Періодизація первісного ладу. Найдавніші поселення людей періоду кам’яного віку на території України.

Білет №1

Періодизація первісного ладу.Найдавніші поселення людей періоду кам’яного віку на території України.

Кам'яна доба, у свою чергу, поділяється на палеоліт («палай ос» - давній і «літ ос» - камінь). Палеоліт почався з виникнення найдавнішої людини та найдавніших знарядь праці, а закінчився з поширенням культур із мікро - інвентарем, В період палеоліту люди брали від природи все. В якості їжі у готовому вигляді збирали плоди, ягоди, молюсків, яйця птахів, вбивали дрібну звірину, ловили рибу. Тому перших людей умовно називають умілими людьми. Люди займалися збиральництвом, часто переходили з місця на місце; жили в печерах або житлах-наметах з дерева та кісток мамонта. Близько 35-40 тис. років тому настало останнє, значне за масштабами, зледеніння. Земля покрилася льодовиком, що був до двох кілометрів завтовшки. У пізньому палеоліті людські колективи просунулися далеко на північ, аж до арктичної зони, сягаючи Льодовитого океану.

2. Входження українських земель до складу Російської та Австро-Угорської імперій .

Унаслідок політичних перетворень кінця XVIII ст. припинили існувати держави, від яких протягом попередніх двох століть значною мірою залежав розвиток подій в Україні, — Річ Посполита та Кримське ханство. Низка воєнних конфліктів призвела до серйозних змін кордонів між державами, до яких належали українські землі.

У 1772 р. ослаблена війнами, внутрішніми суперечностями й шляхетським свавіллям Річ Посполита була поділена між Австрією, Пруссією та Росією. Після першого розподілу Польщі (1772 р.) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині та Поділля, 1775 р. до Австрії було приєднано Буковину, яка була частиною Османської імперії. Після другого поділу Польщі (1793 р.) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього (1795 р.) — західна смуга Волині й Берестейщина. У результаті війн з Туреччиною 1768—1774 й 1783—1791 рр. Росія приєднала до себе Крим і північнопричорноморські степи. Так усі українські етнічні землі стали підвладні Російській та Австрійській монархіям. 

Напад фашистської Німеччини на СРСР.Боротьба проти фашистських загарбників в 1941-1942 рр. на Україні.

Відповідно до так званої „Зеленої папки Герінга”, розрахованого на період війни передбачався економічний грабунок окупованих територій. Відповідно до довгострокового стратегічного плану „0ст”, розробленого ще в 1940 р. передбачалися забезпечення німецького домінування на окупованих територіях. Щодо України такі заходи передбачали:Германізація й колонізація районів Сходу, зокрема українських земель. Фізичне винищення слов'янського населення. Масове насильницьке переселення населення Західної України (65 %) до районів Сибіру. Переселення німців на українські землі протягом 30 років. 18 грудня 1940 року був прийнятий Барбароса (блискавична війна), за яким Європейську частину СРСР планувалось захопити за 2 з пол. – 3 місяці. Сформували 3 групи армії:«Північ»- на Ленінград, «Центр»- на Москву, «Південь»- на Україну. В ніч з 21 на 22 червня 1941 року – напад Німеччини на СРСР. За 3 тижні воєнних дій було захоплено території Латвії, Литви, частину Естонії, Молдавії, Білорусії та Правобережної України. Причини і невдачі:фактор раптовості;повільне переозброєння армії;панування у військах жорстокої централізації системи управління;домінувала теза Сталіна про війну на чужій території;договори 1939 року зіграли негативну роль. Оборона Києва тривала 72 дні, Одеси – 73 дні, Севастополя – 252 дні. За 1 рік і 1 місяць Україна була повністю окупована до 22 липня 1942 року.

 

Білет №2

Походження східних слов’ян та їх розселення на території України.

Слов'яни своїм корінням належать до індоєвропейських народів; їх виділення в окрему групу відбувається в кінці бронзового - на початку залізного віку. Перші відомості про слов’ян, які мешкали на території між Дніпром та Віслою належать до Іст.н.е. У VІст.н.е., готський історик говорить про дві великі групи слов’ян, мешканців півдня Європи – склавинів і антів. Анти створили Сх.. гілку слов’янства і поселяли територію

від Дунаю до гирла Дону і Азовського моря. Анти заклали підвалини етносів СХ. і Пд.. слов’ян і були найбільшими племенами давніх слов’ян в ІV-VІІст. Слов'яни - автохтонне населення України.Багаточисельні племена слов'ян в своєму розвитку пройшли кілька етапів; в І тис. до н. е. частина слов′янських племен входила до Скіфії, пізніше - до Сарматії та готської держави (держави Германаріха); мали і свої союзи племен. Перші згадки про слов'ян (під назвою венедів) - «велике племя» (народ), що жили між Віслою та Карпатами, в межах Сарматії дають античні автори І-II ст. В їхніх працях венеди (Птолемей подає й спотворену самоназву — ставани) локалізуються в лісостеповій смузі від Дніпра до Вісли, між балтськими племенами і аланами. В середині І тис. візантійські автори згадують слов'ян під назвами венетів, антів і склавінів. На території, що за античними джерелами окреслюється як слов'янська, археологи виділяють декілька культур, серед яких найголовніші зарубинецька і черняхівська. В II ст. н. е. з заходу через землі венедів та сарматів у Північне Причорномор'я просуваються готи (германське плем'я); вони підкорили собі місцеві

племена, брали з них данину, утворили політичне об'єднання - так звану „державу Германаріха” (IV ст. н. е.).

2 .Занепад феодально-кріпосницької системи в Україні та зародження товарно-грошових відносин в І половині ХІХ

Посилення кріпосного гноблення супроводжувалося виступами селян. Серед виступів, спрямованих кріпосницьких порядків, набуло поширення подання скарг, адресованих особисто цареві. У скарзі селяни просили вря­тувати їх від знущань кріпосників. Не дочекавшись роз­в'язання наболілих проблем, вони піднімалися на бороть­бу: відмовлялися виконувати панщину, підпалювали маєт­ки, втікали на Південь, незважаючи на репресивні заходи з боку царизму. На початку XIX ст. відбулася низка селянських по­встань. Під час Кримської війни (1855 р.) царським урядом було оголошено про створення державного ополчення. Українські селяни, прийнявши цю звістку за відновлення козаччини, тисячами записувалися у «козачі» загони, відмовляючись виконувати кріпацькі повинності. У Київській губернії розгорнувся масовий антикріпосницький рух, який охо­пив понад 400 сіл із 180 тис. учасників, відомий під наз­вою «Київська козаччина». Повстання було придушене урядовими військами. Не менш грізним попередженням кріпосницькій систе­мі було повстання, відоме як «похід у Таврію за волею». Воно охопило 570 сіл з населенням 75 тис. чоловік. На­весні 1856 р., після поширення чуток, що ніби-то пересе­ленцям царський уряд пообіцяв землю і волю, люди ціли­ми селами кидали рідні домівки й рухалися до Криму.

Білет №3

Трипільська культура.

Вперше селище такого типу було розкопане наприкінці XIX ст. археологом В. Хвойкою поблизу с.Трипілля на Київщині. Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV - кінцем III тис. до н. е. Як правило, розташовувалися вони на берегах річок, схилах долин. Іноді Трипільську культуру називають Культурою мальованої кераміки - через високий рівень розвитку цього ремесла.. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною і чорною фарбою Розвиток знарядь праці, із сплаву міді і олова - бронзи був головним досягненням цієї епохи, яке зумовило і зміни суспільних відносин. Подальшого розвитку набули різні ремесла - гончарне, каменярське, бронзоплавильне. Археологи розкопали багато різноманітного посуду, який вражає багатством форм, орнаменту. Пам'яткою світоглядних уявлень людей трипільського часу є типові глиняні статуетки, Найчастіше – фігура жінки - символ родючості. Через 70-100 років змінювали місце поселення,

Білет №4

Білет №5

Білет №6.

Білет №7

1.Галицько-Волинське князівство ХІІІ-XIV ст.

Державний розвиток Галицько-Волинського князівства відбувався в декілька етапів:І етап (1199р.-1205р.) утворення та становлення. Галицьке та Волинське князівства спочатку існували окремо, а у 1199р. Волинський князь Роман Мстиславович (1199р.-1205р.) їх об'єднав в єдиний політичний центр, який поступово став спадкоємцем занепадаючого Києва, продовжувачем традицій і надбань Київської Русі.ІІ етап (1205р.-1238р.) – тимчасовий занепад держави:свавілля бояр;втручання у внутрішні справи сусідніх держав;зростаюча монгольська загроза;боротьба за відновлення державної єдності Д.Галицького.ПІ етап (1238—1284) — об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом IV етап (1264—1323) — стабільність і піднесення. Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя Левом.V етап (1323—1340) — поступовий занепад. Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії Романовичів, що призвело до посилення політичного впливу галицького боярства, зростання чвар міжусобиць у феодальній верхівці, втручання іноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Галицько-волинська держава була спадкоємицею Київської Русі протягом майже півтораста наступних років Це була перша держава, яка існувала лише на українських етнічних землях.

Білет №8

Білет № 9

Білет №10

Білет №11

Білет №12

Київська держава за правління Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха.

Ярослав доклав багато зусиль для збереження цілісності та єдності руської держави – повернув під свою владу черв енські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим. – Ходив на північ на узбережжя балтійського моря. - Не полишав будівництва розпочатого батьком на півн. Кордоні Русі. – остаточно здолав печенігів. Далекоглядна зовн. Політика ярослава мудрого сприяла зростанню міжнародного авторитету Київської Русі.

Коли 1113р в Києві помер князь Святополк, кияни, розчаровані його не дуже вдалим володарюванням, підняли повстання, вимагаючи собі за князя Волод. Мономаха. Головну мету свого князювання В.Мономах вбачав у зміщенні великокнязівської влади та посилення державної єдності Русі. Правління В. Мономаха стало часом розбудови Києва. У столиці зокрема було споруджено міст через Дніпро. Зовнішньо політ. Зв’язки Руської держави часів Мономаха були навдивовижу різноманітними.

Білет №13

Білет №14

Загарбання земель України іноземними державами в
XIV-XVI ст.Українські землі під владою Великого князівства Литовського.

Час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського можна поділити на декілька періодів:І етап (1340р.-1362р.) „оксамитове” литовське проникнення.

За князя Міндовга (1230-1263) було приєднано частину білоруських земель. За князя Гедиміна (1316-1341) починається процес приєднання українських земель до Литви, у ході звільнення від влади монголів.ІІ етап (1362-1385) – „ослов′янення” литовських правителів.Руська мова була державною, православна церква, освіта та культура розвивалися без перешкод. Українські князівства були майже самостійними напівдержавами, які були пов'язані з великим князем васальними відносинами. На території українських земель існували Київське, Волинське, Подільське та інші князівства.

ІІІ етап (1385-1480) – втрата українськими землями залишків автономії.

Згідно Кревської унії (1385 р.) Велике князівство Литовське повинно було об'єднатися з Польським королівством, литовський князь Ягайло (1377-1392) мав одночасно стати польським королем, одружившись з польською королевою Ядвігою, прийняти католицьку віру і навернути до неї все населення. Противниками унії були українські магнати і частина литовської знаті. Об'єднавшись навколо двоюрідного брата Ягайла Вітовта, вони розпочали боротьбу, яка закінчилася компромісом: Ягайло визнав за Вітовтом статус великого князя литовського, в Вітовт визнав себе васалом польської корони. Князівство зберігало автономію. Після смерті Вітовта литовським князем став Свидригайло, якому не вдалося зберегти залишки української державності.ІV етап (1480-1569) – посилення литовсько-московської боротьби за право бути центром „збирання земель Русі. У XVI ст. Московська держава відвоювала у Великого князівства Литовського Чернігівську землю і почала будувати на Дону і Сіверському Донці захисні лінії проти кочовиків.

Білет №15

Білет №16

Білет №17

1.Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства

 

У ХV-ХVІ ст. виникає нова верства українського суспільства – козацтво. Українське козацтво – визначне явище в європейській історії. Слово "козак" – тюркського походження і означає «вільна людина, воїн-вершник, страж, розбійник». Причини виникнення українського козацтва:- соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);- політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства). Козаки займалися і торгівлею, але вона не мала чіткого відлагодженого характеру. Продавали вони продукти своєї діяльності та здобич, добуту в походах. Купували переважно хліб, одяг, зброю. Особливо вславилися організацією козацтва професійні воїни-лицарі – черкасько-канівські старости Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. Саме вони зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називали черкасами). 1533 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків. Цей задум здійснив Дмитро Вишневецький, заснувавши в сер. ХVІ ст. в 50-х рр. першу Січ на острові Хортиця. З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ перетворилася на державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Ця республіка відіграла провідну роль у становленні козацтва як вільного українського стану населення та поширенні козацьких порядків на всю Україну. Протягом свого існування (ХVІ-ХVІІІ ст.) Січ вісім разів змінювала місцеперебування, проте, її соціально-політичний устрій залишався незмінний. Було сильне військо, але слабка економіка. Козацтво також – важливий чинник міжнародного життя – не лише захищало українські землі, але й ослаблювало військову міць татар і турків.

2. Західноукраїнська Народна Республіка. “Акт злуки” УНР та ЗУНР.

Для того щоб запобігти встановленню польського контролю над Західною Україною у Львові січові стрільці під командуванням сотника Дмитра Вітовського підняли повстання, в результаті якого було створено ЗУНР. Президентом обрано Євгена Петрушевича, головою уряду – Костя Левицького.

Внутрішня політика:На місцях залишено австрійську модель управління, що дало можливість зберегти внутрішню стабільність.Українські селяни наділялися землею польських поміщиків.Проголошення основних демократичних прав і свобод.Восьмигодинний робочий день.Створення Української Галицької Армії(100 тисяч). Відсутність власних вищих офіцерських кадрів та збройних заводів.Проте уряд не зумів узяти під контроль нафтовидобуток (більшість розробок належала іноземцям), зупинити інфляцію і повною мірою реалізувати трудове законодавство. Найбільш вдалою була політика в галузі освіти, спрямована на відокремлення школи від церкви, і щодо політичних партій. Припинити польсько-українську війну не вдалося, хоча до Галичини приїздила місія країн Антанти.Висновок. ЗУНР прагнула відкрити широкі можливості для повноцінного національно-державного, економічного й культурного життя українців. Урядові програми були демократичними за характером, але короткочасними й залишилися нереалізованими.

3. Спроба державного перевороту в СРСР 1991 р. і Україна. Акт проголошення незалежності України. Історичне значення проголошення незалежності України.

Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки, який дав би змогу вивільнити творчу енергію народу та повніше реалізувати можливості вітчизняного економічного потенціалу.Протягом 1991-1994р.р. віднайти оптимальну формулу реформування національної економіки не вдалося. Країна опинилася у кризовій ситуації. Купівельна спроможність населення фактично знизилася у 5 разів. Зросло розшарування населення. Складним був стан справ в сільському господарстві – колгоспи не вписувалися в нові економічні умови, а інші форми господарювання не могли стати основним виробником с/г. продукції.З 1994р. взято курс на „прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації”. З'явилися, а потім і закріпилися позитивні тенденції та процеси. Було сформовано основні атрибути національної економіки – фінансову, податкову, митну, банківську та інші системи, що сукупно визначають основну економічну інфраструктуру державності. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності. Розширюється корпоративний та приватний сектор економіки.Україна в умовах незалежності: труднощі та досягнення у створенні національної економіки; Завдяки цілеспрямованій роботі дві серйозні світові фінансові кризи, на відміну від деяких своїх сусідів, Україна пережила з не дуже великими втратами для курсу національної валюти; Збільшувалися обсяги прямих зовнішніх інвестицій в економіку України; У 1997 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції 164 країнами світу, але залишалося негативним сальдо зовнішньої торгівлі; Обсяг житлового будівництва збільшився на 7,5%; Харчова та деревообробна галузі промисловості досягли помітного зростання:Пошуки шляхів виходу з економічної кризи; Необхідно створити досконалу законодавчу базу для проведення ринкових реформ; Здійснити структурну перебудову промисловості Укра­їни; проваджувати у виробництво новітні технології й техніку, наукову організацію праці, сучасні системи сти­мулювання продуктивності праці та піднесення її якості;Вести політику підтримки підприємництва. Знизити податки, спростити і стабілізувати податкову систему.Забезпечити стабільний курс гривні.

 

Білет №18

Причини, характер і рушійні сили визвольної війни українського народу середини XVII ст. під керівництвом Б. Хмельницького.

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув що суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Причини боротьби:

- Зміцнення феодальної земельної власності, посилення кріпацтва та експлуатації селян.

- У складній ситуації опинилося міщанство, право самоврядування міст постійно обмежувалося.

- Селянсько-козацьке повстання 1 пол. XVII сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростання національної самосвідомості.

- Посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі.

- Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір та збезчещену сім'ю Богдана Хмельницького.

Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство.

Перший етап війни 1648р. – рік найбільших успіхів та найбільшого розмаху повстання. Перемоги під Жовтими водами (6-8 травня 1648), Корсунем (15-16 травня 1648р.) Пилявці (13 червня 1648р.). Повна перемога Хмельницького. Українська територія, що була під владою Польщі перейшла до Хмельницького.

Другий етап 1649 – 1653, коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Поразки під Збаражем і Зборовим. Як наслідок – Зборівський мир.(8 серпня 1649). Умови (реєстр 40 тис. козаків, польському війську та жидам заборонялось перебувати на Київщині, Чернігівщині, та Брацлавщині там розповсюджувалась влада гетьмана). Нова поразка під Берестечком(червень 1651 р.). 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мир.(20 тис. реєстр, влада гетьмана на Київщині).

Третій етап 1654 – 1655рр. – Війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стали на перешкоді перемир’я Росії та Польщі. Перемога Укр. Рос. над поляками війська під м. Городок 1655р. Віленське перемир’я Росії та Польщі.

Четвертий етап 1656 – 1657, союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків із Шведською Армією. Об’єднаний Укр.Семигородський похід на Польщу закінчився страшною поразкою для України, та смертю Б. Хмельницького. Цей етап вважається завершальним для визвольної війни.

Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького призвела до відновлення української державності, справила вирішальний вплив на її наступний соціально-економічний і політичний розвиток, формування національно-державницької ідеї та її практичної реалізації.

2. Соціально-еаономічні та політичні перетворення більшовиків в 1919-1920рр.Політика “воєнного комунізму”

Протягом зими-весни 1919 р. більшовики повторно захопили владу в Україні. Був сформований більшовицький уряд - Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України (ТРСУУ). УНР було перейменовано на Українську Соціалістичну Радянську Республіку. У березні 1919 р. було прийнято першу радянську Конституцію України. Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами - Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК).

Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Соціально-політичний курс більшовиків в Україні в 1919 р. називався „воєнний комунізм”. Його риси: скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці; націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом; різке обмеження суверенітету України: утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік з метою централізованого керівництва господарством, фінансами і створення єдиного військового командування. Політичний курс більшовиків у 1919-1920рр. в Україні був спрямований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами поза­економічного примусу й терору

Білет №19

Білет №20

Розпад СРСР. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) і Україна.

Через тиждень після всеукр референдуму президент російської федерації Єльцин, президент укр. Кравчук, і голова верховної влади білорусі Шашкевич зібрались під Мінськом і заявили що СРСР як суб’єкт міжнародного права припиняє існування. 8 січня 1991 вони підписали угоду про створ Співдружності Незалежних держав. 21 грудня в Алма – аті до СНД приєднались ще 8 республік колишнього СРСР(за винятком прибалтійських). Реакція світового співтовариства на результати референдуму була дружньою:протягом грудня незалежну Україну визнали 68 держав. СНД- політ об’єднання яке складається з колишніх республік СРСР. Вважалось що воно сприятиме розв’язанню спільних до його членів проблем. Як виникли після розпаду наддержави. СНД продовжує функціонувати й у наші дні що засвідчує наявність певних спільних інтересів у держав, утворених із союзних республік СРСР.

Білет №21

Становище Української держави в роки гетьманування
І. Мазепи. Північна війна та Україна.

26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста - фортеці. За рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини. І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Він знав декілька мов, зібрав багату бібліотеку, ввійшов в історію як великий меценат. У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою.Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман - І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин, а її мешканці повністю винищені. Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер. Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо - і зовнішньополітичних умовах.

на початку гетьманування І. Мазепа вважав що може втілити свої задумки щодо укр. тільки в спілці з Москвою. Мазепа сподівавсь поширити територію гетьманщини на відвойовану від Польщі правобережну укр. а також на степову смугу вздовж чорного та азовського морів, якою володіли Крим і османська імперія. Він брав участь у активній зовніньополіт діяльності царя. Так козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму. Визначальною рисою внутр. Політ Мазепи було прагнення об’єднати ліво бер, право бер, Запорожжя, Слобожанщини в єдиній укр. козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, речі посполитої. Дуже часто козаків викор як дешеву роб силу. Справжнім лихом стала півн війна і для ін. верств укр. насели. Плекаючи мрію вивести гетьманщину з – під царя мазепа в 1704-1705 удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так восени 1705 він налагодив зв’язки з польським кор. Стан. Ліщинським. У 1706 мазепа й справді завдяки посередництву короля розпочав таємні відносини з шведським королем Карлом XII/

Політика українізації (коренізація), позитивні та негативні фактори її впливу на Україну

Радянська коренізація мала змусити чекістів, учителів, професорів,перейти на мову населення у середовищі якого вони працювали. Щоб розв’язати це питання влада просувалась 2 шляхами. По – перше російськомовних спеціалісті і функціонерів примушували засвоювати національну мову. По – друге компартійні комітети,виконавчі комітети рад усіх рівнів а також усі державні установи й силові структури поповнювались місцевим населенням. З 1924 почались масові набори в державну партію які докорінно змінили її обличчя і остаточно розколи партійні лави на еліту і рядових. Політика коренізаціі проводилась і в районах Укр компактно населених національними меншинами. В них працювали сотні шкіл з німецькою, болгарською, російською і польською мовами навчання.

Білет №22

Білет №23

Білет №24

1. Українські землі під владою Речі Посполитої. Виникнення українського козацтва.

У місті Любліні 1 липня 1569 р. було проголошено унію. За її умовами Велике князівство Литовське об'єднувалося з Польським королівством в єдину державу - Річ Посполиту.Литовські великі князі і польські королі вважали українські землі власністю своїх держав і розпоряджалися ними в інтересах панів. За Литовським статутом 1588р. було остаточно закріпачено українське селянство. За селянами зберігалося лише право на володіння рухомим майном, необхідним для виконання повинностей на земельних наділах, якими вони користувались. Еволюція феодальних відносин зумовила у 14-16 ст. зростання великого феодального землеволодіння, поглиблюється суспільний поділ праці, активізується урбанізація. Поступово розбудовуються міста, які, зберігаючи феодально-аграрний характер, стають осередками ремесла, промислів, торгівлі, культури, політичного життя (Галич, Львів, Кам'янець-Подільський, Київ та ін.). В той же час міста втрачають український характер. Основною масою їх мешканців стають поляки, євреї, німці. У містах були резиденції великокнязівських старост, будинки панів, військові залоги. Міста-фортеці іноді ставали центрами володінь магнатів. У ХІV-ХVІІ ст. магдебурзьке право одержали Львів, Кам'янець Подільський, Кременець, Луцьк, Чернігів та інші міста. У ХV-ХVІ ст. виникає нова верства українського суспільства – козацтво. Українське козацтво – визначне явище в європейській історії. Слово "козак" – тюркського походження і означає «вільна людина, воїн-вершник, страж, розбійник». Причини виникнення українського козацтва:- соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);- політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства). Козаки займалися і торгівлею, але вона не мала чіткого відлагодженого характеру. Продавали вони продукти своєї діяльності та здобич, добуту в походах. Купували переважно хліб, одяг, зброю. Особливо вславилися організацією козацтва професійні воїни-лицарі – черкасько-канівські старости Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. Саме вони зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називали черкасами). 1533 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків. Цей задум здійснив Дмитро Вишневецький, заснувавши в сер. ХVІ ст. в 50-х рр. першу Січ на острові Хортиця. З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ перетворилася на державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Ця республіка відіграла провідну роль у становленні козацтва як вільного українського стану населення та поширенні козацьких порядків на всю Україну.

Білет №25

1 Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства.

.У ХV-ХVІ ст. виникає нова верства українського суспільства – козацтво. Українське козацтво – визначне явище в європейській історії. Слово "козак" – тюркського походження і означає «вільна людина, воїн-вершник, страж, розбійник». Причини виникнення українського козацтва:- соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);- політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства). Козаки займалися і торгівлею, але вона не мала чіткого відлагодженого характеру. Продавали вони продукти своєї діяльності та здобич, добуту в походах. Купували переважно хліб, одяг, зброю. Особливо вславилися організацією козацтва професійні воїни-лицарі – черкасько-канівські старости Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. Саме вони зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називали черкасами). 1533 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків. Цей задум здійснив Дмитро Вишневецький, заснувавши в сер. ХVІ ст. в 50-х рр. першу Січ на острові Хортиця. З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ перетворилася на державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Ця республіка відіграла провідну роль у становленні козацтва як вільного українського стану населення та поширенні козацьких порядків на всю Україну. Протягом свого існування (ХVІ-ХVІІІ ст.) Січ вісім разів змінювала місцеперебування, проте, її соціально-політичний устрій залишався незмінний. Було сильне військо, але слабка економіка. Козацтво також – важливий чинник міжнародного життя – не лише захищало українські землі, але й ослаблювало військову міць татар і турків.

Білет №26

Білет №1

Періодизація первісного ладу.Найдавніші поселення людей періоду кам’яного віку на території України.

Кам'яна доба, у свою чергу, поділяється на палеоліт («палай ос» - давній і «літ ос» - камінь). Палеоліт почався з виникнення найдавнішої людини та найдавніших знарядь праці, а закінчився з поширенням культур із мікро - інвентарем, В період палеоліту люди брали від природи все. В якості їжі у готовому вигляді збирали плоди, ягоди, молюсків, яйця птахів, вбивали дрібну звірину, ловили рибу. Тому перших людей умовно називають умілими людьми. Люди займалися збиральництвом, часто переходили з місця на місце; жили в печерах або житлах-наметах з дерева та кісток мамонта. Близько 35-40 тис. років тому настало останнє, значне за масштабами, зледеніння. Земля покрилася льодовиком, що був до двох кілометрів завтовшки. У пізньому палеоліті людські колективи просунулися далеко на північ, аж до арктичної зони, сягаючи Льодовитого океану.

2. Входження українських земель до складу Російської та Австро-Угорської імперій .

Унаслідок політичних перетворень кінця XVIII ст. припинили існувати держави, від яких протягом попередніх двох століть значною мірою залежав розвиток подій в Україні, — Річ Посполита та Кримське ханство. Низка воєнних конфліктів призвела до серйозних змін кордонів між державами, до яких належали українські землі.

У 1772 р. ослаблена війнами, внутрішніми суперечностями й шляхетським свавіллям Річ Посполита була поділена між Австрією, Пруссією та Росією. Після першого розподілу Польщі (1772 р.) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині та Поділля, 1775 р. до Австрії було приєднано Буковину, яка була частиною Османської імперії. Після другого поділу Польщі (1793 р.) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього (1795 р.) — західна смуга Волині й Берестейщина. У результаті війн з Туреччиною 1768—1774 й 1783—1791 рр. Росія приєднала до себе Крим і північнопричорноморські степи. Так усі українські етнічні землі стали підвладні Російській та Австрійській монархіям.