Характеристика історичної епохи та обґрунтування вибору базової моделі зачіски.

Кожна епоха вносила свої особливості у розвиток світового мистецтва й залишила в історії перукарства свої відбитки, творчі знахідки, знання які допоможуть у майбутньому новим майстрам знайти себе у світі перукарського бізнесу.

До 60-х років XX століття історія створення зачісок може бути охарактеризована нескінченністю спроб надати волоссю як можна більш неприродний вигляд за допомогою різних способів. Серед найбільш популярних інструментів були пристосування для завивки волосся, які використовувалися для створення знаменитих "хвиль", винайдені французьким перукарем Марселем Грато (мал. 1). При створенні цієї зачіски волосся немилосердно спалювалися. Не дивно, що під час цієї епохи в будуарах завжди відчувався горілий запах. Якщо волосся переживали цю процедуру, їх фарбували доморощеними фарбами, потім використовувалися перуки, шиньйони, накладки для досягнення об'ємних високих зачісок.

Винахід перманентної завивки Карлом Людвігом Несслера (мал. 2) в 1906 році не поліпшило ситуацію. Несслер мочив волосся в лужному розчині, потім накручував їх на металеві стрижні, які нагрівалися до дуже високої температури. Вся процедура займала близько шести годин, часто супроводжуючись опіками. Пізніше гарячі стрижні були замінені електричними. Сиві волосся не завжди були страхітливими, навпаки, в кінці XIX століття жінки з передчасно посивілим волоссям вважалися дуже привабливими. Дами, які не були такі щасливі (у придбанні сивого волосся), користувалися пудрою для волосся, щоб досягти потрібного ефекту.

Перша світова війна і 20-і роки з їх любов'ю до всього модерністському ввели моду на коротке волосся, і навіть жінки, які ніколи не робили стрижку, йшли до перукарів, щоб зробити нову зачіску і показати, що вони теж слідують моді. Але до 30-м жінки почали знову відрощувати волосся, в моду знову повернулися кучері і хвилі. На додаток стало дуже модно бути платиновими блондинками. Для освітлення волосся необхідно було застосовувати перекис водню, що дуже шкодило волоссю. У 40-х знову стало модно носити напівдовгому і довге волосся, як у Вероніки Лейк та Лори Беколл. На щастя, в 1948 році була винайдена "холодна" завивка, більше не було потрібно палити волосся нагрівальними приладами для того, щоб зафіксувати кучері - вони тепер нагрівалися під час хімічної реакції. 50-і роки, безсумнівно, були одними з найважчих періодів для волосся. Причина полягала у винаході трьох нових засобів. Лак для волосся перестав бути предметом розкоші і тепер став предметом масового виробництва. Нова система "Lockwell - Wickler" забезпечила широке поширення завивки і фарбування волосся в домашніх умовах. Ці новинки заповнили ринок. Високі, з сильним начосом зачіски зберігалися завдяки новим лакам для волосся.

Проте існували також напрямки і на користь більш натуральних зачісок. Одрі Хепберн дала життя зачісці "кінський хвіст", коли волосся туго стягувалися на маківці. Ця зачіска була дуже популярна у цілого покоління дівчаток. Інші жінки вибирали новий тип стрижок з філірованнимі волоссям. Той переворот, коли зачіска була в порядку без укладання, начісування і фіксації, був забезпечений лідируючим перукарем Відалом Сассуном, що запропонував тільки акуратну стрижку. Такі нові зачіски не вимагали маси часу щоранку.

Але як начесали волосся 50-х перетворилися на акуратні здорові зачіски 60-х? Зрозуміло, це сталося не відразу. На це потрібен час, догляд за волоссям і багато терпіння - і професійна робота перукарів, які замість стрижки дозволяли волоссю відростати. Гуру цього руху був довговолосий Джордж Майкл, чий салон в Нью-Йорку був місцем зустрічей для кіно-і телезірок. Тепер можна було побачити волосся завдовжки до стегон або навіть до колін.

З 60-х, з їх вільними зачісками, кожен сезон люди стали ділитися на тих, хто вибирав зачіски, які вимагали масу часу на укладку, і тих, хто віддавав перевагу прості зачіски. Ретельно продумана пишна зачіска Фари Фоусет-Мейджер стала візитною карткою 70-х, також як довгі прямі волосся з проділом посередині в стилі хіпі у Алі Макгроу у фільмі "Історія кохання" того ж часу. Обов'язкова зачіска перестала існувати після 60-х років, жінки стали робити ті зачіски, які їм подобалися.

Визначення початкових даних та розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя.

В розробці даної моделі зачіски посприяв історичний стиль 60-70х років та напрям сучасної моди.

За основу цієї зачіски був взятий модний силует ідеалу ретро стилю, що й послужив еталоном зразка.

Вивчивши досконало цей стиль, побачивши декілька зразків я уявила художні образ, а точніше потрібні деталі цього образу. Також я відновила в уяві раніше побачену зачіску в сучасному варіанті. Пофантазувавши я підібрала потрібний сюжет та реальні елементи, придумала декілька можливих варіантів. Внаслідок цього появився задум, потім ідея, а потім мотив. І коли визначила чітку яву про майбутню модель я виконала декілька ескізів у різних ракурсах.

Продумуючи модель зачіски рахувала масштабність та пропорційність зачіски. А точніше, продумала особливості підбору костюму, макіяжу, прикрас. Я визначила колір та форму плаття, це сучасне розкішне плаття, що по формі нагадує плаття тих років. Також це яскравий макіяж.

Враховуючи композиції зачіски окремо рахувала художню побудову форми, побудову елементів, їх гармонійний зв’язок, взаємовідношення, поєднання неоднорідності. Найменш важливим є врахування пропорцій величини голови.

Незабула продумати вплив та зв’язок, важливість кольору, адже він здатний збільшувати чи зменшувати об’єм. Визначилась з фактурою волосся, адже в цій зачісці використовуються накладні елементи, тому підбір і поєднання фактури є дуже важливим.

Перша деталь, що свідчить про аналогічність базової моделі історичної зачіски – це пропорційність. Також незвичайність стилю. Зачіска в такому оформленні може носити тільки видовищний образний характер.

Зачіска — одна з головних прикрас людини, але при її виборі слід враховувати, крім зовнішності, колір, структуру та початкову довжину волосся по всій поверхні голови. Вибір зачіски залежить від характеру, темпераменту, звичок, віку, с шлю одягу, в тому числі й від типу обличчя.

Зачіски можна розподілити на чотири основні типи: зворотні, ацентральні, концентровані та передні, або фронтальні.

Зворотні зачіски. Усе волос­ся зачісується назад. Це найпоширеніший тип. який підходить і для чоловіків, і для жінок. Зачіски цього типу мо­жуть виконуватись на довгому і короткому волоссі.

Ацентральні зачіски. Во­лосся спрямоване від маківки в різні боки, відповідно до на­прямку його росту (рис. 10.24). Зачіски цього типу, як і зворот­ні, можуть бути виконані на во­лоссі різної довжини. Підходять як для чоловіків, так і для жінок. Однак при їх виконанні на дов­гому волоссі необхідно вкороти­ти передню частину волосся до довжини, яка зрівняється з довжиною чілки.

Концентровані зачіски. Усе во­лосся, включаючи волосся з ниж­ньої частини потилиці та шиї, зачісується до маківки (рис. 10.25). Волосся для зачісок цього типу мас бути достатньо довгим. Підходять для жінок.

Передні зачіски. Усе волос­ся спрямоване вперед, до лоба (рис. 10.26). Бажано, щоб волосся нижньої частини потилиці та шиї було довгим, бо воно обов'язко­во повинне діставати до тім'я та поступово переходити в коротку чілку. Через складність виконан­ня зачіски цього типу трапля­ються рідко.

Класично правильною, ідеальною є овальна форма обличчя. Відхиленням від овальної вважається кругла, трикутна, ромбо­подібна, квадратна, прямокутна та інші похідні від перелічених форм обличчя.

Типи обличчя.

Овальне обличчя вважається ідеальним, тому завжди необхід­но намагатися надати обличчю форми овалу.

До обличчя такого типу під­ходять зачіски, виконані в будь-якому стилі. Можливі також такі контрасти у виконанні, як чілка або її відсутність, висока або низька зачіска, відкриті або закриті вуха, проділ будь-якого типу або, навпаки, його відсут­ність, симетрична чи асимет­рична зачіска.

Клієнтам з овальним облич­чям підходить будь-яка зачіска. Решту типів обличчя необхідно за допомогою зачіски наблизити до овального.

Подовжене (прямокутне) обличчя. Для подовженої форми обличчя характерні високий лоб га подовжене підборіддя, які справляють враження вузькою й довгого обличчя.

При подовженому обличчі не можна відкривати лінію росту во­лосся, зачісувати волосся догори та назад, робити пишні за­чіски, укладач и короткі локони на лобі та щоках. Таке обличчя при­краси зачіска з бічним проділом, м'якою хвилею на лобі та завитка­ми на шоках, що створить вражен­ня овальної форми.

Зачіска з довгою чілкою візуально зменшить обличчя. Підхо­дять також короткі стрижки з високим начосом. Вуха краще закри­вати. Але і з відкритими вухами зачіска добре виглядатиме, якщо з-за них буде видно волосся.

За допомогою зачіски можна зробити менш помітними деякі недоліки обличчя. Так. якщо па лінії підборіддя колосся запіл ш всередину валиком, то утвориться випукла горизонтальна лінія, яка візуально зменшить довжину обличчя. Добре виглядатиме також легка пишна зачіска, яка обрамляє овал обличчя. Можна виконати прикореневу хімічну завивку.

Необхідно, щоб найширша частина зачіски була розташована на лінії брів і поступово, спускаючись униз, звужувалась на рівні рота. Для прямокутного обличчя підійде й спортивна стрижка з розши­реними бічними частинами, а великий лоб слід закрити густою і довгою чілкою. Не рекомендується зачіска з довгого прямого волос­ся з вертикальними лініями, які значно подовжують обличчя.

Трикутне обличчя характеризується широкими вилицями та вузьким підборіддям. Різкі лінії переходу надають йому контрасту між виличними виступами та підборіддям. При моделюванні зачіски слід пом'якшити різкі лінії переходу між виличними висту­пами та підборіддям, а також підкреслити контраст різких ліній пе­реходу. Том необхідно, щоб найширша частина зачіски проходила по лінії мочок вух; зачіска на волоссі середньої довжини має бумі високою зі щільною чілкою. Довга коса чілка в цьому разі закриє велику частину лоба. Якщо чілка густа, то вона мас бути трохи ви­ще перенісся. При оформленні зачіски можна застосовувати легкий начіс. Можна виконати також високу зачіску з густою прямою чіткою. Зачіска створюється на контрастах, які красиво поєднуються з формою трикутного обличчя.

Молодим жінкам, яким необхідно пом'якшити обриси нижньої частини обличчя, пі­дійде повсякденна зачіска з волосся середньої довжини. При довгому волоссі роблять хвилі, які опускаються на лоб та завитки біля щік. З боків волосся зачісують назад і вго­ру та пишніше укладають біля шиньйону з локонів на маківці. Асиметричність зачіски з рід­кою мілкою та маленькими за­витками біля щік добре мускус обличчя трикутної форми.

Кругле обличчя характеризується широкими вилицями. Реко­мендується силует зачіски, який розширюється від вух угору, коса чілка, косий проділ, асиметрична зачіска. Не рекомендується зачіска з круглим силуетом, який повторює форму обличчя, та гла­денько зачесане від обличчя волосся, прямий проділ.

Кругле обличчя характеризу­ється суцільною лінією, без різ­ких переходів від вилиць до під­боріддя. Коректується коротким пишним волоссям тім'яної зони і довгими прядками, які обрамля­ють обличчя. Реко­мендуються подовжені стрижки.

Квадратне обличчя. У цьому варіанті найширшою частиною обличчя є щоки. Для квадратно­го обличчя характерні широка нижня щелепа та співрозмірний з підборіддям лоб. Обличчя цього типу виглядають грубими та вугластими. При моделюванні зачіски до обличчя такого типу рекомендується знайти рішення в асиметричних формах.

Квадратне обличчя може ви­глядати овальним, якщо його контури з боків на лінії лоба об­рамлені м'якими лініями волос­ся. Більше підійдуть скромні зачіски з підйомом на маківці. Довжина волосся має бути нижче підборіддя; краще використову­вати бічні проділи. Рекомен­дується коротка зачіска з м'якою хвилею, що спускається на лоб. Бічні локони мають обрамляти обличчя, трохи закриваючи щоки. Широкий лоб можна при­ховати короткою чілкою. Роздвоєння чілки має бути трохи збоку від уявної верхньої лінії розділення обличчя на дві половини. Це головна відмітна деталь асиметричної зачіски, яка додатково поси­люється різницею в довжині волосся на лівій та правій сторонах зачіски.

Лінії деталей зачіски, які перетинаються в різних напрямках, добре згладжують вугласту форму обличчя. Можна також начесати волосся на потиличній та бокових частинах голови. З таким типом обличчя не слід відкривати лоб і зачісувати волосся назад, бо це підкреслить квадратну форму обличчя.

Слід також уникати зачісок із великими кучерями, особливо в бічних частинах голови.

Ромбоподібне обличчя коректується подовженими прядками на скроневих зонах і коротким волоссям поти­личної зони. Кінчики волос­ся укладаються на обличчя, проділ боковий.

Грушоподібне обличчя коректується пишною зачіс­кою на тім'яній зоні та подо­вженими прядками навколо обличчя. Довжи­на волосся — до підборіддя. Для цього типу обличчя най­краще підходить градуйоване каре.

Створення зачіски відбувається за певними законами ком­позиції:

1. Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані при­значенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недо­речна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;

2. У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;

3. Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштаб­ності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.

Актуальним в сьогоднішній моді є історичний елемент – начіс. Зараз існує безліч різних видів елементів того часу за допомогою використання начісу: буклі, «вулик», «мушля», «бабетта». І взагалі, будь-яку історичну зачіску можна видозмінити, поєднавши її з сучасними декоративними прикрасами. Це можуть бути сучасні різноманітні стрічки, бісер, бусинки, шнурки, декоративні квіти, пір’я різного забарвлення.

Вирішення та задум цієї зачіски незвичайний, неординарний. Вона складна у виконанні та використанні у повсякденному житті. Тому ця зачіска являється видовищного призначення, і взагалі використовується в конкретних цілях. Це зачіска, яку не використовують у повсякденному житті. Вона не може послужити як вечірня, бо навіть для цього випадку є складною. І вона аж ніяк не підійде для нареченої, бо в неї інший образ. Також її можна виконати на карнавалах, або для створення потрібного образу у театрах, на виставах.

При моделюванні зачіски потрібно враховувати:

1. якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі;

2. вік людини;

3. індивідуальні особливості;

4. професія, характер, стиль особи;

5. тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;

6. співвідношення тіла з головою та зачіскою;

7. зріст людини відповідно до зачіски.

При виборі кольорів для макіяжу необхідно підібрати потрібний колір, в цьому нам допомагає «теорія пір року», за якою визначається кольоровий тип, враховуючи колір: очей, волосся, шкіри. Кожному

кольоровому типу підходять свої кольори за якими підбирається макіяж, гардероб, аксесуари.

Зимовий тип зовнішності

Волосся: темне, від темно-коричневих до синяво-чорних, іноді з сріблястим відливом. Дуже рідко у жінок зимового типу волосся можуть бути світлими, майже білими у поєднанні з темними очима, смуглявенька шкірою. Зимовий тип з коричневими волоссям та оливковою кольором обличчя часто плутають з осіннім типом.

Очі:можуть бути сірими, блакитними, темно-синіми, світло-зеленими, фіалковий, карими або чорними. Відмінна риса - інтенсивний холодний колір райдужок при яскравому білку. Брови і вії темні.

Шкіра: фарфорово-світла, бліда, рідше - з маслиновою відтінком або смугла, але в будь-якому випадку з блакитнувато підшкірними світінням і ледве помітним ніжно-рожевим, холодним рум'янцем.

Губи: ніжно-рожевого холодного кольору.

Шкіра: загоряє погано, засмага - не коричневого, а швидше оливкового відтінку. Макіяж: не варто застосовувати пудру з відтінком засмаги - це робить жінку на кілька років старше. Оптимальний варіант - легка тональний основа оливкової, фарфорового відтінків або кольору чайної троянди або світла пудра (кольору слонової кістки).

Весняний тип зовнішності

Волосся: світле, із золотистим відтінком: світло-русяве, солом'яне, світло-руде, золотисто-жовте, світло-коричневе з помаранчевим відливом, каштанове із золотистим відливом - від темно-русявого до золотистого. Серед жінок весняного типу блондинки зустрічаються найчастіше.

Очі: блакитні, сірі або коричневі, часто з вкрапленнями іншого кольору: сіро-блакитні, коричнево-сірі, зеленувато-коричневі, зеленувато-золотисті, але лише не темні.

Шкіра: ніжна, світла, кольори слонової кості, бархатиста і прозора з рожевим відтінком і золотисто-жовтим підсвічуванням, часто як би припорошена жовтуватим персиково-розовим рум'янцем.

Губи: яркі, рожеві.

На обличчі золотисті світлі веснянки. В основному шкіра добре загоряє, навіть до темно-коричневого кольору. Інколи загар золотисто-морквяний.

Літній тип зовнішності

Волосся: від світлого до коричневого з попелястим блиском (брюнетки, шатенки з темними очима, темно-русяві).

Очі: сіро-блакитні, зелено-блакитні, сірі, горіхові.

Брови та вії: темно-русі або темні.

Шкіра: світла з холодним рожевим рум’янцем, блакитним блиском, погано загоряє або до горіхового кольору.

Губи: блідо-рожеві.

Веснянки: сіро-коричневі.

Кольори: прохолодні пастельні: блакитний, рожевий, лимонний. Сірі відтінки, малиновий, сині відтінки, виноградні, фіалкові.

Не підходять: оранжеві, білі, яскраво-червоні.

Осінній тип зовнішності

Волосся: Світло-руде, від мідного до темного каштаново-коричневого з помаранчевим відливом, а також світлі або коричневе з рудим або золотистим відтінком.

Очі: Колір від прозоро-блакитного, сталевого сірого і очеретяно-зеленого до янтарного і темно-карого, теплого соковитого, інколи із золотистими вкрапленнями. Брови і вії в основному світлі, із золотим відтінком і густі.

Шкіра: Світла, кольори слонової кості, із золотистим підшкірним світінням, блідо-золотиста, бронзова прозора або теплого бежевого тону, із золотистими або коричневими веснянками, але без рум'янцю. Блідість шкіри ефективно контрастує з яскравим кольором рудуватого волосся.

Для губ краще використовувати помаду коричневого, темно-червоного, помаранчевого і цегельного кольорів, а також мідна і золота бронза, тепло-бежева, темно-вишнева, коричнево-рожева, кавова, лісовий горіх, персик; з блиском або м'яка матова.

Виразність очей підкреслить темно-коричневий, коричневий або бронзовий контур, а тіні теплих коричневих і теракотових тонів зроблять очі живішими і яскравішими. Наносити їх рекомендується до рівня брів, але там вони мають бути на два тони світліше за контур.

Для вій підійде темно-коричнева, горіхово-коричнева або чорна із золотом туш.

Обрана модель відповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина і вік підходить, бо така неординарна зачіска тільки для молодого віку. Волосся природне, що полегшує виконання роботи, піддається потрібній укладці, тобто легко вкладається. Риси обличчя, правильні і при виконанні цієї зачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально підходить до цього типу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіска з будовою тіла та зростом є відповідна пропорційність, масштабність, для створення потрібного образу.

Як доповнення до зачіски я роблю фарбування волосся за схемою. В наш час модним є мати волосся природного кольору. Тому ми фарбуємо волосся в натуральні кольри надаємо йому блиску і гарного відтінку.