Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту.Стр 1 из 3Следующая ⇒ Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту. Обєктом Фм: 1) валові грошові потоки, що формуються на рівні під-в, орг-цій; 2) формування і використання прибутку; 3) формування і використання капіталу підприємств. Мета ФМ- еф-не упр-ня рухом грош коштів в межах підп-ва, що спрямована на його розвиток. Гол метою ФМ є забезпеч максимізації добробуту власників підп-ва в поточн та перспект періодах. Передбачає управління основним і оборотним капіталом, а це управління передбачає вирішення задач і визначення джерел формування кап-лу, його структури, розміщення і використання капіталу; 4) Інвестиційна діяльність підприємств, управління повязане з вирішенням питань реальних і фін інвестицій. Задачі Фм: 1) забезпечення стійкої платоспроможності, його ліквідності, фінансової стійкості; 2) забезпечити безбиткову роботу, збільшити прибуток та оптимізувати його використання; 3) забезпечення ефективної інвестиційної діяльності;4) збільшення капіталу під-ва, знаходження оптимальної структури джерел його формування, ефективне розміщення та використання; 5) соціальна відповідальність - виконання фін зобов’язань перед інвесторами, державою, працівниками.
www.multimix.com.ua – только самое лучшее.. Стратегія та тактика фінансового менеджменту. У ФМ слід відокремлювати стратегію від тактики ФМ. Під фін стратегією підп-ва розуміють формування с-ми довгострокових цілей фін діял-ті і вибір найефективн шляхів їх досягнення. До осн етапів процесу формування фін стратегії підп-ва належать: 1)визнач заг періоду формування фін стратегії; 2)формув стратегічних цілей фін діял-ті(досягнення цілей фін стратегії забезп за таких умов: -достатність капіталу для формув необхідних активів, -опт-ть якісної стр-ри активів і фін стр-ри капіталу, -зниж рівня фін ризиків, -фін інновації); 3)розробка фін політики по окремих аспектах фін діял-ті; 4)конкретизація показників фін стратегії за періодами її реалізації; 5)оцінка розробленої фін стратегії. Стратегія Фм - загальний напрямок, засіб використання коштів, фін ресурсів для досягення поставлених цілей, поставлення задач. Вона дозволяє концентрувати зусилля поставлених задач. Тактика ФМ полягає в маркетингових дослідженнях, прийнятті фін менеджером цінових рішень, вирній орієнтації на ті чи інші сегменти ринку, інтенсивних зусиллях по просуванню товарів, контролі за реалізацією та своєчасним коригуванням маркетингової політики.Тактика Фм - конкретні методи, прийоми, які використовуються для досягнення цілей в конкретних умовах д-ті під-ва. Задача тактики управління – найбільш оптимальні рішення в конкретній ситуації. Функції та механізм Фм. Фм реалізує свою головну мету шляхом виконання певних функцій, ці функці поділяються на 2 осн групи: 1) ф-ції Фм яккеруючої сис-ми (розробка фін стратегії під-ва, формування ефективних інф сис-м, що забезпечують обгрунтування альтернативних управлінських рішень, здійснення аналізу різних аспектів фін д-ті під-ва, здійсення планування фін д-ті під-ва по основним її напрямкам, розробка дієвої системи стимулювання реалізації, прийнятих управлінських рішень у сфері фін д-ті, здійснення ефективного контролю за реалізацію прийнятих управлінських рішень в галузі фін д-ті); 2) ф-ції Фм як спеціальної сфери управління під-вом (управління: активами, кап-лом, інвестиціями, грош потоками, фін ризиками, антикризове фін управління при загрозі банкрутства). Процес управління фін д-тю базується на певному механізмі. Механізм Фм – сис-ма осн елементів, що регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фін д-ті під-в. Елементи механізму: 1) державне нормативно-правове регулювання; 2) ринковий механізм регулювання; 3) внутрішній механізм; 4) сис-ма конкретних методів і прийомів здійснення управління. 6. Прийоми Фм і їх характеристика. Осн прийоми Фм: 1) фінансовий аналіз (аналіз руху грош коштів, грош потоків, аналіз формування і використання прибутку, аналіз звітів про фін результати, аналіз факторів, що впливають на формування прибутку, аналіз розподілу і використання прибутку, аналіз бух балансу); 2) фінансове планування - планування і використання фін ресурсів (оперативне фін планування – пов’язане з надходженням і використанням валових грошових потоків, де хар-на велика к-ть показників, які враховуються, невелика періодичність складання планів у формі оперативного фін планування; поточне фін плануівння - обмежене періодом, здійснюється протягом року поквартально, пов’язане з визначенням фін русурсів, їх надходженням і використанням, при цьому к-ть показників ¯ порівняно з оперативним плануванням; перспективне фін планування – пов’язане з визначенням фін ресурсів на преспективу, тісно пов’язане з прогнозуванням фін показників); 3) прийняття рішень: осн напрями (відносно формування капіталу підприємств; в сфері інвест д-ті, визначення напрямів здійснення інвест д-ті, структури інвестицій, джерел фінансування інвестиційної д-ті; повязаниї з поточною фінансовою діяльністю рішення, що забезпечують поточне надходження коштів, формування, використання прибутку.
www.multimix.com.ua – скачай музыку MP3 бесплатно.. 7. Суб’єкти фін менед-ту та їх характеристика. До суб’єктів фін менд-ту відносяться: 1) власник під-ва; 2) фін менеджер широкого профілю; 3) функціональний фін менеджер. Власник під-ва самостійно здійснює ф-ї фін управ-ня, як правило на малих під-вах, з невеликим об’ємом фін д-ті. В цьому випадку залучати для здійснення цих ф-й спеціаліста необхідності немає. Фін менеджер широкого профілю явл-ся спеціалістом – найманим працівником, що здійснює практично всі ф-ї фін управ-ня під-вом. Такі спеціалісти викор-ся в основному на під-вах для загального керівництва фін д-тю. Функціональний фін менеджер явл-ся вузьким спеціалістом – найманим працівником, що здійснює спеціалізовані ф-ї управ-ня в однієї з сфер фін д-ті під-ва. Виділ наступні форми спеціалізації функціональних фін менеджерів: менеджер по управ-ню інвестиціями під-ва (інвестиційний менеджер), менеджер по управ-ню грош потокам (кеш-менеджер), менеджер по управ-ню фін ризиками (ризик-менеджер), менеджер по антикризовому фін управ-ню під-вом при загрозі банкрутства (антикризовий менеджер) та інш Обов’язки фінансового менеджера. Фін-й менеджер займається управ-м процесами фін-го забезпечення діяльності підпр-ва в поточному та перспективному періодах. До основних функцій менеджера належать: 1) планування; 2) контроль; 3) аналіз. Функція планування реалізується через сис-му поточного, оперативного та стратегічного фін-го планування. В поточному періоді здійснює-ся розр-ка бюджетів (кошторисів) доходів і витрат. У фінансах для ефективного управ-ня розвинена теорія відносності, яка передбачає можливість існування альтернативних варіантів в майбутньому. Усі рішення повинні зважуватись з врахуванням альтернативних доходів і альтернативних витрат. Також розглядають теорію ідеальних ринків за якої відсутні податки, відсутні відсотки за користування кредитами, відсутні також арбітражні витрати і трансакційні. Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства. Методи фінансового менеджменту. За допомогою методів ФМ можна оцінити ризик та вигідність фін вкладень, визначити шв-ть обороту активів підп-ва та еф-ть розміщення коштів у конкретний вид активів. Методи можна об’єднати в дві групи: 1) неформалізовані: експертних оцінок; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць та ін.; 2) формалізовані: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; процентних чисел; простих і складних процентів; дисконтування та ін. Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики: середніх та відносних величин; групування; індексний та ін. Капітал і його сутність. Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансований у формування активів підприємства. Протягом поточної діяльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється, тобто перетворення одних ресурсів на капітал, інших на товар або інші цінності. При створенні підприємства ВК=А, а в процесі господарської діяльності коли підприємство залучає кошти із зовнішніх джерел ВК=А-З. Капітал можна розглядати як: 1) кошти, спрямовані в оборот і які приносять доход від його обороту; 2) багатство, яке використовується для отримання прибутку; 3) джерела коштів, які використовуються для фінан-ня активів підприємства; 4) загальна вартість засобів, які можуть виступати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих для формування активів підприємства. Основні характеристики капіталу: 1) К – це основний фактор вир-ва, дає можливість об’єднати всі ф-ри вир-ї діяльності. 2) К представляє собою фін ресурси під-ва, які приносять доход, може виступати самостійно як форма позичкового К 3) К є джерелом формування поточного та майбутнього добробуту його власників (спожита частина та накопичена частина відповідно). 4) Динаміка К під-ва. ↑ вартості К під-ва свідчить про зростання його прибутку та ефективність його розподілу в використанні. ↓ обсягів власного К під-ва може бути результатом збиткової роботи під-ва або неефективного під-ва. 5) К під-ва є мірилом ринкової вартості під-ва, розмір власного К під-ва визначає потенціальну можливість, залучення позичкових фін коштів. Власний і позичковий К формують базову оцінку ринкової вартості під-ва вцілому Класифікація капіталу. 1. За належністю підприємства: власний, залучений; 2. За метою використання: виробничий, позичковий, спекулятивний; 3. За формою фінансування: фін., мат., немат.; 4. За об’єктом інвес-ння: основний, оборотний; 5. За формою власності: приватний, державний; 6. За орг-прав формою діяльністю: акціонерн., пайовий, індивід.; 7. За характером вико-ння власниками: споживчий, нагромаджений; 8. За хар-ом викор-ння в госп. процесі: працюючий, непрацюючий. Структура капіталу. Структура капіталу – співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Співвідношення між власним і залученим капіталом це вагомий показник результативності при використанні або тільки власних коштів, або власних і залучених. При застосуванні комбінованих джерел при формуванні капіталу у п-ва підвищується результативність діяльності. За положенням (стандартом) бухгалтерського облік № 2 “Баланс”, до структури капіталу входить: 1) статутний капітал – початковий К, з якого починається діяльність під-ва. В залежності від різних орг форм під-в кошти, які мають різну ек сутність; 2) пайовий – відображає суму пайових внесків членів спілок та ін під-в, тобто це сукупність коштів фіз та юр осіб, добровільно вкладених у фін-госп діяльність; 3) додатковий вкладений капітал – відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По одноіменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реаліз випущених акцій перевищує їхномінальну вартість; 4) інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштвно отриманих під-м від ін юр або фіз осіб та ін види додаткового К; 5) резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку під-ва; 6) нерозподілений прибуток (непокритий збуток) – сума прибутку, яка реінвестована у під-во, або сума непокритого збитку; 7) неоплачений капітал – відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного К; 8) вилучений К – фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених тов-м у його учасників. Методи розрах-ку ризиків. Сутність статис-го способу полягає в тому, що вивч-ся стат-ка втрат і прибутків, що мали місце на даному чи аналог. вир-ві, устан-ся величина і частотність одержання тієї чи іншої екон. віддачі, склад-ся найбільш ймовірний прогноз на майбутнє. Головні інстр-ти статист. М-ду розрах-ку фін. ризику: варіація, дисперсія і стандартне (середньо-квадратич.) відхилення. М-д експертних оцінок звичайно реал-ся шляхом обробки думок досвідчених підп-ців і фахівців. Він відрізн-ся від статист. лише мдом збору інф-ції для побудови кривої ризику. Даний спосіб припускає збір і вивчення оцінок, зроблених різними фахівцями, імов-тей виник-ня різних рівнів втрат. Ці оцінки баз-ся на обліку усіх ф-рів фін. ризику, а також статист. даних. Метод аналогій при ан-і ризику нового проекту дуже корисний, тому що дослідж-ся дані про наслідки впливу несприят-х ф-рів фін. ризику на ін. аналог. проекти ін. конкуруючих підпр-в. 114.Організація ризик-менеджменту на підприємстві. Ризик-менеджмент -система управління ризиком і екон,точніше,фінан.відносинами,які виникли в процесі його управління. Організація ризик-менеджменту представляє собою систему заходів,направлених на раціональне сполучення всіх його елементів в єдиній технології процесу управління ризиком.1-м етапом орг-ції ризик-менеджменту є визначення цілі ризику і цілі ризикованих вкладів капіталу.2-м етапом є отримання інф-ї про навколишню обстановку,яка необхідна для прийняття рішення на користь тої чи ін.дії.На основі аналізу такої інф-ї можна визначити ймовірність настання події,виявити ступінь ризику і оцінити його вартість.3-м етапом на основі даної інф-ї про навколишнє оточення,ймовірності,стіпення і величини ризику розробляються різні варіанти ризикованого вкладу капіталу і проводиться оцінка їх оптим-ті шляхом співставлення очікуваного прибутку і величини ризику.4-м етапом є вибір стратегії і прийомів упр-ня ризиком,а також способи зниження ступеня ризику.5-м етапом є розробка програми дій по зниженню ризика.5-м-орг-я виконання намічених програм.6-м-контроль виконання намічених програм. 7-м-аналіз і оцінка результатів вибраного ризикованого рішення.Орг-я ризик-менеджменту передбачає визначення органу упр-ня ризиком.Органом упр-ня ризиком може бути фін.менеджер,менеджер по ризику або відповідний апарат упр-ня:сектор страх.операцій,сектор венчурних інвестицій,відділ ризик.вкладень капіталу. Прогноз-ня ризиків. Прогноз-ня в ризик-мен-ті являє собою розробку на перспективу змін фін. стану об'єкта в цілому і його різних частинах. Прогноз-ня - це передб-ня визн-ної події. Воно не ставить задачу безпосередньо здійс-ти на практиці розроблені прогнози. Особл-тю прогноз-ня є також альтернативніть у побудові фін. пок-ків і параметрів, що визначає різні варіанти розвитку фін. стану об'єкта упр-ня на основі тенденцій, що намітилися. У динаміці ризику прогноз-ня м. здійс-ся як на основі екстраполяції минулого в майбутнє з урах-ням експертної оцінки тенденції зміни, так і на основі прямого передб-ня змін. Ці зміни м. виникнути зненацька. Упр-ня на основі передб-ня цих змін вимагає вироблення в менеджера визначеного чуття ринкового механізму й інтуїції, а також застос-ня гнучких негайних вирішень. www.multimix.com.ua – создай свою почту.. Досудова санація. Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Під санацією розуміються заходи щодо оздоровлення підприємства в рамках провадження справи про банкрутство. Досудова санація - система заходів по відновленню платоспроможності боржника, що здійснюються власниками боржника чи менеджментом підприємства, яке перебуває в кризі, з метою запобігання його банкрутства та ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення провадження справи про банкрутство. Фінансове оздоровлення підприємства в досудовому порядку здійснюється з використанням стандартного набору інструментів і заходів, який є в арсеналі антикризового менеджменту. План санації в ході провадження справи про банкрутство. Якщо санація проводиться після порушення справи про банкрутство тобто в судовому порядку, то в цьому разі слід враховувати специфічні вимога та особливості санаційних процедур, передбачені Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або: оголошення його банкрутом". Головна санації в ході провадження справи про банкрутство полягає у створенні умов для задоволення претензій кредиторів не лише за рахунок проведення ліквідаційних процедур, а й в результаті відновлення успішної фінансово-господарської діяльності боржника чи коштів його правонаступника. Ухвала про проведення санації боржника в ході провадження справи про банкрутство приймається арбітражним судом за клопотанням комітету кредиторів. Основні передумови прийняття рішення про проведення санації боржника в ході провадження справи про банкрутство: 1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реального плану санації. 2. Наявність реальних можливостей виконання плану, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності. 3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника. План санації має містити: 1. Аналіз причин фінансової кризи. 2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації. 3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника. 4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочки платіжних зобов’язань. 5.Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації покращує шанси задоволення претензій кредиторів порівняно з вихідною ситуацією. 6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур. 7. Прогнозні показники фінансово-майбутнього стану боржника. 8. Механізм контролю за ходом реалізації плану. Джерела фін санації під-в. Фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових коштів власників – автономна санація, за допомогою кредиторів – зовнішня санація, і, як виняток, шляхом одержання державної фінансової підтримки. За формальними ознаками розрізняють два види санації: а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство; б) санація із залученням нового фінансового капіталу. У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах: • зменшення номінального капіталу підприємства; • конверсія власності в борг; • конверсія боргу у власність; • пролонгація сплати заборгованості; • добровільне зменшення заборгованості;: • самофінансування. Санація із залученням нового фінансового капіталу може набувати таких форм: • альтернативна санація; • зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчаста санація); • безповоротна фінансова допомога власників; • безповоротна фінансова допомога персоналу; • емісія облігацій конверсійної позики; • залучення додаткових позик. Окремий вид санації – за допомогою державної фінансової підтримки. Держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо. В твой почтовый ящик ничего не помещается? – www.multimix.com.ua Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту. Обєктом Фм: 1) валові грошові потоки, що формуються на рівні під-в, орг-цій; 2) формування і використання прибутку; 3) формування і використання капіталу підприємств. Мета ФМ- еф-не упр-ня рухом грош коштів в межах підп-ва, що спрямована на його розвиток. Гол метою ФМ є забезпеч максимізації добробуту власників підп-ва в поточн та перспект періодах. Передбачає управління основним і оборотним капіталом, а це управління передбачає вирішення задач і визначення джерел формування кап-лу, його структури, розміщення і використання капіталу; 4) Інвестиційна діяльність підприємств, управління повязане з вирішенням питань реальних і фін інвестицій. Задачі Фм: 1) забезпечення стійкої платоспроможності, його ліквідності, фінансової стійкості; 2) забезпечити безбиткову роботу, збільшити прибуток та оптимізувати його використання; 3) забезпечення ефективної інвестиційної діяльності;4) збільшення капіталу під-ва, знаходження оптимальної структури джерел його формування, ефективне розміщення та використання; 5) соціальна відповідальність - виконання фін зобов’язань перед інвесторами, державою, працівниками.
www.multimix.com.ua – только самое лучшее..
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 157; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.222.116.199 (0.021 с.) |