додатки. 39

Вступ

Згідно з законом України «Про освіту» обов’язковою складовою освітньо-професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів освіти є проходження виробничої практики.

Метою проходження практики на підприємстві є формування у студентів професійних знань і навичок щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових умовах, на базі знань набутих під час навчання. Також поглиблення та закріплення в студентів теоретичних знань з таких предметів, як: фінанси, фінанси підприємств, фінансовий аналіз та ряду інших дисциплін; опанування студентами сучасними прийомами, методами та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії; виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

Обєктом проходження даної практики є ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування»

ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» створене на основі форми власності акціонерне товариство 1964 році в с. Ільниця. На сьогоднішній день кількість працюючих на заводі 198 чол.

ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» активно продовжує свою роботу, починаючи від модернізації серійної продукції закінчуючи розробкою і випуском нового зварювального обладнання та цілих комплексів зварювального обладнання за спецзамовленням.

Механічне зварювальне обладнання заводу використовується не тільки для автоматизації зварювальних процесів, а й інших процесів, наприклад наплавлення, свідченням цього є спільна робота з ТОВ «НВП«РЕММАШ»(м. Дніпропетровськ). Ця спільна робота дала можливість випускати обладнання та комплекси для наплавлення й відновленні деталей для металургійних комбінатів і ремонтних заводів.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі Статуту, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200049466, ІПН 002222007070 (див. додаток 1), ЄДРПОУ- 00222203 (див. додаток 2). Юридична адреса:90100, Закарпатська область, Іршавський р-н, с. Ільниця, вул. Радянська,3.

Метою підприємства є отримання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів засновників, а також економічних і соціальних інтересів працівників від здійснення виробничої діяльності.

 

Тема 1. Організація грошових розрахунків підприємства

Виконання більшості господарських операцій суб'єктів підприємництва пов'язане з грошовими розрахунками. Підставою для здійснення грошових розрахунків є наявність спеціальних документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом. Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти. Для здійснення готівкових розрахунків підприємства використовують готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Максимальну суму грошових коштів, яка може постійно зберігатися в касі (ліміт готівки), підприємство встановлює самостійно. Ліміт готівки затверджується наказом керівника підприємства. На даному підприємстві ліміт готівки в касі становить на кінець дня не може перевищувати 10 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Усю готівку понад встановлений ліміт підприємства зобов'язані здавати в банк. Встановлений ліміт можна перевищувати тоді, коли готівка отримана підприємством для виплати заробітної платні, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів. Таке перевищення підприємства можуть допускати лише протягом трьох робочих днів з отримання готівки [4.c.312].

Найчастіше готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Касові операції оформляються прибутковим (приймання готівки) та видатковим касовими ордерами (видача готівки). Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються в бухгалтерії в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Усі надходження та видачі готівки у національній валюті підприємство веде у касовій книзі. Записи у даній книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) касиром.

Для обліку готівкових коштів на підприємстві використовується призначений для цього активний рахунок 30 “Каса”, субрахунок 301 “Каса в національній валюті”. Синтетичний та аналітичний облік ведеться за допомогою програми “1:С. Бухгалтерія”. Розрахунки готівкою на даному підприємстві здійснюються з фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки.

Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюють шляхом списання коштів із банківського рахунку платника і зарахування їх на банківський рахунок одержувача. [16.c.403].

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак (рис. 1.1):

Класифікація безготівкових рахунків

За видами господарських операцій

Розрахунки за товарними операціями

За місцем знаходження банківських установ

Розрахунки за нетоварними операціями

Місцеві

Міжміські

Міжнародні

За фактом здійснення оплати

Передоплата

Післяплата

За умовою оплати угоди

Акцентна форма розрахунків

Безакцентна форма розрахунків

За джерелами походження коштів для розрахунків

Розрахунки власним коштом

Розрахунки за рахунок кредитів

Розрахунки за кошти клієнтів

Рис. 1.1. Класифікація безготівкових розрахунків підприємства

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають в установах банків на договірній основі поточні рахунки. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яку затвер­джено постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.

ПАТ "Ільницький завод механічного зварювального устаткування" має поточний рахунок в українських гривнях за № 26003405181100 у АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005.

Організацію безготівкових розрахунків підприємств регулює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року. Ця Інструкція встановлює правила використання платіжних інструментів на паперових носіях або в електронному варіанті під час здійснення розрахункових операцій у формі:

— меморіального ордера;

—платіжної вимоги-доручення;

— платіжної вимоги;

—платіжного доручення.

У сфері безготівкових розрахунків підприємство широко використовуються розрахункові чеки. Дане підприємство використовує чеки для отримання готівки поточних рахунків у банках, тобто грошові чеки. Термін дії чекової книжки - один рік.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку емітента заяву в одному примірнику та талон до неї у яких проставляється номер рахунку з якого сплачуватимуться чеки, а також платіжне доручення на депонування коштів. Банк депонує кошти на окремому рахунку “Розрахунки чеками”. Підприємство на основі заяви отримує в банку чекову книжку. Синтетичний та аналітичний облік операцій у національній валюті на поточних рахунках ведеться підприємством на рахунку 311 “Поточні рахунки у національній валюті” з відповідними субрахунками (так як підприємство має не один поточний рахунок), за допомогою комп’ютерної програми “1:С. Бухгалтерія”.

Важливе значення в контролі грошового обороту підприємства є відповідність розрахунків з контрагентами. Для перевірки правильності таких розрахунків складається акт взаємозвірки розрахунків з постачальниками та покупцями. Для цього складається інформація про стан розрахунків підприємства по рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками” або рахунку 361 “Розрахунки з покупцями”. Далі подається прохання до контрагента про подачу аналогічної інформації на основі якої головні бухгалтери складають акт взаємозвірки.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів окремо регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Більшість розрахункових операцій підприємства здійснюють у безготівковій формі. Застосування безготівкової форми розрахунків дає змогу знизити витрати на транспортування і зберігання готівки та на її облік, зменшує тривалість проведення розрахунків, підвищує рівень контролю за цільовим використанням грошових коштів.

 

Таблиця 3.1.

Таблиця 3.2.

Таблиця 5.1.

Рис. 6.1. Причини виникнення кредитних відносин

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів [5.c.359].

У процесі кредитування підприємства насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот.

За терміном використання розрізняють кредити:

— короткострокові;

— середньострокові;

— довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими і довгостроковими кредитами немає, тому банки України не виділяють їх окремо, хоча в країнах Заходу існує певне їх відокремлення.

Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довгострокових не тільки терміном використання, а й об’єктами вкладення і джерелами повернення.

З участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнялися з обороту внаслідок реалізації об’єкта (проекта), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Забезпеченість — один з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника.

Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланковий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення. Гарантовані позички бувають двох видів:

— з попередньо обумовленою датою видачі;

— з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

— поступово (в розстрочку);

— водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

— відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

— за вимогою кредитора;

— з регресією платежів.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо.

За вимогою кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов’язкової інформації, що має надаватися банку.

З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов’язання третьої особи.

За строком повернення банківські позички поділяються на:

— строкові;

— до запитання;

— прострочені;

— відстрочені (пролонговані).

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені.

Відстрочені, або пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обгрунтоване клопотання позичальника.

За характером визначення процента банківські позички бувають:

— з фіксованою процентною ставкою;

— з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні.

За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

— з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);

— з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» мало кредитну лінію в 2011 році, яка була повністю погашена в 2012 році. Кредиторська заборгованість існує за товари, роботи і послуги, а також поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, зі страхування та з оплати праці.

Таблиця 7.1.

Таблиця 7.2.

Висновок

В ході проходження виробничої практики нами було вивчено організацію грошових розрахунків, структуру грошових надходжень, оподаткування підприємства, складання фінансової та аналіз його фінансового стану. Об’єктом проходження виробничої практики було ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування».

На основі спостережень за організацією грошових розрахунків на підприємстві можна остаточно зазначити, що грошові кошти підприємства зберігаються в касі та на рахунку в банку, що відповідає нормам діючого законодавства.

При розгляді другої теми ми дізналися, що найбільш вагомим видом надходжень підприємства є надходження коштів від виробництва і реалізації продукції.

В ході розробки третього пункту, ми розглянули формування і розподіл прибутку, проаналізували рентабельність підприємства, яка безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

При розгляді пункту податків, найбільш болючого для кожного підприємства, я ознайомився з практичними засадами цього питання. Ми розглянули особливості оподаткування підприємства різними видами податків. До державного бюджету України підприємство сплачує: податок на прибуток, ПДВ, податок з доходів фізичних осіб.

При вивченні оборотних коштів ми давали загальну оцінку коефіцієнтам, що характеризують використання обігових коштів. Загалом можна сказати, що підприємство працює стабільно і ефективно використовує всі свої ресурси, оскільки має прибуток за останні два роки. Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Щодо кредитування підприємства, то ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» кредитами банків користувалося в 2011 році. Кредиторська заборгованість існує по розрахункам з оплати праці та за товари, роботи і послуги. Також можна спостерігати високі значення по інших поточних зобов’язань.

На основі розрахованих коефіцієнтів ліквідності ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» ми можемо зробити висновок, що підприємство можна вважати ліквідним тому, що підприємство взмозі власні зобов’язання погасити за рахунок сформованих активів

Також ми можемо сказати, що підприємство є фінансово стійким та залежне від зовнішніх кредиторів. Частка власного капіталу в загальній сумі всього капіталу підприємства досить висока.

Отже в загальному фінансовий стан даного підприємства є задовільним. Систематичний аналiз фiнансового стану пiдпpиємства, його платоспpоможностi, лiквiдностi та фiнансової стiйкостi необхiдний ще й тому, що дохідність будь-якого пiдпpиємства, pозмip його пpибутку багато в чому залежать вiд його платоспpоможностi. Уpаховують фiнансовий стан пiдпpиємства банки, розглядаючи pежим його кpедитування та дифеpенцiацiю відсоткових ставок, та потенційні інвестори.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України

2. Біла О.Г. Біла, О. Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств. / О. Г. Біла // Фінанси України. – 2007. – №4. – С.112-118.

3. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник для студентів ВНЗ. Затверджено Міністерством освіти і науки України – 2-е вид., перероб., допов. – К.: Либідь, 2002. – 384 с. [c.257]

4. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 592 с.. [c.312].

5. Гриньова В.М. Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник – 2-ге вид., перероб. і доповнене. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с. [c.359].

6. Деєва М.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328с. [c.125].

7. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Реком. МОНУ як навчальний посібник для студ. ВНЗ – К.: ЦНЛ, 2003. – 224 с. [c.93].

8. Коробов М.Я. Фінансово-еконономічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник – К.: Знання, 2000. – 378 с. [c.362].

9. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: Короткий теоретико-методологічний курс: Реком. МОНУ як навчальний посібник для студ. ВНЗ. – К.: "Кондор", 2003. – 128 с. [c.178].

10. Мних Є.В. Економічний аналіз: Затверджено МОНУ як підручник для студ. ВНЗ / Є. В. Мних. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412 с. [c.164].

11. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств: Підручник. – Львів: «Магнолія плюс», 2004 – 367с. [c.321].

12. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб.. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488с.[c.189].

13. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с. [c.270].

14. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник. – Харків: Легас, 2004 – 384с. [c.281].

15. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 654 с.[c.563]

16. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 480 с. [c.403].

17. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – 2-е вид., допов., перероб. – К: Алерта, 2003. – 485с. [с.239], [с.424]

18. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. – 2-ге вид., допов., перероб. – Львів: Новий світ, 2003. – 320 с. [c.287]

19. Філімоненков О.С. Філімоненков, О. С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Реком. МОНУ для студ. ВНЗ – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Кондор, 2007. – 400 с. [c.345].

20. Череп А.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2005.- 160с. [c.145].

21. Шиян Д. В., Строченко Н. І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с. [167].

22. zakon.rada.gov.ua

 

Додатки

ЗВІТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

назва бази практики - ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування»

студента 5-го курсу, групи Ф-51

Напрямупідготовки 6.03050801 «Фінанси і кредит»

ПІБ Косей В.А ____________________ підпис
Керівник практики:

від кафедри: к.е.н. доцент Нестерова С.В.

____________________ підпис

від бази практики: головний бухгалтер Пензеник О.І.

____________________ підпис

Національна шкала:___________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS_________

Члени комісії _______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

_______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

_______________ ____________________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

 

Мукачево 2013 р.

 

Зміст

 

Вступ. 3

Тема 1. Організація грошових розрахунків підприємства. 5

Тема 2. Грошові надходження підприємства. 9

Тема 3. Формування і розподіл прибутку. 11

Тема 4. Оподаткування підприємств. 16

Тема 5. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів 19

Тема 6. Кредитування підприємства. 26

Тема 7. Оцінка фінансового стану підприємства. 31

Висновок. 35

Список використаних джерел. 37

Додатки. 39

Вступ

Згідно з законом України «Про освіту» обов’язковою складовою освітньо-професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів освіти є проходження виробничої практики.

Метою проходження практики на підприємстві є формування у студентів професійних знань і навичок щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових умовах, на базі знань набутих під час навчання. Також поглиблення та закріплення в студентів теоретичних знань з таких предметів, як: фінанси, фінанси підприємств, фінансовий аналіз та ряду інших дисциплін; опанування студентами сучасними прийомами, методами та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії; виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

Обєктом проходження даної практики є ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування»

ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» створене на основі форми власності акціонерне товариство 1964 році в с. Ільниця. На сьогоднішній день кількість працюючих на заводі 198 чол.

ПАТ «Ільницький завод механічного зварювального устаткування» активно продовжує свою роботу, починаючи від модернізації серійної продукції закінчуючи розробкою і випуском нового зварювального обладнання та цілих комплексів зварювального обладнання за спецзамовленням.

Механічне зварювальне обладнання заводу використовується не тільки для автоматизації зварювальних процесів, а й інших процесів, наприклад наплавлення, свідченням цього є спільна робота з ТОВ «НВП«РЕММАШ»(м. Дніпропетровськ). Ця спільна робота дала можливість випускати обладнання та комплекси для наплавлення й відновленні деталей для металургійних комбінатів і ремонтних заводів.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі Статуту, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200049466, ІПН 002222007070 (див. додаток 1), ЄДРПОУ- 00222203 (див. додаток 2). Юридична адреса:90100, Закарпатська область, Іршавський р-н, с. Ільниця, вул. Радянська,3.

Метою підприємства є отримання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів засновників, а також економічних і соціальних інтересів працівників від здійснення виробничої діяльності.