Успішність функціонування організації. Хара-стика терміна ефективність і специфіка його застосування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Успішність функціонування організації. Хара-стика терміна ефективність і специфіка його застосування



Успішність функціонування організації. Хара-стика терміна ефективність і специфіка його застосування

Результативною, дієвою організація може бути лише в тому випадку, коли кінцевий продукт сприймається і споживається зовнішнім середовищем. Для цього кінцевий продукт має задовольняти (мати потенціал) ту чи іншу потребу зовнішнього середовища. Сучасні організаційні системи мають цілий спектр напрямків розвитку. Відповідно їх діяльність пов’язана з цілою низкою ефектів, що мають економічну природу:

Технологічний

Економічний

Соціальний → Організаційна система

Культорологічний

Інформаційний

Організаційно-управлінський

Соціально-економічний

Щоб виміряти ефективність необхідно застосувати певні критерії та показники.

Критерій - це найважливіший відмінна ознака, що характеризує якісну сторону явища процесу, його сутність.

Показник відображає кількісну характеристику явищ та дозволяє оцінювати їх стан та динаміку.

Для здійснення оцінки надзвичайно важливо вибрати правильно систему критеріїв та показників. В іншому разі результати будуть невірними.

Ефективність - це універсальний, комплексний, інтегрований критерій, що характеризує ступінь реалізації сукупного потенціалу системи.

Ефективне управління - це універсальний, комплексний інтегрований критерій, що характеризує міру використання сукупного потенціалу об’єкта управління при просуванні у напрямку, що зафіксований у цілях управління. При цьому ефективними мають бути і самі цілі управління.

Проблематика управління ефективністю організації в сучасних умовах

* сучасні організ. системи є динамічними, які розвиваються не в одному, а в багатьох напрямках, і повний перелік яких скласти дуже важко;

* ряд ефектів в рамках цих напрямків дуже складно розділити, оцінити, описати і тим більше формально представити;

* ряд ефектів майже не піддаються комплексній оцінці.

 

Роль і ф-ції управлінської науки в підвищенні ефективності функціонування організаційних систем

Ф-ції управління відбивають конкретний зміст управлінської діяльності, характеризують вид цієї діяльності.

Ф-ції управління діяльності під-ства, а, відповідно, і методи реалізації їх не є незмінними, сталими.

Загальна функція управління (менеджменту) - частина управлінського циклу, якій властивий регулярний вид діяльності органів управління і яка визнач. спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності господарюючого суб’єкта. Загальні ф-ції: планування, організація, мотивування, контролювання, визначення цілей, прогнозування, регулювання, координування, облік, аналіз, реалізація, комунікація, інформація, робота з кадрами, керівництво, лідерство і т.д. загальні ф-ції управління повинні охоплювати управлінську діяльність його суб’єкта.

Планування полягає в тому, щоб змоделювати (а потім обновляти відповідно до змін умов, можливостей, потреб) бажаний майбутній стан під-ства, а також шляхи та засоби його досягнення.

Організація роботи: завдання менеджерів полягає в тому, щоб вибрати таку організац. структуру, котра найбільше відповідатиме меті та завданням організації, даватиме їм змогу ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем.

Мотивація: ця теорія описує, наскільки важливо об’єднати такі поняття як зусилля, здібності, результати, винагорода, задоволеність і сприйняття, в межах єдиної системи мотивації персоналу фірми.

Контроль є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів. Контроль допомагає в регулюванні курсу організації.

Координація забезпечує узгодженість у часі просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем.

 

Ефективність організації як інтегрована результуюча ефективності всіх підсистем

Ефективність - це універсальний, комплексний, інтегрований критерій, що характеризує ступінь реалізації сукупного потенціалу системи.

Організація складається із таких підсистем:

1) ПС стратегічного і адміністративного управління: постановка стратегії; завдань для підрозділів; представництво; ведення переговорів; заключення контрактів; створює оперативний рух; здійснює контроль; завдає темп організації.

2) ПС фінанси: оптимізація використання залучених коштів; раціональний розподіл; досягнення економ. показників; залучення коштів.

3) ПС маркетингу: розробка, просування каналів збуту; реклама; дослідження ринку; аналіз конкуренції.

4) ПС управління персоналом: планування персоналу; набір персоналу; відбір персоналу; профорієнтація; визнач. системи мотивації; переміщення по службі.

5) Інноваційний: управління нововведеннями...

6) ПС операційна: створення продукту чи послуги; здійснення виробництва.

Специфіка управління ефективністю організації з позиції відкритої і закритої системи

Ефективність організації з позиції закритої системи виражається у співвідношенні між обсягом випуску продукції та необхідними для її виробництва ресурсами, тобто це внутрішній параметр функціонування, який використ. для оцінювання економічності роботи підрозділів та організації в цілому. Використовується для визначення міри досягнення організації і мети.

Слід організувати ефективну роботу усіх підсистем і під-ства загалом за допомогою управлінської системи, тому управління повинно забезпечувати ефект. функціонування та розвитку під-ства як цілісної соц.-техніч. системи.

У системах відкритого типу ефективність організації вимірюється з урахуванням факторів зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано впливають на її функціонування та розвиток.

Тому оцінювання ефективності організації вимагає: вимірювання к-сті придбаних ресурсів у зовнішньому середовищі; оцінювання вигідності торгових угод із фірмами-постачальниками ресурсів.

У відкритих системах велике значення має стратегічний менеджмент, який передбачає розробку планів стратегічного розвитку і методів їхньої реалізації.

Раціоналізація побудови структури організації

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління.

Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

В організац. структуру включаються такі управлінські поняття: співвідношення відповідальності і повноважень, делегування повноважень, централізація і децентралізація, відповідальність і контроль, норми керованості, організац. політика фірми, моделі управлінських рішень, проектування загальних і індивідуальних завдань.

 

Процесний підхід. Характеристика пріоритетних управлінських задач у розрізі основних ф-цій

Сутність процесного підходу:

1. Управління є процесом, бо являє собою не яку-небудь окрему дію, а серію послідовних скоординованих дій.

2. Кожна така дія сама по собі є процесом, яка називається управлінською функцією.

3. Сутність функцій управління становить процес управління.

 

Реструктуризація під-ства

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій під-ства. По суті, реструктуризація під-ства трактується як здійснення організац.-економ., правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури під-ства, управління ним, форм власності, організац.-правових форм, як здатність привести під-ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економ. та фінансової життєздатності під-ств.

Реструктуризація під-ства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації під-ств та організацій.

У процесі обґрунтовування видів, форм та ступеня реструктуризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економ. й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке необхідно знайти відповідь, - це визнач. (встановити) вид продукції, що його вироблятиме під-ство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямів діяльності під-ства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості.

 

Властивості великих систем

Цілісність означає, що великі системи (ВС) існують як організаційно- і функціонально цілісні утворення, в котрих кожний з елементів виконує певні ф-ції. При цьому немає об’єктивної потреби доповнювати ВС любими підсистемами без необхідності. Цілісність системи може бути визнач. як властивість, яка характеризує стійкість, функціонування ВС при її мінімальній структурній складності і мінімально необхідних ресурсах.

Синергія-однонаправленість діяльності членів колективу чи підрозділу завдяки досягненню певних цілей і задач. (плавець чи фігурист координують свої м’язи, щоб вони були скоординовані в одну ціль).

Мультиплікативність- стверджує, що позитивні і негативні ефекти мають властивість множення (маленькі коливання руйнують великі системи).

Емержентність - ф-ції окремих підсистем не співпадають з функціями систем.

Совмістимість- всі елементи повинні мати властивості взаємоадаптивності (в організм ввести не ту групу крові, буде відторгнення).

Централізованість- не зосередженість чогось в одних руках. Коли рішення приймається управлінцем - це централізація, а коли рішення приймають підлеглі - це децентралізація.

Обособленість - кожен з видів транспорту виконує свої ф-ції перевозить свій вантаж.

Адаптивність - здатність пристосовуватись до зовнішніх чи внутрішніх умов, щоб ефективність не була меншою.

Успішність функціонування організації. Хара-стика терміна ефективність і специфіка його застосування

Результативною, дієвою організація може бути лише в тому випадку, коли кінцевий продукт сприймається і споживається зовнішнім середовищем. Для цього кінцевий продукт має задовольняти (мати потенціал) ту чи іншу потребу зовнішнього середовища. Сучасні організаційні системи мають цілий спектр напрямків розвитку. Відповідно їх діяльність пов’язана з цілою низкою ефектів, що мають економічну природу:

Технологічний

Економічний

Соціальний → Організаційна система

Культорологічний

Інформаційний

Організаційно-управлінський

Соціально-економічний

Щоб виміряти ефективність необхідно застосувати певні критерії та показники.

Критерій - це найважливіший відмінна ознака, що характеризує якісну сторону явища процесу, його сутність.

Показник відображає кількісну характеристику явищ та дозволяє оцінювати їх стан та динаміку.

Для здійснення оцінки надзвичайно важливо вибрати правильно систему критеріїв та показників. В іншому разі результати будуть невірними.

Ефективність - це універсальний, комплексний, інтегрований критерій, що характеризує ступінь реалізації сукупного потенціалу системи.

Ефективне управління - це універсальний, комплексний інтегрований критерій, що характеризує міру використання сукупного потенціалу об’єкта управління при просуванні у напрямку, що зафіксований у цілях управління. При цьому ефективними мають бути і самі цілі управління.



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.51.151 (0.011 с.)