ТЕМА№14: Організація виробництва.

1. Структура і принципи виробничого процесу.

2. Організаційні типи виробництва.

3. Виробничий цикл.

4. Методи організації виробництва.

I. Структура і принципи виробничого процесу.

За призначенням виробничі процеси поділяють на:

1. основні;

2. допоміжні;

3. обслуговуючі.

Виробничий процес – сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібної для виготовлення продукції.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – це сукупність дій по зміні стану предмету праці.

Виробничі процеси поділяються:

За призначенням:

· Основні – безпосередньо пов’язані з виготовленням профільної продукції підприємства, складаються з таких стадій: заготівельна, оборотна, випускна, складська.

· Допоміжні – процеси виготовлення продукції, що використовуються на підприємстві. Для цього утворюють такі допоміжні виробництва: ремонтне, енергетичне, транспортне, інструментальне.

· Обслуговуючі процес – забезпечують нормальні умови для здійснення основних та допоміжних процесів.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на:

· дискретні (перервні);

· безперервні.

За ступенем автоматизації:

· ручні;

· механізовані;

· автомеханізовані;

· автоматичні.

Операція – закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці над одним і тим же предметом праці.

Принципи організації виробничого процесу:

1. Спеціалізація – скорочення номенклатури продукції, яка виробляється на кожній ділянці, а також кількості операцій, що виконуються на одному робочому місці.

2. Пропорційність – узгоджена пропускна спроможність.

3. Паралельність – одночасне виконання праці.

4. Прямолінійність – предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом.

5. Принцип безперервності – мінімальна перерва між суміжними технологічними операціями безперервних виробництв.

6. Автоматичність – звільнення людей від безпосередньої участі у виробничому процесі.

7. Ритмічність.

8. Гнучкість – процес повинен оперативно адаптуватись до зміни організаційно-технічних умов.

9. Принцип гомеостатичності – створення технічних і організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації.

 

II. Організаційні типи виробництва.

Тип виробництва – класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі властивості.

· Широта номенклатури;

· Регулярність;

· Стабільність;

· Обсяг випуску продукції.

Одиничне виробництво – (широка номенклатура продукції, великий обсяг однакової продукції).До нього відносяться суднобудування, велике машинобудування.

Серійне виробництво – обмежена номенклатура продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) (верстатобудівне, електровозне, літакобудування).

Масове виробництво – вузька номенклатура продукції, великий обсяг безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів (виготовлення годинників, тракторне виробництво, теле-, радіоапаратура).

Дослідне виробництво – досліди наукові і практичні.

Рівень спеціалізації робочих місць обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операції – середня кількість технічних операцій, яка припадає на 1 робоче місце за місяць.

(14.1)

 

де - п – кількість найменувань предметів, які обробляють на робочих місцях за місяць;

m_i – кількість операцій що проходить;

і – шт., предмет в процесі обробки;

М – кількість робочих місць.

Коефіцієнт закріплення операції – Кз.о. > 40 %, він залежить від широти номенклатури, величини партії і періодичності їх обробки.

Устаткування розміщується і реалізується групами.

Серійне виробництво поділяється на:

· велике

· середнє

· дрібне

Серійне виробництво: 20 £ К_з.о. £ 710

Великосерійне 20 £ К_з.о. £ 710

Масове серійне виробництво К_з.о. = 1

Робочі місця характеризуються постійним виконанням операції над одним предметом праці К_з.о. = 1.

Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства, вибір технологічних процесів і устаткування, вибір методів організації виробництва.

Найбільш ефективне виробництво – масове.

Технічно та організаційно складним і найменш ефективним є одиничне виробництво.

Серія – це певна кількість виробів одного типу і розміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією.

 

III. Виробничий цикл.

Виробничий цикл – інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції.

Виробничий цикл складається з:

· час виробництва;

· час перерв.

Час виробництва поділяють на:

· тривалість технічних операцій;

· тривалість природних процесів;

· тривалість допоміжних операцій (підготовчозаключні, транспортні, контрольні, складські).

Час перерв у робочий час:

· партіонності;

· між операційного і міжцехового чекання.

Час перерв у неробочий час:

· вихідні;

· святкові;

· перерви між змінами і на обід.

Партія предметів – кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчого і заключного часу.

Перерви чекання – виникають внаслідок не синхронності виробничого процесу.

Технологічний цикл обробки партій предметів на одній операції розраховується за формулою:

Т_m=n*t/M (14.2)

де n – кількість предметів партії;

Т_m – тривалість операції m;

t –тривалість обробки одного предмету;

М – кількість робочих місць, на яких виконується операція.

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях залежить від того, як поєднується виконання операцій над предметами праці.

Обчислення виробничого процесу (циклу):

· послідовний –наступна операція починається тільки після обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю, застосовується в одиночному та серійному виробництві;

· паралельний – поєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції одразу передається на наступну операцію і обробляється. Паралельне поєднання операцій застосовується в масовому та велико серійному виробництвах;

· паралельно-послідовний – обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії, з умовою, що партія оброблялась на кожній операції безперервно. Застосовується при обробці великих партій в умовах велико серійного виробництва.

Напрямки скорочення виробничого циклу:

· зменшення часу виробництва і перерв за рахунок впровадження в технологічний процес автоматизації;

· паралельне виконання робіт.

IV. Методи організації виробництва

Основні методи організації виробництва:

· непотоковий – на робочих місцях обробляються різні конструкції;

Він застосовується в одиничному серійному виробництві.

· партіонно технологічний: предмети праці проходять партіями, які періодично повторюються. Суть – треба встановити оптимальну величину партії, щоб загальні витрати на її виготовлення були мінімальними.

· предметно груповий – сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи. Цей метод створює умови для наступного методу.

· потоковий метод.

Для непотокового виробництва – виконання універсалів, а робітники – універсали високої кваліфікації. Цикл дуже тривалий.

Кількість устаткування в не потоковому виробництві обчислюється окремо для кожної групи однакових технологічно взаємозамінних верстатів

(14.3)

 

де n – кількість найменувань предметів, які обробляються на даному устаткуванні;

N_i – кількість предметів і-го найменування які обробляються в розрахунковий період;

t_і – норма часу на обробку і-го предмету;

Т_пл - плановий фонд часу роботи одиниці устаткування;

К_п – коефіцієнт виконання норм часу;

Ознаки потокового виробництва:

· за групою обладнання закріплюється обробка або складання предмета одного найменування;

· робочі місця розташовуються послідовно технологічному процесу;

· предмети праці передаються з операції на операцію поштучно; згідно з ритмом роботи. Цей ритм повинен забезпечити високу ступінь паралельності для переміщення (конвеєр).

Основні умови впровадження потокового виробництва:

- достатній за обсягом і тривалістю випуск продукції;

- висока стабільність і технологічність;

- можливість раціонального розташування робочих місць і чітка організація ї обслуговування;

- застосування прогресивної технології, механізація і автоматизація процесів.

Такт, ритм, кількість робочих місць, швидкість конвеєра – показники потокового виробництва.

За номенклатурою виробів потокову лінію поділяють на:

- одно предметні;

- багатопредметні;

За ступенем безперервності процесів:

- безперервні;

- перервні потокові лінії;

За способом підтримування ритму розрізняють:

- лінії з регламентованим ритмом;

- лінії з вільним ритмом;

За способом переміщення конвеєру:

- з безперервним рухом;

- з пульсуючим рухом;

Параметри потокових ліній:

1 – такт – інтервал часу за який сходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним.

r=T_пл/V (14.4)

де V – об’єм продукції в натуральному виразі

Т_пл – плановий фонд часу роботи ліній за розрахунковий період.

2 – Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспортними партіями, то вони сходять з лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії:

R=r*n_m (14.5)

де n_m – транспортна партія;

3 – Кількість робочих місць:

М_р=t_i/r (14.6)

де t_i – норма часу на обробку і-го предмета.

4 – Коефіцієнт завантаження робочих місць для кожної операції:

К_зі=М_рі/М_і–більшечисло (14.7)

5– Швидкість руху конвеєра:

V=l/r;(м/хв) (14.8)

де l – відстань між 2-х суміжних виробів на конвеєрі

6 – Довжина робочої зони:

l_i=l*(t_i/r) (14.9)