Форми суїцидальної поведінки

Суїцидальна поведінка складається із внутрішніх і зовнішніх форм.

До внутрішніх форм суїцидальної поведінки відносять думки про суїцид, переживання про суїцид і суїцидальні тенденції задумів, намірів. Виділяють три основні внутрішні форми суїцидальної поведінки:

■ пасивні суїцидальні думки - "добре б, якби я вмер, фантазії на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя;

■ суїцидальні задуми - коли людина бере на себе можливі форми суїциду, час, місце, можливих глядачів;

■ суїцидальні наміру, коли до задуму приєднує: вольовий компонент, коли людей уже внутрішньо готова перейти від задуму до дій.

Перехід від виникнення суїцидальних думок до спроби їх реалізації називається предсуїцидальним періодом. Це перший етап формування суицидальногї поведінки. Тривалість його може вимірюватись як хвилинами - гострий передсуїцид, так і місяцями й роками - хронічний предсуїцид. При гострих предсуїцидах можливий моментальний прояв суїцидальних задумів і намірів, відразу, без попередніх щаблів. Другий етап - це суїцидальна спроба, третій етап - це завершений суїцид.

Суїцидальна спроба - це цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, але, що не закінчилося смертю.

А.Г. Абрумова. і В.А. Тихоненко виділяють два основні типи суїцидальних спроб: дійсні спроби, які пов'язані з бажанням умерти, і демонстративно-шантажні, основна мета яких - прагнення до зміни конфліктної ситуації у свою користь шляхом: демонстрації суїцидальних намірів.

Про демонстративно-шантажний характер можуть свідчити наступні особливості: вибір безпечного для життя способу здійснення: приймання більших доз проносного з метою вмертвіння, порізи місць, де немає великих вен, здійснення спроби прямо на очах у кривдника або з розрахунками на надання допомоги, наявність рентних установок у предсуїцидальному періоді - "от не купите мені зараз же те- те й те- те, то я..." і т.д. А.Г. Абрумова приводить наступну класифікацію мотивів і приводів суїцидального вчинку, їх порядок відповідає послідовності зменшення їх ваги:

1. Сімейно-особисті конфлікти - несправедливе відношення з боку родичів й навколишніх, ревнощі, подружня зрада, розлучення, втрата значимої людини, перешкода до задоволення актуальної потреби в особистих контактах, незадоволеність поведінкою й особистими якостями значимих людей, самітність, невдала любов, нестача уваги й турботи з боку навколишніх, статева неспроможність.

2. Стан психічного здоров'я - реальні конфлікти в здоровіших осіб, патологічні мотивування.

3. Стан фізичного здоров'я - соматичні захворювання, фізичні страждання, каліцтво, ампутації.

4. Конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїциданта, - побоювання судової відповідальності, острах покарання або ганьби, самозасудження за поганий вчинок.

5. Конфлікти в професійній або навчальній сфері - неспроможність, невдачі в навчанні або на роботі, падіння престижу, втрата роботи, несправедливі вимоги при виконанні професійних або навчальних обов'язків.

6. Матеріально-побутові труднощі,

7. Інші мотиви й приводи.

Згідно з дослідженнями А.Г. Абрумовой і Е.М. Вроно, для підлітків із суїцидальною поведінкою характерні наступні риси: імпульсивність, эксплозивність, емоційна нестійкість,, підвищена сугестивність, несамостійність мислення. До числа найбільш частих причин суїциду серед підлітків А.Е. Личко відносить наступні: втрату коханої людину, стан перевтоми, ураження почуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особистості в результаті алкоголізму, наркоманії й токсикоманії, ототожнення себе з людиною, що зробила самогубство (цим пояснюються епідемії самогубств підлітків після смерті естрадних співаків і так далі, зроблених таким же способом самогубство), різні афективні реакції по інших приводах.

Виділяють зовнішні й внутрішні по відношенню до людини фактори підвищеного суїцидного ризику.

Найбільш важливими зовнішніми особистісними факторами є: психічні розлади людину, суїцидальні висловлення, повторні суїцидальні дії в ранній постсуїцидальний період - до трьох місяців, підлітковий вік, екстремальні, особливо так звані маргінальні умови - тюремне ув'язнення, самітність, втрата сімейного й суспільного престижу, особливо престижу в. групі однолітків, конфліктні психотравмуючі ситуації, пияцтво й уживання наркотиків.

До внутрішніх особистісних, факторам відносять: акцентуації характеру (переважно эпілептоїдного, циклоїдного типів), знижену толерантність до емоційних навантажень, неповноцінність комунікативних контактів; неадекватність самооцінки особистісним можливостям, відсутність або: втрату установок, що визначають цінності життя.

Активною формою суїцидальної поведінки є суїцидальні задуми, і наміри.

Задуми містять у собі пророблення планів дії, пов'язаних з виконанням самогубства, продумується спосіб самогубства, час і місце здійснення.

Суїцидальні наміри характеризуються наявністю вольового початку, що спонукують до безпосереднього переходу від задуму до реалізації,

На думку Г.В. Акопова, існують дві форми суїцидальної поведінки, які виражені в структурі суїцидальних переживань. Це відношення по двох полярно протилежних цінностях: власного життя й власної смерті.

Відношення до життя в предсуїциді відбивається в чотирьох формах:

· відчуття байдужності;

■ почуття жалю про своє існування;

· переживання його тяжкості, нестерпності; " відраза до життя.

Відношення до смерті виступає у формах:

■ страх смерті, хоча й знижений у своїй інтенсивності;

■ відчуття байдужності;

■ почуття внутрішньої згоди на смерть;

• бажання смерті.

У структурі суїцидальних переживань виділені форми зустрічаються в різних комбінаціях, створюючи безліч індивідуальних варіантів.

До зовнішніх факторів, що формують суїцидальний намір, ставиться соціальна невпорядкованість, яка є як приводом для самогубства, так і передумовою.

До внутрішніх факторів відносять комплекс неповноцінності: важку хворобу, недбале поводження батьків, реальну або уявну невдачу, каліцтво і т.д.

Потрапляючи під дію зовнішніх і внутрішніх факторів, що формують суїцидальний намір, людина почуває сильне потрясіння, під впливом якого розвивається депресивний стан, широка гама негативних емоцій, що суттєво послабляє механізм психологічного захисту, здатність особистості протидіяти життєвим труднощам. Таким чином, однієї з основних причин самогубств є соціально-психологічна дезадаптація особистості. "Життя перестає прив'язувати до себе, як тільки зникає мета" - Іван Петрович Павлов.

Існують особистісні фактори, які перешкоджають суїцидальній поведінці. Це так звані антисуїцидальні фактори особистості. Під антисуїцидальними факторами особистості розуміють такі сформовані позитивні життєві установки, життєві позиції, комплекс особистісних особливостей людину й такі щиросердечні переживання, які перешкоджають здійсненню суїцидальних намірів.

До них відносяться глибока емоційна прихильність до значимих рідних і близьких; виражене почуття боргу, обов'язковості: концентрація уваги на стані власного здоров'я, острах заподіяння собі фізичного збитку; облік суспільної думки й уникання осуду з боку навколишніх; думки про ганебність самогубства й неприйняття суїцидальних моделей поведінки; думки про невикористані життєві можливості; наявність творчих, життєвих, сімейних і інших планів і задумів; наявність духовних, моральних і естетичних критеріїв у мисленні; психологічна гнучкість і адаптивність; уміння компенсувати негативні особисті переживання, використовувати власні методи зняття психічної напруженості; наявність актуальних життєвих цінностей і цілей, прояв інтересу до життя; рівень релігійності й острах гріха самогубства; планування свого найближчого майбутнього й перспектив життя, негативна проекція свого зовнішнього вигляду після самогубства.

Для того щоб сформувати антисуїцидальні установки в дитини, необхідно постійно спілкуватися з дитиною, не залишати її наодинці зі своїми думками, вселяти впевненість у своїх силах й можливості, вселяти оптимізм і надію, проявляти співчуття й розуміння, оточувати теплом і турботою, здійснювати контроль над поведінкою дитини, аналізувати його відносини з однолітками. Чим більшою кількістю антисуїцидальних життєстверджуючих факторів має людина, зокрема підліток, тим сильніше його психологічний захист і внутрішня упевненість у собі, тим міцніше його антисуїцидальний бар'єр. Існує таке поняття як суїцидальна погроза. У суспільстві розповсюджений міф про те, що ті, хто говорить про самогубство, ніколи його не зроблять. Однак уже було доведено, що така думка є небезпечною й помилковою, навпаки, багато з людей, які намагалися покінчити із собою, говорили про це, розкривали свої наміри, і спочатку їх погрози були несвідомим закликом про допомогу, захист і втручання. І якщо не перебував ніхто, хто дійсно міг зацікавлено допомогти, то людина вибирала час і спосіб самогубства. Коли в Америці різко виросли цифри статистики самогубств у метро, психологи стали з'ясовувати причину цього. Виявилося, що в стані депресії табличка "Виходу ні" відкладалася в підсвідомості людини й ставала останньою крапкою, що штовхає людину звести рахунки з життям. Тому скрізь таблички з написом "Виходу ні" замінили на таблички "Вихід поруч".

 

Особистість самогубця

Існують люди, які є суїцидальними особистостями, але цього не визнає їхня родина, друзі або професіонали. Ці люди часто повільно вбивають себе, не усвідомлюючи своїх летальних намірів. Особи, до яких відносять це твердження, заперечували б те, що їх дії спрямовані на саморуйнування. Однак характерним місцем, де варто шукати замасковане вбивство, є проїжджаюча частина дороги. Машина є ідеальним інструментом самознищення. Автоцидом називають самогубство, замасковане під автокатастрофу, ДТП.

Серед суїцидантів розрізняють дві категорії: це люди з низьким рівнем соціалізації й люди з досить високим рівнем соціалізації.

Для осіб з низьким рівнем соціалізації характерна соціально-психологічна дезадаптація. Вони неспроможні виконувати вимоги суспільства, це проявляється в невмінні й небажанні будувати свою поведінку відповідно до соціальних норм. Їхній соціальний статус, як правило, невисокий. Суїцид є останнім шансом у ряді інших форм поведінки, характерних цій групі осіб. Психологічна криза, яка передує суїциду, у таких людей проявляється ситуаційними реакціями опозиції, людина нерідко кінчає із собою на висоті злісної, агресивної реакції. Суїциданти цієї категорії становлять основний контингент осіб, що роблять самогубство з відхиленням агресивної орієнтації.

Люди з високим рівнем соціалізації досягли високого соціального статусу, однак вони переживають складний життєвий конфлікт, для розв'язку якого їх життєвого досвіду виявилося недостатньо.

Особи, схильні до суїциду, споконвічно мають проблеми в житті, такі як втрата родини, погані відносини між родичами, окреме проживання батьків неповнолітніх дітей, погане поводження з дітьми або погане виховання, часто зловживають психоактивними речовинами й алкоголем. Однак суїцид може відбутися у всіх родинах, включаючи ті, які зовні виглядають благополучними.

Особистісний зміст суїцидальної поведінки представлений наступними типами: протест, помста, заклик, запобігання покарання, страждання, самопокарання й відмова.

Протестна форма суїцидальної поведінки виникає в ситуації конфлікту, коли відносно людини зовнішнє виступає вороже або агресивно.

Помста - це конкретна форма протесту, завдання конкретних збитків ворожому оточенню. Зміст суїцидальної поведінки типу заклик полягає в запиті допомоги ззовні з метою зміни ситуації.

При суїцидах уникається покарання або страждання суть конфлікту в погрозі особистісному або біологічному існуванню, якому протистоїть висока самоцінність людини. Зміст суїциду полягає в униканні нестерпності наявної погрози шляхом самоусунення.

Самопокарання - це сполучення в одній людині двох ролей: " Я-суддя" і "Я-підсудний". Зміст суїциду самопокарання має різні відтінки - спокута провини, "я повинен це зробити тому, що..."

Якщо в попередніх чотирьох типах ціль і мотив суїциду не збігалися, то при суїцидах відмови, основне завдання - відмова від існування, а ціль суїциду - дійсне позбавлення себе життя.

Суїцидологи виділяють цілий ряд різних видів суїцидальної поведінки. Так, уже згадувався автоцид. Асистированим суїцидом називають самогубство, здійснене з будь-чиєю допомогою. Синонімом асистированого суїциду виступає евтаназія - добровільний відхід з життя за допомогою лікаря або інших людей. У суспільстві розвернулася широка дискусія про етичність застосування евтаназії.

Груповим суїцидом називають одночасне здійснення суїцидальних дій групою осіб, об'єднаних якими-небудь ідеологічними переконаннями: релігійними віруваннями, ідеологічною платформою молодіжних угруповань. Як правило, часто є наслідком реакції групування, характерної для підліткового віку. Синонімом є індукований суїцид.

Імпульсивною суїцидальною поведінкою називають несподіване для навколишніх, раптове здійснення суїцидальних дій, які носять миттєвий, характер. Частіше виникненню суїцидонебезпечних імпульсних мотивів сприяє алкогольне або наркотичне сп'яніння. Індукований суїцид - суїцидальні дії, вчинені внаслідок психологічного впливу, спрямованого на суїциданта особою, або поширення соціальних стереотипів: національних особливостей, релігійних переконань. Синонімом є кластерне вбивство.

Інституціональний суїцид - це суїцидальна дія, обумовлена соціальними нормами, це жертовно-ритуальні самогубства на релігійному ґрунті або згідно прийнятим у суспільстві нормам поведінки.

Кластерними самогубствами називають різке збільшення здійснення суїцидальних дій, обумовлених частими повідомленнями в засобах масової інформації про самогубства й інші форми суїцидальної поведінки. Характерно для сюжетів у кінофільмах, телепередачах. Також причиною може бути вбивство харизматичної особистості, що сприймається людьми, звичайно підлітками, як можлива модель розв'язку психокризової ситуації.

Розширеним суїцидом називають суїцидальні дії, вчинені групою людей по попередній змові. Це характерно для релігійних сект, що декларують самогубство як один з найважливіших елементів вірування.

Раціональним суїцидом називають самогубство, зроблене психічно здоровою людиною, яка перебуває в стані невиліковного важкого захворювання. Ритуальним суїцидом називається самогубство на релігійному ґрунті, зроблене під впливом певного релігійного ритуалу, найчастіше як його кульмінація.

Альтруїстичний суїцид - убивство, зроблене в благо, в інтересах яких-небудь людей або ідей. До цього типу відносять:

■ самогубство особи, що вважає себе тягарем для навколишніх - похилий вік, важке захворювання;

■ самогубство слідом за кимсь, тобто добровільна самопожертва життям після смерті коханої людини або соціально-значимого особи - цар, вождь племені, характерно для прадавніх цивілізацій;

■ самогубство по релігійним або іншим соціально прийнятим переконанням.

Серійне наслідувальне самогубство - феномен Бертера.

Анемічний суїцид - самогубство як реакція протесту на екзистенціальну кризу (економічний, політичний, сімейний, міжособистісний, внутрішнособистісний) при різкім руйнуванні способу життя.

Егоїстичний суїцид - самогубство як спосіб саморятування, відходу від вирішення яких-небудь проблем.

Фаталістичний суїцид - самогубство як наслідок надмірного регулювання.

Подвійний або парний суїцид - одночасне або послідовне з мінімальною різницею в часі самогубство двох, звичайно близьких людей на основі суїцидального договору.

Фокальним суїцидом називають такі агресивні дії, спрямовані на самого себе, метою яких не є добровільна смерть, однак здійснення яких ставить життя під погрозу.

Набір особистісних рис, що перешкоджають формуванню суїцидальної активності або, що знецінюють її значення як спосіб вирішення психотравмуючої ситуації, називається антисуїцидальним бар'єром.

Існують індивідуальні фактори, що сприяють формуванню суїцидальної поведінки. Вони підрозділяються на преддиспозиційні, статусні й інтенціонні.

Преддиспозиційні фактори - це знижена толерантність до емоційних навантажень, максималізм суджень і їх незрілість, дефектність прогнозування, неблагополуччя в комунікації, неадекватність самооцінки, психологічна вразливість.

Позиційні - дезадаптивная позиція, пасивно-оборонний характер поведінки людину.

Статусні - особливості психічного стану людину.