Типовий зміст програми технічного розвитку підприємства. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Типовий зміст програми технічного розвитку підприємства.



 

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси -це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи, добування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження (мал. 1).

Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до об'єктів цієї власності належать: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування.

Інтелектуальна власність являє собою юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інші права на продукти інтелектуальної діяльності. До об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти тощо.

Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно удосконалювати можливості щодо пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг.

Дійовим інструментом конкуренції у цьому випадку може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власнику виключне право використання певного технічного досягнення і тому забезпечує йому певні конкурентні переваги. Зареєстроване найменування місця знаходження товарів завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність його власника.

 

 
 

Серед об'єктів промислової власності центральне місце належить винаходам.

Винаходом називається позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, яке дає позитивній ефект.

Технічне рішення, яке може бути визнане винаходом, повинно мати певну технічку ознаку; істотну новизну рішення; позитивний виробничий або інший ефект.

Технічна ознака -це застосування засобів техніки і технології (конструкцій, способів, матеріалів) для розв'язання завдання, що є об'єктом винаходу. При цьому виділяють кілька основних видів технічних розв'язань, які можуть стати предметом винаходу. До них, зокрема, належать:

· технічні будови -сукупність технічних засобів (деталей, вузлів, механізмів), які перебувають у функціональній залежності;

· способи або процеси -сукупність операцій (дій), що виконуються у певній послідовності та умовах (режимах) для досягнення потрібного технологічного результату;

· речовини -сукупність способів одержання хімічних речовин;

· штамп - культури мікроорганізмів, які використовуються для одержання речовин, що утворюються внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів.

Таким чином, винаходом може бути лише конкретне розв'язання технічного завдання. Пропозиції, що сформульовані у вигляді загальної постановки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винахід.

Другою найважливішою ознакою винаходу є його новизна, тобто використання технічних засобів, способів, методів раніше невідомих в даній галузі техніки. Винаходом може бути визнано за будь-яких умов тільки таке технічне рішення, яке має суттєву новизну. Це означає, що винахід має бути принципово новим технічним рішенням або вносити у відомі конструкції, способи, речовини такі зміни, які приводять до якісного поліпшення.

Третьою важливою ознакою винаходу прийнято вважати його позитивний ефект, тобто практичну корисність технічного рішення. Корисний результат винаходу при цьому трактується досить широко. Він може полягати в економії суспільної праці, охороні життя здоров'я людини, удосконаленні технічних засобів науки, культури, мистецтва, оборони. Позитивний ефект мають і винаходи, які не дають економії, але поліпшують експлуатаційні якості виробів, підвищують їх надійність, змінюють на краще умови праці тощо.

Промисловим зразком називається нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей.

Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (малюнок) або комбінованим. Художнє вирішення конкретної форми виробу визнається промисловим зразком І забезпечується правовою охороною за умов його новизни, оригінальності та придатності до промислового виготовлення.

Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак невідома в даній або іншій країні до дати фіксації його пріоритету. Оригінальним він вважається тоді, коли його суттєві ознаки є своєрідними. Придатність до промислового виготовлення означає, що промисловий зразок може бути відтворений у виробництві промисловими засобами.

Деякі вироби не підлягають охороні як промислові зразки. Це галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини (крім декоративних), взуття та головні убори.

Корисні моделі - це нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою моделі.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що предметом технічного вирішення тут є тільки конструкція виробу, його форма. Тобто для реєстрації корисної моделі достатньо будь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні виробу. По суті корисна модель займає ніби проміжне становище між винаходом та раціоналізаторською пропозицією.

Товарними знаками вважаються оригінальні позначки (ім'я, термін, малюнок або її сполучення), які мають правовий захист та призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування. Окремо виділяють також поняття колективного товарного знаку. Колективним є товарний знак спілки, асоціації або іншого добровільного об'єднання. Колективним товарним знаком позначаються товари, що виробляються та (або) реалізуються об'єднанням підприємств і мають спільні характеристики. На відміну від звичайних товарних знаків, права на використання колективних знаків не можуть бути передані іншим особам.

Товарний знак (знак обслуговування) має ідентифікувати товар (послугу). Використання товарних знаків дозволяє споживачу виділити та швидко знайти потрібний йому товар, тобто він сприяє реалізації товарів і має рекламний характер. Тому товарний знак розміщують на самому товарі або його упаковці. Товарні знаки використовуються також у рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємств (фірм) тощо

Споживач за допомогою товарного знаку швидко визначає, хто виробляє певний товар. Тому власник товарного знаку не може вважати себе позбавленим відповідальності за якість своїх виробів (послуг) як у процесі реалізації, так і на етапі споживання.

Основними вимогами до товарних знаків є:

· індивідуальність;

· упізнаваємість;

· привабливість для споживачів та обороноздатність, тобто можливість їх офіційної реєстрації.

При цьому не підлягають реєстрації:

· позначки, які тотожні або подібні до товарних знаків, що вже зареєстровані на ім'я іншої особи;

· знаки міжнародних організацій;

· географічні назви;

· зображення, що загальновживані для позначення товарів певного роду; містять відомості, які можуть викликати плутанину у покупця відносно виготовлювача чи місця виробництва товару; суперечать міжнародним угодам.

Нематеріальні активи -це права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також Інші майнові права. Вони включають певну сукупність елементів (мал.2). Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. Власники об'єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) документ, який дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне вирішення. Патент має дві частини-патентну грамоту та патентний опис. Патентна грамота складається в обмеженій кількості примірників і передається патентовласникові. Вона містить ім'я патентовласника (найменування фірми) і автора, найменування технічного вирішення, що є об'єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер і обсяг виключного права. В патентному описі наводиться характеристика технічного вирішення. Обсяг інформації у патентному описі має бути достатнім для того, щоб практично застосовувати об'єкт патенту.

Виключне право, що надається патентовласникові, означає монополію на промислове або інше комерційне використання об'єктів промислової власності. Патентовласник може заборонити будь-якій особі використовувати об'єкт патенту без спеціального дозволу. В разі порушення виключного права він може через суд примусово стягувати компенсації збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент і не може виходити за межі її кордонів.

Способи захисту винаходів і промислових зразків принципово не відрізняються. Має свої особливості форма захисту корисних моделей. Зокрема, на моделі не видається патентна грамота. В разі позитивного висновку експертизи модель заносять до спеціального реєстру і про це робиться публікація в офіційному виданні. Заявник одержує свідоцтво про реєстрацію, що є підставою виключного права на корисні моделі строком на 5 років. Цей строк може бути продовжений на наступні 5 років.

Правова охорона товарного знаку також здійснюється на основі його державної реєстрації. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, яке засвідчує пріоритет товарного знаку та виключне право на його використання. Власник товарного знаку може проставляти поряд з ним попереджувальну маркировку. Символ (R) який проставлений у нижньому або верхньому правому куті товарного знаку, означає, що він має правовий захист. Для знаків обслуговування у аналогічній ситуації використовується символ (SМ).

Авторське право -це система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ та їх взаємовідносин з іншими контрагентами. Власник авторського права або його правонаступник має виключне право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності.

Правовий захист місця походження товару виникає на підставі його реєстрації.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала місце походження товару, отримує свідоцтво, яке підтверджує право на його використання. Але це право не є виключним. Тому власник свідоцтва не може давати ліцензії на використання місця походження товару іншим особам

Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту Але їх розголошення може нанести шкоду інтересам власника Тому вони є складовою частиною так званої комерційної таємниці підприємства Склад, перелік, обсяги відомостей, які складають комерційну таємницю, та порядок їх захисту визначаються керівництвом підприємства За розголошення комерційної таємниці передбачається сувора (аж до кримінальної) відповідальність. Проте, коли комерційна таємниця стала надбанням іншої особи, вона може вільно нею користуватися.


Мал. 2. Елементний склад нематеріальних активів

 

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або шляхом їх використання самим власником, або з його дозволу наданням такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода-це договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку, комерційної тайни (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

Передача права власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання, комплексу інформації, що передається, тощо. У відповідності з цим розрізняють декілька видів ліцензій (мал. 3).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 145; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.152.5.73 (0.03 с.)