Обов’язкові дані клінічного огляду

Визначення прохідності дихальних шляхів. Визначення рівня свідомості за шкалою Глазго, вимірювання температури, визначення наявності ексикозу, вимірювання АТ, ЧСС, ЧД та визначення типу дихання, визначення неврологічного статусу.

Обов’язкові додаткові методи обстеження

Глюкозометрія.

Лікувальна програма:

В разі відсутності адекватного дихання – ШВЛ з можливою інтубацією трахеї. Забезпечити зв'язок з веною. В разі виникнення судом – сібазон з розрахунку 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово.

При гіпоглікемічній комі – внутрівенне струйне введення 40 % розчину глюкози в дозі від 20 мл та більше до ознак виходу з коми. В разі потреби продовжити внутрівенно крапельно 250-500 мл 5% розчину глюкози.

При інших видах діабетичних ком – внутрівенне струйне введення фізіологічного розчину з розрахунку 10-20 мл/кг з 1-3 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Вихід з коми.

Критерії якості лікування

Відновлення рівня свідомості за шкалою Глазго від 8 до 15 балів. Нормалізація показників рівня глюкози в крові. Стабілізація гемодинаміки.

Можливі побічні дії і ускладнення:

За умови затримки госпіталізації в стаціонар (з метою термінової корекції кислотно-основного стану крові та інсулінотерапії) можливий набряк мозку. При блювоті пацієнта можлива аспірація блювотних мас.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

Всі пацієнти з комами, що зумовлені підвищенням вмісту рівня глюкози в крові або продуктів, що утворюються при порушеному метаболізмі вуглеводів обов’язково терміново госпіталізуються в реанімаційне відділення або блок інтенсивної терапії, незалежно від результатів, отриманих під час надання допомоги на догоспітальному етапі.

Особливості госпіталізації: Положення лежачи на боці.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Пацієнти, у яких гіпоглікемія виникає не вперше, пов’язана з порушенням режиму харчування, а після надання медичної допомоги повністю відновлюється свідомість та нормалізується рівень глюкози в крові, передаються під нагляд поліклініки.

 

****************************************

Нозологічна одиниця: Розлади психіки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольна інтоксикація.

Код МКХ 10: F 10

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Вживання пацієнтом міцних алкогольних напоїв приводить до розладів психіки, що називаються алкогольним сп’янінням (алкогольною інтоксикацією неускладненою), а в деяких випадках навіть до отруєння. Алкогольне сп’яніння спочатку проявляється психомоторним збудженням, а через деякий час – пригніченням (в тому числі й дихального та судинно-рухового центрів) та буває:

· незначним (концентрація етанолу в крові становить 0,4-0,49 проміле);

· легким (концентрація етанолу в крові становить 0,5-1,49 проміле);

· середнім (концентрація етанолу в крові становить 1,5-2,49 проміле);

· сильним (концентрація етанолу в крові становить 2,5 і вище проміле);

В пацієнтів, що зловживають алкоголем, при відміні прийому останнього через 72-96 год. можуть виникати розлади психіки, що називаються алкогольним делірієм, або ж “білою гарячкою”. При цьому на початку наявний похмільний стан, а згодом наростає тривога, страх та передчуття, що наближується біда. Алкогольний делірій триває 3-5 діб. До характерних симптомів відносять:

· порушення сну (жахливі сновидіння, на 3-4 день взагалі безсоння з надмірною руховою активністю);

· вегетативні розлади (пітливість, тахікардія, аритмія, гіперемія обличчя та кон’юктив тощо);

· тремор усього тіла;

· міоклонії;

· хореоформні гіперкінези (безглузді хапальні рухи та збирання складок одягу);

· атаксія;

· яскраві галюцинації (зорові, слухові, тактильні – відчуття повзання комах, дрібних тварин, ввижаються страшні фантастичні істоти, вчуваються голоси, що дражняться, сваряться тощо).

Відповідно до суб’єктивних переживань, пацієнти з алкогольним делірієм стають агресивними до оточуючого світу, не відрізняють уявні та справжні образи та голоси, тому можуть завдати шкоди собі та оточуючим.

Алкогольний делірій на початку виникнення може ускладнитися гострою алкогольною енцефалопатією Гайє-Верніке з масивною сомато-неврологічною симптоматикою, підвищенням температури тіла до 40-41⁰С та з поступовим розвитком коматозного стану. Неврологічна симптоматика швидко змінюється, притаманне хаотичне рухове збудження в межах ліжка, невиразне бубоніння, симптоми орального автоматизму, приступи торсіонного спазму, ністагм або нерухомий погляд. Шкіра та слизові бліді, гемодинаміка нестабільна, тахіпноє до 40 за хвилину. В цьому стані хворий не створює безпосередньої загрози для себе та оточуючих.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Медичні працівники мають право не заходити без працівників міліції в приміщення, де знаходиться соціально небезпечний хворий. Завжди слід пам’ятати про можливість несподіваної агресії з боку пацієнта. Під час розмови обов’язкова присутність інших осіб (санітарів, середнього медичного персоналу), які в разі необхідності прийдуть на допомогу. Під час огляду присутні повинні розташовуватися таким чином, щоб запобігти можливій втечі пацієнта, спробі самогубства чи нападу. В разі виникнення необхідності утримувати пацієнта – його ноги потрібно фіксувати за стегна, а руки в ділянці плечових суглобів, не спричиняючи болю.

Діагностична програма:

Обов’язкові дані анамнезу:

З'ясувати, чи вживав напередодні пацієнт алкоголь та в якій кількості, чи раніше вживав пацієнт алкоголь протягом тривалого часу та коли останній раз був прийом алкоголю. Чи були раніше подібні стани. З'ясувати чи є в пацієнта порушення сну, чи не чує хворий зайвих голосів, чи не бачить зайвих істот.

Обов’язкові дані клінічного огляду:

Розмір зіниць, характеристика пульсу, вологість шкіри, запах алкоголю від пацієнта, наявність порушень зору, характер поведінки, неврологічний статус. Визначити психічний статус: орієнтованість в просторі та в особистості, адекватність поведінки та відповідей на поставленні запитання, наявність суїцидальних думок, відчуття переслідування, страху, наявність галюцинацій. Виключити органічну патологію (інфекційні захворювання, гіпоглікемію, гострий інфаркт міокарду)

Додаткові обстеження:

Проводяться по можливості. Вимірювання температури тіла. Цукор крові. ЕКГ (при вперше виявленому розладі психіки та поведінки).

Лікувальна програма:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в медикаментозній корекції немає.

При значному алкогольному сп’янінні та в разі загрози розвитку ускладнень (кома) – санація ротоглотки, при необхідності – інтубація трахеї. Промивання шлунку. Внутрівенно вводиться 5% розчин глюкози в комбінації з 5-10 мл 0,5% розчину вітаміну С, 5 мл 5% розчину вітаміну В₁, можливе застосування 20 мл 20% розчину пірацетаму.

Для купування делірію та з метою зниження вірогідності виникнення епілептоїдного нападу вводиться внутрім’язово 2-4 мл 0,5% розчину сібазону або внутрівенно повільно 20-30 мл 20% розчину натрію оксибутирата. Показано введення внутрішньо 100 мл 40% етилового спирту. 1% розчин димедролу в дозі від 1 до 5 мл внутрім’язово. Одночасно з психотропними засобами можливе застосування 1-2 мл 0,5% розчину вітаміну С, вітаміни групи В (не змішувати між собою!) в дозі 5 мл 5% розчину вітаміну В_1, 1-2 мл 5% розчину вітаміну В_6.. Корекція порушень електролітного балансу (магнію та калію). В разі алкогольної енцефалопатії Гайє-Верніке введення препаратів лише внутрівенно через порушення мікроциркуляції.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Заспокоєння пацієнта. Усунення загрози життю пацієнта та оточуючих.

Критерії якості лікування:

Купування делірію.

Можливі побічні дії і ускладнення:

При алкогольному сп’янінні підвищений ризик травматизму, переохолодження, аспірації. У фазі пригнічення можлива зупинка дихання, розвиток синдрому позиційного стиснення тканин з наступним розвитком некрозу.

Індивідуальна підвищена чутливість до сібазону або натрію оксибутирату, що може призвести до тривалого сну (близько доби), гіпотонії. Відсутність чутливості до сібазону або натрію оксибутирату. Алергічні реакції на вітаміни. Порушення ритму серця. При алкогольній енцефалопатії Гайє-Верніке можливий розвиток набряку легень та мозку. Під час госпіталізації можливе наростання дихальної недостатності та гіпотонії.

Подальший нагляд

Показання для госпіталізації:

При неускладненому алкогольному сп’янінні (від незначного до середнього ступеню) потреби в госпіталізації немає.

При значному алкогольному сп’янінні, в разі розвитку ускладнень – госпіталізація у відділення з профілем ускладнення в положенні лежачи на лівому боці.

Пацієнтів з алкогольним делірієм госпіталізувати в Київську міську клінічну наркологічну лікарню самостійно або викликати для госпіталізації психіатричну бригаду.

 

Особливості госпіталізації:

Транспортування пацієнта проводиться в супроводі не менш як 3-х осіб: двоє з них повинні знаходитися поруч, а третій – позаду пацієнта. Перевозити пацієнта в стані сильного алкогольного сп’яніння слід в положенні лежачи на лівому боці, пацієнтів з делірієм – краще лежачи, при посадці в машину та висадці з неї – підтримувати за руки.

Нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі:

Амбулаторно-поліклінічний нагляд при відсутності ускладнень непотрібен.

 

****************************************

 

 

Нозологічна одиниця: Епілепсія

Код МКХ 10: G 40