Миколаївський державний аграрний університет 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Миколаївський державний аграрний університет



Миколаївський державний аграрний університет

 

 

Кафедра механізації та

електрифікації с/г виробництва

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання курсового проекту

по дисципліні „Машиновикористання в тваринництві”

для студентів спеціальності 6.091.900

„Механізація сільського господарства”

 

Миколаїв – 2005

 

Методичні вказівки розробили:

1. Горбенко О.А. – доцент, кандидат технічних наук.

2. Любвицький С.В. – старший викладач кафедри МІЕСГВ

3. Гурьєва Т.Б. – Старший викладач кафедри МІЕСГВ

 

Рецензенти:

доц. Гріпачевський М.С., кафедра ЕІТСМТП

Розглянуто на засаді кафедри,

протокол№___від „____” „_________”

 

Рекомендована до видання методичною комісією факультету

„Механізація сільського господарства” МДАУ.

протокол №8 від „28” „04” „2004

 

 

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва

 

 

Розрахунково-пояснювальна записка до курсового проекту на тему:

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Проектував студент ______ курсу

 

шифр /номер залікової книжки/ ____________________

 

_________________________________________________________________

Прізвище, ім’я, по-батькові

 

_____________/підпис/

Керівник _________________________________________________________

/П.І.Б./

 

Курсовий проект до захисту допущений

________________

/дата/

 

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курсовий проект - це самостійно виконана в письмовому вигляді робота по проектуванню виробничої лінії тваринницької ферми, комплексу або птахофабрики конкретного господарства. При виконанні проекту виявляється зрілість спеціаліста, його здібність науково мислити при вирішенні виробничих питань, уміння творчо використовувати досягнення науки і передової практики для підвищення виробництва продукції тваринництва при найменших витратах робочого часу і коштів.

Тому курсове проектування е однією з важливих форм підготовки спеціалістів вищої кваліфікації для народного господарства. Метою курсового проектування по дисципліні "Машиновикористання в тваринництві" є закріплення, поглиблення і узагальнення отриманих знань, отриманих студентами при вивченні курсу і застосування цих знань при вирішенні конкретних завдань в області механізації тваринницьких і птахівницьких ферм і комплексів.

Одночасно курсове проектування привчає студента самостійно користуватися довідковою літературою, стандартами, нормами, таблицями, номограмами.

 

РОБОТА НАД КУРСОВИМ ПРОЕКТОМ

Розпочинаючи роботу над курсовим проектом, студент знайомиться з основними напрямками розвитку виробництва продукції на промисловій основі.

Курсовий проект повинен відображати комплексне рішення взаємозв’язаних між собою зоотехнічних та інженерних питань, одне з яких повинно бути розроблене детально.

Завдання по курсовому проектуванню видається на кафедрі на спеціальних бланках, в яких зазначена назва теми, вихідні дані і строки виконання курсового проекту.

Одержавши завдання, студент вивчає існуючу літературу по пропонованій темі. Він знайомиться з агрозоотехнічними, санітарно - ветеринарними і екологічними, організаційними та техніко - економічними вимогами, що ставляться до проектування сучасних тваринницьких ферм та комплексів і окремого технологічного процесу, щорозробляється в курсовому проекті.

Курсовий проект студент виконує самостійно, консультуючись у викладачів та керівника проекту.

Курсовий проект складається з пояснювальної записки та графічної частини.

 

РОЗРАХУНКОВО - ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

Розрахунково-пояснювальна записка пишеться одночасно з розробкою технологічної схеми заданої виробничої лінії конструюванням вибраної машини, апарату або механізму.

В розрахунково-пояснювальній записці подаються всі текстові та табличні матеріали, виконані розрахунки і економічне обґрунтування. Записка повинна дати повне уявлення про розроблену виробничу лінію і конструкцію машини. Графіки рекомендується виконувати на міліметровому папері.

Всі листи пояснювальної записки повинні мати послідовну нумерацію від титульного листа до останньої сторінки, включаючи листи з таблицями, схемами, графіками і т.п. Порядковий номер сторінки проставляють в графі "лист" основного надпису, який виконується по формі 2А. Титульний листзавдання на проектування не нумерується, нумерацію починають з третьої сторінки цифрою "З" в графі "лист", в графі "листів" ставиться повне число листів записки. Листи підшиваються за ліве поле, розмір якого 20мм.

Текст пояснювальної записки розбивається на розділи і підрозділи. Розділи повинні мати порядкові номери із послідовною нумерацією в межах пояснювальної записки. Нумерація ведеться арабськими цифрами. Кожний новий розділ починається з нової сторінки і закінчується короткими висновками по розділу.

Підрозділи мають послідовну нумерацію в межах кожного розділу. Номера підрозділів складаються із номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. Назву розділів записують в вигляді заголовків симетричного тексту прописними літерами. Назву підрозділів записують у вигляді заголовків строчними буквами, окрім першої прописної. Крапка після назв розділів не ставиться. Переноси слів в заголовках не допускаються. Між заголовком і текстом відстань 15 мм, між заголовком розділу і підрозділу - 10 мм.

Лист "Зміст" в пояснювальній записці має основний надпис по формі 2. Зміст відображає всі розділи і підрозділи пояснювальної записки і їх назви повинні співпадати з назвами, що приведені в тексті. Слово "Зміст" пишеться в виді заголовку, симетрично тексту прописними буквами. Нумерація сторінок, з яких починається розділ /підрозділ/, ведеться арабськими цифрами, їх розташовують з правої сторони на відстані 15 мм від рамки.

Об’єм пояснювальної записки повинен бути в межах 30-35 сторінок формату А4.

 

ЗМІСТ РОЗРАХУНКОВО - ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

В розрахунково - пояснювальній записці повинні бути:

- титульний лист /див. додаток/;

- завдання на проектування /одержане на кафедрі і повністю заповнене;/

-“Зміст” пояснювальної записки.

Розділи пояснювальної записки /кожний розділ починається з нової сторінки /.:

Вступ.

1.Розрахунок та проектування генерального плану ферми/комплексу/.

Технологічний розрахунок заданого виробничого процесу.

Охорона праці і техніка безпеки.

Список використаної літератури.

У вступі повинні бути висвітлені загальні задачі агропромислового комплексу, актуальність розроблюваної теми, обгрунтування розроблюваного технологічного процесу конструктивних змін машини, технологічної лінії.

 

 

І.З.І. Проектування генерального плану

В розділі розкриваються природні, кліматичні умови господарства, викладаються вимоги по розташуванню будівель, споруд та обладнання по відношенню до сторін світу, в залежності від рельєфу місцевості та в залежності від правил розташування будівель і споруд по відношенню одне до одного.

На основі проведених розрахунків проектують генеральний план ферми в вибраному масштабі.

 

1.3.2. Технологічні розрахунки заданого виробничого процесу

Цей розділ є основною частиною курсового проекту і повинен достатньо повно відображати всі сторони комплексного інженерного рішення механізації технологічних процесів з застосуванням прогресивних технологій, способів утримання худоби.

На основі технології, яка пропонується, студент виконує технологічні розрахунки, вибирає у відповідності з розрахунковою продуктивністю машини та обладнання, подає їх технічні характеристики.

Конструкторський розділ

Розділ виконується тільки студентами факультету механізації с/г. В розділі розробляється конструкція одного з типів обладнання (машини, механізму, апарату), включеного в схему комплексної механізації розроблюваної виробничої лінії, в ньому необхідно відобразити такі питання:

1. Зоотехнічні вимоги, які пред’являються до даного технологічного процесу

2. Класифікація, перелік машин, які використовуються у виконанні даного технологічного процесу, їх недоліки і переваги

3. Технологічна і конструктивна схема машини. Обґрунтувати технологічну і конструктивну схему машини (агрегату, апарату або установки), що проектується у відповідності з зоотехнічними вимогами, як об’єкт для конструктивної обробки може бути вибрана одна з машин або вузол складної машини, застосування яких передбачено в технологічній схемі виробничої лінії, що проектується.

Особливо цінною буде конструктивна розробка з використанням удосконалень машин та вузлів цих машин, розроблених студентом або запропонованих сільськими раціоналізаторами, що дозволяють покращити якість роботи наявних машин і обладнання.

4. Технологічний, кінематичний, енергетичний та інші розрахунки виконуються з метою визначення основних параметрів машини або апарату, значення мас та швидкостей, обґрунтування теплових режимів, необхідної потужності для приводу машини, витрати енергії, пару та води, визначення зусиль, що діють в ланках механізму, розрахунок основних деталей на міцність з обґрунтуванням прийнятих матеріалів.

5. Експлуатація машини або агрегату. Тут приводяться основні правила монтажу окремих вузлів машини, дані будівництва фундаменту електропривода, розміри відстаней для проходів біля машини, розміщення бункерів для готового корму і сировини, що поступає на переробку.

Особливу увагу необхідно приділити питанням виробничої експлуатації техніки, технічного обслуговування, ремонту та зберіганню машин. В кінці розділу необхідно дати висновки по використаній конструктивній розробці. У висновках дається узагальнення отриманих результатів, відображається досягнення мети проектування.

 

Технологічні карти

Технологічні карти на виробництво продукції є обов’язковою частиною курсового проекту і виділені в окремий розділ з тим, щоб дати економічну оцінку розроблюваних технологічних процесів, засобів виробництва і організації праці. Це, в свою чергу, дозволяє зробити висновки про техніко – економічну доцільність і ефективність проекту. Якість проектних рішень виявляють порівнянням техніко – економічних показників розробленого проекту і об’єкта, прийнятого за аналог.

За аналог може бути прийняте типове проектне рішення, підприємство /ферма/ конкретного господарства. При визначенні економічної ефективності систем машин і потокових ліній, технологічних рішень за аналог приймаються економічні показники кращої техніки і технологій.

Вихідні показники об’єктів, що порівнюються, повинні бути однаковими. За вихідні дані приймають техніко-економічні показники аналога, а для розрахунку використовують показники, що характеризують виробництво продукції тваринництва, діючі нормативи, тарифи і прейскуранти цін. При визначенні натуральних показників необхідно звернути увагу на дійсну продуктивність тварин і ціни на корми, тому що вони мають вирішальний вплив на ефективність капіталовкладень.

 

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

Графічна частина курсового проекту складається з 3-4 листів креслень формату А1. Кількість листів обумовлюється завданням і керівником.

1.4.1. На першому листі студент виконує генеральний план ферми чи комплексу. Як варіант може бути план виробничих будівель із засобами механізації.

1.4.2. На другому листі студенти виконують в двох чи трьох проекціях в масштабі загальний вид спроектованої машини, приводять специфікацію всіх вузлів.

1.4.3. На третьому листі викреслюється в двох чи трьох проекціях вузол проектуємої машини, агрегата або установки. Складається специфікація, в яку зносяться всі деталі даного вузла.

1.4.4. На четвертому листі виконуються робочі креслення 6-8 деталей основного вузла, що зображений на листі №3. В число цих деталей повинно входити декілька відлитих і декілька оброблених на станку. Стандартні деталі не викреслюються.

Креслення кожної деталі виконується окремо, для чого лист розбивається на форматки. На кресленнях всіх деталей необхідно проставити розміри, допуски або посадки, чистоту обробки поверхні, матеріал деталі, термічну обробку з зазначенням твердості.

Оформлення креслень виконується у відповідності з діючими стандартами та ЕСКД. Графічна частина виконується на листах формату А1 олівцем. Специфікацію представляють на окремих форматах. Будівельні креслення повинні відповідати вимогам стандартизації і спеціальним стандартам по будівельним кресленням.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТУДЕНТА

ПО КУРСОВОМУ ПРОЕКТУВАННЮ

Курсовий проект виконується до екзаменаційної сесії. Завершальною стадією є захист курсового проекту на кафедрі. При захисті студент робить доповідь на протязі 10 хв., потім відповідає на запитання викладачів.

Комісія по прийому курсових проектів враховує якість виконання розрахунково-пояснювальної записки і графічної частини, результати захисту і відповідей на питання, після чого виставляється оцінка.

 

2. ОРІЄНТОВНА МЕТОДИКА

ПРОЕКТУВАННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ ФЕРМИ.

Генеральний план ферми - це просторове розміщення в проекті всіх будівель та споруд виробничого та обслуговуючого призначення, об’єднаних технологічними процесами і спільними транспортними, енергетичними і санітарно-технічними засобами, пов’язаних з рельєфом місцевості, сторонами світу, напрямком пануючих вітрів і з’єднаних в єдине ціле для ефективного використання проектованої ферми чи комплексу.

В основу проектування генерального плану ферми повинна бути покладена прийнята схема технології виробництва таким чином, щоб взаємне розміщення будівель і споруд, транспортних магістралей, комунікацій інженерних ланок і загальна організація території максимально відповідали вимогам технологічних процесів і забезпечували поточність виробництва.

Ділянку під ферму бажано вибирати з супіщаним або слабоглинистим грунтом, який має властивість легко просихати і не затримувати надмірну кількість вологи. Рівень ґрунтових вод повинен бути не менше 2м. Уклін ділянки бажано мати на південь і не більше 10°. Ділянка повинна розміщуватись з підвітреної сторони відносно житлового сектора на віддалі не менше 200м для ферм ВРХ, 150м - для вівцеферм та 500м - для свиноферм.

Групи споруд в залежності від уклону місцевості і напрямку пануючих вітрів розміщують в наступному порядку: господарсько-допоміжні та складські будівлі і споруди розміщують на відносно підвищеній частині ділянки, але нижче житлового сектора і вище тваринницьких будівель, а відносно пануючих вітрів - з навітреної сторони до них і з підвітреної сторони відносно житлового сектора. Тваринницькі будівлі в свою чергу розміщують на відносно пониженій частині ділянки, нижче господарсько-допоміжної і складської групи і з підвітреної сторони до них, по рельєфу місцевості вище, і з навітреної сторони по відношенню до гноєсховища. Ветеринарні будівлі розмішують з підвітреної сторони по відношенню до ферми, а по схилу місцевості нижче, зі стоком поверхневих вод в протилежному напрямку від житлового сектору і ферми.

Всі тваринницькі будівлі доцільно розмішувати довгими паралельними осями в ряд, щоб їх торці були розташовані в одну лінію. При цьому довгу вісь їх потрібно розташовувати вздовж горизонталей чи під кутом до них так, щоб різниця в відмітках поверхні землі біля торців будівлі не перевищувала 1м.

Для достатнього і рівномірного природнього освітлення внутрішньої площі на протязі дня та прогрівання приміщення, тваринницькі будівлі в нашій зоні необхідно розміщувати /орієнтувати/ довшою віссю з півночі на південь.

Але в залежності від рельєфу місцевості, напрямку пануючих вітрів допускається відхилення від прийнятої орієнтації на 30° в ту чи іншу сторону.

Для захисту від різкого охолодження тваринницькі приміщення необхідно розташувати по відношенню до напрямку пануючих в зимовий час вітрів одним з кутів або торцевою частиною, а постійні входи в приміщення повинні находитись з підвітряної сторони.

Вся територія ферми /комплексу/ ділиться на окремі зони: виробничу, адміністративну та ветеринарно-санітарну, а виробнича на два сектори: репродуктивний та відгодівельний. Місце накопичення та переробки гною виділяють в окрему зону за межами ферми /комплексу/. Вигульні площадки розташовують з південної сторони будівель з нормою площі на голову ВРХ - 15м, якщо площадка не має твердого покриття, і 8м - при наявності твердого покриття. Для телят норма площі для вигульних площадок - 5м на одну голову.

Проектування генплану проводиться в такій послідовності:

- визначають склад поголів’я та чисельність кожної вікової групи;

- користуючись нормативами площі на 1 тварину визначають площу ділянки;

- знаходять кількість тваринницьких приміщень, виходячи з кількості поголів’я та місткості приміщень;

- визначають кількість і розміри кормосховищ, а також площу гноєсховища.

Склад тварин по групам визначають, виходячи із заданої загальної кількості поголів’я. Структура стада - це співвідношення окремих статевовікових груп в стаді на певну дату.

Приблизна структура стада для МТФ подана в табл.1 і передбачає, що щорічна заміна маточного поголів’я складає 15%.

Для приміських господарств, які спеціалізуються на виробництві молока, найбільш доцільно використовувати І, П і III варіанти, а для господарств молочно–м’ясного і м’ясо-молочного напрямку - ІV і V варіанти, VІ варіант рекомендується для господарств м’ясного напрямку, розташованих в глибині району.

Структура поголівя свиней в залежності від прийнятої спеціалізації приведена в табл.2 і 3.

В господарствах І групи свиноводство є основною галуззю тваринництва з закінченим циклом виробництва, круглорічними опоросами та реалізацією 50 % поросят в 2-місячному віці. Господарства Ш групи - репродукторні, свинарство є однією із основних галузей, з реалізацією молодняка в 4-місячному віці в відгодівельні господарства.

Господарства по вирощуванню птиці призначені для отримання яєць та м’яса птиці. Розрізняють птахоферми яєчного напрямку, де кури-несучки складають 100%, і ферми з батьківським стадом. Оптимальним коефіцієнтом обороту стада є І, тобто на 1000 середньорічних курей-несучок надходить в рік 1000 ремонтних молодок.

Розмір ділянки / F, м2/визначають, виходячи з нори площі, яка відводиться на одну тварину і кількості тварин

, /2.1/

де m- кількість голів на фермі;

f - норма площі на одну голову, м2.

Норми площ залежать від розміру і напрямку ферм. Для ВРХ та свиней вони наведені у табл.І, 2 і 3.

Для ВРХ на відгодівлі - 50 м2, для вівцеферм - 20 м2, а для птахоферм 10 м2 на одну голову.

Характеристики основних приміщень і будівель для худоби, а також протипожежні і санітарні розриви між будівлями наведені у табл.4, 5, 6.

Території ферми слід надавати форму квадрату або прямокутника з співвідношенням ширини і довжини не більш як 1:1,5.

Кількість необхідних тваринницьких будівель / n/ для розміщення різних видів поголів’я визначається з виразу:

n = т/М , /2.2/

де m - кількість тварин одного виду, згідно структури поголів’я (згідно завданню)

М – місткість тваринницьких ферм приміщень, згідно існуючих типових проектів (табл..4.5.6). Доїльні, молочні, або доїльно-молочні відділення можуть розмішуватись як в блоці з корівниками або між ними, так і в окремих приміщеннях.

Для визначення площі доїльно-молочного відділення потрібно спочатку вибрати тип доїльної установки / по її пропускній здатності / та розрахувати потрібну їх кількість /n/, а потім підібрати відповідний типовий проект доїльно-молочного блоку,

, /2.3/

де М –кількість корів,

Qпр- пропускна здатність установки,(табл. 36)

Т –час доїння всіх корів, год.(час доїння 1 корови становить в середньому 4-6хв.)

Студенти, які не проектують лінії приготування кормів, вибирають розміри кормоцеху відповідно чисельності поголів’я по (табл.12,13,14)

Кількість та розміри сховищ кормів визначають, виходячи з наявного поголів’я тварин та птиці, кормових раціонів та тривалості їх стійлового періоду.

Річний запас /Gріч, т/ силосу, сінажу, коренебульбоплодів, грубих кормів визначається по формулі:

, T/2.4/

де g- добова норма кожного виду корму на одну голову, кг (табл.16,17);

К - коефіцієнт, що враховує втрати кормів при зберіганні. Для силосу і сінажу К = 1,1; для концкормів К = 1,0; для коренебульбоплодів K = 1,03; для сінного борошна К=1.

Запас концентрованих кормів /Gk,т/ на фермі повинен складати 16% річної кількості, тоді:

, /2.5/

де gk- добова норма концкормів на одну голову, кг (табл.16,17). Об"ем сховища /V.м3/ для річного запасу кормів визначається по формулі:

, /2.6/

де Gріч - річний запас кормів, т;

де - об’ємна маса, т/м3 .(табл. 18).

Кількість сховищ / n / визначається виходячи з їх об’ємів:

, /2.7/

де Vcx- об’єм прийнятого сховища, м3 (табл.16а),

де - коефіцієнт використання місткості (табл..16а).

Ширину траншеї для зберігання силосу, сінажу, коренебульбоплодів можна брати рівну 12-14 м, глибину –3м, найбільшу довжину - 80м. Ширину скирди для зберігання грубих кормів можна брати рівну 6-8 м, висоту 6-7 м, довжину 60м.

Площу гноєсховища / F м2/ розраховують по формулі:

, м2 /2.8/

де m- кількість тварин на стійловому утриманні;

gг - маса гною, що отримується на фермі від однієї тварини за добу, кг, приймається з (табл.30).

Dзб- тривалість зберігання гною в гноєсховищі, діб (Dзб= 120 діб);

h - висота укладки гною, м (h=І,5 - 2,0 м);

- об’ємна маса гною, кг( м3 ) = 800-1070 кг/м3/.

Ширину гноєсховища / в , м/ можна брати рівною 12-25 м, тоді довжина / L, м/ рівна:

, /2.9/

Крім зазначених будівель на план ферми наносять водонапірну башту /R= 2,5 м/, автомобільні ваги /6 х 6 м/, трансформаторну підстанцію /3 х 3 м/, котельну /15 х 18 м/, гараж з навісом /16 х 21 м/. Головний в’їзд на територію ферми обладнується дезбар’єром.

Генеральний план проектують на листі ватману формату АІ /596 х 841/ в масштабі: 1:100; 1:200; 1:500 чи 1:1000 в залежності від загальної площі забудови. У верхньому правому куті листа зображують розу вітрів. Далі на генеральному плані креслять виробничі приміщення з врахуванням санітарних та протипожежних розривів /табл7,8/ Потім розташовують допоміжні і складські приміщення та гаражі На плані ферми зображуються дороги, під’їздні шляхи, зелені насадження.

В пояснювальній записці визначають коефіцієнт забудови /K3/:

, /2.10/

де F3 - площа, зайнята на комплексі або фермі під забудову, м2 ;

- загальна площа ферми, м2 .

Крім того, визначають коефіцієнт використання ділянки /КД/ по формулі:

, /2.11/

де Fбуд - площа, яку займають спорудження, площадки з твердим покриттям і дороги, м2.

 

Стаціонарні кормороздавачі.

1. Визначаємо кількість стаціонарних кормороздавачів

/5.55/

де - необхідна кількість стаціонарних кормороздавачів;

- кількість тваринницьких приміщень на фермі;

- місткість одного приміщення, голів;

- кількість тварин, що обслуговується одним кормороздавачем. (табл.16.2)

Мобільні кормороздавачі

І.Визначаємо вантажопід’ємність мобільного кормороздавача /кількість корму, яку можна доставити і роздати за один рейс/:

, кг /5.56/

де - місткість бункера кормороздавача, м3; (табл.16.2)

- коефіцієнт заповнення бункера, β3 = 0,8 - 1;

- щільність корму, кг/м3. (табл.18)

2. Визначаємо кількість циклів, що може виконати один кормороздавач за час роздавання:

/5.57/

де - допустимий час /тривалість/ роздавання кормів, год. / 1,5 - 2 год/;

- час, необхідний для виконання одного рейсу /циклу/ роздавання, год.

, год /5.58/

де - коефіцієнт, що враховує затрати часу на вимушені зупинки, розвороти тощо, К0 = 1,1 – 1,2;

- час транспортування пустого кормороздавача до місця завантаження, год.

, год /5.59/

де - середня відстань від тваринницького приміщення до місця завантаження кормів, км;

- швидкість транспортування порожнього роздавача, км/год;

- час завантаження кормороздавача, год.

, год /5.60/

де q3 - продуктивність завантаження, год. (табл.16.1)

- час транспортування завантаженого кормороздавача, год.

/5.61/

де - швидкість транспортування завантаженого кормороздавача, км/год;

tР- тривалість роздавання кормів

або ; /5.62/

де qР- продуктивність кормороздавача при роздаванні кормів у годівниці, кг/год; (табл.16.2)

- довжина тваринницького приміщення, км.

- швидкість переміщення кормороздавача при роздаванні корму, км/год. (табл.16.2)

Необхідна продуктивність кормороздавача становить:

, кг/год /5.63/

де - швидкість агрегату під час роздавання кормів у годівницю, км/год;

- погонна норма видачі корму, кг/м.

, кг/м /5.64/

де - разова норма видачі на одну голову, (табл.16) кг;

- змінність годівлі з одного головомісця K=1/ при прив’язному способі утримання, при інших К = 2 - 3 /;

В - ширина фронту годівлі однієї тварини /0,8-1,1 - для ВРХ 0,4 - 0,5м - для свиноматок, 0,2м - молодняку до двох місяців; 0,3 - 0,35м - свиней на відгодівлі/.

3.Визначаємо загальну кількість циклів /рейсів/ для годівлі всіх тварин

/5.65/

де - кількість корму для однієї годівлі

/5.66/

де - загальне поголів’я тварин на фермі.

4. Визначаємо необхідну кількість мобільних кормороздавачів

; /5.67/

Одержаний результат заокруглюють до цілого числа в бік збільшення.

 

6.МЕХАНІЗАЦІЯ ПРИБИРАННЯ ТА

ПЕРЕРОБКИ ГНОЮ

6.1 Визначаємо добовий вихід гною на фермі

, кг /6.1/

де - кількість тварин на фермі;

- середньодобове виділення твердих екскрементів однією твариною, кг;(табл..30)

- середньодобове виділення рідких екскрементів, кг;(табл. 30)

- середньодобова норма підстилки на одну тварину, кг;(табл. 30)

6.2.Річний вихід гною

,т /6.2/

де - добовий вихід гною під час випасного періоду,

- тривалість стійлового періоду, /200 - 220 діб/;

- тривалість випасного періоду, /145 - 165 діб/.

6.3.Визначаємо площу гноєсховища, яка повинна забезпечувати зберігання гною, що нагромаджується протягом зимового періоду /І20 - 200 днів/

, м2 /6.3/

де - добовий вихід гною на фермі від усього поголів’я, кг.

- коефіцієнт, який враховує зменшення об’єму гною внаслідок його усадки та випаровування вологи =0,82;

Dзб- тривалість зберігання гною в гноєсховищі, діб (Dзб= 120 діб);

h - висота укладки гною, м (h=І,5 - 2,0 м);

- об’ємна маса гною, кг( м3 ) = 800-1070 кг/м3/.

 

6.4.Визначення продуктивності технологічних ліній та кількості технічних засобів.

6.4.І. Видалення гною механічними транспортерами.

1. Визначаємо кількість тварин , що обслуговуються однією стаціонарною установкою /скребковою, скреперною/ для видалення гною

/6.4/

де - кількість рядів стійл, що обслуговуються одним транспортером /установкою/. Скребкові транспортери колового та зворотно - поступального /штангові/ руху обслуговують два ряди стійл. Скреперні 2-4;

- робоча довжина ряду стійл у тваринницькому примі­щенні, м / за проектом/;

- ширина одного стійла, м /від виду та віку тварин/.

2. Визначаємо продуктивність технологічної лінії видалення гною , кг/с

; /6.5/

де - вихід гною від однієї тварини за одну добу, кг;

; /6.6/

- середньодобові виділення твердих екскриментів, кг,(табл..30);

- рідких, кг, (табл. 30);

- середньодобова норма підстилки на одну тварину, кг,(табл..30);

- кратність прибирання гною протягом доби, К = ,2 – 5

- тривалість одного циклу виділення гною, с

/6.7/

де і - загальна довжина горизонтального та похилого транспортерів, м, відповідно 160 і 13м.;

і - швидкість переміщення транспортерів, м/с, відповідно 0.18 і 0.72 м.

3. Визначаємо загальну кількість скребкових /скреперних/ установок для ферми

/6.8/

де - кількість тварин на фермі, голів.

4. Час роботи одного транспортера протягом доби буде

/6.9/

де - тривалість одного циклу видалення гною, с;

К - кратність прибирання гною протягом доби, К = 2 – 5.

5. Загальна тривалість технологічного процесу видалення гною із тваринницьких приміщень

Τ3 = Τ · nу /6.7/

6. Кількість рейсів для доставки гною в сховище мобільними засобами /причепами/

/6.8/

7. Кількість рейсів , які може виконати один мобільний агрегат за час видалення гною:

/6.9/

де - тривалість одного рейсу мобільного агрегату, с

, /6.10/

де - тривалість холостого переїзду, с

/6.11/

де - відстань від гноєсховища до тваринницького приміщення, м;

- швидкість руху не завантаженого агрегату, м/с;

- тривалість завантаження причепа, , с

, с /6.12/

де - вантажопідйомність мобільного засобу;

- продуктивність скребкової /скреперної/ установки, кг/с.

- тривалість переїзду завантаженого агрегату до сховища, с

, м/с /6.14/

де - швидкість руху завантаженого агрегату, м/с , = 2-4м/с.;

- тривалість розвантаження гною в гноєсховище, зумовлюється організацією і технічною характеристикою засобів розвантаження.

10. Визначаємо мінімальну кількість агрегатів , які забезпечують своєчасну доставку гною в гноєсховище

/6.15/

 

6.4.2. Прибирання гною мобільними засобами.

1. Визначаємо продуктивність бульдозера при видаленні і переміщенні гною в гноєсховище

, кг/с /6.16/

де - об’єм порції гною, яку переміщує відвал, м3;

- коефіцієнт вико





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 101; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.203.18.65 (0.011 с.)