Інформаційна система для менеджменту (ІСМ)

У системі обробки даних (СОД) використання комп'ютерів най­більш поширене. Однак для багатьох фірм СОД – це лише перший крок. Наступним логічним кроком є створення ІСМ (Інформаційна система менеджменту) – це розширена система обробки даних для доставки всім рівням менеджменту зовнішньої і внутрішньої інформації, необхідної для прийняття рішень.

Обробка даних в ІСМ. Існує думка, що ІСМ – це розширена СОД. Як і будь-яка СОД, ІСМ накопичує дані, обробляє їх і передає пере­роблену інформацію. ІСМ відрізняється від простої системи рангом накопичення даних, типами обробки інформації і розширеними можливостями її передачі.

Інтеграція. Основною метою ІСМ є об'єднання усіх видів інфор­мації, яка потрібна фірмі. Різні частини компанії можуть мати систе­ми, які не можуть "розмовляти" одна з одною. Наприклад, фінансовий відділ коледжу може мати СОД для контролю платіжних відомостей, а деканат – для контролю за успішністю студентів. Коледжу можуть бути потрібні дані з обох відділів. Якщо їхні інформаційні системи не об'єднані, то розпечатки з обох відділів можуть бути зведені вручну. Інтегрована ІСМ може об'єднувати ці дані самостійно.

Внутрішня і зовнішня інформації. У більшості фірм використо­вувати комп'ютери почали для обробки внутрішніх даних. Дані про товарні запаси, сировину, виробництво і дані платіжних відомостей у прикладі з корпорацією МТО є внутрішніми. Однак у ІСМ ці дані мають бути ширше описані. Прийняття багатьох рішень залежить від джерел як внутрішньої, так і зовнішньої інформації. Зовнішні джерела потрібні для того, щоб мати інформацію про ціни, встановлені конку­рентами, про фінансовий стан економіки. Інформація про це буде об'єднана з інформацією з внутрішніх джерел для створення базису для прийняття рішень.

Рівні менеджменту. Прості системи обробки даних створені для автоматизації роботи клерків і допомоги їм у рутинній роботі. Вико­ристання платіжних чеків і обліку товарних запасів (сировини) – це типові функції на цьому рівні. ІСМ, на відміну від простих систем, створені для забезпечення всіх рівнів управління інформацією, необхідною для планування, організації, керівництва і контролю. Наприклад, планові функції головного менеджера потребують багато зовнішньої інформації. Функції керівництва і контролю, які виконує менеджер середньої і менеджер нижчої ланки, потребують більше внутрішньої інформації, оскільки тут необхідна більша деталізація. Високорозвинена ІСМ здатна обслуговувати всі рівні менеджменту.

Система підтримки рішень (СПР)

Чимало компаній рухаються далі від інформаційної системи для менеджменту (ІСМ) – до так званих систем підтримки рішень (СПР). Система підтримки рішень дає менеджерам високоякісну інформа­цію, допомагаючи їм в аналізі комплексних проблем.

Інформаційно-порівняльний аналіз. Головна ідея СПР – комп'ютери можуть робити більше, ніж постачання інформації. Творці СПР вважають, що комп'ютерний аналіз може справді допомогти менеджерам у прийнятті рішень. Нині, правда, ще немає комп'ютерів, здатних замінити людину-менеджера, це поки що тема для наукової фантастики. Однак прихильники СПР сподіваються, що комп'ютерний аналіз може допомогти у вирішенні деяких високотех­нічних складних аспектів прийняття рішень, звільняючи тим самим менеджерів для того, щоб вони зосередилися на аспектах, які потре­бують мислення та інтуїції – якостей, притаманних тільки людині.

 

Технічне та програмне забезпечення

 

Що можуть робити комп'ютери і що не можуть?

Люди давно використовують машини для обробки даних, оскільки машини справляються з цим акуратно, швидко й комплексно. Люди тривалий час користувалися рахівницями для своїх підрахунків. Ковзку лінійку – механічний прилад для множення і ділення чисел – було створено понад 100 років тому. Машини для додавання чисел і машинки для друку були відомі ще нашим батькам і дідам.

Комп'ютери належать до того самого сімейства машин, що й рахів­ниці та арифмометри. Багатьох людей дивує, що комп'ютери можуть робити невелику кількість операцій. Звичайно, вони роблять тільки три речі: можуть здійснювати арифметичні дії (додавати, віднімати, множити, ділити); порівнювати дві цифри і видавати інформацію.

Як бачимо, комп'ютери не можуть робити нічого такого, чого б не можна було зробити за допомогою олівця і паперу. Однак, значення комп'ютерів не в тому, що вони можуть робити, а в тому, як добре вони це роблять.

Передусім комп'ютери роблять свою роботу дуже швидко. Навіть найповільніший комп'ютер може виконувати сотні тисяч додавань, віднімань і порівнянь за секунду. Найшвидші можуть виконувати мільйони операцій за секунду.

Комп'ютери роблять усе дуже акуратно, майже ніколи не при­пускаючи помилок. Те, що ми іноді називаємо "помилками комп'ю­тера", насправді є помилками оператора.

Нарешті, комп'ютери мають великий об'єм пам'яті. Великий су­часний комп'ютер має комірки пам'яті, які здатні зберігати мільйони байтів інформації. Зовнішні пристосування зберігання інформації, такі, як магнітні стрічки, диски, можуть розширити об'єми її збері­гання майже до безкінечності.

Усі унікальні речі, які комп'ютери можуть робити, залежать від швидкості їх роботи, акуратності, об'ємів пам'яті. Справді, ми так ба­гато використовуємо комп'ютер у своїх справах, які він може робити, від відеоігри до бронювання авіабілетів, що ми більше схильні переоцінювати його сили, ніж недооцінювати. Однак, поки що є речі, яких комп'ютер добре зробити не може. Деякі з обмежень нині зняті завдяки новим дослідженням, деякі мають бути знятими надалі.

По-перше, робота, яка є дуже простою для людей, потребує напруження можливостей навіть найбільших комп'ютерів. У випадках, коли, наприклад, треба знайти когось у натовпі чи танк на аерознімку, люди виконують цю роботу простіше і краще. Складною для сприйняття комп'ютерами є людська мова. Комп'ю­тери, які можуть розуміти людську мову – надто складні і дорогі.

По-друге, комп'ютери роблять швидко й акуратно лише те, що їм наказують. Як ви дізнаєтесь далі, при розгляді програмного забезпе­чення, письмові інструкції для комп'ютерів вимагають спеціальних умінь. Коли інструкція неправильна, комп'ютер видає неправильну відповідь чи взагалі не видає ніякої відповіді. Акуратність комп'ютера обмежена акуратністю закладених у нього даних. На сленгу комп'ютерщиків це називається СВСВ-принцип, що означає "сміття на вході, сміття на виході" (корисна інформація не може бути отримана з помилкових даних).

Технічне забезпечення

Технічне забезпечення – це комп'ютерна система, яка здійснює функції введення, виведення, обробки і зберігання інформації.

Пристосування для введення даних. Це пристосування, через яке дані вводяться у комп'ютер. Клавіатура – найбільш поширене пристосування введення. Якийсь час були поширені пристосування під перфокарти й перфострічки. З часом вони були замінені присто­суваннями, які обліковують інформацію, що зберігається на магнітних стрічках і дисках. Оптичні сканери, що можуть лічити інформацію, надруковану на звичайному папері, тепер дедалі більше використо­вуються для введення даних у комп'ютер.

Пристосування для виведення даних – це пристосування, через яке комп'ютер видає інформацію для користувачів. Дисплей (відеотермінал), який має вигляд телеекрана – один з поширених пристосувань виведення. Принтери використовують для того, щоб роздрукувати окремі записи виведення. Вони дуже різні і включають в себе машини, які працюють дуже по-різному – від простого друку­вання до використання фарб і лазерних променів. Інформація в гра­фічній формі може бути виведена на екран чи намальована механічним пристосуванням, яке називається "плоттер". Синтезатори мови, що дають змогу комп'ютеру "розмовляти" з користувачем – це дуже сучасні пристосування виведення, які вже використовуються в машинах для навчання і службах телеінформації.

Для перетворення введених даних на корисну інформацію комп'ютер повинен бути здатний обробляти їх. Ця частина роботи комп'ютера здійснюється у блоці центрального процесора (БЦП). БЦП контролює потік інформацій і виконує арифметичні, сортувальні, порівняльні та інші дії. Нарешті, кожна комп'ютерна система має потребу в одному чи більше пристосуваннях зберігання інформації. БЦП сама має об'єм для первинного зберігання інформації. Це збері­гання інструкцій і даних, які постійно використовуються. Більшість комп'ютерних систем також включають пристосування для повтор­ного зберігання, в яких розміщується інформація, що використо­вується непостійно. Магнітні диски й стрічки, про які йшлося вище – найбільш поширені засоби зберігання вторинної інформації. Перфокарти й перфострічки по суті вже не використовуються. Інші засоби зберігання, наприклад, лазерні диски, можливо, стануть ширше застосовуватись у майбутньому.

Магнітні засоби призначені для зберігання вторинної інформації. Гнучкі магнітні диски часто називають флоппі-дисками і використо­вують у міні-комп'ютерах. У більш потужних комп'ютерах застосову­ються жорсткі диски чи магнітні стрічки для зберігання великої кількості інформації.

Принтер можна підключати до комп'ютера для одержання пись­мового виходу інформації. Окремі принтери можуть малювати кар­тинки. Плоттер, який виробляє корпорація Тапгіу, використовує кольорові олівці для малювання яскравих графіків відповідно до наказів, які дає оператор комп'ютера.

Сімейства комп'ютерів

Комп'ютери можуть бути різні за розміром та ціною. Для кла­сифікації комп'ютерів за розмірами користуються такими термінами.

Мікрокомп'ютери – найменші, від "домашніх комп'ютерів" до "персональних комп'ютерів", які можуть виконувати багато корисної роботи для маленьких фірм.

Мінікомп'ютери – більші за розміром. Це більш сильні персо­нальні комп'ютери та сучасні бізнес-комп'ютери. Деякі з них є таки­ми потужними, якими були найбільші машини 10 років тому.

Великі базові комп'ютери – дуже потужні машини. Оскільки вони дуже дорогі, то їх варто використовувати позмінно і протягом 24 годин на добу.

Суперкомп'ютери – цей термін зарезервований за найбільш потужними комп'ютерами. Вони використовуються в національній обороні і дослідженнях.