ТЕМА№12: Економічна ефективність. Регулювання діяльності.

1. Поняття ефекту та ефективності. Види ефективності.

2. Показники та критерії абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

3. Оцінка економічної ефективності ресурсів і витрат.

4. Система показників та чинники зростання ефективності виробництва.

 

I. Поняття ефекту та ефективності. Види ефективності.

Ефект – результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою.

Ефективність виробництва – комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

(12.1)

Розрізняють:

1. Кінцевий результат процесу виробництва (обсяг продукції).

2. Народногосподарський результат роботи підприємства. До обсягу продукції додаємо її споживчу вартість (обсяг продукції + споживча вартість = прибуток є фінансовий результат).

3. Фінансовий результат – (прибуток).

Ефекти бувають економічні і соціальні.

Соціальний ефект – збільшення нових робочих місць або рівня зайнятості людей взагалі.

Ефективність виробництва:

а). За наслідками:

- економічний

- соціальний;

б). За місцем одержання ефекту:

– локальна

– народногосподарська;

в). За ступенем збільшення ефекту:

– первісна

– мультиплікативна;

г). За метою визначення:

– абсолютна

– порівняльна ефективність.

д). За умовами оцінки:

– реальна (по даним бух обліку)

– розрахункова (по плановим показникам)

– умовна (в межах структурного підрозділу)

Абсолютна ефективність -характеризує питому в розрахунку на 1-цю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємств за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність – порівняння можливих варіантів господарювання і вибір кращого.

Первісна ефективність (одноразова) – впровадження на підприємстві прибуткових, технічних, організаційних та економічних заходів.

Мультиплікативний ефект:

Мультиплікативний ефект – повторення ефекту і примноження його завдяки іншим заходам на підприємстві.

Класифікація чинників зростання ефективності:

1. За видами витрат і ресурсів (джерела підвищення).

2. За напрямками розвитку і удосконалення виробництва.

3. За місцем реалізації у системі управління виробництвом.

Синергічна ефективність – комбінований вплив сукупності інновацій на фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання.

Загальна ефективність виробництва пов’язана з визначенням критерію і відповідної йому системи показників.

Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності можна вважати зростання продуктивності (живої і уречевленої праці).

Максималізація обсягу чистої продукції – національного доходу по відношенню до витрат праці (живої і уречевленої праці персоналу і виробничих фондів підприємства).

На рівні підприємства максималізація прибутку за умов економічно обґрунтованої системи цін на вироблену продукцію та оплати праці, яка залежить від кінцевих результатів роботи.

 

II. Показники та критерії абсолютної та порівняльної економічної ефективності

Показник – якісна оцінка або кількісний параметр, який характеризує стан об’єкта, явища або процесу.

По наявності показники:

· фізичні;

· технічні;

· економічні.

По повноті інформації показники:

· прості;

· комплексні;

· узагальнюючі.

Критерій – мірило стану оцінки об’єкта представляє відмінну ознаку або умову, на основі якої відбувається оцінка параметра.

В основу критерію покладені якісні і кількісні територіальні показники (властивості і параметри), що відображають стан об’єкта.

Якщо показник – це характеристика стану об’єкта, то критерій мірило цього стану.

По характеру здійснених витрат всі види ефективності поділяють на 2 групи:

1. Ефективність ресурсів, що використовуються.

2. Ефективність витрат (всіх спожитих ресурсів).

До першої групи відноситься ефективність виробничих фондів, трудових ресурсів, нематеріальних ресурсів.

До другої групи відноситься ефективність капітальних вкладень і поточних витрат, ефективність загальних витрат.

Узагальнюючий показник витрат є розмір капітальних вкладень, а результатів виробництва – чистий прибуток (джерело окупності капітальних вкладень і подальшого розвитку виробництва).

За умовами оцінки ефективність поділяють на:

· реальну;

· розрахункову;

· умовну.

Реальна відображає фактичний рівень витрат і результатів по даним бухгалтерського обліку.

Розрахункова – на проектних і планових показниках. Отримують їх шляхом розрахунку.

Умовна – умовні ціни на продукцію (госпрозрахункова).

Економічна ефективність капітальних вкладень визначається за допомогою показників, їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність показує загальну величину віддачі капітальних вкладень та обчислюється відношенням величини економічного ефекту до величини самих затрат.

Загальна:

(12.2)

Або загальна при модернізації:

(12.3)

де П_ч – чистий прибуток річний;

К – капітальні вкладення;

D П_ч – річний приріст чистого прибутку.

Строк окупності капітальних вкладень:

(12.4)

(12.5)

Критерієм ефективності капітальних вкладень є умова: одержаний показник ефективності капітальних вкладень повинен бути більше нормативного: Е > Е_н., а строк окупності – менше: Т < Т_н.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли необхідно вибрати кращий варіант проектів інвестування виробництва.

1. Строк окупності додаткових капітальних вкладень:

(12.6)

(12.7)

де D С – річна економія за рахунок зниження собівартості;

С – собівартість продукції;

D К – додаткові капітальні вкладення по більш капітальному варіанту.

(12.8)

(12.9)

в цьому випадку вводимо додаткові капітальні витрати

 

2. Показник порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень:

(12.10)

(12.12)

де Т_д – строк окупності.

(12.13)

При дотриманні цієї умови додаткові капітальні витрати ефективні, тобто більш ефективним являється варіант 2, при недотриманні – варіант 1.

 

3. Показник понаднормованого чистого прибутку:

Т_н×П₁-К₁<Т_н×П₂-К₂ÞТ_н×П_і-К_і®max (12.14)

П₂-Е_н×К₂>П₁-Е_н×К₁ÞП_і-Е_н×К_і®max (12.15)

4. Приведені витрати:

В_пр=С+Е_н×К®min (12.16)

В_пр=Т_н×С+К®min (12.17)

де С – річна собівартість продукції;

К – коефіцієнт капітальних вкладень у виробничі фонди підприємства.

Приведені витрати – сума поточних витрат і нормованих витрат додаткової праці.

Повні витрати на будівництво складаються із абсолютної суми капітальних вкладень і втрат від їх заморожування.

Капітальні витрати, які визначені з врахуванням строку їх заморожування і недотриманої в зв’язку з цим віддачі називаються приведеними капітальними витратами.

 

III. Оцінка економічної ефективності ресурсів і витрат

Використані ресурси

Р_вик=Р/(ОФ+ОК+На) (12.18)

Р_спож=Р/(АВ+М+ЗП) (12.19)

В умовах ринкової економіки оцінка економічної ефективності має свої особливості:

1). Використовується підприємницький підхід, враховуються інтереси конкретного власника підприємства (інтереси держави захищені законодавством через систему державного оподаткування і регулювання діяльності підприємства).

2). Кінцевий економічний результат господарювання, чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших витрат.

3). Оцінка економічної ефективності використання ресурсів поширюється лише на ті виробничі ресурси, які вимагають одноразових витрат на їх створення. З урахуванням цього в умовах ринкової економіки такій оцінці не підлягають трудові ресурси і витрати.

Узагальнюючим показником витрат є сума одноразових витрат на створення виробничого об’єкту та підтримання його виробничої потужності. А узагальнюючим показником результатів виробництва може бути розмір чистого прибутку при досягненні його виробничої потужності, або дисконтована сума чистого прибутку за весь період експлуатації об’єкта, я кщо перший узагальнюючий показник результатів виробництва використовується в статистичному методі вимірювання порівняльної економічної ефективності (без врахування фактору часу), то другий – динамічний (з урахуванням фактору часу).

Якщо вироблена продукція або послуга не реалізована, може виникнути ситуація, коли при хороших показниках використання виробничих фондів (високий рівень фондовіддачі або низький рівень фондоємкості) має місце низький рівень і їх економічної ефективності.

Для того, щоб оцінити рівень економічної ефективності виробничих фондів використовують два показники:

1). Коефіцієнт економічної ефективності.

2). Рівень рентабельності виробничих фондів.

(12.20)

де П_ч – чистий прибуток;

Ф_в – виробничі фонди:

Ф_в=С_о.ф.+О_к+Н_а (12.21)

Коефіцієнт економічної ефективності (Е) та рівень рентабельності виробничих фондів (Р) можна розраховувати також для складових частин основних виробничих фондів.

Критеріальні показники виробничих ресурсів:

1. Критерій ефективності виробничих ресурсів:

(12.22)

2. Критерій підвищення ефективності виробничих ресурсів:

(12.23)

3. Критерій оптимальності виробничих ресурсів:

(12.24)

Перший критерій – критерій ефективності виробничих ресурсів – відображає умову використання виробничих ресурсів не нижче нормативного рівня.

Другий критерій – критерій підвищення ефективності виробничих ресурсів – виражає умову використання виробничих ресурсів не нижче, чим в попередньому періоді.

Третій критерій – критерій оптимальності виробничих ресурсів – забезпечує вибір варіантів розвитку виробництва з найбільшою ефективністю виробничих ресурсів.

Розглянуті показники і критерії використовуються для поточної щорічної оцінки роботи підприємств, а також для вибору варіантів, що забезпечує підвищення економічної ефективності виробничих ресурсів. Тому показники не потребують дисконтування.