Здійснення реформ 60-70 рр. ХІХ ст. в Україні та їх наслідки

У сер. 19 ст. в Росії глибока криза, пов'язана з невідповідністю існуючих феодальних структур та відносин світовим тенденціям розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.

Наслідки реформи:відбулися корінні зміни у розподілі земельної власності; товарно-грошові відносини ставали домінуючими у господарствах поміщиків та заможних селян; чіткішою стає спеціалізація окремих районів України; застосовують різні методи використання землі (оренду; ведення власного господарства); підвищилась урожайність с/г культур внаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.Крім селянської реформи в 60-70-ті роки було проведено цілу низку реформ адміністративно-політичного управління. У 1864 р - земська реформа. Земства займатися організацією медичної допомоги, розвитком освіти, пошти, збирали статистичні дані, упорядковували дороги.У 1864 р. - судова реформа. На відміну від станового і закритого суду ввели позастановий, відкритий, незалежний суд. Вводились присяжні суддіУ 1864. р почали реформу освіти: запровадили єдину систему початкової освіти, створювали класичні чоловічі та жіночі гімназії; У 1865 р. - реформа цензури. Були створені спеціальні органи цензури

Реформи 60-70-х років закладали основи громадянського суспільства, але царизм не зробив наступного кроку – не проголосив конституції і не скликав парламент. Тому ці реформи не мали системного характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільства до більш прогресивного порівняно з феодалізмом, капіталістичного способу виробництва.

Західноукраїнська Народна Республіка. “Акт злуки” УНР та ЗУНР..

18 жовтня 1918 коли імперія Габсбургів почала розвалюватись у Львові зібрались визначні діячі Східної галичини і буковини. Серед них були посли імперського парламенту, депутати галицького і буковинського сеймів. Вони проголосили себе Конституантою і обрали Нац раду – вищий орган влади укр. держави яка мала ділитись із сх. Галичини,Лемківщини, півн. – зах. Буковини і Закарпаття. 13 листопада була проголошена Західноукр народна республіка. Президентом ЗУНР стає голова нац. Ради Євген Петрушевич. Після 14 листопада коли П.Скоропадський заявив що обирає курс на федеративний зв'язок з білогвардійською Росією, керівники ЗУНР взагалі відсахнулись від нього. У декларації президента США Вудро Вілсона всім народам Австро – Угорщини гарантувалось право на державне самовизначення. Друга декларація нац. Ради прибула в ставку Директорії у Фастові 30 листопада. Наступного дня було укладено попередній договір про «злуку обох укр. держав у одну держ одиницю» урочиста церемонія підписання акта злуки відбулась опівдні 22 січня 1919 на Софіївському майдані.

 

Білет №25

1 Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства.

.У ХV-ХVІ ст. виникає нова верства українського суспільства – козацтво. Українське козацтво – визначне явище в європейській історії. Слово "козак" – тюркського походження і означає «вільна людина, воїн-вершник, страж, розбійник». Причини виникнення українського козацтва:- соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);- політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства). Козаки займалися і торгівлею, але вона не мала чіткого відлагодженого характеру. Продавали вони продукти своєї діяльності та здобич, добуту в походах. Купували переважно хліб, одяг, зброю. Особливо вславилися організацією козацтва професійні воїни-лицарі – черкасько-канівські старости Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. Саме вони зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називали черкасами). 1533 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків. Цей задум здійснив Дмитро Вишневецький, заснувавши в сер. ХVІ ст. в 50-х рр. першу Січ на острові Хортиця. З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ перетворилася на державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Ця республіка відіграла провідну роль у становленні козацтва як вільного українського стану населення та поширенні козацьких порядків на всю Україну. Протягом свого існування (ХVІ-ХVІІІ ст.) Січ вісім разів змінювала місцеперебування, проте, її соціально-політичний устрій залишався незмінний. Було сильне військо, але слабка економіка. Козацтво також – важливий чинник міжнародного життя – не лише захищало українські землі, але й ослаблювало військову міць татар і турків.

Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки. Утвердження сталінського тоталітарного режиму.

Термін «тоталітаризм»– повний контроль держави над усіма сферами суспільного життя.Цей термін почали застосовувати для характеристики політичного режиму СРСР. Отже, про зміцнення тоталітаризму в Україні, як і в СРСР загалом, у 20—30-х роках свідчать утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології; монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; зрощення правлячої партії з державним апаратом; одержавлення суспільства, блокування державою розвитку громадянського суспільства; встановлення партійно-державним апаратом монопольного контролю над економічною сферою, зміцнення централізованого керівництва економікою. Масові репресії, що набули в 20—30-х роках різних форм (розкуркулення, депортації, голодомор, викриття «шкідницьких організацій» та ін.), були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму, оскільки вони в політичній сфері придушували опозиційні сили, нейтралізували потенційних противників системи, блокували розвиток громадянського суспільства, давали змогу майже повністю контролювати розвиток суспільних процесів; в економічній сфері — сприяли підтриманню основного стимулу до праці — страху, забезпечували систему дармовою робочою силою; у соціальній сфері — розколювали суспільство, протиставляли його верстви одну одній, створювали атмосферу взаємної підозри та недовіри, шляхом перманентних пошуків ворога (хто не з нами, той — проти нас) забезпечували збереження важливих функціональних якостей системи — дисципліни та єдності.

Насильницька колективізація сільського господарства в Україні. Голод 1932-1933 рр., його трагічні наслідки

1927 рік – рішення радянського керівництва про початок колективізації.

Колективізація – це процес об’єднання дрібних одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства.Причини:З допомогою колгоспів село ставили під повний контроль держави.Знищення одноосібних господарств, які були джерелом нерівності на селі.Основні етапи:1929 р. – в Україні вирішено колективізацію завершити восени 1931 р. – на весні 1932 р.Сталінське керівництво приймає рішення про ліквідацію куркульських господарств в районах суцільної колективізації.(куркулі – всі, хто не хотів вступати до колгоспів).1931р. – повернення до примусових темпів колективізації, 200 тисяч українських селянських родин були знищенні як куркульські.1933р. – колективізацію в Україні завершено.Наслідки:Голодомор 1932 – 1933 р.Повне фізичне знищення куркулів привело до того, що в українському селі було знищено справжніх хазяїв.

Голодомор 1932-1933 р. був страшним злочином сталінського режиму. Голодомор був спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян до колгоспів. Селяни, позбавлені продуктів харчування, були приречені на мученицьку смерть. Найвище керівництво країни знало про голод в Україні, але замовчувало цей факт.Голодомор став національною катастрофою.

 

Білет №26