Політична система суспільства. Держава – головний інститут політичної системи. Суть, ознаки, функції та форми держави

План заняття:

1. Політична система суспільства: суть, структура та типи.

2. Сутність, основні ознаки та функції держави.

3. Основні концепції походження держави.

4. Вищі органи сучасної держави. Поділ державної влади.

5. Форми держави. Державне правління, державний устрій, державний режим. Організація державної влади в Україні.

6. Суть та основні ознаки правової держави.

7. Громадянське суспільство. Структура громадянського суспільства.

Теми для написання рефератів, доповідей та есе:

Ø Порівняльний аналіз моделей політичних систем Д. Істона та Г. Алмонда;

Ø Структури "входу" та структури "виходу" політичної системи;

Ø Переваги та недоліки республіканських форм правління;

Ø Напівпрезидентські системи країн Європи;

Ø Характеристика держав поліцейського типу;

Ø Становлення правової держави і громадянського суспільства в Україні.

Обов'язкова література:

1. Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 63-75, 367-393.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К.: Либідь, 2002. – С. 220-238, 246-325.

Рекомендована література:

1. Алмонд Г., Пауэлл Дж. Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. Мировой обзор: Учебное пособие / Под ред. М.В. Ильина, А.Ю. Мельвиля. – М., 2002. – С. 74-89.

2. Гиггс Ф. Сравнительная оценка президентской формы правления // Сравнительная социология: Хрестоматия. – М., 1995.

3. Линц Х., Степан С. "Государственность", национализм и демократизация // Полис. – 1997. – № 5. – С. 9-30. – Режим доступу до інформації http://www.polisportal.ru/files/File/puvlication/Starie_publikacii_Polisa/L/1997-5-2-Linz,Stepan_Gosudarstvennost_nacinalizm_demokratiya.pdf.

4. Литвин В. Класифікація європейського півпрезиденталізму / Віталій Литвин // Демократичне врядування: Електронне наукове фахове видання. – 2009. – № 3. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2009_3/fail/+Lytvyn.pdf

5. Литвин В. Подвійна виконавча влада: теорія та практика європейського півпрезиденталізму / Віталій Литвин // Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. – 2009. – №3. – С. 25-33. – Режим доступу до ст.: http://www.social-science.com.ua/jornal_content/138/communication

6. Тимошенко В.І. Мета держави (з історії політичної і правової думки) // Правова держава. Щорічник наук. праць. – Вип. 11. – К., 2000.

7. Тимошенко В.І. Поліцейська держава: з історії політичної і правової думки // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. восьмий. – К., 1997.

8. Тимошенко В.І. Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України та Росії (кінець ХІХ – початок ХХ ст..). Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 358 с.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5 (2 ГОД.)

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ

План заняття:

1. Сутність і види влади. Політична влада. Концепції влади.

2. Поняття й ознаки легітимності влади. Типи легітимності влади.

3. Поняття і структура політичного режиму. Типологія політичних режимів.

4. Тоталітаризм як політичний режим. Авторитаризм як політичний режим.

5. Демократичний політичний режим. Принципи та концепції демократії.

Теми для написання рефератів, доповідей та есе:

Ø Ресурси політичної влади;

Ø Теорії влади М. Фуко та М. Крозьє;

Ø Способи легітимації влади в сучасній Україні;

Ø Сила, авторитет та примус у структурі влади;

Ø Особливість реалізації принципу поділу влади в Україні;

Ø Політична влада в Україні;

Ø Трансформація політичних режимів;

Ø Політичний режим в Україні;

Ø Порівняльне дослідження моделей демократії А. Лейпхарта;

Ø Теорія поліархії Р. Даля;

Ø Делегативна демократія О’Доннелла;

Ø Пряма та представницька форми демократії;

Обов'язкова література:

1. Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 51-63, 146-163, 338-366.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К.: Либідь, 2002. – С. 171-198, 377-409, 430-477.

Рекомендована література:

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Пер. с франц Г.И.Семенова. – М., 1993.

2. Вебер Макс. Три чисті типи легітимного панування // Вебер Макс. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. – К., 1998. – С. 157-172.

3. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. – М., 2000.

4. Дегтярев А.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения //Полис. – 1996. – № 3. – С. 108-120.

5. Луман Н. Власть / Пер. с нем. А. Ю. Антоновского. – М.: Праксис, 2001. – 256 с.

6. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях // Полис. – 2002. – № 1, 2.

7. О’Доннелл Г. Делегативная демократия // Пределы власти. – 1994. – №2/3. – Режим доступу до ст.: www.pavroz.ru/dov/odoneldeldem.doc

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6 (2 ГОД.)

ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

План заняття:

1. Поняття політичної еліти. Концепції еліт. Функції політичної еліти.

2. Типологія політичних еліт. Еліти та бюрократія.

3. Сутність політичного лідерства. Витоки та функції лідерства.

4. Типологія політичного лідерства.

Теми для написання рефератів, доповідей та есе:

Ø Шляхи формування політичної еліти;

Ø Політична еліта в Україні;

Ø Механізми формування політичного лідерства;

Ø Політичне лідерство в Україні;

Ø Феномен харизматичного лідера у ХХ столітті.

Обов'язкова література:

1. Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 51-63, 146-163, 338-366.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К.: Либідь, 2002. – С. 171-198, 377-409, 430-477.

Рекомендована література:

1. Ашин Г.К., Понеделкин А.В., Игнатьев В.Г., Старостин А.М. Основы политической элитологии: Учебное пособие. – М., 1999. – 302 с.

2. Кретов Б.И. Политологическая теория лидерства // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 2.

3. Кретов Б.И. Современные западные концепции лидерства // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 4.

4. Кретов Б.И. Типология лидерства // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 3.

5. Кудряшова Е.В. Лидер и лидерство: Исследование лидерства в современной западной общественно-политической мысли. – Архангельск, 1996. – 226 с.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 7 (2 ГОД.)

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ – ОСНОВНІ СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ. ПАРТІЙНІ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ. ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ

План заняття:

1. Політичні партії та партійні системи:

1) Сутність, ґенеза і функції політичних партій;

2) Типологія політичних партій. Політичні партії України;

3) Поняття партійної системи. Типи партійних систем;

2. Вибори та виборчі системи. Основні типи виборчих систем:

1) Взаємозв’язок форм правління, партійних і виборчих систем;

2) Партійна і виборча система в Україні;

3. Поняття і функції груп інтересів:

1) Типологія груп інтересів;

2) Політичне представництво груп інтересів.

Теми для написання рефератів, доповідей та есе:

Ø Етапи історичного розвитку партій;

Ø Функції партій у недемократичних та постколоніальних державах;

Ø Парламентські та урядові партії;

Ø Класифікація партійних систем Дж. Сарторі;

Ø Інституціоналізація виборчої системи в Україні;

Ø Групи інтересів в українському політикумі.

Обов'язкова література:

1. Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 201-239.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К.: Либідь, 2002. – С. 325-377.

Рекомендована література:

3. Білоус А. Виборчі системи: світовий досвід на українському ґрунті // Трибуна. – 1993 р.- № 8-9. – С. 22-28.

4. Голосов Г. Пределы электоральной инженерии: смешанные несвязанные избирательные системы в новых демократиях // Полис. – 1997. – № 3. – С. 102-113.

5. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. – М., 2000. - 538 с.

6. Кіс Т. Виборчі системи та їхні політичні наслідки // Нова політика. – 1996р. – № 2. – С. 22-33.

7. Мельниченко В. Виборчі системи у світовій політичній практиці // Віче. – 1997 р. – № 3. – С. 74-88.

8. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів, 2005. – 366 с.

9. Сарторі Д. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів / Джовані Сарторі. – К: АртЕк, 2001. – 224 с.

10. Таагепера Р., Шугарт М.С. Описание избирательных систем // Полис. – 1997 р. – № 3. – С. 114-136.

11. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ:

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

для студентів факультету прикладної математики та інформатики

Львівського національного університету імені Івана Франка

 

З метою перевірки рівня розуміння студентами визначеного програмою курсу теоретичного матеріалу, визначення міри його засвоєння, успішності оволодіння навчально-дослідницькими, а теж прикладними навичками, уміння самостійного вивчення та розв’язання проблем курсу, вироблення навичок письмової та усної самопрезентації використовуємо поточну, проміжну, підсумкову форми контролю.

Поточний контроль успішності студентів здійснюється за напрямами: контроль за відвідуванням студентами лекційних занять (а викладач періодично перевіряє успішність відвідування лекцій); контроль за систематичністю, а також активністю роботи студента в процесі семінарських й інших практичних занять; контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання.

Оцінювання відбувається протягом семестру із метою контролю рівня засвоювання та творчого застосування знань у вигляді усного опитування, а теж контрольних тематичних завдань, термінологічних диктантів, написання творчої роботи (реферату, доповіді або есе) із проблем курсу. Передбачено проведення двох модульних контролів у вигляді тестування.

Всі заплановані форми поточного контролю (окрім модульного контролю) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 – це найвища, а 0 – це найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – в 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 6. А потім ж до отриманого цілого числа додаються результати модульних контролів, котрі оцінюються від 0 до 10 балів. Максимальна сума двох модульних контролів рівна 20 балам. Реферат і доповідь оцінюється в 5 балів, а есе – в 3 били. Таким чином формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.

Форма підсумкового контролю – залік з результатів поточної успішності. У випадку бажання отримати вищий підсумковий бал передбачено можливість проведення заліку у формі тестування. Студент допускається до підсумкового контролю (заліку) за наступних умов:

Ø відвідання більше половини лекційних занять (кожне невідвідане заняття понад встановлену мінімальну норму без поважної причини призводить до втрати 2 балів і/або до відпрацювання);

Ø виконання модульних завдань із позитивною оцінкою (а за сумою двох модульних контролів потрібно отримати не менше 10 балів);

Ø здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.

Залік (за умови проведення) здійснюється в тестовій формі, покриває собою навчальний матеріал цілого семестру. При виведенні загальної оцінки студента викладач бере до уваги результати як поточного, так й підсумкового контролю знань. При цьому частка сумарної оцінки, яку студент отримує за результатами поточної та проміжної форм контролю разом, становить 50 % (тобто не більше 50 балів), а частка підсумкової форми контролю (залік) – 50 % (також не більше 50 балів) від загальної оцінки (яка становить 100 балів максимум).