Визначте спільні риси і відмінності господарств Месопотамії, Давнього Єгипту, Крито-Мікенської цивілізації.

Месопотамія. Шумерське суспільство виникає в 4 – 3 тис. до н. е. на території сучасного Іраку. Його характерними ознаками були: висока концентрація населення, поява великих поселень, які перетворювались в протоміста, монументальна архітектура, розвиток землеробства та агрокультури, ремесел, торгівлі, поява першої в історії людства писемності, виникнення систематизації знань, законів, деспотичної системи управління суспільством. Добробут шумерського суспільства залежав від головної галузі його господарської сфери – землеробства. Зрошувані землі належали богові, але ними розпоряджалися жерці. У храмовій громаді було створено психологічні стимули для виробництва надлишку продукції на утримання частини населення, що не працювала в с\г. найвищим станом розвитку цивілізації вважається час правління царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.), який видав однойменні закони. Цар вважав всі землі в країні власними та мав право на їх відчуження від общини. Утворилися два господарські сектори: державний і общинний, який поступово підпорядковується державі як верховному власнику землі. Розвинуте ремесло. Землі оброблялись за допомогою рабської праці та орендарів. Також існувало сімейне землеволодіння. Тамкар – торговий агент.

Єгипет. Найдавніші поселення з’являються в долині Нілу в 5 тис. до н. е. Існували номи – райони, які включали в себе декілька поселень, об’єднаних навколо міського центру, де знаходився вождь або храм головного божества. Після об’єднання всіх номів в одну державу зросла могутність держави. В господарській сфері зусилля царської влади були спрямовані на створення ефективної загально єгипетської зрошувальної системи, до складу якої входили місцеві системи. За допомогою державних чиновників забезпечувалась не тільки організація будівництва нових каналів і гребель, а й здійснювався облік та контроль за розподілом виробленим матеріальних цінностей. Цар був не тільки могутнім правителем, а й утіленням бога на землі, тоді, наприклад, як в Месопотамії він вважався надлюдською істотою і відав справами тільки через жерців. Обробка землі була можлива лише за умови її зрошення, а верховним організатором і розпорядником загальноєгипетської іригаційної системи був фараон. На полях господаря працювали численні економічно залежні землероби, які не володіли засобами виробництва. Було рабство. Податки.

Крито-мікенська цивілізація. Крит (3 -2 тис. до н. е.) та місто Мікени (15-13 ст. до н. е.) в басейні Егейського моря. Розвиток землеробства та агрокультури, осілий спосіб життя, виникнення писемності, формування міст як адміністративно-владних центрів суспільства, а також політичних форм управління, високий рівень розвитку матеріальної культури та мистецтва. Провідними галузями були рибальство та землеробство. На основі збільшення виробництва мат благ відбувається зростання кількості населення, виникають нові поселення у вигляді критських палаців. Міст у сучасному розумінні на Криті не було. Палац являв собою велику кількість будівель, в яких проживали володар та члени його сім’ї, жерці, знать, прислуга, ремісники. Решта населення проживала в невеликих селах навколо палаців. Господарські відносини на принципі ре дистрибуції. Найбільший розвиток за правління царя Міноса. Палац виступає верховним землевласником землі усіх категорій населення. Важливу роль відігравали

Просвітництво

Просвітництво-інтелектуальний і духовний рух кінця 17-поч. 19 ст. в Європі та Пн.Америці. Характерною ознак. наук. Мислення Просвітн. було те що воно орієнтувалося на практичне використання досягнень науки в інтересах сусп.. розвитку. Найбільш визначним популяризатором ідей просвітництва був Ж.-Ж.Руссо. Погляди просвітників базувалися на раціональному підході, формували нову ідеологію побудови держави на основі демократичних та правових засад. Велику увагу просвітник приділяли питання виховання та освіти народу. Просвітницький рух в різних країнах розвивався по різному. Його становлення в кожній державі пов язано з її політичними, соціальними та економ. умовами.

Це сприяло становленню національної самоідентифікації держав Західної цивілізації. З появою носія національної свідомості — інте­лігенції— складається нація з притаманним їй світоглядом, вираже­ним у специфіці мистецтва, архітектури, літератури, філософії тощо.

Матеріальною основою формування ринкового господарства держав Західної цивілізації стала промислова революція. Вона виникла на ґрунті суттєвих змін, що мали місце в господарстві країн: швидка механізація виробництва, розвиток ткацької про­мисловості, застосування парової машини тощо.

Демократична та промислова революції змінили характер зв'язків між самими суб'єктами господарювання і між ними та державою. Основними суб’єктами господарювання стають позасімейні господарства, засновані на поділі праці, наймі, приватній власності.Почали виникати приватні (фермерські гос подарства, фабрики) та колективні (ассоціації та акціонерні то вариства) капіталістичні утворення.

Утворюється національний ринок, який характеризується но­вими формами зв'язку між виробництвом і споживанням.

Промисловий переворот обумовив зміни в структурі народно­го господарства..