ТОП 10:

Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту.



Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту.

Обєктом Фм: 1) валові грошові потоки, що формуються на рівні під-в, орг-цій; 2) формування і використання прибутку; 3) формування і використання капіталу підприємств. Мета ФМ- еф-не упр-ня рухом грош коштів в межах підп-ва, що спрямована на його розвиток. Гол метою ФМ є забезпеч максимізації добробуту власників підп-ва в поточн та перспект періодах.

Передбачає управління основним і оборотним капіталом, а це управління передбачає вирішення задач і визначення джерел формування кап-лу, його структури, розміщення і використання капіталу; 4) Інвестиційна діяльність підприємств, управління повязане з вирішенням питань реальних і фін інвестицій. Задачі Фм: 1) забезпечення стійкої платоспроможності, його ліквідності, фінансової стійкості; 2) забезпечити безбиткову роботу, збільшити прибуток та оптимізувати його використання; 3) забезпечення ефективної інвестиційної діяльності;4) збільшення капіталу під-ва, знаходження оптимальної структури джерел його формування, ефективне розміщення та використання; 5) соціальна відповідальність - виконання фін зобов’язань перед інвесторами, державою, працівниками.

 

www.multimix.com.ua – только самое лучшее ..


Стратегія та тактика фінансового менеджменту.

У ФМ слід відокремлювати стратегію від тактики ФМ. Під фін стратегією підп-ва розуміють формування с-ми довгострокових цілей фін діял-ті і вибір найефективн шляхів їх досягнення. До осн етапів процесу формування фін стратегії підп-ва належать: 1)визнач заг періоду формування фін стратегії; 2)формув стратегічних цілей фін діял-ті(досягнення цілей фін стратегії забезп за таких умов: -достатність капіталу для формув необхідних активів, -опт-ть якісної стр-ри активів і фін стр-ри капіталу, -зниж рівня фін ризиків, -фін інновації); 3)розробка фін політики по окремих аспектах фін діял-ті; 4)конкретизація показників фін стратегії за періодами її реалізації; 5)оцінка розробленої фін стратегії. Стратегія Фм - загальний напрямок, засіб використання коштів, фін ресурсів для досягення поставлених цілей, поставлення задач. Вона дозволяє концентрувати зусилля поставлених задач.

Тактика ФМ полягає в маркетингових дослідженнях, прийнятті фін менеджером цінових рішень, вирній орієнтації на ті чи інші сегменти ринку, інтенсивних зусиллях по просуванню товарів, контролі за реалізацією та своєчасним коригуванням маркетингової політики.Тактика Фм - конкретні методи, прийоми, які використовуються для досягнення цілей в конкретних умовах д-ті під-ва. Задача тактики управління – найбільш оптимальні рішення в конкретній ситуації.

Функції та механізм Фм.

Фм реалізує свою головну мету шляхом виконання певних функцій, ці функці поділяються на 2 осн групи: 1) ф-ції Фм яккеруючої сис-ми (розробка фін стратегії під-ва, формування ефективних інф сис-м, що забезпечують обгрунтування альтернативних управлінських рішень, здійснення аналізу різних аспектів фін д-ті під-ва, здійсення планування фін д-ті під-ва по основним її напрямкам, розробка дієвої системи стимулювання реалізації, прийнятих управлінських рішень у сфері фін д-ті, здійснення ефективного контролю за реалізацію прийнятих управлінських рішень в галузі фін д-ті); 2) ф-ції Фм як спеціальної сфери управління під-вом (управління: активами, кап-лом, інвестиціями, грош потоками, фін ризиками, антикризове фін управління при загрозі банкрутства). Процес управління фін д-тю базується на певному механізмі. Механізм Фм – сис-ма осн елементів, що регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фін д-ті під-в. Елементи механізму: 1) державне нормативно-правове регулювання; 2) ринковий механізм регулювання; 3) внутрішній механізм; 4) сис-ма конкретних методів і прийомів здійснення управління.

6. Прийоми Фм і їх характеристика.Осн прийоми Фм: 1) фінансовий аналіз (аналіз руху грош коштів, грош потоків, аналіз формування і використання прибутку, аналіз звітів про фін результати, аналіз факторів, що впливають на формування прибутку, аналіз розподілу і використання прибутку, аналіз бух балансу); 2) фінансове планування - планування і використання фін ресурсів (оперативне фін планування – пов’язане з надходженням і використанням валових грошових потоків, де хар-на велика к-ть показників, які враховуються, невелика періодичність складання планів у формі оперативного фін планування; поточне фін плануівння - обмежене періодом, здійснюється протягом року поквартально, пов’язане з визначенням фін русурсів, їх надходженням і використанням, при цьому к-ть показників ¯ порівняно з оперативним плануванням; перспективне фін планування – пов’язане з визначенням фін ресурсів на преспективу, тісно пов’язане з прогнозуванням фін показників); 3) прийняття рішень: осн напрями (відносно формування капіталу підприємств; в сфері інвест д-ті, визначення напрямів здійснення інвест д-ті, структури інвестицій, джерел фінансування інвестиційної д-ті; повязаниї з поточною фінансовою діяльністю рішення, що забезпечують поточне надходження коштів, формування, використання прибутку.

 

www.multimix.com.ua – скачай музыку MP3 бесплатно ..


7. Суб’єкти фін менед-ту та їх характеристика. До суб’єктів фін менд-ту відносяться: 1) власник під-ва; 2) фін менеджер широкого профілю; 3) функціональний фін менеджер. Власник під-ва самостійно здійснює ф-ї фін управ-ня, як правило на малих під-вах, з невеликим об’ємом фін д-ті. В цьому випадку залучати для здійснення цих ф-й спеціаліста необхідності немає. Фін менеджер широкого профілю явл-ся спеціалістом – найманим працівником, що здійснює практично всі ф-ї фін управ-ня під-вом. Такі спеціалісти викор-ся в основному на під-вах для загального керівництва фін д-тю. Функціональний фін менеджер явл-ся вузьким спеціалістом – найманим працівником, що здійснює спеціалізовані ф-ї управ-ня в однієї з сфер фін д-ті під-ва. Виділ наступні форми спеціалізації функціональних фін менеджерів: менеджер по управ-ню інвестиціями під-ва (інвестиційний менеджер), менеджер по управ-ню грош потокам (кеш-менеджер), менеджер по управ-ню фін ризиками (ризик-менеджер), менеджер по антикризовому фін управ-ню під-вом при загрозі банкрутства (антикризовий менеджер) та інш

Обов’язки фінансового менеджера.

Фін-й менеджер займається управ-м процесами фін-го забезпечення діяльності підпр-ва в поточному та перспективному періодах.

До основних функцій менеджера належать:

1) планування;

2) контроль;

3) аналіз.

Функція планування реалізується через сис-му поточного, оперативного та стратегічного фін-го планування.

В поточному періоді здійснює-ся розр-ка бюджетів (кошторисів) доходів і витрат.

У фінансах для ефективного управ-ня розвинена теорія відносності, яка передбачає можливість існування альтернативних варіантів в майбутньому. Усі рішення повинні зважуватись з врахуванням альтернативних доходів і альтернативних витрат.

Також розглядають теорію ідеальних ринків за якої відсутні податки, відсутні відсотки за користування кредитами, відсутні також арбітражні витрати і трансакційні.

Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства.

Методи фінансового менеджменту.

За допомогою методів ФМ можна оцінити ризик та вигідність фін вкладень, визначити шв-ть обороту активів підп-ва та еф-ть розміщення коштів у конкретний вид активів.

Методи можна об’єднати в дві групи:

1) неформалізовані:

експертних оцінок;

порівняльні;

побудови системи показників;

побудови системи аналітичних таблиць та ін.;

2) формалізовані:

ланцюгових підстановок;

арифметичних різниць;

балансовий;

процентних чисел;

простих і складних процентів;

дисконтування та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики:

середніх та відносних величин;

групування;

індексний та ін.

Капітал і його сутність.

Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансований у формування активів підприємства. Протягом поточної діяльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється, тобто перетворення одних ресурсів на капітал, інших на товар або інші цінності. При створенні підприємства ВК=А, а в процесі господарської діяльності коли підприємство залучає кошти із зовнішніх джерел ВК=А-З. Капітал можна розглядати як: 1) кошти, спрямовані в оборот і які приносять доход від його обороту; 2) багатство, яке використовується для отримання прибутку; 3) джерела коштів, які використовуються для фінан-ня активів підприємства; 4) загальна вартість засобів, які можуть виступати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих для формування активів підприємства. Основні характеристики капіталу: 1) К – це основний фактор вир-ва, дає можливість об’єднати всі ф-ри вир-ї діяльності. 2) К представляє собою фін ресурси під-ва, які приносять доход, може виступати самостійно як форма позичкового К 3) К є джерелом формування поточного та майбутнього добробуту його власників (спожита частина та накопичена частина відповідно). 4) Динаміка К під-ва. ↑ вартості К під-ва свідчить про зростання його прибутку та ефективність його розподілу в використанні. ↓ обсягів власного К під-ва може бути результатом збиткової роботи під-ва або неефективного під-ва. 5) К під-ва є мірилом ринкової вартості під-ва, розмір власного К під-ва визначає потенціальну можливість, залучення позичкових фін коштів. Власний і позичковий К формують базову оцінку ринкової вартості під-ва вцілому

Класифікація капіталу.1. За належністю підприємства: власний, залучений; 2. За метою використання: виробничий, позичковий, спекулятивний; 3. За формою фінансування: фін., мат., немат.; 4. За об’єктом інвес-ння: основний, оборотний; 5. За формою власності: приватний, державний; 6. За орг-прав формою діяльністю: акціонерн., пайовий, індивід.; 7. За характером вико-ння власниками: споживчий, нагромаджений; 8. За хар-ом викор-ння в госп. процесі: працюючий, непрацюючий.

Структура капіталу.

Структура капіталу – співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Співвідношення між власним і залученим капіталом це вагомий показник результативності при використанні або тільки власних коштів, або власних і залучених. При застосуванні комбінованих джерел при формуванні капіталу у п-ва підвищується результативність діяльності. За положенням (стандартом) бухгалтерського облік № 2 “Баланс”, до структури капіталу входить: 1) статутний капітал – початковий К, з якого починається діяльність під-ва. В залежності від різних орг форм під-в кошти, які мають різну ек сутність; 2) пайовий – відображає суму пайових внесків членів спілок та ін під-в, тобто це сукупність коштів фіз та юр осіб, добровільно вкладених у фін-госп діяльність; 3) додатковий вкладений капітал – відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По одноіменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реаліз випущених акцій перевищує їхномінальну вартість; 4) інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштвно отриманих під-м від ін юр або фіз осіб та ін види додаткового К; 5) резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку під-ва; 6) нерозподілений прибуток (непокритий збуток) – сума прибутку, яка реінвестована у під-во, або сума непокритого збитку; 7) неоплачений капітал – відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного К; 8) вилучений К – фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених тов-м у його учасників.


Методи розрах-ку ризиків.

Сутність статис-го способу полягає в тому, що вивч-ся стат-ка втрат і прибутків, що мали місце на даному чи аналог. вир-ві, устан-ся величина і частотність одержання тієї чи іншої екон. віддачі, склад-ся найбільш ймовірний прогноз на майбутнє. Головні інстр-ти статист. М-ду розрах-ку фін. ризику: варіація, дисперсія і стандартне (середньо-квадратич.) відхилення.

М-д експертних оцінок звичайно реал-ся шляхом обробки думок досвідчених підп-ців і фахівців. Він відрізн-ся від статист. лише мдом збору інф-ції для побудови кривої ризику. Даний спосіб припускає збір і вивчення оцінок, зроблених різними фахівцями, імов-тей виник-ня різних рівнів втрат. Ці оцінки баз-ся на обліку усіх ф-рів фін. ризику, а також статист. даних.

Метод аналогій при ан-і ризику нового проекту дуже корисний, тому що дослідж-ся дані про наслідки впливу несприят-х ф-рів фін. ризику на ін. аналог. проекти ін. конкуруючих підпр-в.

114.Організація ризик-менеджменту на підприємстві.Ризик-менеджмент-система управління ризиком і екон,точніше,фінан.відносинами,які виникли в процесі його управління.Організація ризик-менеджменту представляє собою систему заходів,направлених на раціональне сполучення всіх його елементів в єдиній технології процесу управління ризиком.1-м етапом орг-ції ризик-менеджменту є визначення цілі ризику і цілі ризикованих вкладів капіталу.2-м етапом є отримання інф-ї про навколишню обстановку,яка необхідна для прийняття рішення на користь тої чи ін.дії.На основі аналізу такої інф-ї можна визначити ймовірність настання події,виявити ступінь ризику і оцінити його вартість.3-м етапом на основі даної інф-ї про навколишнє оточення,ймовірності,стіпення і величини ризику розробляються різні варіанти ризикованого вкладу капіталу і проводиться оцінка їх оптим-ті шляхом співставлення очікуваного прибутку і величини ризику.4-м етапом є вибір стратегії і прийомів упр-ня ризиком,а також способи зниження ступеня ризику.5-м етапом є розробка програми дій по зниженню ризика.5-м-орг-я виконання намічених програм.6-м-контроль виконання намічених програм. 7-м-аналіз і оцінка результатів вибраного ризикованого рішення.Орг-я ризик-менеджменту передбачає визначення органу упр-ня ризиком.Органом упр-ня ризиком може бути фін.менеджер,менеджер по ризику або відповідний апарат упр-ня:сектор страх.операцій,сектор венчурних інвестицій,відділ ризик.вкладень капіталу.


Прогноз-ня ризиків.

Прогноз-няв ризик-мен-ті являє собою розробку на перспективу змін фін. стану об'єкта в цілому і його різних частинах. Прогноз-ня - це передб-ня визн-ної події. Воно не ставить задачу безпосередньо здійс-ти на практиці розроблені прогнози. Особл-тю прогноз-ня є також альтернативніть у побудові фін. пок-ків і параметрів, що визначає різні варіанти розвитку фін. стану об'єкта упр-ня на основі тенденцій, що намітилися. У динаміці ризику прогноз-ня м. здійс-ся як на основі екстраполяції минулого в майбутнє з урах-ням експертної оцінки тенденції зміни, так і на основі прямого передб-ня змін. Ці зміни м. виникнути зненацька. Упр-ня на основі передб-ня цих змін вимагає вироблення в менеджера визначеного чуття ринкового механізму й інтуїції, а також застос-ня гнучких негайних вирішень.

www.multimix.com.ua – создай свою почту ..


Досудова санація.

Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Під санацією розуміються заходи щодо оздоровлення підприємства в рамках провадження справи про банкрутство. Досудова санація - система заходів по відновленню платоспроможності боржника, що здійснюються власниками боржника чи менеджментом підприємства, яке перебуває в кризі, з метою запобігання його банкрутства та ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення провадження справи про банкрутство. Фінансове оздоровлення підприємства в досудовому порядку здійснюється з використанням стандартного набору інструментів і заходів, який є в арсеналі антикризового менеджменту.


План санації в ході провадження справи про банкрутство.

Якщо санація проводиться після порушення справи про банкрутство тобто в судовому порядку, то в цьому разі слід враховувати специфічні вимога та особливості санаційних процедур, передбачені Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або: оголошення його банкрутом".

Головна санації в ході провадження справи про банкрутство полягає у створенні умов для задоволення претензій кредиторів не лише за рахунок проведення ліквідаційних процедур, а й в результаті відновлення успішної фінансово-господарської діяльності боржника чи коштів його правонаступника.

Ухвала про проведення санації боржника в ході провадження справи про банкрутство приймається арбітражним судом за клопотанням комітету кредиторів. Основні передумови прийняття рішення про проведення санації боржника в ході провадження справи про банкрутство:

1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реального плану санації.

2. Наявність реальних можливостей виконання плану, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності.

3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.

План санації має містити:

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника.

4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочки платіжних зобов’язань.

5.Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації покращує шанси задоволення претензій кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фінансово-майбутнього стану боржника.

8. Механізм контролю за ходом реалізації плану.

Джерела фін санації під-в.

Фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових коштів власників – автономна санація, за допомогою кредиторів – зовнішня санація, і, як виняток, шляхом одержання державної фінансової підтримки. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості; :

• самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набувати таких форм:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійної позики;

• залучення додаткових позик.

Окремий вид санації – за допомогою державної фінансової підтримки. Держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.

В твой почтовый ящик ничего не помещается? – www.multimix.com.ua


Об’єкт, мета та задачі фінансового менеджменту.

Обєктом Фм: 1) валові грошові потоки, що формуються на рівні під-в, орг-цій; 2) формування і використання прибутку; 3) формування і використання капіталу підприємств. Мета ФМ- еф-не упр-ня рухом грош коштів в межах підп-ва, що спрямована на його розвиток. Гол метою ФМ є забезпеч максимізації добробуту власників підп-ва в поточн та перспект періодах.

Передбачає управління основним і оборотним капіталом, а це управління передбачає вирішення задач і визначення джерел формування кап-лу, його структури, розміщення і використання капіталу; 4) Інвестиційна діяльність підприємств, управління повязане з вирішенням питань реальних і фін інвестицій. Задачі Фм: 1) забезпечення стійкої платоспроможності, його ліквідності, фінансової стійкості; 2) забезпечити безбиткову роботу, збільшити прибуток та оптимізувати його використання; 3) забезпечення ефективної інвестиційної діяльності;4) збільшення капіталу під-ва, знаходження оптимальної структури джерел його формування, ефективне розміщення та використання; 5) соціальна відповідальність - виконання фін зобов’язань перед інвесторами, державою, працівниками.

 

www.multimix.com.ua – только самое лучшее ..







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.244.18 (0.011 с.)