Правосуб’єктність у міжнародному праві. Визнання та правонаступництво суб’єктів міжнародного права (2 години)

План

1. Поняття і види суб'єктів міжнародного права.

2. Держави - основні суб'єкти міжнародного права.

3. Об'єкти міжнародного права.

4. Визнання в міжнародному праві і правонастурництво держав.

Теми рефератів:

1. Особливості міжнародної правосуб'єктності членів федерації.

2. Сучасні теорії визнання.

3. Державний суверенітет України.

Основні поняття: суб'єкт міжнародного права, об'єкт міжнародного права, правосуб'єктність, федерація, автономія, унітарна держава, державний суверенітет, конфедерація, народ, нація, державоподібні утворення, міжнародні організації, міжурядові організації, визнання, правонаступництво.

Контрольні питання і завдання:

1. Чи є індивід суб'єктом міжнародного права?

2.Чи рівні юридичне і фактично суб'єкти міжнародного права?

3. Як може набуватися громадянство?

4. Що таке подвійне громадянство, які його наслідку і способи боротьби з ним?

5. Що такий дипломатичний захист і які її правові рамки?

6. Які міжнародно-правові наслідки надання політичного захисту?

Приступаючи до підготовки відповіді на перше питання, студентам необхідно пригадати поняття суб'єкта права з загального курсу теорії права. Потім дати визначення поняття суб'єкта міжнародного права, визначити відмінні риси цих двох понять; розкрити зміст поняття міжнародної правосуб'єктності, обов'язково вказавши при цьому на особливості міжнародної правоздатності і дієздатності; назвати види суб'єктів міжнародного права.

Поняття суб'єктів права вироблено загальною теорією права стосовно до права взагалі, незважаючи на те, йде мова про внутрішньодержавне або міжнародне право. Суб'єкти права - це сторони, учасники, суб'єкти правовідносин. Це сторони, що беруть участь або можуть брати участь у міжнародних правовідносинах. Інакше - це сторони, особи, наділені юридичними правами і юридичними обов'язками в суспільних відносинах, урегульованих міжнародним правом. Це колективні суспільні утворення, проте обсяг юридичних прав і обов'язків різноманітних конкретних суб'єктів міжнародного права не однаковий.

Міжнародне право регулює лише взаємовідносини суб’єктів, спроможних самостійно виступати учасниками міжнародних відношень, які є безпосередніми носіями суб'єктивних міжнародних юридичних прав і обов'язків. Воно не регулює внутрішньодержавні відносини.

Студенти повинні твердо засвоїти, що держава є основним суб'єктом міжнародного права. Вони повинні дати розгорнуту характеристику держави як суб'єкта міжнародного права, пов'язавши це питання з проблемою суверенітету і внутрішньою компетенцією держави. Студенти повинні охарактеризувати Україну й інші колишні союзні республіки як суб'єкти міжнародного права. Вони повинні використовувати знання з попередніх тем курсу, а також навчальних дисциплін, які вивчалися раніше; пригадати такі поняття як нація, народ, зміст принципу самовизначення народів і націй. Студенти повинні підкреслити, що сьогодні народи і нації є активними суб'єктами міжнародних правовідносин, вказавши при цьому на причини цього політико-правового явища. Вони повинні визначити об'єкт міжнародної правосуб'єктності народів і націй, спираючись на нормативний зміст принципу рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею в сучасному міжнародному праві. При цьому курсантам і студентам необхідно звернути увагу на визначення поняття міжнародної міжурядової організації як суб'єкта міжнародного права, вказавши на її правосуб'єктність і правові основи правосуб'єктності. Рекомендується більше приділити часу для вивчення особливостей міжнародних організацій і їхньої правосуб'єктності, чітко визначивши їхнє місце і значення серед інших суб'єктів.

Сучасне міжнароднє право захищає право усіх народів - великих і малих, незалежно від їхньої расової приналежності, мови і релігії - на рівність і самовизначення, вільний економічний і соціальний розвиток.

Активна участь міжнародних організацій у міжнародному спілкуванні вимагає розвитку відповідного міжнародно-правового врегулювання. Суть питання полягає в тому, чи урегульовані відношення кожної з них окремо іншими суб'єктами міжнародних відносин нормами міжнародного права.

Відповідно до міжнародних договорів державоподібнІ утворення наділяються певними правами й обов'язками і тим самим стають суб'єктами міжнародно-правового регулювання. Вони можуть самостійно здійснювати певні юридичні права й обов'язки.

Вивчаючи питання визнання держав, необхідно також почати з визначення поняття визнання, указавши на юридичні наслідки, значення визнання взагалі і зокрема на такі його форми, як де-юре і де-факто. Говорячи про правоприємство держав, студенти повинні к початку зупинитися на понятті правоприємства держав і його підставах, у тому числі і на проблемах, пов'язаних з Україною, яка виступає частковою правоприемницею СРСР.

Усі відповіді студентів повинні базуватися на відповідній нормативній базі, зокрема необхідно використовувати матеріали Віденської конвенції (1978 року) про правоприємство держав що-до міжнародних договорів.

Розкриваючи зміст поняття об'єкт міжнародного права, необхідно відразу усвідомити, що проблема об'єкта міжнародного права - одна з найбільш важких і спірних проблем у міжнародному праві. Більшість вчених вважає, що під об'єктом міжнародно-правових відносин треба розуміти усе те, із приводу чого суверенні держави вступають у правовідносини між собою і що складає зміста їхніх взаємних прав і обов'язків.

Об'єкти бувають трьох видів:

1.Територія.

2. Дії.

3. Утримання від дій.

Під час відповіді потрібно дати розгорнуту характеристику цих понять.

Об'єктом міжнародного правового регулювання є міждержавні суспільні відносини, тобто ті, що знаходяться рамками внутрішньодержавних відносин, регульованих національним (внутрішньодержавним) правом. Це і визначає специфіку об'єктів міжнародного права.

Тема 3.

Принципи міжнародного права (2 години)

План

1. Поняття принципів міжнародного права та їх значення для формування сучасного міжнародного права.

2. Види і характеристика принципів міжнародного права.

Теми рефератів:

1. Специфіка принципів міжнародного права на відміну від інших норм міжнародного права.

2. Становлення принципу незастосування сили і погрози силою.

3. Розходження між принципами непорушності державних кордонів і територіальної цілісності держави.

Основні поняття: принцип міжнародного права, державний суверенітет, агресія, насильство, територія, державний кордон, окупація, сила, права людини, народ, нація, самовизначення.

Контрольні питання і завдання:

1. Чи є принцип мирного співіснування тепер актуальним і визначає усі інші принципи?

2. Чи є серед принципів міжнародного права незмінні?

3. Чи можлива в сучасних умовах реалізація принципу роззброювання?

4. У чому полягає подвійна природа принципу самовизначення народів і націй?

5. У чому полягає специфіка принципів міжнародного права у відзнаку про інших норм міжнародного права?

6. Чи має абсолютний характер принцип невтручання у внутрішні справи держав?

7. Яке місце займає принцип загальної поваги прав людини в сучасному міжнародному праві?

Готуючись першого питання, студенти повинні чітко засвоїти, що принципи міжнародного права є нормами міжнародного права, що мають вищу юридичну силу. Студенти повинні ознайомитися із системою основних принципів і міжнародно-правовими актами, в яких вони закріплені. Потім вони повинні визначити основні розходження між принципами міжнародного права і договірними звичними нормами міжнародного права.

Принцип міжнародного права - юридичне узагальнена норма поводження суб'єктів міжнародного права у повній області правовідносин. Їхнє дотримання складають своєрідні рамки, у яких існує велика або менша кількість норм. Принципи діляться на універсальні і регіональні (у залежності від кола суб'єктів, якими вони признаються), загальні і галузеві (в залежності від сфери дії).

Основні принципи міжнародного права можна поділити на 3 групи:

1. Основні принципи забезпечення миру і міжнародної безпеки.

2. Основні принципи міжнародного співробітництва держав.

3. Основні принципи захисту прав народів, націй і людини.

Генеральна Асамблея ООН у жовтні 1970 року прийняла резолюцію (XII) про принципи міжнародного права, що стосуються відношень між державами. У ній розкривається зміст семи основних принципів.

У заключному акті Наради по безпеці і співробітництву в Європі 1975 р. основні принципи були доповнені трьома положеннями.

Основні принципи міжнародного права мають імперативний характер, і їм повинні відповідати усі Інші принципи і норми міжнародного права.

Аналізуючи і співставляючи різноманітні міжнародно-правові документи можна сформулювати конкретну систему основних принципів.

Основними елементами цієї системи є:

1. Найбільше загальні принципи сучасного міжнародного правопорядку.

2. Принципи співробітництва в політичній області.

3. Принципи ненападу і заборони агресії.

4. Принципи підтримки міжнародного миру і безпеки.

5. Принципи мирного співіснування в області економічного співробітництва.

6. Принципи співробітництва в соціальній, культурній і гуманітарній області.

7. Принципи ефективності, універсалізму і регіоналізма в міжнародних організаціях.

Характеризуючи систему принципів міжнародного права у другому питанні, і зокрема, принципу суверенної рівності держав, варто звернути увагу курсантів у першу чергу на те, що принцип суверенної рівності суб'єктів міжнародного права базується на підстави урахування їхньої своєрідності і права кожного з них на волю і політичну незалежність. Це означає рівноправність усіх народів і держав у сучасному світі, незалежно від їх політичних, економічних і соціальних систем, а також їхнього розміру, географічного місцезнаходження або рівня економічного розвитку. Для повної відповіді також необхідно звернути увагу на історію його розвитку і сучасні тенденції. Доцільно, також розкрити додержання принципу незастосування сили і погрози силою. Особливу увагу курсантам варто звернути на визначення агресії і таких міжнародно-правових категорій, як "сила", "застосування сили", "погроза застосування сили", "озброєний напад". Студенти, також повинні знати винятки з загального правила, тобто коли сила, (у тому числі і збройні сили) застосовуються відповідно до норм міжнародного права. Необхідно обов'язково зупинитися на понятті й додержанні принципу непорушності кордонів. Підкреслити особливе значення цього принципу в сучасних умовах, коли знову мають місце спроби зміни політичної карти світу. Студенти повинні підкреслити органічний зв'язок цього принципу з принципом незастосування сили і погрози силою.

При розгляді принципу територіальної цілісності держав необхідно зазначити нормативне закріплення цього принципу. Потім варто звернути увагу курсантів на те, що цей принцип забороняє під будь-яким приводом анексію -протизаконне приєднання чужих територій і земель. Кожна держава, шануючи територіальну цілісність будь-якого суб'єкта міжнародного права, повинна утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності. Студенти повинні чітко засвоїти, що ніякі територіальні придбання, що стане результатом погрози силою або її застосування, не є законними.

Принцип мирного вирішення міжнародних суперечок зобов'язує держави через заборону застосування сили і навіть погрози силою в міжнародних відносинах, вирішувати мирно і справедливо свої міжнародні спори. Міжнародні спори вирішуються відповідно до норм міжнародного права. Студенти повинні обов'язково знати нормативні документи, в яких зафіксований цей принцип.

Під час розгляду принципу невтручання у внутрішні справи держави курсантам варто зрозуміти, що відповідно до цього принципу ніяка держава або група держав не мають права прямо або побічно втручатися з будь-якої причини у внутрішні або зовнішні справи іншої держави. Ніяка міжнародна організація, у тому числі і ООН, не має права втручатися в справи, які становлять внутрішню компетенцію будь-якої держави, або жадати від своїх членів надати такі справи до міжнародної організації. Студенти повинні знати випадки винятку з цього загального правила, тобто коли Рада Безпеки приймає примусові заходи на підставі гл.7 Статуту ООН. У зв'язку з цим необхідно знати зміст поняття "справи які становлять внутрішню компетенцію держави".

Особливу увагу варто звернути на дотримання принципу загальної поваги прав людини. Студенти повинні засвоїти те, що цей принцип зобов'язує усі держави діяти відповідно до Статуту ООН, загальної Декларації 1948 року при вирішенні питань, пов'язаних із дотриманням прав і свобод людини. Розкриваючи сутність принципу самовизначення народів і націй, необхідно звернути увагу навчаючихся на становлення цього принципу, на ті труднощі, що виникають сьогодні під час їого реалізації. Самовизначення народів і націй сьогодні неможливо без територій, точніше без перерозподілу територій, що найчастіше веде до конфліктів різноманітного роду, у тому числі й воєнних.

При розгляді принципу співробітництва держав необхідно вказати на нормативну базу фіксації цього принципу і тісний зв'язок його з раніше викладеними принципами міжнародного права. Цей принцип означає, що сучасний міжнародний порядок зобов’язує держави співпрацювати, незалежно від їхнього розходження в політичних, економічних або соціальних системах. Це співробітництво повинно:

1. Відповідати загальним і приватним інтересам народів.

2. Здійснюватися з урахуванням прав і прерогатив інших зацікавлених країн.

3. Не бути спрямоване проти інтересів іншої держави.

Кожна держава повинна підтримувати відносини з іншими суб'єктами міжнародного права відповідно до норм міжнародного права.

Студенти також повинні розкрити додержання принципу сумлінного виконання міжнародних зобов'язань. Суть цього принципу полягає в тому, що кожна держава повинна сумлінно виконувати свої зобов'язання, що випливають з прийнятих добровільно міжнародних договорів, діючих відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Студенти повинні запам'ятати, що внутрішньодержавний закон не взмозі змінити або відмінити правомірного міжнародного договору, прийнятого відповідно до Статуту ООН, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

 

Тема 4